Ухвала суду № 92578135, 02.11.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

02.11.2020

Справа №642/1408/20

4-с/642/14/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретаря Канаєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові скаргу ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, про визнання рішень приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича - незаконними та їх скасування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою в якій зазначив, що 19.11.2015р. Ленінським районним судом м.Харкова було винесено заочне рішення за позовом ПАТ «Український бізнес банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 259771,87 грн. та судовий збір 2597,70 грн. Постановами приватного виконавця від 24.12.2019р., 26.12.2019р., 22.01.2020р. накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника у межах сум звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 160377,54 грн. також накладено арешт на все майно ОСОБА_1 постановою від 24.12.2019р. До цього оголошено в розшук майно ОСОБА_1 – автомобіль Mazda д.н. НОМЕР_1 , середня ринкова ціна якого 321162,27 грн. Тому є неспівмірною арешт на автомобіль і сума стягнення, оскільки і вартість автомобіля і сума грошових коштів на окремих рахунках боржника значно перевищує суму боргу. Окрім того, у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача не зазначив конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт, а тому приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови від 24.12.2019р. якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає стягненню. Постанови приватного виконавця боржник не отримував, а дізнався про них з електронного сервісу лише 03.03.2020р.

В своїй скарзі просив:

- поновити строк для подання даної скарги;

- визнати незаконними дії приватного виконавця Ярмоленка О.В. у виконавчому провадженні №60937995 під час винесення постанови про арешт майна боржника від 24.12.2019р. та постанови про арешт коштів боржника від 24.12.2019р. та від 22.01.2020р.;

- скасувати постанови приватного виконавця Ярмоленка О.В. у виконавчому провадженні №60937995 під час винесення постанови про арешт майна боржника від 24.12.2019р. та постанови про арешт коштів боржника від 24.12.2019р. та від 22.01.2020р.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. подав заперечення на скаргу, в яких зазначив, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №60937995 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Харкова №642/4644/15-ц від 11.04.2017р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 259771,87 грн. та судовий збір 2597,70 грн. на даний час стягувачем є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і сума боргу за виконавчим документом на момент пред`явлення його до виконання є 145343,22 грн. Виконавче провадження було відкрито постановою від 24.12.2019р., і таку постанову боржник отримав рекомендованим поштовим відправленням. Цією постановою боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про майно та доходи. Також, 24.12.2019р. приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яку також направлено рекомендованим листом боржнику. На підставі заяви та відомостей наданих стягувачем, приватний виконавець 24.12.2019р. виніс постанову про арешт коштів боржника, а 26.12.2019р. – про розшук майна боржника, а саме автомобіля Mazda д.н. НОМЕР_1 . В подальшому, після початку списання коштів з рахунків боржника, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця з заявою про зупинення виконавчого провадження, але постановою від 23.01.2020р. у зупиненні виконавчого провадження було відмовлено. В своїй скарзі боржник не вказує жодного випадку порушення виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, боржник не виконав жодного обов`язку у виконавчому провадженні, не вчинив жодних дій, спрямованих на самостійне погашення боргу та не повідомляє про місцезнаходження транспортного засобу.

В судове засідання 02.11.2020р. заявник ОСОБА_1 , приватний виконавець Ярмоленко О.В., заінтересована особа ОСОБА_2 , представники ПАТ «Укрбізнес Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заявник протягом розгляду скарги з 07.04.2020р. в жодне судове засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, поштову кореспонденцію, направлену судом, не отримує, самостійно рухом скарги не цікавився.

За таких обставин, суд в порядку ч.2 ст.450 ЦПК України, розглядає скаргу за відсутністю заявника, боржника, приватного виконавця та стягувача.

Суд, дослідивши докази, що були надані сторонами, встановив такі обставини.

19 листопада 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова було ухвалене заочне Рішення по справі №642/4644/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного «Український бізнес банк» суму заборгованості за кредитним договором № КАВНКФ/1013057.2 від 25.07.2013 року, в сумі 259 771.87 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 2 597.7 грн.

Виконавчі листи по даній справі були видані 11 квітня 2017 року.

16 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м.Харкова, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, було постановлено ухвалу, якою суд вирішив задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №642/4644/15-ц виданих Ленінським районним судом м.Харкова 11.04.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного «Український бізнес банк» суму заборгованості за кредитним договором № КАВНКФ/1013057.2 від 25.07.2013 року, в сумі 259 771.87 грн.( двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят одну гривню вісімдесят сім копійок).

Вказана Ухвала оскаржена боржником ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

24 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. на підставі заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», відкрито виконавче провадження ВП№60937995, про що винесена відповідна постанова, якою боржника зобов`язано подати декларації про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Боржнику ОСОБА_1 постанову направлено рекомендованим поштовим відправленням АТ «УКРПОШТА» (відправлення № 6100142764012 від 24.12.2019 року). Згідно відомостей з сайту АТ «УКРПОШТА» за інформацією про відстеження поштового відправлення, відправлені №6100142764012 від 24.12.2019 року боржник ОСОБА_1 особисто отримав поштове відправлення 26.12.2019 року.

24.12.2019р. приватним виконавцем, в порядку ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця ВП№60937995, яку направлено сторонам виконавчого провадження. Боржнику ОСОБА_1 постанову направлено рекомендованим поштовим відправленням АТ «УКРПОШТА» (відправлення № 6100142764012 від 24.12.2019 року).

Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження (вих. №8018 від 21.12.2019 рок представника стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», останній просидь накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Також, представник стягувача в заяві повідомив, приватного виконавця про наявність у боржника на праві власності транспортного засобу «MAZDA» номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у заставі у стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», і просить оголосити розшук даного транспортного засобу. На підтвердження даної інформації до заяви долучено копію договору застави транспортного засобу від 25.07.2013 року №3931.

24.12.2019р. в порядку ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника у виконачому провадженні ВП№60792042, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення за виконавчим листом в розмірі 160377,54 грн., з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.

Як зазначає приватний виконавець, згідно відомостей з банківських установ, коштів на рахунку боржника недостатньо для погашення вимог стягувача у повному обсязі.

26.12.2019р. приватним виконавцем, в порядку ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук автомобіль «MAZDA» номерний знак НОМЕР_1 .

16.01.2020 року до приватного виконавця надійшло повідомлення з AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» про відкриття рахунку боржником ОСОБА_1 , і 22.01.2020р. приватним виконавцем, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника за ВП №60792042, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення за виконавчим листом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження. Дану постанову було направлено для виконання до AT «Універсал банк».

28.01.2020 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти в розмірі 9423,00грн., які примусово списані з рахунку боржника у банківській установі на підставі платіжної вимоги приватного виконавця №60937995 від 22.01.2020 року.

14.02.2020 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти в розмірі 12,34 грн., які примусово списані з рахунку боржника у банківській установі на підставі платіжної вимоги приватного виконавця №60937995 від 07.02.2020 року.

21.01.2020 року боржник ОСОБА_1 письмово звернувся до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження ВП№60937995.

23.01.2020 року приватним виконавцем відмовлено в зупиненні виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю підстав для зупинення вчинення виконавчих дій за ВП№60937995.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно ч.2 ст. 18 вказаного закону невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно до частин 1 та 4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно до вимог ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» Боржник вважається повідомлена про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкрить виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно ч.3 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

За ч.2, ч.5, ч.6 статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконай рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриті виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 року у справі 442/2670/17 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

З аналізу наведених норм та з огляду на правову позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 18.10.2018р. у справі 442/2670/17, суд приходить до висновку, що обов`язковість виконання рішень покладена не тільки на виконавця а й на всіх фізичних та юридичних осіб (боржників) тощо. Отже якщо боржнику відомо про існування рішення суду яке набрало законної сили воно підлягає обов`язковому виконанню, не залежно від того знаходиться це рішення на примусовому виконанні у приватного виконавця, чи не знаходиться.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 оскаржувалася ухвала Ленінського районного суду м.Харкова від 16.10.2020р. про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, яка була залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.12.2019р., а також, що матеріали виконавчого провадження не містять поштового повідомлення з відміткою про вручення ОСОБА_1 оскаржуваних постанов, суд вважає можливим поновити строк на їх оскарження.

Разом із цим, скарга задоволенню не підлягає, оскільки заявником не наведено, які конкретні норми законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» було порушено приватним виконавцем під час винесення оскаржуваних постанов.

Посилання заявника на неспівмірність вжитих приватним виконавцем заходів сумі стягуваного боргу, не підтверджена жодним доказом. Так, заявником не надано оцінки вартості транспортного засобу а також відомостей щодо грошових коштів на його рахунках. Також суд зазначає, що, транспортний засіб, на який накладено арешт, є заставним майном, яке перебуває у заставі у стягувача.

З наданих до суду приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, які були досліджені судом, не вбачається порушень законодавства при винесенні приватним виконавцем постанов про арешт майна боржника від 24.12.2019р., постанови про арешт коштів боржника від 24.12.2019р. та від 22.01.2020р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 18, 447-450 ЦПК України, ст.ст. 8, 19, 25, 27, 39-41, 63 Закону України «Про виконавче провадження», -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження дій приватного виконавця.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича про арешт майна боржника від 24.12.2019р., про арешт коштів боржника від 24.12.2019р. та 22.01.2020р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя Л.Г. Проценко