Рішення № 92577323, 02.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10715/19

Провадження №2/428/640/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Шолковій Т.В., Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Толокольнікова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Бугайов Леонід Сергійович,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Бугайов Л.С., мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». 21.08.2019р. позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади начальника відділу договірної та загальноправової роботи юридичного департаменту на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки відповідач допустив грубе порушення норм трудового законодавства, не дотримався передбачених трудовим законодавством гарантій для працівників, не дотримав порядку вивільнення працівників, встановленого ст.49-2 КЗпП України, не ознайомив зі змістом наказу про скорочення, не запропонував всі вакантні посади, не відбулося працевлаштування на запропоновані вакантні посади. В наказі №350 від 10.05.2019р. про скорочення чисельності, відсутні посилання про внесення змін в організацію виробництва і праці, не розкрито зміст цих змін, які були направленні на економію коштів на оплату праці. При звільненні позивача, відповідачем у повній мірі не дотримано положень ч.2 ст.40 КЗпП України, та не виконано належним чином обов`язок, передбачений ст.49-2 КЗпП України. ОСОБА_1 не було персонально попереджено про наступне вивільнення, з наказом від 10.05.2019р. №350 не було ознайомлено. Також, позивачу не було запропоновано всіх вакантних посад, які з`явилися на підприємстві з дня надання інформації про вивільнення до дня розірвання трудового договору. В порушення вимог ст.43 КЗпП України, відповідач звільнив позивача без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач ОСОБА_1 . Звільнення відбулося з мотивів особистої неприязні до позивача зі сторони третьої особи та безпосереднього бажання керівника влаштувати на звільнене робоче місце іншу людину, образи, з підстав звернення позивача до суду із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі. Відповідачем не дотримано вимог, встановлених ч.3 ст.40 КЗпП України, позивач в день звільнення перебував на лікарняному. Вчинення відповідачем протиправних дій, не виконання вимог КЗпП України щодо працевлаштування, призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Позивач постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій, його самопочуття та психологічний стан погіршилися. Позивач ОСОБА_1 хвилюється та нервує з приводу ситуації, що мала місце відносно нього. Позивач також вимушений витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що викликає від нього додаткових, непередбачених раніш зусиль. Зазначені моральні страждання нанесенні незаконними діями відповідача негативно відобразилися на здоров`ї позивача. Від постійного психологічного тиску та переслідування з боку голови правління та директора юридичного департаменту позивач ОСОБА_1 захворів на гіпертонічну хворобу, витратив на лікування значну суму грошових коштів. Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд: визнати наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» №350 від 10.05.2019р. «Про скорочення чисельності працівників», в частині скорочення штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, неправомірним та скасувати наказ; визнати наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» №0132-КП (зв) від 21.08.2019р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 21.08.2019р. на підставі п.1ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, неправомірним та скасувати; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 21.08.2019р.; стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2019р. до дня поновлення на роботі; стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 111794,86грн. завданої моральної шкоди.

11.01.2020р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», який мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк на посаді начальника відділу договірної та загальноправової роботи юридичного департаменту. Згідно наказу голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 0132-КП(зв) від 21.08.2019р., ОСОБА_1 був звільнений з роботи 21.08.2019р. у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). Підставами для розірвання трудового договору з позивачем було наступне. 19 березня 2019р. відбулося чергове заочне голосування (опитування) Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Відповідно до п.1 Протоколу заочного голосування Наглядової Ради від 19.03.2019р. були внесені зміни в організаційну структуру товариства та чисельності працівників. Зокрема, п.1.1.1 Протоколу передбачалося з 15.04.2019р. в складі юридичного департаменту створити відділи договірної та загальноправової роботи, претензійної та позовної роботи, а згідно п.1.1.2. з 15.08.2019р. ліквідувати та вивести з організаційної структури відділи загальноправової роботи претензійно-позовної та договірної роботи юридичного департаменту. Пунктом 1.2 того ж Протоколу передбачалося скорочення з 15.08.2019р. чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 160 штатних одиниць. Як видно з назви нових відділів, це не просто формальна зміна назви. Їх назви відображають ті функції, які планувалося на них покласти. Самі положення з новими функціями мав затвердити Голова Правління. Положення нових відділів додаються до цього відзиву. На відділ претензійної позовної роботи покладені функції претензійної і позовної роботи, а на відділ договірної та загальноправової роботи - як загально-правова робота так і договірна та корпоративна. Це вимагали зміни і чисельності працівників. Після створення нових відділів всім працівникам було запропоновано перевестись на нові вакансії. Ті, хто забажав перевестись написали відповідні заяви та були переведені. Статтею 10 Статуту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» передбачено, що органами управління товариства, зокрема, є Наглядова рада (колегіальний орган, здійснює захист прав акціонерів Товариства і в межах компетенції, визначеної цим Статутом та законодавством, контролює, та регулює діяльність Правління. Питання, що належать до компетенції Наглядової ради товариства, закріплені у ст.11 Статуту. Зокрема в ст.12.8.34 та 12.8.38 Статуту визначено, що до компетенції Наглядової ради належить затвердження організацій структури та чисельності працівників Товариства. Тобто зміна організаційної структури чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», відбулася відповідно до зазначених законодавчих та нормативних актів. Саме питання, яким чином скорочувати чисельність штату, не відноситься до компетенції Наглядової ради, це відноситься до компетенції голови правління. Наглядова рада встановлює лише загальну чисельність працівників. Які саме посади скорочувати має право вирішувати голова правління. 15.05.2019р., у зв`язку із прийнятим рішенням Наглядової ради про скорочення чисельності працівників та відповідно до ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», була проведена консультація представників адміністрації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та профспілка організації, діючої на підприємстві. Консультація проводилась в строки встановлені вказаною нормою права, тобто не пізніше як за три місяця до намічуваних звільнень працівників і стосувалась заходів, щодо пом`якшення несприятливих наслідків такого звільнення, та була оформлена Протоколом за підписами обох сторін. Статтями 13.17.8 та 13.17.10 Статуту Товариства передбачено, що голова правління забезпечує виконання рішень Наглядової ради, видає накази. Пунктом 1.5 Протоколу заочного голосування Наглядової Ради, голові правління наказано здійснити всі необхідні дії щодо змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників, введення нової організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», та строку її ведення з дотриманням вимог чинного законодавства та Колективного договору. Виконуючи рішення Наглядової Ради, та керуючись наданими йому повноваженнями, головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» був виданий наказ №350 від 10.05.2019р., відповідно до якого передбачалося скорочення чисельності працівників товариства. Підставою для скорочення чисельності працівників було, як визначено в наказі, вдосконалення організації праці в цілях оптимізації витрат на утримання персоналу. Оптимізація витрат на утримання персоналу - один з ефективних шляхів зменшення господарських затрат, а одним з варіантів оптимізації на утримання персоналу є зменшення чисельності персоналу. Оскільки зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі, то зі скороченням чисельності відбувається і скорочення штатних одиниць. Рішення Наглядової ради від 19.03.2019р. передбачало скорочення чисельності працівників на 160 штатних одиниць (п.1.2 Протоколу). Виконуючи зазначене рішення Наглядової ради на підприємстві було скорочено 86 вакантних штатних одиниць. Наказом №350 від 10.05.2019р. передбачалося скорочення 74 штатних одиниць, які не були вакантними. Тобто, фактично відбулося скорочення чисельності працівників в кількості 160 штатних одиниць. На підставі викладеного вбачає, що голова правління, керуючись приписами ст.ст.13.17.8 та 13.17.10 Статуту Товариства, повністю та належним чином виконав рішення Наглядової ради від 19.03.2019р. В додатку №1 до наказу №350 зазначалася кількість та найменування штатних одиниць, що підлягали скороченню. У відділі загальноправової роботи залишився один працівник на посаді начальника відділу, у зв`язку з цим ця штатна одиниця підлягала скороченню. Скорочення саме цієї штатної одиниці відбувалося у зв`язку з тим, що на підставі рішення Наглядової Ради від 19.03.2019р. був ліквідований та виведений зі структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відповідний відділ. Вказаний відділ з 15.04.2019р. свої функціональні цілі та завдання не виконував, оскільки, відповідно до рішення Наглядової ради від 15.04.2019р., був створений новий структурний підрозділ - відділ договірної та загальноправової роботи. 21.05.2019 року, відповідно до ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпП України, позивач був попереджений про наступне можливе вивільнення, про що свідчить його підпис на відповідному документі. Одночасно з попередженням про звільнення, адміністрація запропонувала позивачу іншу роботу на підприємстві і надала для ознайомлення Список наявності вільних робочих місць та вакантних посад на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 21.05.2019р., про що свідчить його напис про ознайомлення з таким списком на самому повідомленні. Також, такі списки направлялися поштою для ознайомлення станом на 01.07.2019 та 01.08.2019р. На той момент, коли позивач писав заяви про переведення на посади заступника директора департаменту з режиму та безпеки та директора департаменту з режими та безпеки, ці вакансії не були вільними. Крім того, позивач не підходить за кваліфікаційними вимогами на вказані вакансії. Також, позивач не підходив за кваліфікаційними вимогами на посаду начальника бюро бухгалтерії. Тому його твердження, що відповідач незаконно не взяв його на вказані вакансії є безпідставними. Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації мав розглянути подання в п`ятнадцятиденний строк. Проте подання про звільнення позивача не розглядалося майже місяць. Відповідачем це було сприйнято як незаконна відмова в розгляді. Тому позивач був звільнений без отримання рішення профспілкового органу. Що стосується перебування позивача в день звільнення на лікарняному, то позивач вийшов на роботу 21.08.2019 року. Про свою хворобу адміністрацію не повідомив. Отримав наказ про звільнення. Під час ознайомлення з наказом також не повідомляв про наявність хвороби, чи перебування на лікарняному. Вважають, що позивач звернувся до лікаря вже після робочого дня в вечорі з метою штучного створення підстав для визнання наказу про своє звільнення незаконним. Звільнення ОСОБА_1 здійснено відповідно до норм діючого законодавства України, а тому вимоги позивача щодо визнання неправомірними та скасування наказів №350 від 10.05.2019р., №0132-КП (зв) від 21.08.2019р., поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є безпідставними та незаконними, а тому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

24.02.2020р. від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що вказані відповідачем заперечення суперечать чинному законодавству. Як зазначає відповідач, відповідно до п.1 Протоколу заочного голосування Наглядової Ради Товариства від 19.03.2019р. було прийнято рішення про внесення змін в організаційну структуру товариства та чисельності працівників. Зокрема, п.1.1.1 Протоколу передбачалося з 15.04.2019 року в складі юридичного департаменту створити відділи договірної та загально-правової роботи, претензійної та позовної роботи, а згідно п.1.1.2. з 15.08.2019р. ліквідувати та вивести з організаційної структури відділи загально-правової роботи, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного департаменту. Замінивши назви відділів юридичного департаменту, рішення щодо скорочення штатної посади начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, Наглядова Рада Товариства не приймала. Відповідач погоджується з вимогами позову та зазначає, що «відповідно до ст.12.8.34 та 12.8.38 Статуту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», питання щодо затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства, а також зміни до них, відноситься до компетенції Наглядової Ради Товариства». Натомість, безпідставно зазначає, що: «які саме посади скорочувати, має право вирішувати голова правління», при цьому доказів, посилання на статті Статуту, згідно якої голові правління надано право самостійно вирішувати які саме посади скорочувати, не зазначає. Зважаючи, що Наглядова Рада Товариства прийняла лише рішення про зміну її внутрішньої (організаційної) структури підприємства, а самого рішення про зміни в організації виробництва і праці підприємства як юридичної особи не приймала, а також не приймала рішення щодо скорочення штатної посади начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, голова правління Бугайов Л.C. безпідставно видав наказ від 10.05.2019р. №350 в частині скорочення штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, вийшов за межі повноваження наданих йому Статутом та порушив право згідність рішення вищого органу управління Товариством. При звільненні позивача, відповідачем не дотримано вимог, встановлених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, відсутні зміни в організації виробництва і праці юридичної особи, правові підстави щодо скорочення штатної посади начальника відділу загальноправової роботи, юридичного департаменту, відсутні. 22.05.2019р. позивач, звернувся до голови правління із заявою перевести на постійну працю на запропоновану з переліку посад, вакантну посаду начальника бюро управління підприємства. Переводу та працевлаштування позивача не було здійснено. 27.05.2019р. позивач, звернувся до голови правління із заявою перевести на постійну працю на запропоновану з переліку посад, вакантну посаду заступника начальника сектора служби ДРБ підприємства, вакантну посаду начальника бюро ДРБ підприємства. Переводу та працевлаштування позивача не було здійснено. 05 та 06 червня 2019р. позивач, звернувся до голови правління із заявою перевести на постійну працю на вакантні посади директора департаменту з режиму та безпеки, та заступника директора департаменту з режиму та безпеки. Переводу та працевлаштування позивача головою правління не було здійснено. Не надав також відповідач і доказів, що запропоновані з переліку запропонованих вакантних посад, посади департаменту режиму та безпеки підприємства, заяви про переведення на які позивачем були подані, були виключені та не були вільні. При звільненні позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, відповідачем в повній мірі не дотримано положень ч.2 ст.40 КЗпП України, та належним чином не виконано обов`язок передбачений ст.49-2 КЗпП України, не відбулося працевлаштування на запропоновані вакантні посади. Відповідач отримавши від профспілкової організації підприємства повідомлення про неможливість розгляду Подання з поважної причини, відсутності позивача на роботі (хвороба), та перенесення розгляду до виходу позивача на роботу, сприйнявши рішення профспілкової організації як незаконну відмову в розгляді подання, порушив вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України, звільнив позивача без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

01.06.2020р. від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли доповнення відповіді на відзив, в яких останній зазначив, що в порушення вимог рішення Наглядової ради Товариства про створення відділу договірної та загальноправової роботи, який повинен очолювати «начальник відділу договірної та загальноправової роботи», відповідач приховав вакантну посаду, та в порушення нормативних вимог Статуту, організаційної структури підприємства та класифікатора професій, застосував професійну назву роботи «заступник директора - (начальник відділу договірної та загальноправової роботи)». Вищезазначені порушення, є порушенням порядку вивільнення позивача, встановленого ст.49-2 КЗпП України, не були запропоновані всі вакантні посади, не відбулося працевлаштування на запропоновані вакантні посади. 22.05.2019р. директор юридичного департаменту Старченко Я.Г. надав позивачу перелік вакантних посад на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» станом на 17.05.2019р. Ознайомившись з переліком посад позивач, звернувся до голови правління із заявою перевести на постійну працю на запропоновану з переліку посад, вакантну посаду заступника начальника сектора служби, сектора охорони підприємства Департаменту режиму та безпеки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». 05.07.2019р. у відповіді на подану заяву відповідачем було повідомлено, що зазначена посада 23.05.2019р. на нараді у голови правління були виключені з переліку запропонованих вакантних посад, працевлаштування позивача не відбулося. Вважає виключення з переліку запропонованих вакантних посад, посаду заступника начальника сектора служби, сектора охорони підприємства Департаменту режиму та безпеки незаконною, та такою, що не відповідає вимогам Статуту Товариства та рішенню Наглядової Ради Товариства від 19.03.2019р. Відповідачем надано до суду копію службової записки директора Департаменту з режиму та безпеки Грачева С.А. № 08дрб-427 від 20.05.2019р. до голови правління Бугайова Л.C. та штатний розпис департаменту з режиму та безпеки з 23.05.2019р. Відповідно до службової записки, директор Департаменту з режиму та безпеки посилається на рішення Наглядової Ради Товариства від 19.03.2019р. та пропонує виключити зі штатного розпису посаду заступника начальника сектора служби, сектора охорони підприємства Департаменту режиму та безпеки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Відповідно до штатного розпису, з 23.05.2019р. у Департаменті з режиму та безпеки було скорочено посаду заступника начальника сектора служби, Сектора охорони підприємства. Здійснивши відповідні зміни до штатного розпису Департаменту з режиму та безпеки та скоротивши посади заступника начальника сектора служби, Сектора охорони підприємства, голова правління вийшов за межі повноважень наданих йому Статутом, бо такі зміни та скорочення не були затверджені рішенням Наглядової Ради Товариства від 19.03.2019р. Відповідач порушив рішення Наглядової Ради Товариства та скоротив посаду, коли отримав від позивача заяву про перевід на постійну роботу, на цю вакантну посаду. Таким чином, при звільненні позивача, відповідачем у повній мірі не дотримано положень КЗпП України. Подані заяви про перевід на вакантні посади головою правління були проігноровані. В порушення вимог Статуту підприємства, зазначені в заяві про перевід вакантні посади були виключені з переліку запропонованих вакантних посад, обов`язку по працевлаштуванню позивача не відбулося. В той час коли позивач звертався до голови правління із заявами про можливість ознайомитися щодо руху кадрів (прийому, звільнення, переводу) працівників підприємства по Департаменту режиму та безпеки підприємства за період травень - червень 2019р., та про наявність у Департаменті режиму та безпеки підприємства вакантних посад, відповідач жодним чином не повідомив позивача про наявність вакантної посади, та не запропонував вакантну посаду заступника директора Департаменту режиму та безпеки підприємства, яка була вільна з 06.06.2019р. по 10.06.2019р. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив доводи, викладенні в позові, відповіді на відзив та у доповненнях відповіді на відзив. У вступному слові зазначив, що він працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області та займав посаду начальника відділу загально - правової роботи юридичного департаменту. Згідно наказу голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк №0132-КП (зв) від 21.08.2019р. його було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства та звільнено його незаконно.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Толокольніков С.В. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. У вступному слові пояснив, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм діючого законодавства України, а тому вимоги позивача щодо визнання неправомірними та скасування наказів №350 від 10.05.2019р., №0132-КП(зв) від 21.08.2019р., поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є безпідставними та незаконними. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Голова правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Бугайов Л.С. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

14.01.2020р. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі.

14.01.2020р. прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі.

10.02.2020р. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу по справі. 20.03.2020р. постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі.

20.03.2020р. судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу по цивільній справі.

11.06.2020р.Сєвєродонецьким міським судом Луганської області постановлено ухвалу, якою запитано у Профспілкової організації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області згоду або відмову на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загально - правової роботи юридичного департаменту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області, у зв`язку із скороченням чисельності працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Провадження у справі №428/10715/19 зупинено до надходження відповіді профспілкової організації.

07.08.2020р. ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області поновлено провадження у цивільній справі №428/10715/19.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області, обіймав посаду начальника відділу договірної та загальноправової роботи юридичного департаменту. 19.03.2019р. за результатами заочного голосування Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк, зокрема, ліквідовано та виведено з організаційної структури підприємства відділи загальноправої роботи та претензійно-позовної, та договірної роботи юридичного департаменту; з 15.08.2019р. скорочено чисельність працівників на 160 штатних одиниць; зобов`язано голову правління Бугайова Л.С. здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників.

10.05.2019р. головою правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Бугайовим Л.С. був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників підприємства» №350, відповідно до якого наказано в строк до 15.08.2019р. провести скорочення чисельності працівників згідно з додатком №1, який зокрема передбачав скорочення 1-ї штатної одиниці начальника відділу загальноправової роботи юридичного департаменту, яку обіймав ОСОБА_1

21.05.2019р. ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє можливе вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників (а.с.208), а також ознайомлено з переліком вакантних посад ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що свідчить особистий підпис останнього на відповідному попередженні. Такі ж списки (перелік вакантних посад) направлялися поштовим зв`язком на адресу позивача ОСОБА_1 08.07.2019р. та 06.08.2019р. (згідно даних поштового штемпеля на накладній), а.с. 210-212. Позивач ОСОБА_1 був ознайомлений із переліком вакантних посад ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що також зазначає у відповіді на відзив.

23.07.2019р. відповідач направив подання №01-ПП-192 до профспілкової організації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

14.09.2020р. Президія Профспілкового комітету розглянула подання правління №01-ПП-192 від 23.07.2019р. в терміни, встановлені ч.2 ст.43 КЗпП України, але рішення не було прийнято через відсутність ОСОБА_1 з поважних причин і адміністрація, не повідомивши виборний орган про вихід ОСОБА_1 на роботу, звільнила ОСОБА_1 без згоди Президії Профспілкового комітету, тому постановили не дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу загальноправової роботи, юридичного департаменту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк, у зв`язку із скороченням численності працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить витяг з протоколу засідання Президії Профспілкового комітету Профспілкової організації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк від 14.09.2020р. №106-1.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що видано наказ від 21.08.2019 року №0132-КП.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Абзацом 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні було встановлено, що дійсно в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області мали місце зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується копією рішення Наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області від 19.03.2019 року про внесення змін до організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області та копією наказу голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10.05.2019 року №350.

Згідно зі Статутом ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області до повноважень Наглядової ради належить затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства (п. 12.8.34, 12.8.38 Статуту); Голова Правління забезпечує виконання рішень Наглядової ради та видає накази (п. 13.17.8, 13.17.10 Статуту).

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наказ голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Бугайова Л.С. «Про скорочення чисельності працівників підприємства» від 10.05.2019 року №350 був винесений з дотриманням порядку, встановленого Статутом підприємства, оскільки в судовому засіданні було з`ясовано, що Наглядова рада підприємства, до виключної компетенції якої належать повноваження щодо затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства та внесення до них змін, прийняла відповідне рішення, а голова Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк на виконання рішення Наглядової ради видав відповідний наказ.

При цьому, суд враховує висновок Верховного суду по справі №755/3495/16-ц, зроблений під час розгляду справи за подібними правовідносинами, який зазначив, що рішення про визначення структури підприємства, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Щодо звільнення ОСОБА_1 за наявності відмови Президії профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення, суд відзначає наступне.

Частиною 1 та 7 ст.43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Рішення профспілкового органу, оформлене витягом з протоколу №106-1 від 14.09.2020р., про відмову у наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 не містить ніякої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності його звільнення. У витязі не міститься даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення ОСОБА_1 , його ділових і професійних якостей.

Суд вважає, що така відмова є необґрунтованою, оскільки не містить правового обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, що дає право власнику або уповноваженому ним органу звільнити працівника без згоди профспілкової організації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач, дотримуючись встановленого законом порядку, звертався до виборного органу первинної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення позивача, в установлений законом строк. Проте, подання про звільнення позивача не розглядалося протягом м`ясця. За таких обставин, відповідачем правомірно було сприйнято цей факт, як незаконну відмову в розгляді.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за №6-1264цс17, в якій зазначено, що однією з гарантій забезпечення прав працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Суд вважає, що відповідач належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_1 було письмово попереджено про майбутнє звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України в установлений КЗпП України двомісячний строк. Позивачу неодноразово пропанували наявні вакантні посади за списками в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк. Проте, на момент написання позивачем заяви про переведення на обрані ним посади заступника директора департаменту з режиму та безпеки, та директора департаменту з режиму та безпеки, зазначені вакансії не були вільними. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обрані позивачем вакансії (зокрема, посада начальника бюро бухгалтерії) не відповідали його фаху та кваліфікаційним вимогам. Тому, твердження позивача, що відповідач незаконно не взяв його на вакантні вакансії є безпідставними.

Разом з цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1 на його переведення на іншу (вільну) запропоновану роботу (вакантну посаду) на тому самому підприємстві. Належних доказів на підтвердження обрання вільної вакантної посади та згоди на переведення позивачем не надано.

Отже, враховуючи факт надання пропозицій позивачу щодо вільних робочих місць та вакантних посад, які були наявні у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк та відсутність доказів згоди, виявлення бажання ОСОБА_1 на його переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, суд дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України та здійснив звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Стосовно тверджень позивача, що відповідачем не дотримано вимог, встановлених ч.3 ст.40 КЗпП України, а саме, що позивач в день звільнення перебував на лікарняному, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Під час розгляду справи судом достовірно встановлено, що 21.08.2019р. о 12-15год. позивач перебував на робочому місці. Цей факт підтверджується як письмовими доказами наданими сторонами, так і поясненнями в суді обох сторін.

При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності є основоположним компонентом концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У розумінні «справедливого балансу» кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38).

Посилаючись на незаконність звільнення, достатніх доказів приведеним обставинам позивач не привів. Доводи позивача були спростовані під час судового розгляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, у зв`язку із чим, позовні вимоги щодо визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді не можуть бути задоволені.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд зазначає наступне. Оскільки дані позовні вимоги є похідними від первісних, суд вважає необхідним у їх задоволенні відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Бугайов Л.С., не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач у відповідності до ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України , суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33270581) про визнання наказів №350 від 10.05.2019р., №0132-КП (зв) від 21.08.2019р. неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 111794,86грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області Бугайов Леонід Сергійович (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5).

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.О. Юзефович