Ухвала суду № 92580084, 28.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16576/18

Провадження № 1-кп/127/428/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання об`єднане кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010001483 від 12.04.2018 та за № 12018020010003540 від 27.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Гюмюшлю М.Г.,

захисника: Кобзіної А.С.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У ході судового провадження, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання, доцільності тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Гюмюшлю М.Г. клопотав про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , оскільки на думку прокурора наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчинені ряду епізодів злочинів, а тому вона може продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачена ОСОБА_1 на даний час перебуває у стані вагітності, а у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» їй надаються усі необхідні медичні послуги.

Захисник Кобзіна А.С. заперечувала, щодо клопотання прокурора, зазначила, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання на території м. Вінниці, на даний час обвинувачена перебуває у стані вагітності, а тому наміру переховуватись від суду та вчиняти інші злочини у неї не має, а тому захисник просила суд змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали клопотання прокурора приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 відносно обвинуваченої ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 продовжувався.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , оскільки обвинувачена ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, один із яких відноситься до категорії тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, відбувала покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та вчинила ряд корисливих злочинів.

Також, судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_1 до затримання не працювала, не мала постійного джерела доходу, а тому може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_1 на даний час перебуває у стані вагітності та як вбачається із матеріалів кримінального провадження, остання перебуваючи у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1) отримує належний комплекс процедур, необхідних для подальшого успішного протікання вагітності обвинуваченої.

Також, судом враховано, те що відносно ОСОБА_1 ухвалено вирок Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченої ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника Кобзіної А.С., щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Кобзіної А.С., щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26.12.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченій, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.

Суддя: