Рішення № 9258103, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 15/311пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30645586)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” м. Київ (код ЄДРПОУ 32828388)

про визнання договору поставки № 1209 від 03.09.2007 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Капля О.Л. за довіреність № 136 від 01.10.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” м. Київ про визнання договору поставки № 1209 від 03.09.2007 р. недійсним.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/311пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 26.11.2009 р. суд відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою представника позивача без повідомлення про причину неявки, необхідністю витребування доказів.

Ухвалою від 08.12.2009 р. заява ТОВ “Донспецпром” про забезпечення позову про визнання договору недійсним шляхом накладення арешту на всі грошові кошти та майно відповідача, а також шляхом заборони його відчуження залишена без задоволення.

14.12.2009 року від товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 08.12.2009 р. про відмову в забезпеченні позову по справі № 15/311пд.

Ухвалою від 15.12.2009 року провадження у справі № 15/311пд зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом в апеляційному провадженні скарги на ухвалу господарського суду від 08.12.2009 року та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Ухвалою від 23.12.2009 р. Донецького апеляційного господарського суду відмовлено у прийняті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 08.12.2009 р.

Ухвалою від 02.03.2010 р. Вищого господарського суду України відмовлено у прийняті касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2009 року.

01.04.2010 року матеріали справи № 15/311пд повернуті до суду першої інстанції.

Ухвалою від 06.04.2010 р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

До суду від позивача, товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром”, 26.04.2010 р. надійшло клопотання № 26/04–01 від 26.04.2010 р., в якому позивач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник позивача або особа, яка виконує обов’язки керівника, у зв’язку з неможливістю попередньо визначеного представника позивача взяти участь в судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Крім того, в клопотанні про перенесення розгляду справи позивач просив суд не розглядати справу без представника відповідача. Таке клопотання суд також відхиляє, тому як відсутність представника в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи є достатні документи для вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині. Тільки сама неявка представника позивача у судове засідання не є причиною неможливості розгляду справи в установлений законом двохмісячний строк.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ТОВ „Донспецпром” (позивача) спірний договір поставки № 1209 від 03.09.2007 р. був підписаний генеральним директором О.М. Дорофєєвим. До вказаного договору сторони підписали додаткову угоду від 04.09.2007 р. про зміну та доповнення до умов договору поставки № 1209 від 03.09.2007 р., якою передбачили загальну суму договору в розмірі 1848010,00 грн. Генеральний директор є виконавчим органом товариства та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Позивач звертає увагу суду на те, що загальні збори учасників товариства обмежили повноваження генерального директора по розпорядженню всім майном та грошовими коштами товариства на суму, яка перевищує 500000,00 грн. згідно протоколу № 8–1 загальних зборів учасників товариства від 14.08.2007 р. Таким чином, спірний договір підписаний не уповноваженою на це особою.

Крім того, позивач посилається на той факт, що згідно пункту 3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 04.09.2007 р. до договору) покупець здійснює оплату за офіційним курсом GBP на день платежу, але не нижчим за офіційний курс GBP, який діяв на дату підписання даного договору. За вказаних обставин позивач вважає, що існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за договором, тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу, яку необхідно сплатити позивачу значно зросла, у зв’язку з чим погіршився фінансовий стан позивача. Такі умови договору позивач вважає несправедливими та порушуючими принципи добросовісності та рівності сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Відповідач надав до суду відзив № 179 від 24.11.2009 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує наступним:

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь–яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, діюче законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті.

Крім того, в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01–8/870 від 26.07.2002 р. чітко визначено, що вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за офіційним курсом GBP на день платежу, але не нижчим, за офіційний курс GBP, який діяв на дату підписання даного договору.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд приймає заперечення відповідача як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з тим, що сторони під час підписання договору поставки № 1209 від 03.09.2007 р. погодили порядок здійснення розрахунків, який не суперечить чинному законодавству.

Оцінивши доводи позивача та заперечення відповідача щодо підписання спірного договору поставки генеральним директором ТОВ „Донспецпром” О.М. Дорофєєвим, проаналізувавши чинне законодавство та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача.

З преамбули договору вбачається, що з боку позивача ТОВ „Донспецпром” (покупця) виступав генеральний директор Дорофєєв О.М., який діяв на підставі статуту. В розділі „Юридичні адреси та реквізити сторін” спірного договору в колонці „покупець” зазначено найменування позивача, його юридична адреса, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, під вказаними даними міститься підпис Дорофєєва О.М., скріплений печаткою підприємства, у зв’язку з чим він приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Зі статуту ТОВ „Донспецпром” (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 8 від 15.05.2007 р., вбачається наступне:

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства.

Генеральний директор є виконавчим органом товариства та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Він не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства в межах, встановлених цим статутом.

Тобто, статутом позивача встановлено, що генеральний директор не вправі вносити зміни до статуту (це виключна компетенція загальних зборів учасників), діє в межах, наданих йому статутом щодо керівництва поточною діяльністю товариства.

Розділом 13 статуту передбачений наступний порядок внесення змін до статуту:

Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Завірена копія статуту в новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 8 від 15.05.2007 р., додана до позову.

Згідно ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Відповідно до ст. 15 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них

Згідно ст. 18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Ухвалами від 13.11.2009 р., 26.11.2009 р., 06.04.2010 р. суд зобов’язував позивача надати докази внесення змін до статуту та їх державної реєстрації відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ “Донспецпром” (протокол № 8-1 від 14.08.2007 р.), свідоцтво про державну реєстрацію; довідку органів статистики про включення до ЄДРПОУ станом на день розгляду справи. Крім того ухвалою від 06.04.2010 р. суд зобов’язав позивача надати докази того, що відповідач на день укладення спірного договору був обізнаний про обмеження повноважень генерального директора позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав. Таким чином, жодні докази внесення змін до статуту та їх державної реєстрації відповідно до протоколу № 8-1 від 14.08.2007 р., а також будь–які докази того, що відповідач на день укладення спірного договору був обізнаний про обмеження повноважень генерального директора позивача, в матеріалах справи відсутні.

У відзиві відповідач вказує на фактичне виконання сторонами умов спірного договору, що підтверджено видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей та банківськими виписками, які в завірених копіях є в матеріалах справи.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення покупцем отриманого товару продавцю, повідомлення продавця про необхідність повернення помилково перерахованих часткових оплат за отриманий товар, позивач до суду не надав.

За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що спірний договір поставки був підписаний генеральним директором Дорофєєвим О.М. з перевищенням повноважень щодо підписання договору на суму, яка перевищує 500000,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи. Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02–5/111 з наступними змінами та доповненнями вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не довів належним чином обставини, які б підтверджували той факт, що підпис генерального директора позивача на спірному договорі виконаний ним з перевищенням повноважень, а відповідач знав чи повинен був знати про обмеження повноважень представника позивача, до того ж в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя