Вирок № 92572047, 02.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3584/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

прокурора - Трофіменков О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030000801 від 06.03.2020 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Мелітополь, Запорізька область, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше судимого: вироком Мелітопольського міського суду Запорізької область від 27.12.1982 року за ч. 2 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Мелітопольського міського суду Запорізької область від 02.10.1987 року за ч. 2 ст. 140 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Мелітопольського міського суду Запорізької область від 13.02.1995 року за ч. 2 ст. 141 КК України, кримінальна справа закрита на підставі ст. 7 КПК України (1960 року); вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 12.05.1997 року за ч. 2 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Мелітопольського міського суду Запорізької область від 22.12.1998 року за ч. 2 ст. 141 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 27.12.2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.12.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 03.10.2016 року умовно-достроково звільненого з невідбутим строком 1 місяць 1 день; вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2020 року, приблизно о 10.10 год., обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи на меті незаконне заволодіння чужого майна та обернення його на свою користь, увійшовши у довіру до потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представившись їй працівником комунальної служби водоканалу, увійшов до її квартири АДРЕСА_2 , та під приводом придбання лічильника обліку води, незаконно заволодів шляхом обману потерпілої грошовими коштами у сумі 300 грн., хоча насправді працівником водоканалу не являється, чим самим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 06 березня 2020 року, приблизно о 10.15 год., ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри, повторно увійшов до квартири АДРЕСА_2 , а потерпіла ОСОБА_2 уже сприйняла його як працівника комунальної служби водоканалу, увівши останню в оману, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи на меті незаконне збагачення, діючи повторно, не дивлячись на присутність потерпілої ОСОБА_2 , знаючи, де знаходиться гаманець потерпілої з грошовими коштами та паспортом, відкрито заволодів гаманцем із грошовими коштами в сумі 1150 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2020 року становить 28452,49 грн., 1200 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2020 року становить 33233,04 грн., 13300 грн., чим самим завдав потерплій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 74985,53 грн., та будучи виявленим потерпілою, залишив приміщення квартири.

Разом з тим, 06 березня 2020 року, приблизно о 10.15 год., ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри, повторно увійшов до квартири АДРЕСА_2 , а потерпіла ОСОБА_2 уже сприйняла його як працівника комунальної служби водоканалу, увівши останню в оману, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи на меті незаконне збагачення, діючи повторно, не дивлячись на присутність потерпілої ОСОБА_2 , знаючи де знаходиться гаманець потерпілої з грошовими коштами та паспортом, відкрито заволодів паспортом громадянина України для виїзду за кордон, виданим на прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, визнав повністю. Пояснив, що 05.03.2020 року він приїхав у м. Ужгород, де йому пообіцяли влаштуватися на роботу. У зв`язку з відсутністю роботи, наступного дня, не маючи грошей, він вирішив швидко заробити гроші. Пройшовшись по місту він побачив будинок, у який зайшов, піднявся на п`ятий поверх та подзвонив у двері квартири. Йому відчинила жінка (потерпіла), якій він представився працівником водоканалу та сказав, що потрібно перевірити лічильник у її квартирі. Потерпіла його впустила та зайшовши у квартиру він оглянув лічильник. Поспілкувавшись з потерпілою він сказав їй, що лічильник потрібно взяти на перевірку. Потерпіла запитала, що необхідно для цього, на що він повідомив, що потрібно 300 грн. Потерпіла пішла в іншу кімнату квартири та дала йому зі свого гаманця 300 грн. Він побачив, що у гаманці потерпілої, коли вона виймала гроші, знаходилися ще гроші великими купюрами. Взявши гроші, він побачив, що потерпіла поклала гаманець у тумбу. Він вийшов з квартири, спустився, після чого вирішив повернутися у квартиру, щоб взяти ще більше грошей. Зайшовши вдруге у квартиру, він сказав потерпілій, що йому необхідно ще оглянути газові батареї. Перебуваючи в кімнаті він підійшов до тумби, звідки забрав гаманець з грошима. Потім він взувся, вийшов з квартири та побіг. Потерпіла побігла за ним та сказала йому повернути гаманець. Просив призначити йому покарання з іспитовим строком або мінімальний строк покарання, зауваживши, що має на утриманні неповнолітню дитину.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, при цьому надіслала до суду заяву, в якій повідомила, що не має можливістю з`явитися на розгляд даного кримінального провадження, враховуючи, що перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не має можливості залишити дитину. Зазначила, що повністю довіряє складу суду, підтримує покази, надані нею на досудовому слідстві, у зв`язку з чим, вважає, що усі обставини судової справи можливо дослідити без її участі, а тому просить проводити подальший розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, доведена повністю, і це стверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.03.2020 року (13.15 год.) потерпіла ОСОБА_2 заявила, що 06.03.2020 року, приблизно о 10.10 год., невстановлена особа чоловічої статті, представившись працівником водоканалу, зайшов у квартиру АДРЕСА_2 , звідки відкрито, умисно, з корисливих мотивів викрав гаманець бежевого кольору з грошовими коштами в сумі 1150 доларів США, 1200 євро та 13300 грн.

