Рішення № 92577567, 08.10.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/207/20

Провадження № 2/616/114/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» жовтня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ЛОГВІНОВОЇ М.В.,

Справа № 616/207/20

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за договором позики № 150142 в електронній формі від 05.03.2017 року у розмірі 151 487 грн 00 к.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 05 березня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено Договір позики № 150142 в електронній формі. За умовами п.1.1 укладеного Договору позики позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3 500 грн 00 к. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 Договору, дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3 500 грн 00 к. зі строком повернення до 04 квітня 2017 року.

Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той же час відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останньої утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Позивач вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалось «Правилами надання грошових коштів у вигляді позики товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 (далі Правила), які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача, а тому обґрунтовуючи підстави для доведення своїх позовних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі вищевикладеного позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка станом на 06 квітня 2020 року становить 151 487 грн 00к. з яких: 3 500 грн 00 к. - основний борг; 71 127 грн 00 к. - заборгованість по відсоткам; 76 860 грн 00 к. - заборгованість за простроченими відсотками, оскільки відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за договором позики на користь позивача.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 травня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача Терно О.В. просив розглядати справу за відсутності представника товариства, зазначивши, що позовні вимоги підтримують повністю. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_2 п`ять раз в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, у встановлений судом строк належним чином була повідомлена про розгляд справи, на її адресу були направлені судові повістки(а.с.84,92,99,108,115). Крім того, виклик відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.83,90,96,106,112). Клопотань та заяв від ОСОБА_2 на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК неявка у судове засідання будь -якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно зі ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ухвали Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08 жовтня 2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, яка зареєстрована як фінансова установа відповідно до Розпорядження Комісії № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи. ТОВ «ВЕЛЛФІН» діє на підставі статуту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2017 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики № 150142 в електронній формі (а.с.59-67).

Відповідно до п.1.1 Договору позики № 150142, позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3 500 грн 00 к. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів, а дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, є датою укладення договору.

Згідно п.1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводилось у відповідності до наступних умов:

1,8% від суми позики, але не менше ніж 30 грн 00к. за перший день користування позикою;

1,8% процента від суми позики щоденно за кожний день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору;

1,8% процента, додатково до основних процентів від суми позики, що не була повернута своєчасно за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.3 цього Договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

З роздруківки заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «ВЕЛЛФІН», яка містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, а також фото останньої вбачається, що 05 березня 2017 року ОСОБА_2 у встановленому п.п. 4.1, 4.2 Правил порядку звернення для отримання грошових коштів у позику оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки, які відмічені як обов`язкові для заповнення. Заявка підписана електронним підписом (а.с.51-57).

За пунктом 5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.

У відповідності до пункту 6.3. цих Правил, у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1,2 ст. 631 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис» врегульовано механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами.

Так, статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини 1,3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_2 взяті не себе зобов`язання не виконала та у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (час тини 1-3 статті 13 ЦПК України).

Згідно графіку розрахунку, який є невід`ємною частиною Договору позики № 150142 від 05 березня 2017 року сукупна вартість позики складає 5 390 грн 00к. з яких 3 500 грн 00к. - сума по договору; 1 890 грн 00к. - проценти за користування позикою (а.с.67).

Відповідно до довідки щодо заборгованості наданої ТОВ «ВЕЛЛФІН», заборгованість ОСОБА_2 позивачем визначена наступним чином:

- 3 500 грн 00 к. - заборгованість за основною сумою позики;

- 71 127 грн 00 к. - заборгованість за відсотками згідно договору;

- 76 860 грн 00 к. - заборгованість за простроченими відсотками.

Також, зазначено загальну кількість днів простроченої позики, яка становить 1098 календарних днів.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики 3 500 грн 00 к. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 05 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року в сумі 1 890 грн 00 к. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками та за простроченими відсотками за користування позикою за період з 04 квітня 2017 року по 06 квітня 2020 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відтак, аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9510/12.

Встановлені обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 150142 від 05 березня 2017 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а остання зобов`язалась повернути надану позику у повному обсязі до 04 квітня 2017 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 04 квітня 2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період з 04 квітня 2017 року по 06 квітня 2020 року, який виходить за межі строку кредитування.

З вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст.625 ЦК України позивач не звертався.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).

Статтею ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики в розмірі 3 500 грн 00к. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 05 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року в погодженому сторонами розмірі 1 890 грн 00 к., що підтверджується графіком розрахунків до укладеного договору, який є невід`ємною його частиною (а.с. 67), підлягають задоволенню.

В іншій частині позову про стягнення заборгованості за відсотками згідно договору у розмірі 69 237 грн 00к. (71 127 грн 00к. - 1 890 грн 00к.) та стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 76 860 грн 00к., суд вважає за доцільне відмовити за наведених вище обставин.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам: позов задоволений частково на 3,6%, тобто з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3,6% від сплаченої суми судового збору 2 102 грн 00к., що становить 75 грн 67 к.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 611, 612,624, 625, 1046 ЦК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 1-18, 76,77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за Договором позики № 150142 від 05 березня 2017 року у розмірі 5 390 (п`ять тисяч триста дев`яносто) грн 00 к. у рахунок погашення заборгованості за Договором позики № 150142 від 05 березня 2017 року, яка складається з наступного: - 3 500 грн 00 к. - заборгованість за основною сумою позики; - 1 890 грн 00 к. - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 75 (сімдесят п`ять) грн 67 к. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код за ЄДРПОУ 39952398), юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 жовтня 2020 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