Рішення № 92577698, 23.10.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17467/19

Провадження № 2/638/1047/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Баранчук О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров"я Харківської обласної державної адміністрації про скасування висновку клініко-експертної комісії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень, скасувати висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, а також стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди у розмірі 99 000 грн.

Позовні вимоги з урахуванням уточнень обґрунтовує тим, що 06.06.2019 року при наданні медичної допомоги її чоловікові ОСОБА_2 лікарями КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», а саме при проведенні оперативного втручання настала смерть останнього, що на думку позивача було вбивством її чоловіка та за фактом якого в Шевченківському ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження. Вважає, що лікарі КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» намагаються утриматись від видачі протоколу операції органу досудового розслідування. Зазначає, що оспорюваний висновок медичною установою їй також не направлявся. Вважає, що протокол операції не був опрацьований у висновку клінічно-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, що свідчить про неякісне надання медичної допомоги її чоловікові. Вважає, що в КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» була порушена ОСОБА_2 цілісність організму та його внутрішньої структури. Також у висновку клініко-експертної комісії не враховано того факту, що її чоловік прийшов до лікарні самостійно, без швидкої допомоги, у приймальному відділенні лікарні стан хворого був нормальний, без крововиливів, розбалансування сечостатевої системи сталося в процесі оперування грижі, чому під час оперативного втручання було зроблено лише місцеву анестезію, які підстави послугували видаленню яєчка, з яких причин була пошкоджена пахова артерія. Під час ознайомлення з висновком експерта клініко-експертна комісія не взяла до уваги те, що судовим медичним експертом не було досліджено зону оперативного втручання, а саме розрив артерії та її діаметр. З медичної карти хворого вбачається, що його кров`яний тиск не було пристосовано до того, що у хворого тиск впав майже до нуля. Різниця між тиском ІВЛ та тиском чоловіка була дуже велика, яка не контролювалась, внаслідок чого виник спазм бронхів. При цьому трубка ІВЛ була вставлена неправильно - у стравохід, що сприяло мученням чоловіка перед смертю. З цих підстав позивач просить скасувати висновок клінічно-експертної оцінки надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 . Крім того зазначає, що у зв`язку з додатковими тартурами над чоловіком просить відшкодувати їх суму моральної шкоди у розмірі 99 000 грн.

Ухвалою судді від 20.11.2019 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.04.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Витребувано з КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради документи щодо патологоанатомічного дослідження трупа ОСОБА_2 , медичну карту хворого № 13400. Витребувано з КП «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» висновок експерта № 12-17/233-А/19 та попередні висновки Комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 .

Представник відповідача 02.01.2020 року надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 року № 69 утворено клінічно-експертну комісію Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та затверджено її персональний склад. Листом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2019 року № 17-06/К-9107/8617-зв до Департаменту надійшло звернення ОСОБА_1 з питань надання медичної допомоги чоловіку, ОСОБА_2 , в умовах КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова. Зазначеним листом надано доручення Департаменту провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в у мовах зазначеного закладу охорони здоров`я. Відповідно до вказаного доручення, на підставі наказу ДОЗ ХОДА від 05.07.2019 року № 546-о була проведена клініко-експертна комісія із залученням експертів за напрямком: «Ортопедія і травматологія, хірургія, торакальна хірургія, комбустіологія, проктологія, ендоскопія»; «Патологічна анатомія, дитяча патологічна анатомія, судово-медична експертиза»; «Анестезіологія, дитяча анестезіологія, токсикологія». За результатами клінічно-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, експерти надали до ДОЗ ХОДА експертний висновок від 06.09.2019. Оскільки експертні висновки та інші матеріали, що стосуються розгляду відповідних пропозицій, проектів тощо, є службовою інформацією, пов`язаною з процесом прийняття рішення, експертний висновок від 06.09.2019 року гр. ОСОБА_1 не направлявся. За результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування був складений висновок, який направлений ОСОБА_1 листом від 30.09.2019 № 02.02-02/К-5977. Вважає, що позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях позивача, що при складенні зазначеного висновку не опрацьовано протоколу операції, проведеної ОСОБА_2 . Такі твердження вважає безпідставними, оскільки відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України під час проведення клініко-експертною комісією клінічно-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовується офіційно надіслані копії або оригінали запитуваної документації. Матеріали, опрацьовані клініко-експертною комісією ДОЗ ХОДА, зазначені у висновку. Протокол операції, проведеної ОСОБА_2 був наявний у медичній картці стаціонарного хворого № 13400 ОСОБА_2 . Вважає, що комісія ДОЗ ХОДА діяла у межах та у спосіб, що передбачений діючим законодавством та було здійснено усіх заходів для всебічної та об`єктивної перевірки фактів, викладених у зверненні позивача.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що у відзиві на позовну заяву не зазначено кількість операцій, які були проведені її чоловіку, ні наслідки першої або другої операції, ні кількість днів проведених у лікарні, ні критичний момент після чого виникла смерть ОСОБА_2 . Вважає, що лікарем КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ОСОБА_3 було викривлено діагноз. Вважає, що смерть її чоловіка спровокувала саме перша операція.

Позивач в судовому засіданні 03.09.2020 року позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив за поданих заявах. В подальшому в судове засідання позивач не з`явилась, просила розглянути заяву за її відсутністю.

Уповноважений представник відповідача Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання 03.09.2020 року та 23.10.2020 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши доводи учасників справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступних висновків.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради з 06.06.2019 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою № 01-30/1132 від 11.06.2019 року.

Згідно висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 12-17/233-А/19 причиною смерті ОСОБА_2 став гострий мегакаріобластний лейкоз (гемобластоз), який ускладнився гострим розладом кровообігу, про що свідчить гостре порушення гемодинаміки в мікроциркуляції легенів, набряк легенів, набряк легенів з дистелектазами та спазмом бронхів, гострі циркуляторні розлади в головному мозку з набряком та ділянками набухання тканини головного мозку. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:40 годин в стаціонарі КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради. В зв`язку з виявленою у ОСОБА_2 невправною правосторонньою пахово-мошонковою грижею, внутрішньочеревною кровотечею, в стаціонарі ОСОБА_2 за період лікування з 06.06.2019 по 08.06.2019 були проведені оперативні втручання: 06.06.2019 року операція грижесічіння з аллапластикою; 08.06.2019 року операція лапаротомія, зупинка кровотечі, інтубація тонкого кишківника, санація, дренування черевної порожнини. Яких-небудь тілесних пошкоджень, окрім слідів операційного втручання і слідів медичних маніпуляцій, при дослідженні трупа ОСОБА_2 не встановлено.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 року № 69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.02.2016 року за № 285/28415 наказом № 546-0 від 05.07.2019 утворено клініко-експертну комісію Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та затверджено її персональний склад, яка в своїй роботі керується Положенням про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських рад державних адміністрацій, затвердженим наказом міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 № 69 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2016 за вих. № 286/28416.

Згідно п. 1 розділу І Положення клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України.

Основним завданням клініко-експертної комісії згідно ч.1 розділу ІІ Положення є проведення експертної оцінки запитуваної клініко-експертної комісії документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Положення підставами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування є випадки смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я або фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Відповідно до п.2 розділу ІV Положення клініко-експертна комісія проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування. За результатами проведеної клініко-експертної оцінки складається Експертний висновок.

Пунктом 3 розділу ІV Положення передбачено, що під час проведення клініко-експертною комісією клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовуються офіційно надіслані копії або оригінали запитуваної документації.

Листом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2019 року № 17-06/К-9107/8617-зв до ДОЗ ХОДА надійшло звернення ОСОБА_1 з питань надання медичної допомоги чоловіку, ОСОБА_2 , в умовах КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова. Зазначеним листом надано доручення ДОЗ ХОДА провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в у мовах зазначеного закладу охорони здоров`я.

Згідно Експертного висновку від 06.09.2019 року щодо надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 в умовах КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, який був в подальшому переданий до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації встановлено, що надання медичної допомоги відповідає уніфікованому або локальному клінічному протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 02.04.2010 року № 297; у закладі розроблено, затверджено та погоджено в структурному підрозділі з питань охорони здоров`я державної адміністрації локальний клінічний протокол за профілем наданої медичної допомоги; медична документація ведеться відповідно до вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110; пацієнт з наявним важким преморбідним фоном госпіталізований та оперований в ургентному порядку. З моменту госпіталізації у пацієнта було запідозрене захворювання системи крові, але в зв`язку з короткою тривалістю перебування в стаціонарі (2 ліжко-дня) не було можливості забезпечити обстеження з приводу цього захворювання в повному обсязі (стернальна пункція), запросити консультанта - лікаря-гематолога, в зв`язку з чим діагноз мегакаріобластного лейкозу не було встановлено. Перебіг захворювання ускладнився кровотечею з мальформації яєчкової артерії, яке було вчасно діагностовано та проведено повторне оперативне втручання. Об`єм оперативних втручань вибрано вірно, проведено своєчасно та в повному обсязі. Консервативне лікування проводилось в повному обсязі. Помилок з боку лікарів не виявлено. Летальний результат в даному випадку настав внаслідок розладу кровообігу у хворого з мегакаріобластним лейкозом, хронічними захворюваннями серцево-судинної системи.

Відповідно висновку клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації клініко-експертна оцінка щодо якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводилась у складі експертів за напрямком: «Ортопедія і травматологія, хірургія, торакальна хірургія, комбустіологія, проктологія, ендоскопія» - Д.Смецков, О.Божко ; «Патологічна анатомія, дитяча патологічна анатомія, судово-медична експертиза» - І.Борзенкова ; «Анестезіологія, дитяча анестезіологія, токсикологія» - К.Лобойко, Р. Чаплицький опрацьовані матеріали: медична карта стаціонарного хворого № 13400 ОСОБА_2 , 67років, за період перебування на стаціонарному лікуванні з 06.06.2019 по 08.06.2019 років з результатом проведеної судово-медичної експертизи; протокол патологоанатомічної конференції по розбору випадку смерті хворого ОСОБА_2 від 31.07.2019року; копія протоколу наради комісійного розгляду (01.08.2019 року); довідка про перевірку фактів, викладених в заяві від 10.06.2019 № 2097/01-27 ОСОБА_1 на підставі наказу головного лікаря від 10.06.2019 року № 298.

Висновком клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації щодо якості надання медичної допомоги встановлено, що надання медичної допомоги відповідає уніфікованому або локальному клінічному протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 02.04.2010 року № 297; у закладі розроблено, затверджено та погоджено в структурному підрозділі з питань охорони здоров`я державної адміністрації локальний клінічний протокол за профілем наданої медичної допомоги; медична документація ведеться відповідно до вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110; пацієнт з наявним важким преморбідним фоном госпіталізований та оперований в ургентному порядку. З моменту госпіталізації у пацієнта було запідозрене захворювання системи крові, але в зв`язку з короткою тривалістю перебування в стаціонарі (2 ліжко-дня) не було можливості забезпечити обстеження з приводу цього захворювання в повному обсязі (стернальна пункція), запросити консультанта -лікаря-гематолога, в зв`язку з чим діагноз мегакаріобластного лейкозу не було встановлено. Перебіг захворювання ускладнився кровотечею з мальформації яєчкової артерії, яке було вчасно діагностовано та проведено повторне оперативне втручання. Об`єм оперативних втручань вибрано вірно, проведено своєчасно та в повному обсязі. Консервативне лікування проводилось в повному обсязі. Помилок з боку лікарів не виявлено. Летальний результат в даному випадку настав внаслідок розладу кровообігу у хворого з мегакаріобластним лейкозом, хронічними захворюваннями серцево-судинної системи.

Позивач в позовній заяві стверджує, що лікарі КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» намагаються утриматись від видачі протоколу операції органу досудового розслідування, а також зазначає, що оспорюваний висновок медичною установою їй також не направлявся.

Порядок щодо отримання тимчасового доступу до речей та документів передбачений ст. 160 КПК України. З метою отримання таких доказів законодавцем в кримінальному процесуальному законі передбачена можливість отримання тих чи інших речей та документів на підставі ухвали слідчого судді.

Пунктом 25 розділу ІV Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських рад державних адміністрацій, затвердженим наказом міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 № 69 передбачено, що копії висновку клініко-експертної оцінки видаються заявникам на їх вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердженням своїх доводів не надано документів, які підтверджуюсь факт звернення позивача із відповідною вимогою з приводу надання їй копії вказаного висновку клініко-експертної комісії, так само як і не надано доказів того, що орган досудового розслідування звертався до КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України.

Крім того листом Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної обласної адміністрації № 02.02-02/К-5977 від 30.09.2019, відповідно до якого на адресу ОСОБА_1 був надісланий висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, на підставі доказів, поданих сторонами, що були оцінені судом, суд дійшов висновку, що клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 опрацьована на підставі наданої документації та проведена відповідно до вимог Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських рад державних адміністрацій, затвердженим наказом міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 № 69, протокол операції, проведеної ОСОБА_2 був наявний у медичній картці стаціонарного хворого № 13400, що дає підстави вважати про врахування його під час оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вимоги про скасування висновку клініко-експертної комісії не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів позову Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_2 в приміщенні КНП «МКЛШНМД ім.проф.Мещанінова». Також в обґрунтування завдання відповідачем моральної шкоди позивач посилається на катування її померлого чоловіка ОСОБА_2 працівниками КНП «МКЛШНМД ім.проф.Мещанінова». Однак саме по собі звернення позивача до правоохоронних органів не є доказом заподіяння моральних страждань позивачу з боку відповідача.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено в ст. 23 ЦК України, а підстави для такого відшкодування передбачені ст. 1167 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров`я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. Ця відповідальність настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов`язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров`ю пацієнта.

До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов`язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров`я.

Умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності:

1. Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) медичного персоналу.

2. Заподіяння шкоди пацієнту.

3. Причинний зв`язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків.

4. Вина заподіювана шкоди.

Протиправність - це наявність певного відхилення від правил (норм) надання медичної допомоги, порушення суб`єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатись як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, під стандартизацією, яка запроваджується у практику охорони здоров`я, розуміють використання певних стандартів (протоколів) ведення хворих з тими чи іншими захворюваннями. Відхилення від таких стандартів у лікуванні захворювання, при настанні несприятливого результату, є протиправним і може розглядатись як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності медичної установи. А порушення суб`єктивного права пацієнта може виражатись у недостатньому інформуванні його з боку медичного працівника про наступне медичне втручання, у результаті чого порушується суб`єктивне право пацієнта на поінформовану добровільну згоду на медичне втручання.

Шкода - це матеріальні збитки, які виражаються у зменшенні майна потерпілого пацієнта і (або) зменшенні його нематеріального блага (життя, здоров`я). Різновидами шкоди як результату протиправного медичного втручання є: майнова (реальні втрати, неотримані доходи, витрати на харчування, лікування, догляд тощо); моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який постраждав у результаті медичного втручання).

Фізична шкода здоров`ю визначається відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Майнова шкода визначається в результаті підрахунків втраченого заробітку, витрат на лікування, додаткове харчування, придбання ліків, догляд і таке ін. Іншими словами - це все ті витрати, які в пацієнта виникли у зв`язку із заподіянням йому шкоди, а також всі доходи, які потерпілий міг би точно отримати. Ці обставини повинні бути підтверджені документально. Витрати на лікарські засоби встановлюються на підставі чеків, товарних накладних, а за їх відсутності - за допомогою витягу з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, де зазначено, які ліки призначались і потім застосовувались, та довідки з аптечного управління, де буде зазначено вартість ліків на ринку фармпослуг за певний місяць.

Причинний зв`язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як третя умова настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності полягає у встановленні реального зв`язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків. Для встановлення причинного зв`язку вдаються до допомоги судово-медичної експертизи; коли мова йде про заподіяння смерті людини, то проведення експертизи обов`язкове.

Вина заподіювана шкоди - характеризується особливостями, притаманними медичній діяльності. Лікувальна установа визнається винною, якщо встановлено вину її працівників у заподіянні шкоди здоров`ю пацієнта. Вина може бути виражена у формі умислу або необережності. Про умисел мова йде у випадках, коли медичний працівник усвідомлював протиправність дій, які здійснював, і бажав настання пов`язаного з цими діями результату. Необережна форма вини полягає у тому, що медичний працівник: а) передбачив настання шкідливих наслідків, але самовпевнено сподівався на їх відвернення; б) не передбачав настання шкідливих наслідків, хоча за необхідної уважності та завбачливості повинен був і міг передбачити ці наслідки.

В листі Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства управління соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України від 20.06.2011 р. «Відповідальність медичних працівників» вказано: «…цивільно-правова відповідальність - це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров`я) пацієнтів при наданні медичної допомоги. Переважна більшість позовів, що пред`являються пацієнтами до закладів охорони здоров`я (у тому числі до фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), є позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості. Відшкодування такої шкоди здійснюється відповідно до положень глави 82 ЦКУ. Обов`язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров`ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини заподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає у формі необережності. Для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду здоров`ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася не з його вини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги положення наведених вище норм та співвідносячи їх з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що доказів спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, останнім суду не надано. Зокрема відсутні докази спричинення шкоди винними діями відповідача, причинного зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями заподіювача такої шкоди.

Посилання позивача, зазначені у позові, суд вважає необґрунтованими, та такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів і судом не здобуто таких доказів на підтвердження фактів вчинення відносно померлого ОСОБА_2 неправомірних чи злочинних дій з боку відповідача, встановлених відповідним судовим рішенням.

Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.23, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-5, 11-13, 43,76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров"я Харківської обласної державної адміністрації про скасування висновку клініко-експертної комісії та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 02.11.2020 року.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Департамент охорони здоров"я Харківської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 02013194, м.Харків, м-н Свободи буд.5 під`їзд 9.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк