Рішення № 92561947, 27.10.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/732/2020

Справа № 537/2384/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Яворській А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2020 року з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, до ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги мотивував тим, що 04 лютого 2020 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області ухвалено рішення про стягнення з позивача аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 11 листопада 2019 року, до досягнення дітьми повноліття. На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби.

Позивач зазначає, що він виконує рішення суду, щомісячно сплачуючи аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, з часу ухвалення вказаного рішення про стягнення аліментів, його матеріальне та сімейне становище змінилось, позивач створив сім`ю, проживає без реєстрації шлюбу з жінкою. Також на утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває пристаріла мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, згідно консультативного висновку спеціаліста лікаря, має ряд захворювань, та на лікування якої позивач витрачає більшу частину його доходу. Позивач вказує, що після сплати аліментів він фактично не має коштів для нормального існування та забезпечення родини життєвими потребами. За викладених обставин, позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Єгоров С.А., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, завчасно надала до суду заяву, згідно якої просила суд розглянути справу без її участі та вказала, що заперечує проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, не надала до суду пояснень про причини неявки.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2020 року по справі №537/4843/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення аліментів; ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2019 року та до досягнення дітьми повноліття; стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.

Зі змісту вказаного вище рішення вбачається, що позивач ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти за вказаним вище рішенням суду стягнуто на користь бабусі дітей ОСОБА_2 .

Згідно частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положення частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачають, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування заявлених ним вимог щодо зменшення розміру стягуваних аліментів посилається на обставину перебування на його утримання матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має ряд захворювань, на підтвердження чого надав суду: свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , копію паспорту серії НОМЕР_2 ; консультативний висновок спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 17 січня 2020 року; довідку №008234, видану ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» 17 січня 2020 року.

Також на підтвердження перебування у скрутному матеріальному становищі стороною позивача надано до суду: копії квитанцій про сплату комунальних послуг від 09 грудня 2019 року на суму 2 63,3 грн. 00 коп., копію квитанції від 08 січня 2020 року на суму 2 640 грн. 00 коп.; довідку про доходи, видану 17 січня 2020 року ФО-П ОСОБА_7 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 працює на даному підприємстві на посаді слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, та його дохід в період з липня 2019 року по грудень 2019 року склав 25 500 грн. 00 коп., зі щомісячною нарахованою заробітною платою в розмірі 4 250 грн. 00 коп.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживає з позивачем ОСОБА_1 в цивільному шлюбі близько одного року, офіційно шлюб не зареєстровано. Разом з ними проживає мати позивача, яка є людиною похилого віку. Оскільки доходів в сім`ї не вистачає для забезпечення потреб членів сім`ї, позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. 2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз статті 192 Сімейного кодексу України свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров`я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Даний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов`язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача у відповідності до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, за змістом статті 192 Сімейного кодексу України у системному зв`язку із положеннями статті 182 Сімейного кодексу України, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, що стягуються на користь неповнолітньої дитини, суд зобов`язаний виходити з пріоритету інтересів дитини. З цією метою необхідно врахувати всі істотні обставини.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на обставину зміни його сімейного і матеріального стану, оскільки він створив нову сім`ю, проживає із жінкою без реєстрації шлюбу, водночас на його утриманні перебуває мати похилого віку, яка має ряд захворювань, у зв`язку із чим він несе матеріальні витрати на лікування матері.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України. обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи наведені стороною позивача аргументи зміни сімейного стану, на які він посилається як на одну з підстав для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, та з урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, суд вважає, що зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №565/2071/19.

Окрім того, в обґрунтування вказаної позивачем ОСОБА_1 обставини понесення витрат на утримання матері та, зокрема, її лікування, стороною позивача надано консультативний висновок та довідку лікаря, однак не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактичних (реальних) витрат у виді, зокрема, квитанцій, виписок з рахунку тощо.

Також суд звертає увагу на те, що рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2020 року по справі №537/4843/19, яким було стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасниками справи, зокрема, ОСОБА_1 , не оскаржувалось, встановлені в ньому обставини не заперечувались сторонами.

Водночас, із наданих до суду стороною позивача письмових матеріалів вбачається, що з часу ухвалення рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2020 року по справі №537/4843/19 майновий стан позивача не змінився, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження протилежного.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також суд приймає до уваги положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 24 квітня 2001 року, відповідно до якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За викладених вище обставин, на підставі сукупності наявних письмових матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального становища з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів та по час постановлення судового рішення по справі про зменшення розміру аліментів, загальний строк якого складає вісім місяців, із врахуванням того факту, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу задоволення його позовних вимог, були предметом судового розгляду первісного позову про стягнення аліментів і, як вбачається зі останнього, не були прийняті до уваги судом як обставини, що відповідно до вимог Сімейного кодексу України свідчать про підставу зменшення розміру стягуваних аліментів, суд приходить до висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 ), про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: Д.О. Зоріна

Повний текст судового рішення виготовлено 30 жовтня 2020 року.