Рішення № 92578326, 21.10.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1344/19

провадження № 2/631/409/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтувала наступним. ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2016 року. В житловому будинку, який належить їй на праві власності, зареєстрований ОСОБА_2 . На її заяву до Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 надано лист № 04.01-24/1847 від 07 грудня 2019 року з відмовою. Відповідно до акту депутата Нововодолазької селищної ради №1216 від 24 грудня 2019 року позивач мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею за даною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , який з 2014 року у помешканні не проживає. Відповідач добровільно не бажає знятися з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з питанням порушення його житлових прав до неї не звертався. Посилаючись на ст. 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150, 405 ЖК України просила визнати ОСОБА_2 втратившим право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явилась, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання не надала.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, через канцелярію суду надала клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача. Також, у клопотанні вказала, що не заперечує щодо винесення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надавав.

Третя особа не направила свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду надана заява, відповідно до якої не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника.

Зі згоди позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

З договору купівлі-продажу, посвідченому 25 липня 2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., зареєстрованому в реєстрі за № 1399, вбачається, що ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 64281351 від 25.07.2016 ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі продажу № 1399 від 25.07.2016 (а. с. 9).

Згідно з довідкою № 04.05-21/1334 від 07.12.2019, виданою Центром надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а. с. 10).

ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11).

Центром надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради у відповідь на заяву надано лист №04.01-24/1847 від 07 грудня 2019 про відмову в знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що відсутня інформація про те чи є ОСОБА_2 членом сім`ї колишнього власника житлового будинку, ОСОБА_4 , та про наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням між новим та колишнім власником / членами його сім`ї (а. с. 12-13).

Актом депутата округу № 17 Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області від 24 грудня 2019 року, складеного в присутності свідків: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , встановлено, що ОСОБА_1 мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за даною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , який з 2014 року по теперішній час у помешканні не проживає. Відповідач добровільно не бажає знятися з реєстрації місця проживання (а. с. 14).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, у встановлений судом строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає приписам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 вересня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та ч. 1 ст. 319 ЦК, в якій передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено права власника житлового будинку, квартири, а саме, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Також, права громадян, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, передбачені ст. 150 ЖК України - користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Зазначені норми визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено що ОСОБА_1 є власником будинку, де зареєстрований, але не мешкає ОСОБА_2 .

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Тобто, між сторонами виник житловий спір, предметом доказування якого є відсутність відповідача за місцем реєстрації місця проживання понад строки, встановлені законом без поважних причин.

Проте, посилання представника позивача адвоката Мякоти Т. М. на приписи ст. 71 ЖК України, якою передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, та вимоги ст. 72 ЖК України, де вказано що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку, є безпідставними, оскільки вказані норми матеріального права регулюють правовідносини користування житловим приміщенням в будинках державного та громадського житлового фонду.

Разом з тим, судом встановлено, що спірний будинок має інший правовий статус - приватного житлового фонду, користування житловими приміщеннями в якому регулюється главою 6 ЖК України та відповідними нормами ЦК України.

Натомість ст. ст. 71, 72 ЖК України застосуванню підлягає ч. 2 ст. 405 ЦК України, яка встановлює, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У пункті 39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і договору найму з позивачем не укладав. Будь яких доказів у підтвердження поважності причин не проживання ОСОБА_2 у помешканні матеріали справи не містять.

Позивачем надано докази в підтвердження не проживання відповідача понад один рік в спірному будинку. Житловим приміщенням за місцем реєстрації ОСОБА_2 не користується, витрат на утримання не несе.

У якості доказів на підтвердження позовних вимог суд приймає акт депутата округу № 17 Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області від 24 грудня 2019 року, щодо непроживання відповідача, складений в присутності свідків.

Доказів на підтвердження обставин, що мають бути враховані при вирішенні спору, відповідачем не надано. Також відсутні докази на підтвердження будь-яких намірів ОСОБА_2 щодо користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка свідчать про наявність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки відповідач по справі понад один рік без поважних причин не користується житловим приміщенням.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими, отже такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 383, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, п. п. 33, 39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263 -265, 273, 352, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 втратившим право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення буде складено 30 жовтня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 зареєстрований: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997.

Суддя І. О. Пархоменко