Рішення № 92589477, 27.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2271/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Іванського В.І.

представників відповідача - Стреченюк В.В., Хробак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Львові справу за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Офісу великих платників податків ДПС до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 266 524 628,95грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України в тому числі звертався до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості та надсилалась податкова вимога. Проте, вказані заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, платіжні вимоги повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначено, що до позовної заяви позивачем було долучено рішення судів про стягнення податкового боргу лише на суму 69 450 485грн. Однак, позивач просить суд надати дозвіл на реалізацію майна для погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 266 524 628, 95 грн. На думку відповідача в позивача відсутні підстави для звернення до суду з заявою про надання дозволу на примусову реалізацію майна для погашення усієї суми податкового боргу. Крім того, вказують на те, що ДП «Львіввугілля», а саме його відокремлені підрозділи, перебувають в стадії приватизації, тому відчуження майна підприємства відповідно до норм діючого законодавства заборонено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2020 задоволено касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі № 813/2271/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №813/2271/17.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив наступне.

Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства "Львіввугілля", у якому просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків державного підприємства "Львіввугілля", що перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» зареєстроване як юридична особа 17.01.2003 за адресою: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ: 32323256, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Згідно з довідкою про суми податкового боргу по податках та зборах, заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне страхування та інших платежах самостійно узгоджених в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачених у встановлений строк по ДП «Львіввугілля» станом на 14.06.2017 становить всього 266 524 628,95 грн.

На підставі ст.95 ПК України позивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків товариства податкового боргу: №185/01 від 17.01.2017 , 174/01 від 17.01.2017, 199/01 від 17.01.2017, 701/02 від 07.02.2017, 722/02 від 24.02.2017, 1052/03 від 17.03.2017, № 768/02 від 24.02.2017, № 760/02 від 24.02.2017, № 1047/03 від 17.03.2017, які повернено без виконання.

Крім того, складено акти опису майна від 30.11.2016 №11-з, від 30.11.2016 №12-з, від 30.11.2016 №13-з, від 30.11.2016 від №14-з, від 03.03.2016 №1-з, від 20.09.2013 №6, від 01.12.2014 №2-з, від 15.07.2016 №4-з, від 04.01.2017 №2, від 10.03.2016 №2-з, від 14.06.2016 №3-з, від 10.10.2016 №5-з, від 10.10.2016 №6-з, від 10.10.2016 №7-з, від 14.11.2016 №8-з, від 29.11.2016 №9-з, від 30.11.2016 №10-з, від 11.02.2015 №3, від 22.07.2015 №9-з, від 19.02.2015 №4.

На підставі цих актів зареєстровано право податкової застави, що підтверджується наступними Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 50911025 від 01.12.2016, № 50911533 від 01.12.2016, № 50911144 від 01.12.2016, № 50911232 від 01.12.2016, № 49287531 від 30.03.2016, № 41970399 від 24.09.2013, № 45907893 від 18.12.2014, 49961416 від 18.07.2016, № 51952197 від 07.04.2017, № 49287284 від 30.03.2016, № 4982545 від 15.06.2016, № 50502837 від 12.10.2016, № 50503069 від 12.10.2016, № 50502785 від 12.10.2016, № 50831950 від 22.11.2016, № 50911126 від 01.12.2016, № 50911424 від 01.12.2016, № 46331968 від 12.02.2015, № 47501658 від 24.07.2015, № 46393009 від 19.02.2015.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкові вимоги форми «Ф1» від 17.06.2003 №1/171 на суму податкового боргу 10398,98 грн та від 22.07.2003 №2/173 на суму податкового боргу 9293317,82 грн.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 266' 524' 628,95 грн, позивач звернувся з позовом до суду.

Таким чином, заходи стягнення вжиті позивачем не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно з ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.5. ст. 89 ПК України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.

Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до п. 93.4 ст.93 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 95 ПК України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Згідно з ст.1, 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Завершення приватизації - оформлення документів, що підтверджують право власності покупця на єдиний майновий комплекс або усі акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств, крім тих, що продаються працівникам підприємства згідно з умовами пільгового продажу.

Шахта (шахтоуправління) - вугледобувне підприємство або відокремлений підрозділ вугледобувного підприємства з видобутку вугілля підземним способом.

Згідно з ст.3,4 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об`єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

Згідно з ст.16 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації» затверджено перелік об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП Львіввугілля, а саме: Шахта «Межирічанська», Шахта «Відродження», Шахта «Великомостівська», Шахта «Лісова», Шахта «Червоноградська» та Шахта «Зарічна».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, в тому числі відокремлені підрозділи ДП Львіввугілля, а саме: Шахта «Межирічанська», Шахта «Відродження», Шахта «Великомостівська», Шахта «Лісова», Шахта «Червоноградська» та Шахта «Зарічна», Шахта «Степова».

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Згідно з п. 3 розділу 1 Положення необоротні активи - всі активи, що не є оборотними, оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

Відповідно до п. 4 Положення основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно п. 5. Положення для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.

Згідно п. 4,5,6 Положення запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Нормами Податкового кодексу України встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках.

До об`єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси.

Тобто, об`єктом приватизації є майно (нерухоме майно, інші необоротні активи, земельні ділянки, на яких розташовані такі об`єкти), яке відноситься до основних засобів.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об`єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.

Готова продукція (металобрухт чорних металів) є оборотнім активом, відносно якої будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 813/933/15 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі встановлено, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт (основні фонди), натомість у спірних правовідносинах, згідно актів опису, в податкову заставу передано майно - вугілля та відходи шахтного виробництва, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновками Верховного Суду від 04.06.2020 встановлено: «Відтак, судам попередніх інстанцій необхідно ретельно перевірити акти опису майна, та у разі, якщо відсутні законодавчі заборони щодо реалізації такого майна, то розглянути позовні вимоги про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок такого майна платника податків».

Щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна від 20.09.2013 №5, від 01.12.2014 №2-з, від 11.02.2015 №3, від 22.07.2015 №9-з від 10.03.2016 №2-з, від 14.06.2016 №3-з, від 15.07.2016 №4-з, від 03.03.2016 №1-з, від 10.10.2016 №6-з, від 10.10.2016 №7-з, від 10.10.2016 №5-з, від 14.11.2016 №8-з, від 29.11.2016 №9-з, від 04.04.2017 №2-з то суд відмовляє у задоволенні, так як описане майно є основними фондами та не підлягає реалізації.

Щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна від 30.11.2016 №11-з, від 30.11.2016 №10-з, то суд відмовляє також у задоволенні так як дане майно вивільнено з податкової застави про що свідчить Акту опису майна №9-з від 12.10.2018 та витяг про реєстрацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

Майно платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна від 30.11.2016 №12-з, від 30.11.2016 №14-з, від 30.11.2016 №13-з реалізоване відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 92 ПК України.

Даний факт підтверджено самим податковим органом, а саме Актом про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 24.10.2017 №8/28-10-48-19/32323256, Актом про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 10.09.2018 №3/28-10-48-18/32323256.

Згідно з висновками вказаних в Актів за результатами проведеної перевірки стану збереження заставного майна ДП «Львіввугілля», а саме використання коштів, які підприємство отримало від реалізації готової продукції (вугілля), яке перебуває у податковій заставі, порушень ст. 92 ПК України не встановлено.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Офісу великих платників податків ДПС до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2020.

Суддя Р.М. Брильовський