Рішення № 92573916, 27.10.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/4102/18

2/465/897/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Кремса Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про визнання права власності на переплановану квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право спільної сумісної власності на переплановану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв.м., яка складається з трьох житлових кімнат площею 42,1 кв.м, в тому числі 1-а кімната 12,3 кв.м., 2-а кімната17,9 кв.м, 3-а кімната 11,9 кв.м, кухні площею 10,7 кв.м., санвузл площею 3,6 кв.м, коридор площею 3,6 кв.м, балкону площею 3.1 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.06.2008 р. Франківська районна адміністрація розпорядження №647 дозволила приєднати приміщення туалету площею 3.6 кв. до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

11.09.2008 року отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 . Згідно технічного паспорта від 22.07.2008 р., квартира складається з трьох кімнат житловою площею 42,1 кв. м., кухні площею 10,7, вбиральні площею 3,6 кв.м., коридора 3,6 кв.м. Приміщення вбиральні було приєднано на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації від 26.06.2008 р.

В 2015 році архітектором ОСОБА_9 складено проект на завершення самовільно розпочатої реконструкції кв. АДРЕСА_1 .

В результаті перепланування загальна площа квартир змінилася з 60 кв.м на 63, 1 кв.м .

В травні 2017 року на замовлення ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_9 складено технічний висновок про відповідність діючим державним будівельним нормам здійсненої реконструції кв АДРЕСА_1 .

Згідно акту комісії ЛКП «Навколо базару» від 30.05.2017 року, вказано про те, що ОСОБА_1 самовільно виконала роботи з перепланування квартири АДРЕСА_1 , з влаштуванням балкону, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності.

15.06.2017 листом №2404-1566 Управління регулювання забудови ЛМР, у відповідь на лист№3-к-46811/АП-24 від 12.06.2017 року відмовлено у наданні висновку щодо можливості експлуатації самочинно проведеної реконструкції квартири, по причини відсутності повноважень.

06.10.2017 року ІДАБК у м. Львові складено протокол про адміністративне правопорушення на позивачку за проведення будівельних робіт з реконструкції з вищевказаної квартири.

Згідно 18.10.2017 р. листом №35-9549 Франківська районна адміністрація повідомила про те, що технічно можливо погодити самочинно здійснене перепланування та розширення квартири за рахунок об`єднання з санвузлом площею 3.6 кв.м. та за рахунок влаштованого балкона згідно з проектом на відповідність будівельним нормам. Крім того, вказано про необхідність надання висновку департаменту містобудування ЛМР про можливість експлуатації проведеного або про можливість закінчення самочинного будівництва.

Згідно листа №2404-4104 Управлінням регулювання забудови Департаменту містобудування ЛМР повідомлено про те, що до повноважень управління не належить надання висновків щодо можливості експлуатації самочинно проведеного або про можливість закінчення розпочатого самочинного будівництва.

Крім того позивач вказує на те, що ним здійснено лише перепланування, яке не призводить до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, не зачіпає прав співвласників спільного майна багатоквартирного будинку та не посягає на спільне майно. Більше того, таким переплануванням не здійснено втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, та таке виконано згідно проектної документації.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

16 липня 2019 року на адресу суду поступили пояснення від Інспекції державного будівельного-архітектурного контролю у м. Львові, які мотивовані тим, що ним у період з 03.10.2017 року до 06.10.2017 року на підставі звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 від 11.01.2017 р. здійснювалися заходи державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті з реконструкцією квартири АДРЕСА_1 .

Під час проведення позапланової перевірки на вищевказаному об`єкті, інспекцією складено акт за №651-пп, яким постановлено, що позивачкою проведено будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , а саме: влаштовано балкон з огороджувальними металевими конструкціями на рівні першого поверху із сторони подвір`я, влаштовано дверний проріз в межах віконного отвору із житлової кімнати на збудований балкон, влаштовано дверний проріз в межах віконного отвору в приміщення кухні у внутрішній дворик.

Позивачкою пред`явлено проект, розроблений ФОП ОСОБА_9 на завершення самовільно розпочатої реконструкції вищевказаної квартири.

Виявлене будівництво проведено без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт. На підставі чого Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2017 р. та винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 06.10.2017 р. та складено постанову за ч.5 ст. 96 КУпАП, яку скасовано Рішенням Франківського районного суду м. Львова.

На думку інспекції, дії позивачки не є переплануванням. Крім того, позивачкою вибрано не вірний спосіб захисту, щодо заявленої вимоги про визнання права власності.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

16 липня 2019 року на адресу суду поступили пояснення від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які мотивовані тим, що вони неодноразово зверталися в ЛКП «Навколо базару», Інспекції ДАБК, про проведення позивачкою будівельних робіт без дозвільних документів. Крім того, вказують на те, що позивач вибрав не вірний спосіб захисту вказуючи про визнання права власності замість вірного - набуття права власності.

На підставі вищевикладеного, просять відмовити в задоволенні позову.

23 липня 2019 року позивачка подала до суду додаткові пояснення, які мотивовані тим, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до уповноважених органів щодо перепланування квартири, однак в адміністративному порядку вирішити спір не вдалося, а тому звернулася із позовом про визнання права власності у відповідності до листа Юридичного департаменту.

На підставі вищевикладеного, просить задоволити позов.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги. Дала пояснення, аналогічні вищенаведеним. Просить позов задовольнити.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.

В судове засідання представник міської ради повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не з`явилися, однак подали на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі. Заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задоволити.

ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , та представники третіх осіб ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні позову.

Представник Інспекції ДБАК м. Львова Заяць Б.Р. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Однак суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки осіб та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11.09.2008 року

Згідно технічного паспорта квартира складається із трьох кімнат житловою площею 42,1 кв.м, кухні площею - 10,7 кв.м., вбиральні площею - 3,6 кв.м та коридору - 3,6 м.

Як вбачається з довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.04.2016р. (а.с.14), загальна площа квартири змінилась з 22,8 кв.м. на 147,6 кв.м., а житлова з 11,0 кв.м. на 95,2 кв.м. згідно рішення № 342 від 28.07.1992р. Личаківської районної ради м. Львова Львівської області.

В 2015 році архітектором ОСОБА_9 складено проект на завершення самовільно розпочатої реконструкції кв. АДРЕСА_1 . В результаті перепланування загальна площа квартир змінилася з 60 кв.м на 63, 1 кв.м.

Згідно технічного висновку про відповідність діючим будівельним нормам здійсненої реконструкції квартири АДРЕСА_1 , здійснена реконструкція виконана згідно проектної документації, не перечить вимогам діючих державних будівельних норм і в цілому придатне для подальшої експлуатації без негативних наслідків для житлового будинку.

06.07.2017 року позивачка звернулася до начальника державно архітектурно-будівельної інспекції м. Львова щодо надання дозволу на завершення самочинно початої реконструкції з влаштуванням реконструкції балкону 1 поверху.

11.07.2017 року Інспекція архітектурно-будівельного контролю м. Львова повернула вищевказану заяву позивачу для усунення недоліків.

Позивачка повторно звернулася до начальника державно архітектурно-будівельної інспекції м. Львова щодо надання дозволу на завершення самочинно початої реконструкції з влаштуванням реконструкції балкону 1 поверху. Однак ОСОБА_1 повторно роз`яснено те, що заява не відповідає формі, наведеній у додатку 10 до порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно 18.10.2017 р. листом №35-9549 Франківська районна адміністрація повідомила про те, що технічно можливо погодити самочинно здійснене перепланування та розширення квартири за рахунок об`єднання з санвузлом площею 3.6 кв.м. та за рахунок влаштованого балкона згідно з проектом на відповідність будівельним нормам. Крім того, вказано про необхідність надання висновку департаменту містобудування ЛМР про можливість експлуатації проведеного або про можливість закінчення самочинного будівництва.

Згідно листа №2404-4104 Управлінням регулювання забудови Департаменту містобудування ЛМР повідомлено про те, що до повноважень управління не належить надання висновків щодо можливості експлуатації самочинно проведеного або про можливість закінчення розпочатого самочинного будівництва.

У відповіді юридичного відділу ЛМР щодо отримання дозволу на завершення розпочатої реконструкції, вказано про те, що підставою для відмови у видачі дозволу є неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу.

Згідно вимог ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

В розумінні ст. 187 ЦК України, спірна надбудова та добудова є складовою частиною речі, тобто складовою частиною квартири, яка не підлягає відокремленню.

Через свою матеріальну природу, річ, як різновид майна, зумовлює характер суб`єктивного права, яке встановлюється відносно неї, і дія такого права поширюється на всю річ в цілому, а не на окрему її частину. Будучи невіддільними, окремі частини речі не є об`єктами правовідносин, а тому, не можуть створювати цивільного права.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.222009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі ДБН), відповідно до якого реконструкція це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Під час розгляду цивільної справи № 6-130цс13 Верховний Суд України сформулював правову позицію від 04.12.2013р., згідно з якою роз`яснив, що у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

За правилами ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Під час розгляду іншої цивільної справи № 6-2710цс15 Верховний Суд України в своїй постанові від 16.12.2015р. висловився про те, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно матеріалів справи, реконструкція спірної квартири проведена без надання розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, визначеної п.28 Порядком на виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 13 квітня 2011 року№466 ( в редакції постанови КМУ від 26 серпня 2015 року №747), дозволу на виконання будівельних робіт та без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади, а отже спірний об`єкт є самочинним будівництвом.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Оскільки в справі яка розглядається спірна реконструкція є складовою частиною неподільної речі та відповідно, не може вважатись окремим об`єктом цивільних прав, а остання в свою чергу, не будучи прийнятою в експлуатацію вважається самочинним будівництвом, що також виключає її з цивільного обороту, визнання спірного приміщення спільною сумісною власністю є неможливим і тому, дану вимогу слід залишити без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , до Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про визнання права власності на переплановану квартиру,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя Ванівський Ю. М.