З протоколу огляду місця події від 06.03.2020 року (огляд розпочато о 13.21 год., закінчено о 14.17 год.) та ілюстративної таблиці до протоколу вбачається, що об`єктом огляду є ділянка місцевості біля входу в під`їзд № 4 по АДРЕСА_2 в м. Ужгород. На даній ділянці місцевості знаходиться особа чоловічої статті, одягнутий в темну синю куртку, штани темно-синього кольору та коричневе взуття, який на прохання слідчого представився як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_3 , який тримав у руках гаманець бежевого кольору з надписом «Magellan», в якому знаходилися закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 1150 доларів США, 1200 євро та 13300 грн. Виявлені слідчим під час огляду гаманець з грошовими коштами в сумі 1150 доларів США, 1200 євро та 13300 грн., закордонний паспорт вилучено та упаковано в спеціальний пакет Національної поліції ЕХРО 260141.

Згідно з протоколом огляду місця події від 06.03.2020 року (огляд розпочато о 14.25 год., закінчено о 15.01 год.) та ілюстративної таблиці до нього об`єктом огляду є двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , такий видано 21.03.2019 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року вбачається, що слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській у приміщенні Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області проведено з потерпілою ОСОБА_2 впізнання за фотознімками в присутності двох понятих. Перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілої попередньо з`ясовано чи зможе вона впізнати відповідну особу по зовнішньому вигляду, рисах обличчя, а також щодо обставин, при яких вона мала можливість їх бачити, про що складено протокол допиту потерпілого. Слідчий пред`явив потерпілій для впізнання фототаблицю з порядковим номером 1. В фототаблиці наявні чотири фотокартки, які розміщені у два ряди, по дві фотокартки в кожному, та мають порядкові номери від 1 до 4, які позначені (вказані) під кожною фотокарткою. При цьому жодні установчі дані осіб, зображених на фотокартках, потерпілій не оголошувалися. На питання слідчого, чи впізнає потерпіла кого-небудь із осіб, що зображені на фотокартках у фототаблиці № 1, і якщо впізнає, то кого саме, по яким рисам/ознакам та у зв`язку з якими обставинами вона знає таку особу (осіб), потерпіла ОСОБА_2 уважно ознайомившись з пред`явленою фототаблицею, показала, що у пред`явленій їй фототаблиці № 1, на фотокартці № 4, вона впізнає особу за загальними рисами обличчя, скулами, формою носу, зачіскою, яка заволоділа її грошима 06.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_4 . Потерпіла зауважила, що впізнає його точно, сумнівів у впізнанні немає, особи, які на фотокартках №№ 1, 2, 3 їй не відомі та раніше ніколи не бачила. Згідно з додатком до даного протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками на фото № 4, пред`явленого для впізнання потерпілій ОСОБА_2 , зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відкритого викрадення майна від потерпілої ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, щодо заволодіння майном потерпілої шляхом обману за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, щодо заволодіння паспортом потерпілої за ч. 3 ст. 357 КК України - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

За кваліфікуючими ознаками - повторність суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він раніше вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 185, 190 КК України, за вчинення яких його було засуджено та судимість за які не було погашено чи знято.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який одружений, проживає разом з сім`єю, за місцем проживання зарекомендував себе добре, не працює та постійного джерела доходу не має, раніше неодноразово судимий.

Доказів, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, про що зауважувала сторона захисту у судовому засіданні, матеріали кримінального провадження не містять і таких суду не надано.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Разом з тим, суд не визнає зазначену стороною обвинувачення у обвинувальному акті обставину, що обтяжує обвинуваченому покарання - рецидив злочинів, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Відповідно до роз`яснень, які Пленум Верховного Суду України виклав у абзаці 2 пункту 19 постанови «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 року № 7, якщо рецидив злочинів утворює одночасно, і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз врахувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Враховуючи вказані положення ч. 4 ст. 67 КК України та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, а також те, що в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, у зв`язку із чим дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України, тобто останньому інкриміновано відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, відповідно, наведене у свою чергу свідчить про безпідставне визнання як обставини, що обтяжує покарання: рецидив злочинів, а відтак, така підлягає виключенню.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Згідно з абзацом 7 пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75, 104 КК України) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (ст. ст. 81, 107 КК України) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, приймаючи до уваги, що обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимий, вчинив нові умисні злочини проти власності у той час, коли був звільнений від відбування призначеного йому покарання за вчинені раніше злочини з іспитовим строком, що свою чергу свідчить про його стійку криміногенну поведінку, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно обрати покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як встановлено судом, вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року (справа № 554/1167/18) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, оскільки дані злочини обвинуваченим було вчинено у березні 2020 року, тобто в період іспитового строку, суд приходить до переконання, що покарання ОСОБА_1 слід призначити із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків і до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року.

На думку суду, в даному конкретному випадку саме таке покарання буде пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого залишити попередній - тримання під вартою.

Процесуальних витрат немає.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року - 1 (один) місяць позбавлення волі, остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 06.03.2020 року 14 год. 30 хв., тобто з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази: один відрізок скотча зі слідами папілярних візерунків, який упаковано в паперовий конверт НПУГСУ, що передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити; мобільний телефон марки «Nokia», який упаковано в паперовий конверт в спеціальний пакет НПУ ГСУ № INZ3007623, що передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 , який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай