Вирок № 92571614, 30.10.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1449/18

Провадження № 1-кп/242/186/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Черкова В.Г., Капітонова В.І., при секретарях Гандзюк К.С., Сафроновій К.В., за участю прокурора Білобловського Р.В., захисника Верченко О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050000000532 від 04.12.2017 року, відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.28, ч.2 ст.121, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.4 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:

Приблизно на початку листопада 2017 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, посягаючи на конституційні права і свободи громадян України, гарантовані статтями 3, 28, 29 Конституції України, вирішив створити і очолити організовану групу, діяльність якої полягала б в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, незаконному викраденні людей, заволодінні їх майном та вимаганні і отриманні незаконної грошової винагороди за їх звільнення, вчинення розбійних нападів на території міст Донецької та Запорізької областей.

З цією метою ОСОБА_2 розробив детальний злочинний план, відповідно до якого до складу організованої групи в якості виконавців повинні були увійти особи, які не працюють та не мають постійного джерела для існування, здатні зберігати таємницю і беззаперечно підкорятися його волі, які б раніше проходили службу у Збройних силах України, або інших воєнізованих добровольчих батальйонах, та мали навики поведінки у екстремальних ситуаціях, обізнані про методи оперативно-розшукової діяльності, засоби та алгоритми проведення спеціальних бойових операцій, в тому числі про захват осіб, їх знешкодження та утримання, про засоби маскування та конспірації.

Крім того, ОСОБА_2 , як організатор злочинної організованої групи встановлював коло осіб, яким у подальшому було необхідно спричинити тяжкі тілесні ушкодження, осіб, які підлягали викраденню та вимаганню у них грошових коштів, вчиненню на них розбійних нападів, беручи до уваги їх соціальний та матеріальний статуси (наявність коштовних речей, грошових коштів, автомобіля тощо), а у подальшому спостерігати за їх способом життя та денним розпорядком, встановлення місця знаходження їх майна та матеріальних цінностей, з метою планування вчинення злочину, займатися розподілом майна та грошей, отриманих злочинним шляхом між усіма учасниками злочинної групи в об`єму відповідному до складеності при вчиненні злочинів кожного з його учасників.

Разом з тим, всі члени організованої групи повинні були мати навики щодо користування засобами мобільного зв`язку та аналоговими радіостанціями (які б могли працювати у режимі «сімплекс», тобто прийомі-передачі даних в діапазоні однієї частоти), а також мати у своєму користуванні автотранспортні засоби.

На такому автотранспорті, відповідно до злочинного плану ОСОБА_2 , члени групи повинні були виїжджати до міст Донецької та Запорізької областей, де шляхом візуальних оглядів встановлювали осіб, яких би у подальшому можливо б було викрасти та позбавити волі, а у подальшому висувати незаконні вимоги близьким родичам про надання незаконної грошової винагороди (в особливо великих розмірах) за їх звільнення, візуальних оглядів будинків, в яких мешкають заможні громадяни із великими статками. Крім того, члени групи повинні були після встановлення вказаних будинків (об`єктів злочину) стежити за її мешканцями, за їх автотранспортом, розташуванням будівель та наявністю у дворах собак.

ОСОБА_2 , згідно розробленого ним злочинного плану, як організатор мав здійснювати загальне керівництво організованою групою, обирати об`єкти злочину, надавати вказівки іншим членам організованої групи щодо вчинення кожного злочину, вимагати від них дотримуватись дисципліни, конспірації та підкорятись його волі, визначати конкретних виконавців злочину з числа членів групи, контролювати та керувати їх діями на місті злочину, забезпечував членів організованої групи засобами зв`язку, фінансувати, збирати інформацію щодо осіб, які могли би бути викрадені та відносно яких необхідно вчинити розбійний напад, здійснювати візуальне спостереження за вказаними особами, приймати безпосередню участь у їх викраденні, пред`являти незаконні вимоги щодо передачі чужого майна (грошових коштів) потерпілим особам за їх звільнення, отримувати від учасників групи - виконавців грошові кошти , цінності та інше майно, що отримано під час кримінальних правопорушень та розподіляти їх між членами організованої групи.

Разом з цим, згідно злочинного плану ОСОБА_2 , потерпілих після викрадення необхідно було перевезти для подальшого утримання до заздалегідь обладнаного приміщення, де б вони перебували з використанням засобів конспірації та таємності від інших осіб.

Стійкість організованої групи полягала у постійних внутрішніх зв`язках між учасниками групи, стабільному складі, загальних правилах поведінки, наявності плану злочинної діяльності, відомого всім учасникам групи та чіткому розподілі функцій щодо його реалізації, наявності в розпорядженні організованої групи зброї, автотранспорту, засобів зв`язку, приміщення для утримання викрадених осіб, засобів конспірації.

Для переміщення групи, ОСОБА_2 мав у своєму користуванні автомобіль марки NISSAN NAVARA, номерний знак «НОМЕР_7», який також використовувався при підготовці до вчинення злочину та при його подальшому вчиненні.

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно у листопаді 2017 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у м. Селидове Донецької області, ОСОБА_2 ознайомив зі своїм злочинним планом свого знайомого, з яким підтримував тривалий час дружні стосунки - ОСОБА_1 , який не працює і не має постійного джерела для існування.

ОСОБА_1 , ознайомившись зі злочинним планом ОСОБА_2 , направленого на вчинення особливо тяжких, корисливих злочинів у складі організованої злочинної групи, дав свою добровільну згоду на участь в організованій групі у якості виконавця.

Згідно злочинного плану ОСОБА_1 відповідно до розподілених функцій членів організованої групи, мав забезпечувати особисту охорону лідера ОСОБА_2 , збирати інформацію щодо осіб, які б могли бути викрадені або на яких можливо вчинити розбійний напад, здійснювати візуальне спостереження за вказаними особами, надавати поради щодо способу вчинення злочинів, приймати безпосередню участь у вчиненні злочинів.

Упродовж листопада 2017 року ОСОБА_2 підшукав для вчинення злочину інших співучасників - раніше знайомих жителів м. Костянтинівка Донецької області - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не працюють і не мають постійного джерела для існування та які відповідно до розподілених функцій членів організованої групи мали виконувати безпосереднє спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, здійснювати візуальне спостереження за вказаними особами, їх викрадення та здійснення нагляду за викраденими особами в заздалегідь підготовлених для цього місцях, слідкувати, щоб вказані особи самовільно їх не залишили, вчиняти розбійні напади.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.11.2017 року близько о 19.00 годині ОСОБА_2 ,знаходячись на території АЗС «Паралель», розташованої у м. Костянтинівка Донецької області, з метою виконання злочинного плану, познайомив ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та довів до відома злочинний план всім зазначеним особам та запропонував взяти участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинення вищевказаних злочинів.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито не відмовились від співучасті у вчиненні злочинів, однак повідомили про вищевказане правоохоронні органи та надалі були залучені до проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про злочини та причетних до їх вчинення осіб.

Вважаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є залученими до вчинення злочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили реалізовувати свій спільний злочинний умисел.

Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_2 згідно розробленого плану, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з метою перевірки стійкості організованої групи для вчинення майбутніх тяжких кримінальних правопорушень із користі, дотримання учасниками групи загальних правил поведінки, чіткого виконання функцій щодо реалізації злочинного плану, підтвердження їх вольових якостей, обрав об`єкт вчинення кримінального правопорушення, а саме - мешканця м. Селидове Донецької області - потерпілого ОСОБА_5 , з яким у ОСОБА_2 у серпні 2017 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, виникли особисті неприязні стосунки та з відома та згоди співучасника злочинної групи ОСОБА_1 надав вказівку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_5 , які б спричинили втрату функцій будь-якого органу, з метою залякування потерпілого.

З метою недопущення вчинення тяжкого кримінального правопорушення - спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , а також запобігання можливості скоєння кримінального правопорушення іншими способами, працівниками поліції було вжито заходів для попередження вчинення вказаного кримінального правопорушення та збереження життя і здоров`я потерпілого ОСОБА_5

27.12.2017 року близько о 17 годині згідно розробленого злочинного плану, направленого на організацію спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 та з метою його реалізації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні ТЦ «Амстор» у м. Краматорську Донецької області, для проведення підготовчих дій до вчинення злочину, передали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1000 гривень.

30.12.2017 року близько о 14.30 годині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виконуючи злочинний наказ організатора злочинної групи - ОСОБА_2 , з відома та згоди співучасника злочинної групи ОСОБА_1 прибули до АЗС «ОККО» у м. Костянтинівка Донецької області, де зустрілись з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та повідомили їх про начебто виконання ними спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_5 та перебування останнього у лікарні у тяжкому стані, яке фактично не виконувалось, однак було створено обстановку, за якої факт спричинення тяжких тілесних ушкоджень усвідомлювався співвиконавцем злочинної групи ОСОБА_1 та організатором - ОСОБА_2

30.12.2017 року близько о 15.00 годині, організатор злочинної групи - ОСОБА_2 у присутності співвиконавця злочинної групи ОСОБА_1 , знаходячись на АЗС «Паралель» у м. Костянтинівка Донецької області, передав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 8000 гривень як оплату за виконання злочинного наказу, спрямованого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , таким чином продемонструвавши членам злочинної групи свою роль організатора, спроможність фінансування діяльності групи та намір у подальшому розподіляти грошові кошти, які будуть отримані від вчинення кримінальних правопорушень у майбутньому.

Тобто, співвиконавець злочинної групи ОСОБА_1 та організатор злочинної групи - ОСОБА_2 виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення умислу до кінця, а саме - спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, з метою залякування потерпілого, яке не було закінчено, оскільки про організацію кримінального правопорушення стало відомо працівникам правоохоронних органів, які завчасно його попередили.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на умисне тяжке тілесне ушкодження, з метою залякування потерпілого, вчинене організованою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім того, у грудні 2017 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, співвиконавець організованої злочинної групи ОСОБА_1 та організатор злочинної групи - ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію раніше розробленого злочинного плану діяльності організованої злочинної групи, обрали об`єкт для вчинення розбійного нападу, а саме - мешканця м. Бердянськ Запорізької області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою заволодіння його грошовими та іншими цінностями.

З метою готування до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6 , організована злочинна група у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 08.01.2018 року близько о 20.00 годині зібралась у приміщенні кафе «РіаПіца», розташованому у м. Краматорську Донецької області вул. Б. Хмельницього, 34, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою нападу організованою групою на ОСОБА_6 , заволодіння його майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням до житла ОСОБА_6 , повідомили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про обрання об`єкта для вчинення організованою групою розбійного нападу мешканця м. Бердянськ Запорізької області ОСОБА_6 з метою заволодіння його грошовими та іншими цінностями та передали їм фрагмент паперового аркушу з рукописним записом з анкетними даними ОСОБА_6 , а також з іншою конфіденційною інформацією стосовно ОСОБА_6 - марки, моделі, державні реєстраційні номери автомобілів, якими користується останній.

При цьому організатор злочинної групи - ОСОБА_2 , який діяв з єдиним злочинним умислом зі співвиконавцем організованої злочинної групи ОСОБА_1 , надав наказ співвиконавцям організованої злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити виїзд до м. Бердянськ Запорізької області з метою перевірки достовірності отриманих установчих даних відносно ОСОБА_6 , а саме: перебування його за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , наявність систем охорони будівлі, собак на подвір`ї, шляхи підходу та відходу групи у ході вчинення розбійного нападу, розташування будівель, наявності автотранспортних засобів на території будівлі, способи переміщення ОСОБА_6 , а також встановлення можливих перешкод до вчинення злочину, а також способи їх усунення, провести інші дії для створення умов щодо вчинення умисного тяжкого злочину - розбійного нападу.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито не відмовились від співучасті у вчиненні злочину, однак повідомили про вищевказане правоохоронні органи України та надалі були залучені до проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про злочини та причетних до їх вчинення осіб.

Вважаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є залученими до вчинення злочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили реалізовувати свій спільний злочинний умисел.

15.01.2018 року з метою готування до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили виїзд до м. Бердянськ Запорізької області, де виконуючи єдиний злочинний умисел організованої групи, виконали дії, які було обговорено членами групи 08.01.2018 року у приміщенні кафе «Ріа Піца».

17.01.2018 року у період часу з 14.20 до 14.45 годин організована злочинна група у повному складі, за попередньою домовленістю, зустрілись на АЗС «Паралель», розташованої у м. Костянтинівка Донецької області, де співвиконавці злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили співвиконавця організованої злочинної групи ОСОБА_1 та організатора злочинної групи - ОСОБА_2 про здійснення виїзду до м. Бердянськ Запорізької області та виконання дій, направлених на готування до вчинення особливо тяжкого злочину - розбійного нападу на ОСОБА_6 , а саме - проведено візуальний огляд та спостереження за місцем його ймовірного мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , встановлені транспортні засоби, якими користується останній та члени його родини, встановлені можливі перешкоди до вчинення злочину, а також способи їх усунення та інше.

Однак, реалізувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення особливо тяжкого злочину - розбійного нападу на ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли у зв`язку з їх затриманням 18.01.2018 року.

Зазначеними злочинними діями співвиконавець організованої злочинної групи ОСОБА_1 , який діяв з єдиним злочинним умислом з організатором злочинної групи - ОСОБА_2 , виконав усі необхідні і можливі дії, направлені на готування до вчинення особливо тяжкого злочину - розбійного нападу на ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразилися готуванні до злочину, а саме нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, поєднаним з проникненням у житло, вчиненим організованою групою (розбій), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за наведених вище обставин, продовжуючи реалізацію раніше розробленого злочинного плану діяльності організованої злочинної групи, у грудні 2017 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з корисливих мотивів, для подальшого вимагання грошових коштів, обрали об`єкт для викрадення, а саме мешканця м. Селидове Донецької області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є приватним підприємцем і за злочинним планом міг за своє звільнення передати грошові кошти.

Продовжуючи реалізацію раніше розробленого злочинного плану діяльності організованої злочинної групи - ОСОБА_2 27.12.2017 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, знаходячись на АЗС «Роут», розташованої у м. Селидове Донецької області, з відома та згоди співвиконавця організованої злочинної групи ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою викрадення та незаконно позбавити волі людини, з корисливих мотивів, у складі організованої групи надав злочинний наказ співвиконавцям злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити викрадення та незаконно позбавити волі мешканця м. Селидове Донецької області ОСОБА_7 та можливості подальшого тривалого утримання у заздалегідь підготовленому місці, спричинення за необхідності потерпілому тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя або будь-якого іншого злочину стосовно нього з метою вимагання у нього грошових коштів в сумі 50000 доларів США та можливості ними заволодіти. У разі неповідомлення потерпілим про місцезнаходження його грошових коштів, організатор злочинної групи - ОСОБА_2 з відома та згоди співвиконавця злочинної групи ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, надав злочинний наказ співвиконавцям злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно позбавляти волі потерпілого ОСОБА_7 протягом тривалого часу та за необхідності спричинити йому тілесні ушкодження.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито не відмовились від співучасті у вчиненні злочину, однак повідомили про вищевказане правоохоронні органи України та надалі були залучені до проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про злочини та причетних до їх вчинення осіб.

Вважаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є залученими до вчинення злочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжили реалізовувати свій спільний злочинний умисел.

18.01.2018 року близько о 16 годині співвиконавець організованої злочинної групи ОСОБА_3 прибув до АЗС «Паралель» у м. Костянтинівка Донецької області, де зустрівся з співвиконавцем злочинної групи ОСОБА_1 та організатором злочинної групи - ОСОБА_2 , повідомивши про виконання злочинного наказу, направленого на викрадення потерпілого ОСОБА_7 , а також про те, що потерпілий ОСОБА_7 на даний час утримується під контролем співвиконавця злочинної групи ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому було створено обстановку, за якої співвиконавцем злочинної групи ОСОБА_1 та організатором злочинної групи - ОСОБА_2 усвідомлювався факт викрадення та можливості подальшого тривалого утримання, спричинення за необхідності потерпілому тілесних ушкоджень як небезпечних для життя або будь-якого іншого злочину стосовно нього з метою встановлення місцезнаходження та вимагання наявних у нього грошових коштів в сумі 50000 доларів США і можливості ними заволодіти.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив викрадення та незаконне позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинені організованою групою, що спричинили тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 146 КК України.

У той же день - 18.01.2018 року співвиконавець злочинної групи ОСОБА_1 та організатор злочинної групи - ОСОБА_2 у супроводі співвиконавця злочинної групи ОСОБА_3 з метою здійснення вимагання грошових коштів у викраденого потерпілого ОСОБА_7 прослідували до місця утримання останнього за адресою АДРЕСА_2 , де побачили потерпілого та створену обстановку, усвідомивши факт викрадення та можливості подальшого тривалого утримання, спричинення за необхідності потерпілому тілесних ушкоджень або будь-якого іншого злочину стосовно нього з метою вимагання наявних у нього грошових коштів в сумі 50000 доларів США і можливості ними заволодіти.

Знаходячись у приміщенні за місцем утримання потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , організатор злочинної групи - ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів з відома та згоди співвиконавця злочинної групи ОСОБА_1 , у присутності співвиконавців злочинної групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , погрожуючи насильством над потерпілим, висунув ОСОБА_7 вимогу щодо передачі на їх користь грошових коштів в сумі 25000 доларів США.

У той же день - 18.01.2018 року близько о 16.30 годин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано працівниками поліції за місцем утримання викраденого потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначеними злочинними діями ОСОБА_1 у складі організованої групи з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали майнову шкоду в особливо великих розмірах потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 25000 доларів США, яка згідно курсу НБУ станом на 18.01.2018 року склала 716,652 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України вину не визнав та суду показав, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу створення громадської організації. Наприкінці 2017 року-початку 2018 року він з ОСОБА_2 займався монтажем та демонтажем веж зв`язку МТС від «Союз-Кодуцей» на території Донецької області. Він як прораб домовився з ОСОБА_5 на виконання робіт. Роботи повинен був приймати МТС та проводити оплату по закриттю акта виконаних робіт. ОСОБА_5 не виконав роботу. Між ним та ОСОБА_5 будь - яких грошових або боргових відносин не було. В його присутності ніхто не давав вказівок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. З ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у нього були відносини по встановленню однієї вежі, однак грошових або боргових відносин не було. Влітку 2017 році у нього був конфлікт з ОСОБА_5 в м.Слов'янськ, оскільки робітник не бажав виконувати роботу, відбулась словесна сварка, бійка, ОСОБА_5 вступився за робітника, однак усі розійшлися. ОСОБА_5 він не погрожував. Про скоєння злочинів він ні з ким не домовлявся, до складу злочинних угрупувань не входив. ОСОБА_2 просив у нього в борг гроші для ОСОБА_4 8 тисяч гривень на заправці, він їх дав. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створювали громадську організацію, йому це імпонувало, то він заправив їм автомобіль та дав 1 тисячу гривень для оформлення документів. Відношень з ОСОБА_7 у нього не було, йому відомо, що ОСОБА_7 був винен ОСОБА_2 10 тисяч гривень, ставок ОСОБА_7 він показав на прохання ОСОБА_3 , розповідав останньому про ОСОБА_7 оскільки вважав це загальновідомою інформацією. 18.01.2018 року він з м.Краматорськ їхав додому на машині разом з ОСОБА_2 , який запропонував йому заїхати до м. Костянтинівка, навіщо не пояснював. ОСОБА_2 зайшов до якогось приміщення, він перебував в автомобілі, розмовляв по телефону, а потім пішов за ОСОБА_2 та побачив зв`язану людину, хотів вийти звідти, однак був затриманий разом з іншими ОМОН . Гроші у ОСОБА_7 він не вимагав, не погрожував останньому. Про ОСОБА_10 йому нічого невідомо, останнього він не знав. Він не заперечує, що був при зустрічах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , розмов між ними було багато, не усі розмови він чув, так як розмовляв по телефону, відлучався, в його присутності розмов про те, щоб забрати чиєсь майно не було, розмову, щоб помістити ОСОБА_7 на підвал він не чув. Він не мав наміру вчинити злочини та не мав домовленостей з цього приводу.

Сторона захисту просить суд звернути увагу на те, що слідство проведено з порушенням норм КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», однобічно та неповно.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на дані, які містять:

- показання потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив про те, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він познайомився півтора року тому, вони запропонували йому попрацювати по заміні веж зв`язку «Водафон», оскільки у нього були необхідні матеріали та інструменти, однак коли бригада пропрацювала декілька місяців ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перестали виконувати обов`язки по оплаті, виникла конфліктна ситуація; коли ОСОБА_2 почав бити його товариша, він захистив останнього, так як був бригадиром. Під час цього конфлікту в м.Слов`янськ ОСОБА_2 з ОСОБА_1 погрожували фізичною розправою - зробити інвалідами, про це казав ОСОБА_2 , а саме: «ви дострибались, я вас поламаю», на його зауваження з цього приводу, ОСОБА_11 зазначив: «Поживемо-побачимо». Від правоохоронних органів йому стало відомо, що було зроблено замовлення на спричинення йому тілесних ушкоджень, яких саме йому невідомо; йому були показані фото, що були зроблені людьми, яких найняли ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , щоб слідкували за ним. Поліцією було інсценовано спричинення йому тілесних ушкоджень, замовники збирали інформацію про достовірність цього. Також йому достовірно відомо, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 заборгували гроші ОСОБА_12 за виконання зобов`язань по вирубці лісу.

- показання свідка ОСОБА_3 , який повідомив про те, що він познайомився з ОСОБА_2 , коли останній шукав зв`язки з Правим сектором. Спочатку ОСОБА_2 пропонував роботу по встановленню веж, заробити грошей з ОСОБА_4 , з яким він разом служив. Вони запропонували йому людину по вежах. Потім він казав поїхати до м.Селидове, щоб «дати по голові» якомусь «комерсанту» за винагороду в 10 тис. грн. Це було на заправці «ОККО» в м.Костянтинівці, при розмові були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Розмова йшла за переломи рук, ніг, а голову не чіпати. Передали 2 тисячі гривень , на 1 тисячу ОСОБА_2 був заправлений автомобіль, а 1 тисячу ОСОБА_1 зняв з банкомата. Вони погодились на пропозицію, а самі поїхали в поліцію м.Краматорськ ,через службу «102» звернулись, написали заяву. Потім поліція сховала потерпілого, а вони повідомили, що виконали роботу. ОСОБА_2 не повірив, перевіряв, а ОСОБА_1 залишив в машині 8 тисяч гривень. Потім взимку надійшла пропозиція по ОСОБА_12 на прізвисько « ОСОБА_12 », викрасти останнього та «вибити» 50 тисяч доларів. Вони погодились, але перед цим повідомили поліцію. Вони приїжджали до м.Селидове, ОСОБА_1 показував базу відпочинку, де міг бути ОСОБА_12 , ОСОБА_2 - місце його проживання. Зі згоди поліції та ОСОБА_12 вони викрали останнього на його машині, привезли в покинуте приміщення. ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_2 , а він зустрівся з ними на АЗС «Паралель» у м. Костянтинівка, запропонував поїхати подивитись на ОСОБА_15 . Вони погодились, коли приїхали, ОСОБА_16 , щоб його голос не почув ОСОБА_12 , на бумажці написав та на пальцях показував вимагати 20 тисяч доларів, ОСОБА_1 мовчав. Крім цього, ОСОБА_2 з ОСОБА_1 запропонували поїхати до м.Бердянськ, де встановити місце мешкання та маршрути пересування заможного переселенця, викрасти останнього і взяти з нього гроші. Він спілкувався з ОСОБА_2 , пропозиція по ОСОБА_17 також була від ОСОБА_2

- показання свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні повідомив про те, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 замовив, щоб вони одну людину побили, викрали другу і ще на одну підготували розбійний напад. Потерпілому, фото якого на телефоні показав ОСОБА_3 , за 10 тисяч гривень треба було поломати руки, ноги, голову не чіпати, як він зрозумів потерпілий платив ОСОБА_2 , а потім відмовився. При розмові були присутні: він, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 ОСОБА_2 заправив машину та передав 1 тисячу гривень, а потім 8 тисяч гривень ОСОБА_11 сказав, що залишив в машині. Вони сказали, що подумають, а самі наступного дня пішли вдвох в поліцію в м.Краматорськ, в ОБОП, де написали заяви. В поліції їм сказали повідомити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що потерпілий в лікарні. Він подзвонив ОСОБА_2 і запропонував зустрітися.

Потім ОСОБА_2 з ОСОБА_1 сказали, що в м.Бердянську є заможний підприємець з Шахтарська, спочатку треба «подивитися», а потім скоїти розбійний напад, це озвучив ОСОБА_2 , казав: «Зайдемо зі зброєю». ОСОБА_2 написав адресу та машини, на яких пересувався цей підприємець, вони удвох з ОСОБА_3 поїхали до м.Бердянськ, подивилися. Повернувшись, повідомили ОСОБА_2 , що підприємця не знайшли, ОСОБА_2 обіцяв гроші за проживання та паливо перерахувати на картку, однак не зробив цього. Взимку після їх поїздки до Бердянську в «РіоПіца» м.Краматорська перебували він, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Шла розмова, щоб викрасти ОСОБА_12 та «вибити» гроші. Хто з них казав, не пам`ятає. Після кожної зустрічі, які відбувались на заправках, вони ходили до поліції, його оснащували курткою з камерою, в деталях зустрічі не пам`ятає. ОСОБА_11 на Ніссан «Навара» показував, де база відпочинку ОСОБА_18 визначений день ОСОБА_12 привезли в місце, яке знайшли працівники поліції, зв`язали скетчем, одягли мішок на голову, він залишився з ОСОБА_12 , а ОСОБА_19 поїхав на машині останнього. Потім приїхали ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 ОСОБА_2 пошепки казав, що казати ОСОБА_12 , а він озвучував., а саме :скільки коштує його життя, треба 20 тисяч доларів. Потім зайшли правоохоронці і заарештували усіх.

- показання свідка ОСОБА_20 , яка в судовому засіданні пояснила, що взимку 2017 року її та ОСОБА_21 двічі запрошували в поліцію м.Краматорськ і в їх присутності покупюрно переписали грошові кошти, які віддавав один чоловік, про що було складено протокол, який вони прочитали та в якому розписались.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_5 , суд не може сприйняти їх у якості доказу доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою, оскільки потерпілий констатує лише факт наявності конфлікту, натомість жодним чином не доводить факт, що ОСОБА_1 було відомо про вказівки особи, провадження відносно якої було закрито в зв`язку зі смертю, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що він надавав згоду на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень з метою залякування останнього та що ОСОБА_1 взагалі був співвиконавцем злочинної групи.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Обставини щодо обвинувачення за епізодом закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою. (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України).

04.12.2017 року відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви громадян ОСОБА_22 та ОСОБА_23 внесено відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України. (а.с. 1 т. 4)

В Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УОАЗОР ГУНП в Донецькій області за № 2771 від 02.12.2017 року зареєстровано лише рапорт начальника УКР ГУНП в Донецькій області Кисько А. І. щодо звернення 01.12.2017 року громадян ОСОБА_22 та ОСОБА_24 », що стало підставою внесення до ЄРДР, заяви осіб, що звернулися до правоохоронних органів, суду не надано, а відповідно до обвинувального акту - ОСОБА_8 та ОСОБА_14 після надання згоди 28.11.2017 року на участь у організованій групі, одразу повідомили про це правоохоронні органи. (а.с. 11 т. 4)

Проаналізувавши вищевказане, судом встановлено, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відбулось з порушенням строку, визначеного статтею 214 КПК України.

04.12.2017 року начальник СВ СУ ГУНП в Донецькій області Кіор О. В. постановою доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017050000000532 групі слідчих: ОСОБА_25., ОСОБА_32., ОСОБА_33., ОСОБА_34.; старшим слідчої групи визнано ОСОБА_25 ; місцем досудового розслідування визначено м. Краматорськ. (а.с. 48 т. 4)

05.12.2017 року заступник прокурора Донецької області Ромасько В. О. постановою визначив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12017050000000532 від 04.12.2017 року: ОСОБА_29., ОСОБА_35., ОСОБА_36., ОСОБА_37., ОСОБА_38., ОСОБА_39. (а. с.8- 9 т. 4)

14.12.2017 року Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 12017050000000532 від 02.12.2017 року (дата ухвали не збігається з датою внесення відомостей до ЄРДР - 04.12.2017 року) у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме: абонентських номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 227 т. 2)

14.12.2017 року Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 12017050000000532 від 02.12.2017 - 04.12.2017 року у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, а саме за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у публічно доступних місцях, місцях тимчасового перебування особи та в інших місцях, на які вкаже особа. (а.с. 228 т. 2)

14.12.2017 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управляння нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_38. прийнято постанову № 5946 т щодо проведення стосовно ОСОБА_2 контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, передбаченого ч. 2 статті 121 КК України. Проведення імітування обстановки злочину доручено співробітникам УКР Головного управління Національної поліції в Донецькій області. (а. с. 207-208 т. 2)

Суд звертає увагу, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 271 КК України контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти , зокрема, посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень.

Аналіз доказів за епізодом закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою. (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України).

Стороною обвинувачення у якості доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою, надано:

- протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 28.12.2017 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь), з приводу обставин зустрічі ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , яка відбулась 27.12.2017 року на АЗС «ОККО» у м. Костянтинівка Донецької області; (а.с. 213-214 т. 2)

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь), з приводу обставин зустрічі ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , яка відбулась 30.12.2017 року на АЗС «ОККО» у м. Костянтинівка Донецької області; (а.с. 215-216 т. 2)

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь), з приводу обставин зустрічі ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , яка відбулась 31.12.2017 року у м. Селидове Донецької області. (а.с. 217-218 т. 2).

При вирішенні питання щодо врахування вищезазначених доказів при встановлених судом обставинах, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства.

Отже, суворе додержання положень КПК України під час здійснення процесуальних дій в кримінальному провадженні є прямим обов`язком керівника органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, оперативного співробітника під час вчинення процесуальних дій в кримінальному провадженні.

Законом не допускається не додержання, чи додержання не в повному обсязі положень кримінального процесуального законодавства України співробітником правоохоронного органу. Дана обставина є надзвичайно важливою для подальшого вирішення судом питання щодо допустимості отриманих в кримінальному провадженні доказів.

Твердження про те, що докази, отримані внаслідок порушень положень КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не можуть використовуватися при прийнятті процесуальних рішень судом, ґрунтуються на аналізі наступних положень КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, фактичні дані, які отримані не в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, доказами в кримінальному провадженні в принципі бути не можуть.

Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, положеннями ч.1 ст. 84 та ч.1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ є доказом і може бути визнаний допустимим, лише в тому випадку, коли він отриманий виключно в порядку, передбаченому положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

В інших випадках, доказ не може бути визнаний доказом та не може бути визнаний допустимим.

Відповідно ж до ч.2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Таким чином, частина 1 ст. 252 КПК України відсилає до глави 5 КПК України - фіксування кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються в протоколі.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 252 та ч.1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обов`язково складається протокол про хід та результати даної процесуальної дії.

Суд наголошує, що в протоколі НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії.

Разом із тим, у даному кримінальному провадженні лише складено протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 28.12.2017 року та протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року, не зафіксовано ходу даної процесуальної дії, тобто, не відображено весь перебіг даної процесуальної дії, а лише зазначені отримані під час негласної слідчої (розшукової) дії результати. (а.с. 213 - 218 т. 2)

Так, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, у протоколах від 30.12.2017 року не вказано дату та час, коли особи, які залучено до конфіденційного співробітництва, прибули в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД - контроль за вчиненням злочину;

не вказано - хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на осіб, яких залучено до конфіденційного співробітництва, спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання;

не вказано - яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на даних осіб (не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання);

не зазначено час, коли ці особи вийшли з приміщення оперативного підрозділу та маршрут їх пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД - контроль за вчиненням злочину;

не зазначено маршрут повернення даних осіб після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу;

не вказано співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з особи, залученої до конфіденційного співробітництва;

не вказано присутні при цих діях особи.

Окрім того, в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року зазначено про події, що відбулися 31.12.2017 року, тобто дати, що не настала.

Суд вважає слушними доводи сторони захисту з приводу сумніву того, що ОСОБА_26 та ОСОБА_19 дійсно були залучені до участі у виконанні спеціального завдання, та використовує їх на користь обвинуваченого, оскільки матеріали кримінальної справи не містять постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу, в якій, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК України, зазнач ено обґрунтування меж спеціального завдання у відповідності до вимог ч. 2, ч. 3 ст. 272 КПК України.

Крім того, з протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 28.12.2017 року та протоколів про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року вбачається, що прокурор не здійснював контроль за вчиненням злочину у відношенні ОСОБА_1 , що є порушенням ст. 271 КПК України, також під час проведення процесуальних дій, зазначених у протоколах відбулося аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1 без відповідної ухвали слідчого судді, тобто з порушенням вимог ч. 1 ст. 250, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 253 та ст. 260 КПК України.

Відповідно до ст. 250 КПК України у виняткових невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов`язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

На підставі ст. 258 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

Судом встановлено, що аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1 відбувся без відповідної ухвали слідчого судді, за відсутності рішення слідчого, узгодженого з прокурором або прокурора. Прокурор не звернувся після початку негласної слідчої (розшукової) дії з відповідним клопотанням до слідчого судді щодо ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ч. 1 статті 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

У порушення вимог вищезазначеної норми Закону, ОСОБА_1 та його захисника не було повідомлено прокурором або за його дорученням слідчим про тимчасові обмеження під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідного підтвердження суду не надано.

Однією із форм фіксування кримінального провадження відповідно до вимог статті 103 КПК України є протокол. Загальні правила щодо складення протоколу визначені ч. 1 статті 106 КПК України, а саме: протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

На підставі статті 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

За вказаними нормами кореспондуються приписи ч. 6 статті 246 КПК України та статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». При цьому, відповідно до вимог, визначених у п.п. 3.4.3 та 4.5 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України,Адміністрації Державної прикордонної служби України,Міністерства фінансів України,Міністерства юстиції України 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ (оперативні підрозділи), а конкретного виконавця щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначає керівник уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора.

Суду не надано підтвердження з приводу того, що для складення протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій керівником уповноваженого оперативного підрозділу було визначено саме старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. Тому суд вважає обґрунтованими твердження сторони захисту з приводу того, що протокол про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 28.12.2017 року та протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року, складено не уповноваженою особою та всупереч вимог КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 517 КПК України, досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводиться з дотриманням вимог режиму секретності.

Відповідно до ч.3 ст. 517 КПК України, до участі в кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.

Таким чином, до кримінального провадження, яке містить державну таємницю, в принципі не можуть бути допущені особи, які не мають допуску до державної таємниці відповідної форми.

Мова йде насамперед про осіб, які залучаються слідчим та оперативним працівником під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Абсолютно всі негласні слідчі (розшукові) дії становлять державну таємницю, що прямо передбачено законодавством України.

Частиною 8 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що Звід відомостей, що становлять державну таємницю - це акт в якому зведено перелік відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до п. 4.12.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Голови служби безпеки України №440 від 12.08.2005 року, відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії становлять державну таємницю.

Отже, один факт проведення негласної слідчої (розшукової) дії, сам по собі вже становить державну таємницю, яка не підлягає розголошенню особі, яка не має відповідного допуску до державної таємниці. Методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії також становлять державну таємницю і не підлягають розголошенню особам, які не мають допуску до державної таємниці.

Таким чином, будь-яка особа, яку слідчий чи оперативний працівник залучають до участі в негласних слідчих (розшукових) діях повинні спочатку отримати допуск і доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч.5 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці, це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Відповідно до ч.6 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», доступ до державної таємниці - це надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею;

Відповідно до ч.4 ст. 27 Закону України «Про державну таємницю», порядок надання доступу до державної таємниці особам, залученим до конфіденційного співробітництва з оперативними підрозділами правоохоронних та інших спеціально уповноважених органів, які проводять оперативно-розшукову, розвідувальну або контррозвідувальну діяльність, визначається керівниками зазначених органів за погодженням із Службою безпеки України. У Службі безпеки України такий порядок надання доступу до державної таємниці визначається Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю», надання допуску до державної таємниці передбачає:

визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;

перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці;

взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;

одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці;

ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну таємницю», перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Таким чином особа, яка залучається до конфіденційного співробітництва з оперативними підрозділами правоохоронних органів повинна була завчасно пройти відповідну перевірку, взяти на себе передбачені Законом обов`язки зберігати державну таємницю і лише після цього отримати доступ до державної таємниці.

Не проходження відповідної перевірки; відмова взяти на себе зобов`язання щодо збереження таємниці; відмова від обмеження прав в зв`язку із допуском до державної таємниці, є підставою для відмови в наданні громадянину доступу до державної таємниці.

Відповідно до ч.3 ст. 517 КПК України, така особа не може бути допущена до участі в кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про державну таємницю» чітко передбачений порядок допуску особи до кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

Судом встановлено, що при залученні до конфіденційного співробітництва ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим, оперативним працівником не дотримано положень ч.3 ст. 517 КПК України та положень Закону України «Про державну таємницю», що ставить під сумнів допустимість отриманих під час даних негласних слідчих (розшукових) дій доказів, оскільки особи, які приймали участь в їх збиранні в принципі не могли бути залучені до участі в кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю у вигляді негласних слідчих (розшукових) дій і відповідно не могли приймати участь в кримінальному провадженні під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованим клопотання сторони захисту про визнання недопустимими - протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 28.12.2017 року, протоколів про результати контролю за вчиненням злочину від 30.12.2017 року (т. 2 а.с. 213-218), оскільки дані докази отримано не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. А відтак, всі інші докази, які є похідними від нього, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку, а саме - протокол огляду предметів від 27.12.2017 року щодо видачі ОСОБА_3 двох купюр по 500 грн. кожна (а.с. 222 т.2) та протоколу огляду предметів від 30.12.2017 року щодо видачі ОСОБА_4 п`ятнадцяти купюр номіналом по 500 грн. та п`ять купюр по 100 грн. (а.с. 223 т. 4). Оцінюючи показання свідка ОСОБА_27 , суд встановив, що вони жодним чином не підтверджують провину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні,оскільки в присутності даного свідка відбувся лише огляд грошових коштів, передачу яких ОСОБА_1 не заперечує, однак вказує іншу мету їх передачі.

Колегія суддів визнає обвинувачення, а саме за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України, необґрунтованим з наступних підстав.

Так, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин у складі організованої злочинної групи.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Отже виходячи із наведеного ознаками організованої злочинної групи є:

- наявність декількох осіб (трьох або більше);

- попередня їх зорганізованість у спільне об`єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

- стійкість такого об`єднання;

- об`єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

- обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Наведений перелік ознак є вичерпним і тільки лише при наявності усіх таких ознак має місце вчинення злочинів у складі організованої групи.

Створення організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації до злочину і включають підшукування співучасників, об`єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов`язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте, основною метою організатора такої групи є утворення стійкого об`єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв`язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних зв`язків.

Стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що у листопаді 2017 року у м. Селидове Донецької області, ОСОБА_1 дав добровільну згоду на участь у якості виконавця в організованій злочинній групі, що створено особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку зі смертю, керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, незаконного викрадення людей та заволодінні їх майном та вимаганні і отриманні незаконної грошової винагороди за їх звільнення, вчинення розбійних нападів.

При цьому стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що дії ОСОБА_1 були направлені на виконання об`єктивної сторони злочину, що йому інкримінується. Крім того, відповідно до обвинувального акту - фактичної матеріальної шкоди потерпілим не заподіяно.

За таких обставин, суд вважає, що при судовому розгляді не знайшло підтвердження обставин щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою. Загальні відомості про те, що ОСОБА_1 не працює та підтримував дружні стосунки з особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку зі смертю, для цього є вочевидь недостатніми.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 складено з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, - без формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що « ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на умисне тяжке тілесне ушкодження, з метою залякування потерпілого, вчинене організованою групою осіб».

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує при розгляді даної справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Суд вважає, що недотримання стороною обвинувачення вимог статті 291 КПК України у даному випадку, порушує право на захист обвинуваченого, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: пункту а частини третьої статті 6, відповідно якого кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

За таких обставин, суд вважає, що при судовому розгляді не знайшло підтвердження обставин щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого, вчиненого організованою групою. Загальні відомості про те, що ОСОБА_1 17.01.2018 року у період часу з 14.20 до 14.45 годин зустрічався на АЗС «Паралель», розташованої у м. Костянтинівка Донецької області, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку зі смертю, для цього є вочевидь недостатніми.

Крім того, при судовому розгляді належними та допустимими доказами не доведено наявність умислу на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, до показань потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в цій частині суд відноситься критично, оскільки зазначені ними обставини не свідчать про тяжкість тілесних ушкоджень у розумінні вимог Кримінального кодексу України. Також, враховуючи вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» суд вважає, що замаху на вчинення злочину не було, так як виконавці не вчинили жодної дії, направленої на виконання об`єктивної сторони злочину.

Обставини щодо обвинувачення за епізодом незаконного викрадення та позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинених організованою групою, що спричинили тяжкі наслідки. (ч. 3 ст. 146 КК України).

Судом встановлено, що 03.01.2018 року відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР № 12018050000000001 за правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 146 КК України. (а.с. 12 т. 4)

В Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УОАЗОР ГУНП в Донецькій області за № 2 від 02.01.2018 року зареєстровано рапорт начальника УКР ГУНП в Донецькій області Кисько А. І. щодо виявлення в ході проведення НСРД в рамках кримінального провадження №12017050000000532 факту «замовлення» та підготовки скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України у відношенні громадянина ОСОБА_28 , що стало підставою внесення до ЄРДР. (а.с. 16 т. 4)

04.01.2018 року в. о. прокурора Донецької області Лівочка О. постановою визначив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12018050000000001 від 03.01.2018 року: ОСОБА_29., ОСОБА_35., ОСОБА_36., ОСОБА_37., ОСОБА_38., ОСОБА_39. (а. с. 24-25 т. 4)

05.01.2018 року постановою прокурора ОСОБА_38. об`єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 12017050000000532 від 04.12.2017 року за ч. 2 ст. 121 КК України та № 12018050000000001 від 03.01.2018 року за ч. 2 ст. 146 КК України, присвоєно єдиний № 12017050000000532 (а.с. 27-28 т. 4)

10.01.2018 року постановою прокурора ОСОБА_29 перекваліфіковано склад злочину по кримінальному провадженню № 12017050000000532 від 04.12.2017 року з ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 146 КК України на ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України. (а.с. 29-30 т. 4)

16.01.2018 року Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 12017050000000532 від 04.12.2017 року у вигляді обстеження публічно недоступного місця; аудіо-, відеоконтролю місця, а саме: приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 229 т. 2)

16.01.2018 року Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 12017050000000532 від 04.12.2017 року у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, а саме за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у публічно доступних місцях, місцях тимчасового перебування особи та в інших місцях, на які вкаже особа. (а.с. 230 т. 2)

17.01.2018 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управляння нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_38. прийнято постанову № 298 т щодо проведення стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, передбаченого ч. 3 статті 146 КК України. Проведення імітування обстановки злочину доручено співробітникам УКР Головного управління Національної поліції в Донецькій області. (а. с. 210-211 т. 2)

Аналіз доказів (після об`єднання) за епізодом незаконного викрадення та позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинених організованою групою, що спричинили тяжкі наслідки. (ч. 3 ст. 146 КК України).

Стороною обвинувачення суду надані:

-протокол від 26.02.2018 року за результатами негласної слідчої (розшукової) дії згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16.01.2018 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь) з додатками на DVD-R № № 14/48т, 14/49т; (а.с. 232 т. 2)

-протокол від 26.02.2018 року за результатами негласної слідчої (розшукової) дії згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16.01.2018 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь) з додатками на DVD-R № № 14/50т, 14/51т; (а.с. 233 т. 2)

-протокол від 03.02.2018 року за результатами негласної слідчої (розшукової) дії згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 14.12.2017 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь) з додатками на DVD-R № № 14/1146т, 14/1147т; (а.с. 235 т. 2)

-протокол від 03.02.2018 року за результатами негласної слідчої (розшукової) дії згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 14.12.2017 року, складений старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О. (місце складання протоколу - м. Маріуполь) з додатками на DVD-R № № 14/1148т, 14/37т; 14/38 т (а.с. 236 т. 2)

Надаючи оцінку даним доказам, суд визнає обґрунтованим клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами дані Протоколів від 26.02.2018 року, з додатками на DVD-R № № 14/48т, 14/49т, 14/50т, 14/51т (т. 2 а. 232-233), Протоколів від 03.02.2018 року, з додатками на DVD-R № № 14/1146т, 14/1147т, 14/1148т, 14/37т; 14/38 т (а.с. 235, 236 т. 2), оскільки дані докази отримано не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме: не зафіксовано хід даних процесуальних дій, тобто, не відображено весь перебіг процесуальних дій; не надано підтвердження з приводу того, що для складення протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій керівником уповноваженого оперативного підрозділу було визначено саме старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Донецькій області Калус А. О., у протоколах не зазначено - яка саме інформація може мати доказове значення по кримінальному провадженню, до протоколів додано додатки у виді дисків DVD-R, походження яких не зазначено в протоколі, та не зазначено - яка саме інформація міститься на даних дисках.

Крім того, судом встановлено, що при залученні до конфіденційного співробітництва ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим, оперативним працівником не дотримано положень ч.3 ст. 517 КПК України та положень Закону України «Про державну таємницю», що ставить під сумнів допустимість отриманих під час даних негласних слідчих (розшукових) дій доказів, оскільки особи, які приймали участь в їх збиранні в принципі не могли бути залучені до участі в кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю у вигляді негласних слідчих (розшукових) дій і відповідно не могли приймати участь в кримінальному провадженні під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

На підставі вищевикладеного, суд визнає недопустимими доказами і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, дані Протоколів від 26.02.2018 року, з додатками на DVD-R № № 14/48т, 14/49т, 14/50т, 14/51т (т. 2 а.с. 232-233), Протоколів від 03.02.2018 року, з додатками на DVD-R № № 14/1146т, 14/1147т, 14/1148т, 14/37т; 14/38 т (а.с. 235, 236 т. 2), у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів. А відтак, всі інші докази, які є похідними від них, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку, а саме: протокол огляду предметів від 23,03.2018 року, відповідно якого оглянуті диски DVD-R № № 14/48т, 14/49т, 14/50т, 14/51т, 14/1146т, 14/1147т, 14/1148т, 14/37т; 14/38 т (а.с.1-3 т.5 з фото таблицею на а.с.4 т.5).

- протокол обшуку від 19.01.2018 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2018 року; (а. с. 77-80 т. 4)

- протокол обшуку від 19.01.2018 року за місцем реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2018 року; (а. с. 85-88 т. 4)

- протокол обшуку від 19.01.2018 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2018 року; (а. с. 93-96 т. 4)

-протокол обшуку від 19.01.2018 року нежитлового приміщення, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2018 року (а. с. 101-104 т.4)

Надаючи оцінку даним доказам, суд вважає, що обставини, викладені в даних протоколах жодним чином не спростовують висунуте обвинувачення, як і не підтверджують його, оскільки відповідно даних протоколів під час обшуків нічого не знайдено та не вилучено.

-протокол обшуку від 18.01.2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2018 року, відповідно до якого у вищезазначеному житлі було виявлено предмет, схожий на пістолет з патронами та паспорти громадян України. (а.с.32-37 т. 3)

Відповідно до висновку експерта Донецького НДІЕКЦ № 2/2-26 від 12.03.2018 року під час обшуку 18.01.2018 року за адресою: АДРЕСА_6 , предмет, схожий на пістолет, є гладкоствольним пістолетом EKOL Firat Compact калібру 9 мм Р. А., серії НОМЕР_3 іноземного виробництва, виготовлений промисловим способом із внесеними змінами в конструкцію саморобним способом, знаходиться у справному стані. Дев`ять патронів з маркуванням НОМЕР_8 є пістолетними патронами калібру 9 mm Р. А, виготовленими шляхом споряджання саморобним способом капсульованих гільз шумових (холостих) пістолетних патронів промислового виробництва, пороховим зарядом та снарядом виготовленим з полімерного матеріалу, мають ознаки боєприпасів. Вісім патронів з маркуванням НОМЕР_9 є пістолетними патронами калібру 9 mm Р. А, виготовленими шляхом споряджання саморобним способом капсульованих гільз шумових (холостих) пістолетних патронів промислового виробництва, пороховим зарядом та снарядом виготовленим з полімерного матеріалу. Питання віднесення патронів до боєприпасів та їх придатності не вирішувалося у зв`язку з тим, що експериментальна стрільба не проводилась, питома кінетична енергія стріляного снаряду не визначалась. (а.с. 141-148 т. 4)

При вирішенні питання щодо допустимості зазначених доказів, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 107 КПК України виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

На підставі положень ч. 10 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Проте, в протоколі обшуку від 18.01.2018 року зазначено лише російською: «видеосъемка на цифровую камеру», без зазначення характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються. Також не зазначено додатки з носіями інформації, на яких відображено вказану процесуальну дію. При цьому відеозапис,забезпечений слідчим, прокурором є невід`ємним додатком до протоколу обшуку.

З урахуванням позиції сторони захисту з приводу визнання такої дії та результатів її здійснення не чинними, суд визнає недопустимим протокол обшуку від 18.01.2018 року та виключає його з переліку доказів. А відтак, всі інші докази, які є похідними від нього, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку, а саме - висновок експерта Донецького НДІЕКЦ № 2/2-26 від 12.03.2018 року щодо зброї, вилученої під час обшуку 18.01.2018 року.

Крім того, стороною обвинувачення наданий суду наступний доказ:

протокол огляду місця події від 19.01.2018 року, під час якого в автомобілі NISSAN NAVARA з номером кузову НОМЕР_4 виявлено та вилучено три мобільних телефони: Sony Ericson в корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_5 з сім картою МТС; Samsung у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_6 з сім картою Vodafone UA; Ifone в корпусі сірого кольору без визначальних знаків та номерів; паспорт громадянина України; блокнот з записами, мобільний телефон Samsung в корпусі чорного кольору; рацію Midland s/n НОМЕР_11; рацію Apofena VV-5R; бінокль в чохлі Tasco; спецзасіб-наручники ; два аркуші паперу з записами; довідку про реєстрацію транспортного засобу та спецзасіб - телескопічну палицю з гумовою рукояткою, дерев`яну біту. (а.с. 38-41 т. 3).

При вирішенні питання щодо допустимості зазначеного доказу, суд враховує наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.01.2018 року зазначено, що огляд проводився «під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017050000000532 з метою збереження майна, без постановлення ухвали слідчого судді», «огляд проводився у дворовій огороженій парканом території адмінбудівлі» за адресою: Донецька область, м. Краматорськ вул. Академічна, 21, де знаходиться автомобіль».

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2018 року надано дозвіл старшому слідчому СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_33. на проведення огляду автомобіля NISSAN NAVARA, на якому містився номерний знак ДУК ОТГ10, без зазначення ідентифікуючих ознак транспортного засобу (номер кузову), що ставить під сумнів проведення даної слідчої (розшукової) дії саме в транспортному засобі NISSAN NAVARA з номером кузову НОМЕР_4 . (а.с. 109-110 т. 4)

Крім того, в протоколі огляду місця події від 19.01.2018 року, всупереч положенням статті ст. 107 КПК України зазначено лише, що «застосована фотофіксація за допомогою цифрової камери Canon», без зазначення характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються. Також не зазначено додатки з носіями інформації, на яких відображено вказану процесуальну дію, а відео фіксація даної слідчої (розшукової) дії взагалі не проводилася.

З урахуванням позиції сторони захисту з приводу визнання такої дії та результатів її здійснення не чинними, суд визнає недопустимим протокол огляду місця події від 19.01.2018 року та виключає його з переліку доказів. А відтак, всі інші докази, які є похідними від нього, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку, а саме - протокол огляду від 22.01.2018 року пакету з надписом: «предмети та документи, вилучені 19.01.2018 року під час огляду автомобіля «Ніссан Новаро» номерний знак НОМЕР_7» складений слідчим ОСОБА_25. одноособово, згідно якого оглянуті , вилучені 19.01.2018 року при проведенні огляду автомобіля марки NISSAN NAVARA, з номерним реєстраційним знаком «НОМЕР_7»( а.с.134-135 т.4 з фото таблицею а.с. 136 т.4); протокол огляду предметів від 23.02.2018 року - мобільних телефонів з додатками (а.с. 214-217 т. 4); висновок експерта Донецького НДІЕКЦ № 2/2-27 від 12.02.2018 року, відповідно до якого предмет, вилучений під час проведення огляду 19.01.2018 року автомобіля марки «Ніссан Новаро» номерний знак НОМЕР_7 є холодною зброєю ударно-дробильної дії телескопічною дубинкою № НОМЕР_10 промислового виробництва Чеська Республіка (а.с. 153-155 т. 4)

Крім того, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1 , затримано 18.01.2018 року о 17 годині 00 хвилин у м. Костянтинівка Донецької області. (а.с. 189-193 т. 3).

Разом з тим, огляд транспортного засобу NISSAN NAVARA з номером кузову НОМЕР_4 відповідно до протоколу огляду проводився 19.01.2018 року з 10.20 до 11.10 «у дворовій огороженій парканом території адмінбудівлі СУ ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Краматорськ вул. Академічна, 21», тобто за місцем знаходження органу досудового розслідування майже через добу після затримання особи.

Суд звертає увагу на те, що самі по собі предмети та документи, вилучені 19.01.2018 року під час огляду автомобіля «Ніссан Новаро» номерний знак НОМЕР_7, (а.с. 217-220 т.3) не мають доказового значення щодо обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , оскільки в обвинувальному акті відсутні посилання на будь-який транспортний засіб, за допомогою якого пересувався обвинувачений ОСОБА_1 .

Крім того, обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 складено з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, - без формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що « ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у тому, що він своїми умисними діями вчинив викрадення та незаконне позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинені організованою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки».

Суд вважає, що недотримання стороною обвинувачення вимог статті 291 КПК України у даному випадку, порушує право на захист обвинуваченого, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: пункту а частини третьої статті 6, відповідно якого кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Крім того, судом встановлено, що 19.01.2018 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12017050000000532 від 02.12.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.2 ст.121, ч.3 ст.15, ч.3 ст.27 ч.3 ст.146 КК України, в той час до участі за даним кримінальним провадженням у якості захисника допущено адвоката Логвіненко С.О. постановою від 20.01.2018 року, що є порушенням права обвинуваченого на захист.

За таких обставин, суд вважає, що при судовому розгляді не знайшло підтвердження обставин щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до викрадення та незаконного позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинені організованою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки.

Обставини щодо обвинувачення за епізодом вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою. (ч. 4 ст. 189 КК України)

Судом встановлено, що 26.02.2018 року відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР № 12018050000000102 за правовою кваліфікацією - ч. 4 ст. 189 КК України. (а.с. 17 т. 4)

В Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УОАЗОР ГУНП в Донецькій області за № 247 від 26.02.2018 року зареєстровано рапорт слідчого ОВС СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_25 щодо виявлення в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12017050000000532 факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні громадянина ОСОБА_28 , що стало підставою внесення до ЄРДР. (а.с. 20 т. 4)

28.02.2018 року перший заступник прокурора Донецької області Лівочка О. постановою визначив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12018050000000102 від 26.02.2018 року: Малишева Д. О., Рябушка С. А., Бондаренка В. В., Чмир Г. О., Білобловського Р. В. (а. с. 21-22 т. 4)

13.03.2018 року постановою прокурора Малишева Д.О. об`єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 12017050000000532 та № 12018050000000102, присвоєно єдиний № 12017050000000532. (а.с. 33-34 т. 4)

У судовому засіданні обвинувачений заперечував обставини щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, з урахуванням того, що судом визнано недопустимими доказами дані протоколів за результатами НСРД (про що зазначено вище в даному вироку), колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів щодо згоди ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при погрозах насильством над потерпілим ОСОБА_7 та висуванні особою, матеріали у відношенні якої виділено в окреме провадження, вимоги щодо передачі на їх користь грошових коштів у сумі 25000 доларів США, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Обставини щодо обвинувачення за епізодом готування до злочину - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаним з проникненням у житло, вчиненим організованою групою. (ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України)

Судом встановлено, що 21.03.2018 року відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР № 12018050000000149 за правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України (а.с. 35 т. 4).

В Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УОАЗОР ГУНП в Донецькій області за № 344 від 20.03.2018 року зареєстровано рапорт слідчого ОВС СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_25. щодо виявлення в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12017050000000532 факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України, що стало підставою внесення до ЄРДР. (а.с. 36 т. 4)

Заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_30 щодо запропонування їм ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняти участь у розбійному нападі, які не містять дати. (а.с. 242-243 т. 2)

23.03.2018 року перший заступник прокурора Донецької області Лівочка О. постановою визначив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12018050000000149 від 21.03.2018 року: Малишева Д. О., Рябушка С. А., Бондаренка В. В., Чмир Г. О., Білобловського Р. В. (а. с. 39-40 т. 4)

26.03.2018 року постановою прокурора Малишева Д. О. об`єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 12017050000000532 та № 12018050000000149, присвоєно єдиний № 12017050000000532. (а.с. 41-42 т. 4)

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував обставини щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України, надаючи оцінку доказу- протоколу огляду від 17.01.2018 року, складеному слідчим ОСОБА_25. одноособово, щодо огляду фрагменту аркушу (а.с. 237-240 т. 2) суд вважає, що обставини, викладені в даному протоколі жодним чином не спростовують висунуте ОСОБА_1 обвинувачення, як і не підтверджують його, оскільки містять лише дані про аркуш з адресами та даними транспортних засобів. Суд, оглянувши надані стороною обвинувачення доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (а.с. 166-167 т.4), матеріали по виконанню даного доручення (відповідь ТСЦ 1443, облікові картки ТЗ, реєстраційні картки АМТ) а.с. 168-191 т.4, приходить до висновку, що вищезазначені документи не мають жодного доказового значення щодо обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного та того, що судом визнано недопустимими доказами дані протоколів за результатами НСРД, протоколу огляду місця події від 19.01.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів щодо виконання ОСОБА_1 усіх необхідних і можливих дій, направлених на готування до вчинення особливо тяжкого злочину - розбійного нападу на ОСОБА_6 .

Сторона обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень посилається на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_26 та ОСОБА_19 приймали участь в кримінальному правопорушенні, однак до конфіденційного співробітництва не були залучені належним чином, тому вони є зацікавленими особами. Під час перегляду в судовому засіданні відеозаписів суд звертає увагу, що дії свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час спілкування з особою, відносно якої провадження закрито в зв`язку зі смертю, та ОСОБА_1 носили явно провокаційний характер. Суд не приймає до уваги показання даних свідків, оскільки їх пояснення є суперечливими, не підтверджені належними та допустимими доказами та такими, що спростовуються наведеними в даному вироку доказами.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що сформульоване обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред`явлене йому обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, зокрема фактичні обставини, які в обвинувальному акті викладені як опис злочинних дій ОСОБА_1 , свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора.

Дослідивши в судовому засіданні всі належні докази, суд дійшов висновку про те, що не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що злочин вчинено ОСОБА_1 , та вичерпано можливості їх отримати.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що закінчений замах на умисне тяжке тілесне ушкодження, з метою залякування потерпілого, вчинене організованою групою осіб; готування до злочину - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаним з проникненням у житло, вчиненим організованою групою, викрадення та незаконне позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, вчинені організованою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою, за обставин, викладених в обвинуваченому акті, вчинено ОСОБА_1 , а тому за цими обвинуваченнями ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , вчинено саме ним.

Застосовані заходи забезпечення в межах даного провадження підлягають скасуванню.

Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати по проведенню експертиз за висновками № 2/2-26 від 12.03.2017 року в розмірі 715 гривень, № 2/2-27 від 12.02.2017 року в розмірі 715 гривень віднести на рахунок держави.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне вирішити питання щодо речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 368, 370, 371, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, та виправдати його за цими обвинуваченнями з підстав недоведення того, що вказані злочини вчинено ОСОБА_1 .

Застосовані заходи забезпечення в межах даного провадження - скасувати.

Судові витрати на проведення експертиз № 2/2-26 від 12.03.2017 року в розмірі 715 гривень, № 2/2-27 від 12.02.2017 року в розмірі 715 гривень віднести на рахунок держави.

Речові докази: - грошові кошти в сумі 1000 грн.(дві купюри номіналом в 500 грн., серія та номер -УИ 3170582 та ВЕ 8790794 відповідно, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, та грошові кошти в сумі 8000 грн.(п`ятнадцять купюр номіналом 500 грн., серія та номер-УД 6429428, УД 6429427, УД 6429426, УД 6429425, УД 6429424, УД 6429423, УД 6429422, УД 6429421, УД6429420, УД 6429419, УД 6429418, УД 6429417, УД 6429416, УД 6429415, УД 6429414- відповідно, та п`ять купюр номіналом в 100 грн., серія та номер- МЛ 4227511, СВ 6514751, КА 5319010, КМ 4345646, ВЦ 9652807-відповідно), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_1 ;

- фрагмент листа паперу формату А-4, на якому записані анкетні дані мешканця м.Бердянськ, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон Sony Ericson в корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_5 з сім картою МТС, що зберігається в СУ ГУНП в Донецькій області, повернути за належністю ОСОБА_1 ;

- мобільний телефон Нокіа 6303 с, що перебуває на зберіганні в СУ Краматорського ГУНП в Донецькій області,мобільний телефон Samsung у корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_6 з сім картою Vodafone UA; Ifone в корпусі сірого кольору без визначальних знаків та номерів; мобільний телефон Samsung в корпусі чорного кольору; рацію Midland s/n НОМЕР_11; рацію Apofena VV-5R; бінокль в чохлі Tasco; спецзасіб-наручники ; спецзасіб - телескопічну палицю з гумовою рукояткою, що зберігаються в СУ ГУНП в Донецькій області, конфіскувати в дохід держави;

- диски «DVD-R» з інвентарними номерами №№14/38т, 14/50т, 14/48т, 14/49т, 14/1148т, 14/37т, диск «CD-R» з записами від 27.12.2017 року з камер спостереження ТЦ «Амстор», що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; диски «DVD-R» з інвентарними номерами 14/51т, 14/1146т, 14/1147т, що зберігаються в СУ ГУНП в Донецькій області, зберігати в СУ ГУНП в Донецькій області;

- автомобіль марки NISSAN NAVARA, з номерним реєстраційним знаком «НОМЕР_7», переданий на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_31 , повернути власнику майна за належністю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді В.І. Капітонов

В.Г. Черков