Рішення № 9258071, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 14/69                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Альфа-Импекс”,

ЄДРПОУ 30600498, м.Донецьк

до відповідача 1. Фірми „AHEAD SHIPPING INC”, Panama City, Panama

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Донукрсіль”,

ЄДРПОУ 32255613, м.Донецьк

про стягнення 2858770,00 доларів США

Суддя Левшина Г.В.

Представники:          

від позивача: Гакова А.О.-по дов.

від відповідача 1: Король К.В.-по дов.

від відповідача 2: Серединцева О.Є.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 07.04. по 26.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фирма „Альфа-Импекс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Фірма „AHEAD SHIPPING INC”, Panama City, Panama, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донукрсіль”, м.Донецьк, про стягнення з відповідачів попередньої оплати в сумі 2858770,00 доларів США.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов контракту №030709 від 03.07.2009р., а саме, невиконання зобов’язань з постачання товару в строк до 25.12.2009р.

Відповідач 1 у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 07.04.2010р., підтвердив факт невиконання своїх зобов’язань перед позивачем з постачання товару за контрактом №030709 від 03.07.2009р.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 06.04.2010р., в якому проти позовних вимог до нього заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2 посилається на неукладеність договору поруки від 03.07.2009р. та, як наслідок, відсутність в нього правових підстав для виконання обов’язків поручителя перед позивачем за відповідача 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

03.07.2009р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний контракт №030709.

Згідно п.8.2 контракту №030709 від 03.07.2009р. якщо сторони не можуть врегулювати існуючи розбіжності шляхом перемов та консультацій, спір буде передаватися на вирішення системи господарських судів України, підсудність спору визначається згідно діючого законодавства України, при якому використовується матеріальне право України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, згідно з умовами п.1.1 контракту №030709 від 03.07.2009р. позивач виступив покупцем, а відповідач продавцем товару – феросплавів, у кількості, за ціною та на умовах, визначених у відповідних додатках до контракту, а саме: ФХ 800-900 вартістю 3176 доларів США за одну метричну тону, загальною орієнтовною вартістю 2858770,00 доларів США.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.2.2 контракту №030709 від 03.07.2009р. (з урахуванням додатку №1) відповідач 1 здійснює відвантаження товару до 25 грудня 2009р. Припускається відвантаження товару частинами.

Одночасно, за змістом розділу 3 контракту ціна товару встановлюється в доларах США за метричну тону хрому. Оплата товару за кожну партію здійснюється позивачем в доларах США. Валютою платежу за цим контрактом є долари США. Днем оплати сторони вважають дату перерахування грошових коштів на валютний рахунок відповідача 1, зазначений у контракті та яка підтверджується копією платіжного доручення позивача з відміткою обслуговуючого банку про виконання.

За приписом п.6 додатку №1 до контракту №030709 від 03.07.2009р. позивач здійснює 100% попередню оплату в сумі 2858770,00 доларів США не пізніше 15.11.2009р.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень №61 від 28.09.2009р., №60 від 25.09.2009р., №64 від 14.10.2009р., №66 від 15.10.2009р., №65 від 15.10.2009р., №67 від 15.10.2009р., №68 від 16.10.2009р., №70 від 20.10.2009р., №69 від 19.10.2009р., №73 від 22.10.2009р., №71 від 21.10.2009р., №74 від 23.10.2009р., №75 від 23.10.2009р., №77 від 26.10.2009р., №78 від 27.10.2009р., №80 від 28.10.2009р., №79 від 28.10.2009р., №82 від 29.10.2009р., №81 від 28.10.2009р., №84 від 30.10.2009р., №83 від 30.10.2009р., №88 від 03.11.2009р., №85 від 02.11.2009р., №89 від 03.11.2009р., №86 від 03.11.2009р., №90 від 04.11.2009р., №91 від 04.11.2009р., №93 від 06.11.2009р., №92 від 06.11.2009р., №94 від 09.11.2009р., №96 від 10.11.2009р. позивачем на рахунок відповідача 1 за умовами контракту №030709 від 03.07.2009р. було перераховано грошові кошти в загальній сумі 2858770,00 доларів США.

Таким чином, виходячи з умов контракту №030709 від 03.07.2009р., судом встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем 1 з перерахування в строк до 15.11.2009р. попередньої оплати.

Проте, відповідачем 1 свої зобов’язання з постачання товару позивачу в строк до 25.12.2009р. всупереч ст.ст.525, 526, 662 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідних доказів постачання відповідачем 1 товару позивачу в установлені контрактом №030709 від 03.07.2009р. терміни до матеріалів справи не надано.

Відповідач 1 у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 07.04.2010р., підтвердив факт невиконання своїх зобов’язань перед позивачем з постачання товару за контрактом №030709 від 03.07.2009р.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань перед позивачем за контрактом №030709 від 03.07.2009р. в частині постачання товару в строк до 25.12.2009р., суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача 1 повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 2858770,00 доларів США.

Заявою від 28.01.2010р. №22/10 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою щодо належного виконання своїх зобов’язань за контрактом №030709 від 03.07.2009р. Одночасно, позивачем було повідомлено відповідача 1 про можливість звернення до компетентного суду з вимогою про стягнення суми попередньої оплати.

Відповідачем 1 доказів повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості в сумі 2858770,00 доларів США підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

03.07.2009р. між позивачем та відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 обов’язків за договором, передбаченим розділом 2 цього договору, щодо повернення частково суми передоплати у доларах США у разі прострочення або невиконання поставки товару відповідачем 1.

За приписом п.2.1 договору поруки від 03.07.2009р. під основним договором в цьому договорі сторони розуміють контракт №030709 від 03.07.2009р., укладений між позивачем та відповідачем 1.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписом ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, за висновками суду, договір поруки від 03.07.2009р. між позивачем та відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обов’язково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов’язкові.

Дослідивши зміст договору поруки від 03.07.2009р., суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього правочину визначено, що відповідач 2 поручається за часткове повернення суми попередньої оплати відповідачем 1 за контрактом. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки від 03.07.2009р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки від 03.07.2009р. є неукладеним.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи позов в частині вимог до відповідача 2 позивач посилається на наявність в нього обов’язку як поручителя виконати зобов’язання відповідача 1 за контрактом №030709 від 03.07.2009р. з повернення попередньої оплати.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договору поруки від 03.07.2009р., останній є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, за відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є наявність договірних відносин, на підставі яких виникли відповідні права та обов’язки сторін.

Інших доказів наявності обов’язку відповідача 2 сплатити позивачу грошові кошти в сумі 2858770,00 доларів США позивачем до матеріалів справи не надано.

Обгрунтовуючи факт порушення відповідачем 2 прав позивача на отримання попередньої оплати, останній вважає, що відповідачем 2 належним чином та у встановлений строк не виконані умови договору поруки від 03.07.2009р., який визнаний судом неукладеним.

Тобто, факт порушення відповідачем 2 договірних зобов’язань за договором від 03.07.2009р. з боку позивача не доведений.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених в ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача попередньої оплати в сумі 2858770,00 доларів США, заявлені на підставі договору від 03.07.2009р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1 в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Альфа-Импекс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донукрсіль”, м.Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 2858770,00 доларів США.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Альфа-Импекс”, м.Донецьк до Фірми „AHEAD SHIPPING INC”, Panama City, Panama про стягнення попередньої оплати в сумі 2858770,00 доларів США задовольнити.

Стягнути з Фірми „AHEAD SHIPPING INC”, Panama City, Panama на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Альфа-Импекс”, м.Донецьк попередню оплату в сумі 2858770 доларів США, витрати по сплаті державного мита в сумі 3197 доларів 10 центів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.04.2010р.

Суддя