Рішення № 92563769, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Київ № 640/7585/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 14.02.2020 включно;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 14.02.2020 включно.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12.10.2017 №1049-ОС звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 01.11.2017 №1116-ОС останнього виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Як вказує позивач, відповідачем проведено з позивачем розрахунок по грошовому забезпеченню, проте, за твердженнями останнього, не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №120/3230/19-а, яке набрало законної сили 09.01.2020, позовні вимоги позивача задоволені, у тому числі, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року.

14.02.2020 відповідачем перерахована індексація грошового забезпечення в сумі 3 746,29 грн., тобто, з позивачем проведено остаточний розрахунок, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2017 по 14.02.2020, у відповідь на яку листом від 16.03.2020 №14/О-2793 відповідач відмовив у здійсненні такої виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, послався на те, що позивач проходив службу на посаді заступника начальника головного центру - начальника 1 відділу Головного центру оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12.10.2017 №1049-ос позивача звільнено в запас Збройних Сил України за пунктом «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом від 01.11.2017 №1116-ос його виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 позивачу органом, в якому він перебував на фінансовому забезпеченні 14.02.2020 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 3 746,29 за період з 01.01.2016 по 01.11.2017, тобто, порушені права позивача були відновлені в повному обсязі.

Стосовно виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку у відзиві на позовну заяву зазначено, що виплата індексації грошового забезпечення (в даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку, а тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення не підлягає включенню індексації, оскільки така проводиться тільки з виплат, які законодавчо визначені як об`єкти виплат, що підлягають індексації згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано від відповідача додаткові докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина 1498), витребувано додаткові докази у справі.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала з невідомих суду причин, проте вимоги ухвали суду в частині подання додаткових доказів виконані в повному обсязі.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12.10.2017 №1049-ОС позивача звільнено за пунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 01.11.2017 №1116-ОС «по особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату у місті Хмельницький.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі № 120/3230/19-а, яке набрало законної сили 09.01.2020, визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2017 включно та зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 01.11.2017 включно.

Виплату індексації грошового забезпечення позивачу відповідач провів 14.02.2020 року в сумі 3 746,47 грн., що підтверджується копією виписки з особового карткового рахунку позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після отримання грошових коштів, позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 14.02.2020.

Листом від 16.03.2020 №14/О-2793 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Тобто, фактично позивачу відмовлено у задоволенні його заяви, у нарахуванні та виплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 14.02.2020.

Вказане стало підставою для звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі по тексту - Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ передбачено, що об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Зі змісту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №120/3230/19-а вбачається, що судом під час розгляду справи було зроблено висновок про те, що індексація є складовою частиною заробітної плати, а тому сума індексації має бути включена до суми грошового забезпечення при звільненні і виплачена позивачу.

Враховуючи, що вказане рішення суду набрало законної сили, обставини встановлені цим рішенням в силу положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає такими, що не підлягають доказуванню.

Згідно з статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, якою передбачено те, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, суд зауважує, що суди завжди повинні звертати увагу на те, що у суду є право застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При визначенні розміру такого відшкодування повинні бути враховані: розмір спірної суми, на яку працівник мав право; частки, яку вона становила у заявлених вимогах; істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 06.07.2016 року у справі 6-1207цс16.

Суд зазначає, що спір щодо однієї із складових грошового забезпечення при звільненні позивача, яка невиплачена відповідачем, вирішений судом на користь позивача, рішення якого набрало законної сили 09.01.2020.

Тобто, саме з дня набрання чинності рішенням суду у справі №120/3230/19-а (09.01.2020) суд підтвердив те, що відповідач мав обов`язок виплатити на користь позивача 3 746,29 грн., але вказаного обов`язку не виконав.

З урахуванням принципу співмірності, суд вважає, що до відповідача необхідно застосувати відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачену статтею 117 КЗпП України та зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 09.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №120/3230/19-а.

Враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок № 100), суд встановив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку становить 20 552,70 грн. та обрахований наступним чином.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям обчислюється у календарних днях.

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні в частині індексації грошового забезпечення починаючи з 09.01.2020 по 13.02.2020 становить 35 календарних днів.

Середньоденна заробітна плата розрахована відповідно до Порядку № 100, з урахуванням даних зазначених в довідці про грошове забезпечення становить 587,22 грн.

Таким чином, формула розрахунку виглядає так: 35*587,22=20 552,70 грн.

Водночас, при оцінці вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2017 по 14.02.2020, суд зазначає, що право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у позивача в даному випадку виникло саме з 09.01.2020, тобто, з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №120/3230/19-а, а тому суд вважає вказані позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В частині 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, найбільш ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.01.2020, але по13.02.2020 у розмірі 20 552,70 грн, оскільки 14.02.2020 порушене право позивача було відновлено шляхом перерахування індексації грошового забезпечення.

Також, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби є такими, що підлягають задоволенню, але з урахуванням періоду затримки з 09.01.2020 по 13.02.2020 у сумі 20 552,70 грн.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.01.2020 по 13.02.2020 у розмірі 20 552,70 гривень (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 70 копійок).

3. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.01.2020 по 13.02.2020 у розмірі 20 552,70 гривень (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 70 копійок).

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась