Рішення № 92589426, 02.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6649/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №380/6649/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Львівській області, Галицького районного відділу ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій і рішення, зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ПФУ у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), Галицького районного відділу ПФУ у Львівській області (79070, м. Львів, просп. Червоної Калини, 35) про визнання протиправними дій і рішення, зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ у Львівській області №1666/866 від 22.06.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно зі заявою від 05.03.2020 року і довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/331/2020;

- визнати неправомірними дії Управління ПФУ м. Львова в Галицькому районі м. Львова у неподанні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/331/2020 про суддівську винагороду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року №07.20/331/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір;

- рішення суду допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є суддею у відставці та отримує щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 05 березня 2020 року позивач звернувся до Галицького районного відділу ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, яка видана Львівським апеляційним судом. 18.03.2020 позивачем додатково подано уточнену довідку, яку він просив врахувати при прийнятті рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Однак, Управління застосування пенсійного законодавства Відділу з питань перерахунків пенсій № 6 Головне управління ПФУ у Львівській області рішенням від 22.06.2020 року № 1666/866 відмовило йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, зазначив, що судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку за його зверненням є протиправною і зумовила звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ, положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Даним Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок його виконання. Суддям у відставці, яким за їх зверненням до 18.02.2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року. Після 18.02.2020 року не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Відтак, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з 19 лютого 2020 року в розмірі 80% суддівської винагороди, зазначеної у Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, виданій Львівським апеляційним судом, відсутні.

Позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Недоречним є посилання у відзиві відповідача на рішення Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 0640/3835/18 поряд із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ, положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області. Позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України на підставі постанови Верховної Ради України № 4379-VI від 09.02.2012 «Про звільнення суддів».

З 06 квітня 2012 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.141 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Львівським апеляційним судом на ім`я ОСОБА_1 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.03.2020 року № 07.20/331/2020. Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, Закону № 1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, про те, що станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 189 180,00 грн, у тому числі:

1. Посадовий оклад - 126 120, 00 грн;

2. Доплата за вислугу років (50%) - 63 060,00 грн;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн;

4. Доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0, 00 грн.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 05 березня 2020 року звернувся до Управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07.20/231/2020 від 24.02.2020, виданої Львівським апеляційним судом.

18.03.2020 позивачем, в доповнення до заяви від 05.03.2020 додано уточнену довідку № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, яку просив врахувати при прийнятті рішення. На підтвердження подання заяви від 18.03.2020 та отримання її відповідачем позивачем долучено до позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7901104029020.

Рішенням від 22.06.2020 року № 1666/866 Відділу з питань перерахунків пенсій № 6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №07.20/231/2020 від 24.02.2020 про суддівську винагороду, з огляду на наступне. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ, положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Даним Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок його виконання. На сьогоднішній день змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не внесено, отже, для здійснення перерахунку довічного грошового утримання, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус судді» згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на сьогоднішній день підстав немає.

Вважаючи такі дії та рішення Головного управління ПФУ у Львівській області протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20 від 16.06.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Верховний Суд визначив такі ознаки типових справ:

- позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;

- відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Також у пункті 4 ч. 5 статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до вимог частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Згідно з вимогами частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 р. №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 7 листопада 2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020р. № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 р. № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 р. № 10-рп/2013).

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 р. у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 липня 2017 р. №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 р. № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 6 березня 2019 р. у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 р. у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 р. у справі № 2-р/2020.

Отже, саме з 19 лютого 2020 р., тобто наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 р. у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

З цього приводу суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Львівським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19 лютого 2020 р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р. від 13 грудня 1985 р.), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1989 р.), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10 липня 1998 р.), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17 листопада 1999 р., Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р. та 13 грудня 1985 р.) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

На переконання суду різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

При цьому, позивач вважає, що керівником Галицького відділу ПФУ вчинено службове підроблення, замість отриманої довідки від 13.03.2020 про суддівську винагороду нею подано до ГУ ПФУ у Львівській області фактично недійсну довідку від 24.02.2020, на якій базується відмовне рішення про перерахунок довічного грошового утримання. Тому, вважає дії, бездіяльність та рішення відповідача щодо відмови перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі його заяв від 05.03.2020 та від 18.03.2020 та на підставі довідки від 13.03.2020 №7.20/331/2020 - протиправними, необґрунтованими, такими що суттєво порушують його конституційні права судді у відставці, гарантовані Конституцією України та Законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 05 березня 2020 року звернувся до Управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07.20/231/2020 від 24.02.2020, виданої Львівським апеляційним судом.

18.03.2020 позивачем, в доповнення до заяви від 05.03.2020 додано уточнену довідку № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, яку просив врахувати при прийнятті рішення. На підтвердження подання заяви від 18.03.2020 та отримання її відповідачем позивачем долучено до позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7901104029020.

Однак, при прийнятті рішення №1666/866 від 22.06.2020 року, відповідачем не враховано заяву позивача від 18.03.2020 (подану в доповнення до заяви від 05.03.2020) та долучено до неї уточнену довідку № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року. В той час, при прийнятті справного рішення, відповідачем не враховано того, що довідка №07.20/231/2020 від 24.02.2020, з врахуванням якої прийнято спірне рішення, є недійсною, про що вказано у довідці № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що рішення від 22.06.2020 року № 1666/866 Відділу з питань перерахунків пенсій № 6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07.20/231/2020 від 24.02.2020, виданої Львівським апеляційним судом, є протиправним.

Відтак, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ у Львівській області №1666/866 від 22.06.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки при прийнятті спірного рішення відповідачем не взято до уваги заяву позивача від 18.03.2020 та долучено до неї довідку № 07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, відтак підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки №07.20/331/2020 від 13.03.2020 року, немає.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача, Головне управління ПФУ у Львівській області вирішити питання, щодо якого звернувся позивач у заявах від 05.03.2020 та від 18.03.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова у неподанні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/331/2020 про суддівську винагороду, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи не встановлено вчинення Управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова дій щодо неподання для перерахунку вказаної довідки.

Окрім того, у цьому спорі позовна вимога про визнання неправомірними дії Управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова у неподанні для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року № 07.20/331/2020 за своєю суттю є не позовною вимогою, а підставою основної позовної вимоги, спрямованої на захист права позивача.

Отже, у разі, якщо Управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова допущено бездіяльність щодо неподання для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 року №07.20/331/2020, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому оскарження такої бездіяльності не є належним способом захисту його права, оскільки таке не може призвести до відновлення порушеного права.

Належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги про допущення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, підстав для застосування положень ст.371 КАС України немає.

Відповідно до ч.1,8ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Враховуючи предмет спору даної справи, для забезпеченням реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання.

Розподіл судових витрат провести у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Львівській області, Галицького районного відділу ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій і рішення, зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання - задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення від 22.06.2020 року № 1666/866 Відділу з питань перерахунків пенсій № 6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ - 13814885) вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 у заявах від 05.03.2020 та від 18.03.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ - 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 420 (вісімсот сорок) гривень 40 коп.

Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - тридцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна