Постанова № 9256589, 30.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2010 року           11 год. 20 хв.           № 2а-12537/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомВідкритого акціонерного товариства «УКРКОМУНКОМПЛЕКТ»

ДоДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Проскасування податкового повідомлення–рішення від 14.08.2009 р. № 0013971530/0 За участю представників сторін

від позивача: Костова Ю.А. за дов. від 01.10.2009 р.

від відповідача: Піскун І.О. за дов. № 1081/9/10-011 від 26.02.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «УКРКОМУНКОМПЛЕКТ»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 р. № 0013971530/0.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вважає податкове повідомлення-рішення безпідставним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно, адже позивачем було занижено суму податкового зобов’язання на 210499,86 грн., що і спричинило донарахування йому податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання за платежем: земельний податок, у розмірі 2210499,86 грн., у т.ч. за основним платежем –2100499,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –10524,99 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 р. № 0013971530/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової декларації щодо земельного податку відкритого акціонерного товариства «Укркомункомплект»з питань правильності нарахування земельного податку розрахованого на 2009 рік, за результатами якої було складено акт від 30.07.2009 р. № 775/15-30/03336516.

В ході даної перевірки було встановлено, що розмір податкового зобов’язання з податку або збору (обов’язкового платежу), зазначеного платником такого податку у податковій декларації (розрахунку) є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації позивачем було занижено земельний податок за квітень –червень 2009 року на 210499,86 грн.

На підставі встановлених порушень, податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0013971530/0 від 14.08.2009 р., відповідно до якого позивачу нараховано суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок у розмірі 221024,85 грн., у т.ч. за основним платежем –210499,86 грн., штрафних (фінансових) санкцій –10524,99 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

22 січня 2009 року ВАТ «Укркомункомплект»було подано до податкового органу податкову декларацію з розрахунком земельного податку на 2009 рік, що звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю»(далі –Закон № 2535), платники земельного податку, самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня, і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2535, податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 7 Закону № 2535 передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Земельна ділянка, якою користується ВАТ «Укркомункомплект»не відноситься до виключень, податкове зобов'язання щодо сплати земельного податку складає для позивача 1% від грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок земельного податку на 2009 рік був зроблений ВАТ «Укркомункомплект»відповідно до розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 22.01.2008 р.; ст. 23 Закону України «Про плату за землю»за умовами якої, грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах з; методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України; листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 9 січня 2009 року № 14 22-6/87, який виданий на виконання п. З постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель»про те, що нормативи; грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 року за 2008 рік необхідно індексувати ні коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано, виходячи із середньорічного індексу інфляції з; 2008 рік -125,2 відсотка, відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель затвердженого згаданою постановою Кабінету Міністрів України; листа ДПА України від 13.01.2009 р. №374/7/15-0717 «Про індексацію ставок земельного податку та грошової оцінки землі у 2009 році»; листа Держкомзему України від 09.01.2009 р. N 14-22-6/87.

Питання оплати за використання землі регулюється відповідно до Закону України «Про оплату за землю». Даний закон регламентує платне використання землі в Україні.

          Статтею 2 цього Закону передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

          Згідно з ст. 4 Закону України «Про оплату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

          Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників регулюється Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про систему оподаткування», податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов’язковим платежем) слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відповідно до системи оподаткування відноситься до загальнодержавних обов’язкових платежів. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»).

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита ті збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими запонами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до того Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, а відповідно до ст. 85 Конституції України саме до повноважень Верховної Ради України віднесено прийняття законів, а отже, будь-які зміни до закону можуть бути внесені лише єдиним органом законодавчої влади.

Також, належить зауважити, що відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю є загальнодержавним податком, який згідно ч. 2 цієї ж статті встановлюється виключно Верховною Радою України.

Отож, Рішенням Київради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» (на яке посилався податковий орган при перевірці правильності нарахування земельного податку) неправомірно визначено розмір земельного податку ( 3%), Київська міська рада своїм рішення може лише встановлювати розмір місцевих податків та зборів, що підтверджується ст. 143 Конституції України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Враховуючи вищенаведене, а також те, що не були внесені зміни до Законів України «Про систему оподаткування»та «Про плату за землю», що стосується ставок земельного податку, суд приходить до переконання, що розрахунок ВАТ «Укркомункомплект»по сплаті земельного податку відповідає чинному законодавству України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно та всупереч чинному законодавству було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0013971530/0 від 14.08.2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0013971530/0 від 14.08.2009 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «УКРКОМУНКОМПЛЕКТ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 16.04.2010 р.