Постанова № 92579897, 30.10.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1239/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянув матеріали, що надійшли з Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , працюючого головним інженером Водоканаду м. Тульчин, за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпоряджень керівника апарату Тульчинського районного суду Вінницької області за № 59, 60 від 28.10.2020 і протоколів повторного автоматизованого розподілу справ від 28.10.2020 на розгляд судді Саламасі О.В. передано матеріали справ № 148/1240/20, провадження № 3/148/728/20, та № 148/1239/20, провадження № 3/148/727/20 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно протоколів 08.08.2020 о 16:30 год. ОСОБА_1 по вул. Воїнів Визволителів у с. Торків, Тульчинського району Вінницької області, керуючи автомобілем Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_2 , не дотримав безпечної дистанції та інтервалу внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Тойота Корола, держаний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні ушкодження.

Після чого, ОСОБА_1 до приїзду працівників поліції залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, 08.08.2020 о 16:30 год. ОСОБА_1 по вул. Воїнів Визволителів у с. Торків, Тульчинського району Вінницької області, керував автомобілем Hyundai Santa Fe, держаний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального засобу «Alcotest Драгер 6810» у присутності двох свідків, результат – 1,78 %.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, натомість надіслав заяву згідно якої просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням його з 28.10.2020 на лікарняному. Разом з тим, під час перебування справи у провадженні іншого судді ним уже подавалися аналогічні заяви про відкладення розгляду, які не містили належного підтвердження звернення за медичною допомогою, а також докази існування зазначених обставин в подальшому не надавалися.

При цьому, до зазначеної заяви, поданої 29.10.2020, ОСОБА_1 також не додано будь-яких документів, що підтверджують поважність причин відкладення розгляду справи на іншу дату, а тому такі дії останнього суд розцінює як зловживання процесуальними правами з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відтак, враховуючи, що обставини зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення відбулися 08.08.2020, беручи до уваги, що строки розгляду справи обмежено нормами ст. 38 КУпАП, порушник повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином та у відповідності до ст. 268 КУпАП, присутність останнього при розгляді зазначеної справи не є обов`язковою.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає за можливе розглянути матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі наявних у матеріалах справи даних і доказів, з врахуванням того, що будь-яких заперечень чи спростувань обставин наведених у протоколах, ним не надано.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протоколи про вчинення адміністративних правопорушень (а.с. 2, 3, 32), схему дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 4), пояснення (а.с. 9 – 10), результати тесту на стан алкогольного сп`яніння – 1,78 % (а.с. 6), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 34), суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З врахуванням викладеного, суддя вважає за необхідне об`єднати справи № 148/1240/20, провадження № 3/148/728/20, та № 148/1239/20, провадження № 3/148/727/20, визначивши спільний № 148/1239/20, провадження № 3/148/727/20.

Пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України, встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 за № 14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, ухваленому 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, наявними матеріалами справи доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, зокрема: ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння; ст. 124 КУпАП, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів; ст. 122-4 КУпАП, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у відповідності до норм ст. 36 КУпАП, питання про призначення стягнення слід вирішити у відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП, як найбільш серйозного з числа вчинених правопорушень.

Відтак, з врахуванням вимог ст. 33 - 36 цього ж Кодексу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки, з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 420,40 грн. судового збору в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, 33, 36, 40-1, 122-4, 124, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 287, 289 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), на користь держави суму судового збору 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області О.В. Саламаха