Рішення № 92582280, 20.10.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/19/2020

Справа № 679/1164/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

номер справи 679/1164/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», про стягнення коштів,

за участю представника позивача Бойка В.Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 будучи власником нежитлової будівлі площею 3452,1 кв.м, що розташована на АДРЕСА_1 , за ініціативою адвоката позивачки ОСОБА_3 , запропонувала позивачці придбати у неї частку вказаного приміщення розміром 250 кв.м для ведення бізнесу (організації роботи банкетного залу ресторану). Будучи запевненою адвокатом ОСОБА_3 в тому, що дана угода реальна, позивачка погодилася на укладення такої і 17 березня 2016 року в м. Нетішин передала у присутності адвоката ОСОБА_4 відповідачці кошти в сумі 10000 доларів США, про що остання надала власноручно написану нею розписку. Також відповідачка надала ключі від приміщення та не заперечувала щодо проведення у ньому позивачкою капітального ремонту та реконструкції.

В подальшому на виконання усних домовленостей сторін про продаж нежитлового приміщення позивачка передала відповідачці кошти у сумі 5500 доларів США, про що ОСОБА_2 31 березня 2016 року видала власноручно написану розписку.

04 серпня 2017 року відповідачка отримала від позивачки кошти у сумі 1000 доларів США, як гарантований завдаток для відчуження названого вище майна.

На заяву позивачки про необхідність з`явитися до нотаріуса з метою укладення та посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідачка не з`явилася, до цього часу нерухоме майно не передала і отримані кошти не повертає. Як стало відомо позивачці, відповідачка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 липня 2019 року не є власником майна, яке обіцяла продати, одноосібним власником такого є ОСОБА_5 .

Претензія позивачки від 27 липня 2018 року про повернення належних їй коштів, отримана відповідачкою 31 липня 2018 року, залишилася без розгляду.

Позивачка, вказуючи на порушення вимог щодо форми правочину, вважає, що такий укладений не був, тому сума 16500 доларів США, яку вона сплатила на забезпечення виконання майбутнього зобов`язання, визнається авансом.

За вказаних обставин позивачка, посилаючись на норми права, які містяться у ст.ст. 192, 209, 210, 220, 524, 530, 533, 570, 640, 657 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), просить стягнути з відповідачки суму сплаченого нею авансу 16500 доларів США, так як право на належні їй кошти набуте останньою безпідставно.

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій, посилаючись на приписи ст. 533 ЦК України, просила ухвалити рішення про стягнення з відповідачки на свою користь коштів у сумі 465 675 гривень 61 копійку, що становить еквівалент 16500 доларів США за курсом Національного банку України.

Відповідачка відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову не надала.

04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 3452,1 кв.м, що розташована на АДРЕСА_1 .

09 листопада Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» звернулось до суду із заявою про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

12 листопада 2018 року позивачка подала клопотання про допуск до участі у справі представника – адвоката Бойка В.Ф. Відповідачка заявила клопотання про долучення доказів.

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням про долучення документів, в якому просила долучити до матеріалів справи оригінали розписок від 31 березня 2016 року, 17 березня 2016 року та 04 серпня 2017 року, копії листа нотаріуса, квитанції про його відправлення та отримання.

03 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» надало пояснення щодо позову. За змістом останніх Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» вважає, що даний спір між сторонами є надуманим, носить очевидно штучний характер і спрямований виключно на обмеження в реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 3452,1 кв.м, що розташована на АДРЕСА_1 .

В поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 оспорює в суді законністю відчуження зазначеної вище будівлі нежитлового приміщення, право власності на яке набув спочатку ОСОБА_5 , а потім Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», чим намагається перешкоджати реалізації права власності на таке майно законним власником, у тому числі шляхом створення штучних судових спорів з метою накладення арештів на спірне майно.

В поясненнях також вказано на штучність даного позову, оскільки докази надані суду сторонами, не підтверджують позовних вимог та стосуються інших правовідносин, ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

З огляду на вказане зауважено на тому, що зміст розписок від 17 та 31 березня 2016 року посвідчує наявність договорів позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому ці розписки жодного стосунку до купівлі-продажу нерухомого майна не мають.

Що стосується наданих відповідачкою копій договору передачі майна з правом викупу від 17 березня 2016 року, акту прийому – передачі майна від 17 березня 2016 року та додатку до означеного договору від 21 вересня 2018 року, зі змісту яких убачається, що між позивачкою та відповідачкою нібито існували договірні відносини оренди спірного майна з правом викупу, то про такі не згадано у позовній заяві, де йдеться лише про розписки та усні домовленості.

Сумнівним, на переконання третьої особи, є також той факт, що ОСОБА_2 взагалі укладала будь-які договори про відчуження спірного майна в період дії іпотеки та перебування цього майна у її власності.

Зауважено у поясненні і на те, що про фактичну відсутність спору між позивачкою та відповідачкою свідчить, як йому відомо, беззастережне визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1

26 грудня 2018 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі технічної експертизи документів, 06 травня 2019 року подав клопотання про уточнення питань, поставлених для проведення технічної експертизи документів та витребування порівняльних зразків, необхідних для проведення експертизи.

06 травня 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» звернувся до суду з клопотанням про витребування порівняльних зразків, необхідних для проведення експертизи.

05 травня та 18 червня 2019 року надійшли клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

08 липня 2019 року від представника відповідачки надійшло клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

28 серпня 2019 року надійшло до суду повідомлення експерта про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів.

05 вересня 2019 року надійшло до суду клопотання від представника третьої особи про відкладення розгляду справи.

28 жовтня 2019 року надійшли клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

17 грудня 2019 року надійшло до суду клопотання експерта щодо погодження умов для проведення судово-технічної експертизи документів.

30 квітня 2020 року надійшло до суду клопотання від представника третьої особи про відкладення розгляду справи.

18 травня, 07 червня та 04 серпня 2020 року надійшли до суду клопотання від представника третьої особи про проведення підготовчого засідання без його участі.

18 травня, 09 червня, 26 червня 2020 року надійшли клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

18 серпня та 16 вересня 2020 року надійшло до суду клопотання від представника третьої особи про проведення судового розгляду справи без його участі.

18 серпня та 16 вересня 2020 року надійшли клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

06 жовтня 2020 року надійшло клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в цивільній справі №679/1164/18 відмовлено.

12 листопада 2018 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та останнє залучено до участі у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

26 грудня 2018 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про призначення технічної експертизи документів, провадження в даній справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області 15 березня 2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта.

06 травня 2019 року Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс» про витребування порівняльних зразків, необхідних для проведення експертизи.

05 листопада 2019 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про призначення технічної експертизи документів, провадження в даній справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області 18 грудня 2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта та необхідністю виправити описку в ухвалі Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року.

24 грудня 2019 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області виправлено описку в ухвалі Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області 14 квітня 2020 року поновлено провадження у справі у зв`язку з отриманням висновку експерта.

05 серпня 2020 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у ньому без врахувань уточнень позовних вимог від 03 грудня 2019 року. Додатково позивачка зазначила, що вона б не надавала наперед для ОСОБА_2 кошти за означене у позовній заяві майно, якби знала, що вона не виконає своє зобов`язання перед нею щодо відчуження їй такого.

Представник позивачки в судовому засіданні вказав, що дійсно між сторонами були договірні відносини з приводу продажу майна, але відповідачка їх не виконала. Остання кошти за приміщення у позивачки брала, але ухилялась від укладення договору купівлі-продажу. На даний час ні майно, а ні свої кошти позивачка від відповідачки не отримала. Додатково заявив представник про те, що ним будуть подані додатково докази про розмір витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи.

Відповідачка та її представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, будь-яких заяв та клопотань про причини неявки в судове засідання до суду не подали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, ознайомившись з позицією третьої особи, яка викладена у письмових поясненнях, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 17 березня 2016 року 10 000 доларів США та 31 березня 2016 року 5500 доларів США.

За даними наданих ОСОБА_1 власноручно написаної ОСОБА_2 розписок, остання взяла вказані кошти у позику на період до 01 червня 2016 року (арк. спр. 105, 106, т. 1).

З розписки ОСОБА_2 від 04 серпня 2017 року, яка надана нею для ОСОБА_1 , судом установлено, що відповідачка отримала від позивачки гроші в сумі 1000 доларів США, як гарантований завдаток для відчуження майна за адресою: АДРЕСА_1 , з лівої сторони, яке ОСОБА_1 реконструювала, зробила капітальний ремонт за власні кошти та використовує за раніше даним ОСОБА_2 зобов`язанням про відчуження цієї частини будівлі під власний бізнес (арк. спр. 107, т.1).

15 травня 2018 року приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області Франовською Л.С. передано Марченко Л.Ф. заяву ОСОБА_1 з пропозицією з`явитися до нотаріуса для укладення та посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою укладення якого ОСОБА_1 відповідно до усного попереднього договору купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення було передано ОСОБА_2 завдаток у розмірі 16500 доларів США (арк. спр. 9, т.1).

Вказану заяву ОСОБА_2 було отримано 16 травня 2018 року, що стверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 9 зі зворотньої сторони, т.1).

У зв`язку із невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, 27 липня 2018 року позивачкою на адресу відповідачки була направлена претензія щодо повернення коштів у розмірі 16500 доларів США (арк. спр. 10), яку відповідачка отримала 30 липня 2018 року, проте до цього часу її не виконала (арк. спр. 10 зі зворотньої сторони, т.1).

ОСОБА_1 , вказуючи на порушення сторонами вимог щодо форми правочину – договору купівлі – продажу нежитлового приміщення, вважає такий неукладеним, а сплачену нею ОСОБА_2 суму в розмірі 16500 доларів США на забезпечення виконання майбутнього зобов`язання – авансом. Оскільки відповідачкою не виконані взяті на себе зобов`язання щодо укладення договору та не повернута сума авансу, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про стягнення належних їй грошових коштів, які набуто відповідачкою безпідставно.

Як на правову підставу своїх вимог позивачка посилається на положення статей 209, 210, 220, 570, 640, 657 ЦК України, відповідно до змісту яких, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд, вирішуючи питання чи є сплачена сума у розмірі 16500 доларів США, яку просить стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_2 авансом, виходить з природи укладених між сторонами розписок від 17 березня 2016 року, 31 березня 2016 року та 04 серпня 2017 року, умов за яких вони складені і які погодили сторони, обставин справи, і зазначає наступне.

Із розписок від 17 березня 2016 року, 31 березня 2016 року судом встановлено, що такі не містять даних щодо домовленості сторін по справі про продаж нежитлового приміщення, на виконання яких позивачкою було передано відповідачці кошти у виді завдатку, а містить посилання на наявність боргового зобов`язання, розмір боргу та дату його повернення.

Проте, зі змісту розписки ОСОБА_2 від 04 серпня 2017 року, яка надана нею для ОСОБА_1 , про те, що відповідачка отримала від позивачки гроші в сумі 1000 доларів США, як гарантований завдаток для відчуження майна за адресою: АДРЕСА_1 , з лівої сторони, яке ОСОБА_1 реконструювала, зробила капітальний ремонт за власні кошти та використовує за раніше даним ОСОБА_2 зобов`язанням про відчуження цієї частини будівлі під власний бізнес, вказує на те, що між сторонами існувала домовленість про відчуження в майбутньому майна для ОСОБА_1 ще до 04 серпня 2017 року, тобто до дня складення даної розписки.

Означене стверджується також тим, що відповідачкою ОСОБА_2 у судовому засіданні надано суду договір передачі майна з правом викупу від 17 березня 2016 року, укладеним між нею та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останні в ньому обумовили, що ОСОБА_2 зобов`язується передати ОСОБА_1 у безоплатне безстрокове користування майно, за тією ж адресою, яке оцінене в 60000 доларів США, з наступним переходом права власності останньої на таке. В ньому ж зазначено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 завдаток у сумі 15000 доларів США, як гарантований платіж за домовленістю про відчуження майна до 01 червня 2016 року. Всі подальші авансові суми (завдатки) ОСОБА_1 вважаються погашенням основної оговореної суми про відчуження даного приміщення.

Того ж числа між сторонами складено акт прийому-передачі зазначеного майна, а 21 вересня 2018 року укладено між останніми додаток (коригування) до договору від 17 березня 2016 року про передачу майна з правом викупу щодо характеристики, адреси та площі майна (нежитлова будівля площею 3452,1 кв.м, що розташована на АДРЕСА_1 ), в ньому ж зазначено, що майно передається у безстрокове безоплатне користування, окрім комунальних послуг, а згодом у власність після договору купівлі-продажу (арк. спр.121-124, т. 1).

Вищезазначене дає підстави суду вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таким чином та у такому вигляді укладали попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, проте означений підписаний сторонами попередній договір в розумінні ст. 635 ЦК України є, на переконання суду, неукладеним, оскільки сторонами не дотримано обов`язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладення якого сторони обумовили в майбутньому.

Прийшовши такого висновку, суд бере до уваги те, що 15 травня 2018 року приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області Франовською Л.С. було передано ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 з пропозицією з`явитися до нотаріуса для укладення та посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою укладення якого ОСОБА_1 відповідно до усного попереднього договору купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення було передано ОСОБА_2 завдаток у розмірі 16500 доларів США, на яку остання не відреагувала. А також те, що поза увагою відповідачкою лишилась і претензія ОСОБА_1 щодо повернення коштів у розмірі 16500 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частина 2 ст. 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, так як на відміну від завдатку аванс це лише спосіб платежу, він не виконує забезпечувальної функції за правилами ч. 1 ст. 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.

З цього випливає, що коли сторони хочуть визначити, що сплачена сума є завдатком, вони мають здійснити наступне.

По-перше, між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов`язання сторін. Тобто, це не може бути попередній договір про укладення у майбутньому основного договору. Це має бути саме основний договір. В інакшому випадку сплачена сума коштів вважатиметься авансом.

По-друге, форма домовленості про сплату завдатку має бути письмова. Сторони можуть укласти окремо договір завдатку або передбачити його умови в основному договорі.

По-третє, сторони мають прямо зазначити, що сума грошей, що сплачується боржником у рахунок майбутніх платежів є завдатком.

Таким чином, за умови відсутності хоча б одного з трьох вищенаведених критеріїв відмінності передані однією стороною другій стороні грошові суми у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а авансом.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той хто отримав аванс, повинен його повернути.

Вищенаведене дає для суду підстави вважати передані ОСОБА_1 кошти для ОСОБА_2 авансом в розумінні ч. 2 ст. 570 ЦК України, що в свою чергу не оспорювалось відповідачкою, хоча остання мала таку можливість, зважаючи на тривалість перебування справи у провадженні суду, а навпаки нею було надано для суду договір передачі майна з правом викупу від 17 березня 2016 року, акт прийому-передачі зазначеного майна від 17 березня 2016 року та додаток (коригування) від 21 вересня 2018 року до договору від 17 березня 2016 року про передачу майна з правом викупу, що як зазначалось раніше, підтверджує те, що між сторонами існувала домовленість про відчуження в майбутньому майна і були сплачені ОСОБА_1 для ОСОБА_2 авансові суми для погашення основної обумовленої суми щодо відчуження приміщення.

Також ОСОБА_2 не заперечувався факт написання зазначених вище розписок, отримання від позивачки коштів у розмірі 16500 доларів США та не повернення їх для позивачки.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо відчуження для неї майна, за яке остання сплатила частину коштів для відповідачки, то сума коштів отримана ОСОБА_2 , як аванс, має бути нею повернута позивачці.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи такі докази, як висновок експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №31330/19-34 від 23 березня 2020 року (арк. спр. 68-77, т. 2), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №130293462 від 10 липня 2018 року (арк. спр. 26-29, т.1), суд вважає їх неналежними, оскільки останні не містять інформації щодо предмета доказування.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 4682 гривні 70 копійок, що складає 1% від ціни позову (16500 доларів США х 28 гривень 38 копійок (курс долара США за даними Національного банку України станом на 04 вересня 2018 року) = 468270 гривень).

Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом установлено, що 27 липня 2018 року ОСОБА_1 уклала з адвокатом Бойком В.Ф. договір про надання правової допомоги (арк. спр.74, т. 1).

Предметом зазначеного вище договору є правова допомога а також здійснення представницьких повноважень клієнта.

В ньому ж зазначено, що адвокату за юридичні послуги буде сплачено гонорар згідно додаткової угоди.

Відповідно до даних приходного касового ордеру №35/18 від 12 листопада 2018 року, які містять дані про отримання адвокатом Бойком В.Ф. від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4200 грн. 00 коп., відповідачка виконала своє зобов`язання за договором та сплатила суму гонорару в розміру обумовленого в додатковій угоді про оплату послуг фахівця від 27 липня 2018 року.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду можливості пересвідчитись у співмірності розміру адвокатського гонорару, як того вимагає ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у додатковій угоді розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Надання адвокатом Бойком В.Ф. позивачці адвокатських послуг у суді при розгляді справи підтверджується: договором про надання правової допомоги від 27 липня 2018 року, додатковою угодою про оплату послуг фахівця від 27 липня 2018 року, актом прийомки виконаних робіт від 12 листопада 2018 року та касовим ордером №35/18 від 12 листопада 2018 року.

Згідно даних прийомки виконаних робіт від 12 листопада 2018 року адвокатом на користь клієнта здійснено послуги: ознайомлення з обставинами справи та судовою практикою у даній категорії справ, підготовка претензії, підготовка позовної заяви, надання допомоги під час розгляди справи у суді.

У зазначеній додатковій угоді зазначається ціна договору (розмір гонорару згідно погодинної ставки), яка встановлена у фіксованій сумі 700 грн. за годину.

В акті прийомки виконаних робіт від 12 листопада 2018 року зазначено назви послуг наданих адвокатом, вартість окремої послуги та загальна їх вартість в сумі 4200 грн. 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 4200 грн. 00 коп. витрат пов`язаних з правничою допомогою.

Також, як зазначалось вище, згідно вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні представник позивача зробив заяву про те, що ним будуть подані додатково докази про розмір витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на зазначене суд вважає за доцільне призначити таке засідання для вирішення питань про судові витрати у даній справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 246, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», про стягнення коштів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4 682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 13 год. 00 хв. 29 жовтня 2020 року в залі судових засідань (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, просп. Незалежності, 12).

ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Фін-Юр-Сервіс», місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 8 кв. 65, ЄДРПОУ 42017865.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя О.М. Гавриленко