Рішення № 92587065, 21.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2169/20Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ісак Д.П.

за участю представників:

від позивача: Галькевич О.І. (на підставі довіреності);

від відповідача: Науменко О.В. (на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, 1);

до відповідача: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1);

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Босфор-Одеса” (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 3, каб. 4)

про зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.07.2020 року позивач - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, в якій просить суд зобов`язати відповідача повернути належне позивачу майно наукове-дослідне судно „Искатель”, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 19.11.2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» 19.11.2019р. було укладено договір № 129/11/19 про закупівлю послуг з докового ремонту в обсягах вимог Регістру судноплавства України науково-дослідного судна «Искатель». Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» свої зобов`язання за Договором в частині ремонту судна виконало, що підтверджується актами наданих послуг № 27 від 30.11.2019р. та № 3О від 31.12.2019р., але згідно умов Договору не може повернути судно позивачу на місце стоянки за адресою: м. Чорноморськ, с.Бурлачя балка, вул. Центральна, 99 з причин притримання судна Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» через грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» перед Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» за договором від 11 грудня 2019р. № СР - 577.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі №916/2169/20 за правилами загального позовного провадження; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Босфор-Одеса” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

10.08.2020 року до суду від Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства надійшла заява (вх.№ГСОО 21149/20) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання залученій третій особі позовної заяви та доданих до неї документів.

17.08.2020 року до суду від Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№ГСОО 21736/20), відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі №916/2169/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/1840/20. В обгрунтування вказаного клопотання, відповідач зазначає, що на розгляді в Господарському суді Одеської області перебуває справа №916/1840/20 за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, про стягнення 1 536 444, 15 грн., за результатом розгляду якої може бути встановлено, що ДП «Одеський порт» правомірно притримує майно позивача до сплати з боку ТОВ «Босфор-Одеса» коштів за договором на виконання робіт з ремонту, отже рішення у справі №916/1840/20 вплине на результат розгляду даної справи.

У судовому засіданні від 17.08.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуальнго кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2020 року о 14:00 год.

25.08.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №22281/20), в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого заявлені позовні вимоги вважає неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому стверджує, що за умовами Договору №129/11/19 від 19.11.2019 року саме ТОВ «Босфор-Одеса» має повернути судно позивачу, а не Одеський порт, тому з вимогами про повернення судна необхідно звернутись до особи, яка його отримала за договором, взяла на себе обов`язок здійснити ремонт та повернути майно його власнику, - ТОВ «Босфор-Одеса».

Також, відповідач зазначає, ТОВ «Босфор-Одеса» уклало з ним договір на виконання ремонтних робіт № СР-577 від 11.12.2019 р. За умовами вказаного Договору, послуги Одеського порту з ремонту судна, мають бути сплачені до виходу судна з порту. Оскільки ТОВ «Босфор-Одеса» в повному обсязі не виконало свій обов`язок в частині оплати ремонтних робіт в розмірі 1 478 189, 79 грн., відповідач в порядку ст. 856 Цивільного кодексу України скористався правом притримати у себе судно до моменту оплати рахунку.

01.09.2020 року до суду від Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства надійшло клопотання (вх.№ГСОО 22878/20) про долучення до матеріалів справи докази про надання послуг з докового ремонту судна «Искатель»».

У судовому засіданні від 08.09.2020 року представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№21736/20 від 17.08.2020 року). Представник відповідача заперечував, зазначав, що справи №916/1840/20 та №916/2169/20 не пов`язані між собою.

У судовому засіданні від 08.09.2020 року протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№21736/20 від 17.08.2020 року), з огляду на відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №916/1840/20 та достатність зібраних доказів для встановлення та оцінки обставин, які є предметом розгляду у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Вказана норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов`язаний зупинити провадження у справі. Так, за змістом вказаної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми слідує, що причиною зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, предмет спору в даній справі є зобов`язання відповідача повернути позивачу науково-дослідне судно «Искатель», належного йому на праві власності, тоді як, предметом спору у справі №916/1840/20 - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» на користь Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» 1 536 444, 15 грн у зв`язку з його неналежним виконанням укладеного між ними договору №СР-577 від 11.12.2019р. з ремонту НДС “Искатель”. 2

Між тим, суд зазначає, що обставини виконання ТОВ «Босфор-Одеса» своїх обов`язків укладеного з відповідачем договору №СР-577 від 11.12.2019р., що будуть встановлені в межах справи №916/1840/20 не мають вирішального значення для вирішення справи №916/2169/20 по суті, оскільки зібрані докази в межах даної справи в достатньо дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.077.2020 року у справі №910/11236/19, де вказано, між іншим, на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 року у справі № 910/12694/18.

Також, за наявності певних обставин, відповідач не позбавлений права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесених рішень у справі за нововиявленими обставинами за правилами, встановленими ст. 320 ГПК України.

Окрім того, у судовому засіданні від 08.09.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.09.2020 року о 11:30 год.

У судовому засіданні від 28.09.2020 року судом було оголошено перерву до 21.10.2020 року.

У судовому засіданні 21.10.2020 року позивач своїм правом на подання відповіді на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу не скористався, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2020 року проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання 21.10.2020 року не з`явився, однак про дату, час та місце належним чином повідомлений, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути справи за його відсутності.

В судовому засіданні 21.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.11.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

19.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» (виконавець) та Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (замовник) було укладено договір №129/11/19 (надалі - Договір) про закупівлю послуг з докового ремонту в обсягах вимог Регістру судноплавства України науково-дослідного судна «Искатель», відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту НДС «Искатель» (далі - Послуги), визначених процедурою відкритих торгів з використанням матеріалів, комплектуючих, лакофарбних, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших технічних рідин тощо (далі - матеріальні ресурси) Виконавця в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до Попередніх ремонтних відомостей НДС «Искатель», які є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити Послуги.

Відповідно до п.2.15 Договору, виконавець на підставі окремих договорів має право залучати до надання послуг за цим Договором субвиконавців без збільшення ціни цього договору, погіршення якості та подовження строків надання Послуг, залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі за результати (якість, строки, обсяги) наданих послуг. Оплата наданих субвиконавцями послуг здійснюється виконавцем.

Субвиконавці, що залучаються виконавцем до надання послуг, повинні відповідати вимогам, встановленим до виконавця для надання відповідних послуг (частини послуг), зокрема, мати досвід надання аналогічних послуг. (п.2.16 Договору).

Згідно п.3.1 Договору, загальна ціна Договору складає 3 010 566 грн. 66 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 602 113 грн. 34 коп., разом ціна договору становить 3 612 680 грн.

Умовами п.5.1 Договору визначено, що строк надання Послуг становить не більше 60 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі Судна в ремонт.

Відповідно до 5.4 Договору, виконавець після завершення надання Послуг, приймання ремонтних робіт на Судні Регістром, надає замовнику Виконавчу ремонтну відомість та Акт здачі-приймання наданих послуг в двох примірниках, які замовник протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня їх отримання від виконавця повинен підписати та один примірник підписаної Виконавчої ремонтної відомості та Акту здачі-приймання наданих послуг повернути виконавцю, або надати письмову вмотивовану відмову в той же строк.

Виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечити зберігання судна, яке є власністю замовника, і повернути його замовнику у день підписання сторонами акту приймання судна з ремонту. (п.6.3.17 Договору).

Згідно п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та засвідчення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2019 року.

Так, на виконання умов Договору, сторонами було підписано акт приймання судна в ремонт від 25.11.2019 року за місцем складання ДП «Одеський порт» ВСП «Судноверф «Україна», згідно якого сторони зробили огляд НДС «Искатель» на предмет визначення готовності приймання судна в ремонт. При цьому, в акті зазначено, що НДС «Искатель» вважається прийнятим в ремонт ТОВ «Босфор-Одеса» з 26.11.2019 року.

Згідно виставленого ТОВ «Босфор-Одеса» рахунку №39 від 31.12.2019 року на суму 2 107 396, 67 грн. (а.с.21), позивачем було сплачено 1 083 804 грн. та додатково 1000000 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с.22-23).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» та Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством були підписані акти надання послуг №27 від 30.1.2019 року на суму 556740, 14 грн та №30 від 31.12.2019 року на суму 3055939, 86 грн, відповідно до яких виконавцем були виконані послуги з докового ремонта судна «Искатель» відповідно до договору №129/11/19 від 19.11.2019 року.

Між тим, як зазначає позивач, згідно умов Договору ТОВ «Босфор-Одеса» не повернуло судно позивачу з причин притримання його ДП «Одеський морський торговельний порт» через невиконання ТОВ «Босфор-Одеса» своїх грошових зобов`язань відповідно до Договору №СР-577 від 11.12.2019 року.

В той час, як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» (замовник) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (виконавець) було укладено Договір №СР-577, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи з ремонту НДС «Искатель (надалі - судно) в обсязі, передбаченому Договірною відомістю-кошторисом вартості ремонт: (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору, за завданням другої стороні- (Замовника), своїми силами і засобами, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.2.1 Договору №СР-577, передача судна в ремонт здійснюється з оформленням відповідних актів.

Як вбачається з матеріалів справи, за послуги з ремонту судна 12.12.2019 р. Одеським портом виставлено ТОВ «Босфор-Одеса» рахунок № 200018 на сплату суми передоплати 30%, що складає 141 844,50 грн (а.с.84). Даний рахунок ТОВ «БОСФОР-ОДЕСА» сплатило 17.12.2019 р., що підтверджується банківською випискою №БВ00002747 за 17.12.2019 року (а.с. 85).

В наступному, відповідачем були вставлені ТОВ «Босфор-Одеса» рахунок №200018/1 від 14.01.2020 року на суму 656 227.94 та №200018/2 від 13.02.2020 року на суму 963 806, 35 грн.

31.01.2020 року між ТОВ «Босфор-Одеса» та ДП «Одеський порт» відповідно до Договору №СР-577 від 11.12.2019 року було оформлено та підписано Акт приймання судна з ремонту, відповідно до якого Одеським портом виконано в повному обсязі всі роботи з ремонту науково-дослідного судна «Искатель» та зазначено, що остаточна вартість виконаних робіт відповідно до вказаного акту складає 1 620 034,29 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 270 005,71 грн.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист від ТОВ «БОСФОР- ОДЕСА», яким воно гарантувало сплату рахунків протягом 30 календарних днів після виходу Судна з акваторії порту.

Між тим, як зазначає відповідач, ТОВ «Босфор-Одеса» в повному обсязі не виконало свій обов`язок в частині оплати ремонтних робіт, тому ДП «Одеський порт» притримує зазначене судно до виконання останнім своїх обов`язків.

15.06.2020 року позивачем було направлено претензію №02/194 від 15.06.2020 року до ДП «Одеський морський торговельний порт» з вимогою негайного усунення перешкод щодо повернення наукового-дослідного судна «Искатель».

У відповідь на претензію №20/7-370/1220 від 01.07.2020 року відповідач повідомив, що притримав у себе судно до погашення ТОВ «Босфор-Одеса» заборгованості за договором №СР-577 від 11.12.2019 року.

Отже невиконання вищезазначеної претензії стало підставою для звернення Причорноморського державного регіонального підприємства з даним позовом до суду.

Однак суд зауважує, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Зазначена позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду по справі №917/1739/17 від 04.12.2019р.

Так, відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння

За вказаною статтею власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). Відтак, до істотних обставин, що підлягають встановленню судами в межах такого спору та доводяться сторонами належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України належать обставини справи щодо змісту майнових прав позивача на спірне майно, а також щодо перебування спірного майна у володінні відповідача, підстави, за якої здійснюється таке володіння.

Однак, у даному випадку факти щодо права власності позивача на спірне майно не заперечується відповідачем, є встановленими та не входять в предмет доказування по цій справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Про зазначене застосування положень статті 1212 ЦК України наведено в постанові Верховного суду України від 02.03.2016 року по справі N6-3090цс15.

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності на судно PV№00269 від 12.08.2005 року, позивач є судновласником науково-дослідного судна «Искатель».

19.11.2019 року позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» договір №129/11/19 про закупівлю послуг з докового ремонту в обсягах вимог Регістру судноплавства України науково-дослідного судна «Искатель», відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту НДС «Искатель» (далі - Послуги), визначених процедурою відкритих торгів з використанням матеріалів, комплектуючих, лакофарбних, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших технічних рідин тощо (далі - матеріальні ресурси) Виконавця в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до Попередніх ремонтних відомостей НДС «Искатель», які є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити Послуги.

Відповідно до акту приймання судна в ремонт від 25.11.2019 року, НДС «Искатель» вважається прийнятим в ремонт ТОВ «Босфор-Одеса» з 26.11.2019 року.

Водночас, 11.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-Одеса» (замовник) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (виконавець) було укладено Договір №СР-577, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язувався виконати роботи з ремонту НДС «Искатель (надалі - судно), за завданням другої стороні- (Замовника), своїми силами і засобами, а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

На момент розгляду справи, зазначене судно утримується відповідачем, що останнім підтверджено. При цьому, підставою для утримання даного майна відповідачем вказано невиконання третьою особою своїх зобов`язань за договором №СР-577 від 11.12.2019 року в частині розрахунку за виконаний ДП «Одеський порт» ремонт.

Згідно ч.1-2 ст.594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 856 Цивільного кодексу України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Наведений інститут цивільного права, за певних обставин, наділяє особу, що володіє річчю, яка їй не належить (ретентора), правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов`язання. Сторона ж, яка належним чином виконала свої зобов`язання за договором, може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі. Законодавець наділив кредитора двома головними правами: а) правом притримувати річ, здійснювати усі не заборонені законом дії щодо володіння нею, а також запобігання переходу речі до боржника; б) правом на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманої речі.

Таким чином, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов`язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а в тому випадку, коли притримання не справилося із своєю стимулюючою роллю, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі.

Суб`єктами права притримання є кредитор (ретентор) та боржник, якими можуть бути будь-які суб`єкти цивільного права. До виникнення права на притримання між зазначеними особами уже повинні існувати певні правові зв`язки, на підставі яких кредитор володіє річчю боржника, тобто є законним (титульним) володільцем.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, передбачене ст. 594 Цивільного кодексу України право притримання, відповідно до вимог ст. 546 Цивільного кодексу України, є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов`язання, в силу ст. 547 Цивільного кодексу України, вчиняються у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, на підставі зазначеного можна дійти висновку, що кредитор має право притримати річ боржника у випадку якщо таке право надано безпосередньо законом або сторони домовились про це в письмовому правочині, шляхом внесення відповідних застережень до договору або доповнень до нього.

Між тим, як встановлено судом, умовами Договору №СР-577 від 11.12.2019 року, укладений між ТОВ «Босфор-Одеса» та ДП «Одеський морський торговельний порт», не містить домовленостей сторін про право притримання, як спосіб забезпечення зобов`язань за цим договором. Доказів укладання в письмовій формі окремого договору щодо забезпечення виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду, в тому числі шляхом притримання, до матеріалів справи не надано.

Не має правовідносин, за яких могло виникнути право на притримання речі, або забезпечення виконання зобов`язань і між позивачем та відповідачем.

Наведене переконливо свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо виникнення у нього права на притримання речі, оскільки право притримання є видом забезпечення виконання зобов`язання, яке укладається в письмовій формі.

У той же час, не може бути визнане правомірним володіння відповідачем в якості способу забезпечення виконання зобов`язань третьою особою річчю, що належить позивачу, за відсутністю договірних правовідносин з ним безпосередньо щодо цього майна.

Як наслідок, притримання відповідачем належного позивачу майна жодним чином не спрямоване на стимулювання третьої особи до належного виконання зобов`язань перед відповідачем, а також не надає відповідачу права на задоволення своїх грошових вимог до третьої особи за рахунок вартості майна позивача.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, відповідачем не надано доказів існування господарських-правових правовідносин з позивачем. При цьому, за зобов`язаннями за договором №СР-577 від 11.12.2019 року, позивач як власник спірного майна взагалі не є стороною, боржником. Таким чином, за висновками суду, у відповідача відсутні належні правові підстави для притримання належного позивачу науково-дослідного судна «Искатель».

Вдповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен згідно із ст.41 Конституції України має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 Цивального кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на абсолютність права власності власника, враховуючи те, що володіння відповідачем судном, який є об`єктом права власності позивача, без його згоди, обмежує останнього в реалізації свого права власності, яке включає в себе юридично закріплені та гарантовані повноваження (правомочності) з володіння, користування та розпорядження належним на праві власності майном, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 01125666) повернути Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, 1, код ЄДРПОУ 01432144) науково – дослідне судно «Искатель».

3.Стягнути з Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 01125666) на користь Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, 1, код ЄДРПОУ 01432144) 2102/дві тисячі сто два/грн.судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 листопада 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська