Рішення № 92560135, 02.11.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/515/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправно та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправно та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №55105366 від 6 серпня 2018 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою відповідача від 22 травня 2019 року ВП № 59178447 відкрито виконавче провадження, щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 298266,75 грн в дохід держави. Підставою для відкриття виконавчого провадження слугувала постанова Кіцманського РВ ВДВС ГТУЮ в Чернівецькій області ВП № 55105366 від 6 серпня 2018 року, про стягнення виконавчого збору. Вказані рішення на адресу позивача не направлялися, і не вручались в інший спосіб. Про вказані постанови представник дізнався 20 лютого 2020 року у Кіцманському районному ДВС ознайомлюючись з матеріалами виконавчих проваджень ВП № 55105366 та ВП № 59178447, і цього ж числа державним виконавцем надані копії зазначених рішень.

На думку позивача, спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню оскільки, таке рішення не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, під час здійснення виконавчих дій відповідачем виконавчий документ - виконавчий напис № 18157 від 14 грудня 2015 року, по своїй суті не був виконаний в примусовому порядку, а повернутий стягувачу на підставі п.3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення), про що винесено постанову ВП № 55105366.

2. Представником відповідача до суду подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає наступне.

Звертав увагу суду на те, що оскаржувана постанова виведена в окреме виконавче провадження, відтак посилаючись на вимоги статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач вважає, що вона може бути оскаржена до суду шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

З огляду на викладене вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬДІ ДІЇ В СПРАВІ.

21 квітня 2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов залишено без руху.

08 травня 2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків до 01 червня 2020 року, які визначені в ухвалі від 21 квітня 2020 року.

12 червня 2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків до закінчення строку дії карантину, які визначені в ухвалі від 21 квітня 2020 року.

14 липня 2020 року ухвалою суду Чернівецького окружного адміністративного суду позивачу повернуто адміністративний позов.

01 жовтня 2020 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, про повернення позову скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

22 жовтня 2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача - визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк. Відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

30 жовтня 2020 року в призначене судове засідання сторони не з`явились, подавши при цьому клопотання (заяву) про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження на підставі поданих заяв і доказів. Цього ж числа судом закрито підготовче провадження, та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 09.11.2017 року постановою державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 18157 від 14.12.2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: земельна ділянка площею 0,2618 га, кадастровий номер 7322510100010020076, задовольнивши вимоги стягувача на загальну суму 2982667,53 грн. (а.с.70)

2. 14.11.2017 року державним виконавцем описане та арештоване майно боржника - ОСОБА_1 , а саме: частину земельної ділянки, площею 0,2618 га, кадастровий номер 7322510100010020076, цільове призначення якої - комерційне використання (автотехобслуговування).

3. 15.11.2017 року призначено експерта для участі у виконавчому провадженні та визначенні початкової вартості описаного державним виконавцем майна боржника. Згідно звіту про оцінку від 25.01.2018 року, вартість описаного майна боржника, а саме: частину земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,2618 га, кадастровий номер 7322510100010020076, цільове призначення якої - комерційне використання (автотехобслуговування ), становить 192075 грн, без урахуванням ПДВ.

4. Судом встановлено, що торги по реалізації вищезазначеного майна проводились ДП "Сетам" тричі, 12.03.2018 року, 25.04.2018 року і 07.06.2018 року, однак не відбулися, у зв`язку із відсутністю покупців. (а.с.87, 88, 89)

5. Постановою державного виконавця від 06.08.2018 року виконавче провадження закінчено, виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". (а.с.71)

6. 06.08.2018 року постановою державного виконавця ВП № 55105366 стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 298266,75 грн. (а.с.72)

7. 22.05.2019 року постановою державного виконавця відкрито провадження ВП №59178447 на підставі постанови № 55105366 виданої 06.08.2018 року. (а.с.73)

8. Постановою державного виконавця від 14.02.2019 року ВП № 58359982 стягнуто з боржника ОСОБА_2 основну суму винагороди 298266, 75 грн. (а.с.75)

9. 21.01.2020 року постановою державного виконавця ВП № 59178447 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 . (а.с.74 )

10. Крім того, судом досліджений іпотечний договір від 22.06.2007 року укладений між акціонерним комерційним Промислово - Інвестиційним банком та ОСОБА_1 (а.с. 77-79)

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

2. Звертаючись до суду аргументи позивача зводились фактично до того, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум.

3. Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

4. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 1 статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

5. Як встановлено судом в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, постановою державного виконавця від 06.08.2018 року виконавче провадження у відношенні позивача закінчено та виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, 06.08.2018 року постановою державного виконавця ВП № 55105366 стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 298266, 75 грн. (а.с.72)

При цьому суд зазначає, що відповідно частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

6. Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

7. Аналіз наведених вище норм Закону № 1404-VIII та Інструкції дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання виконавчого документа.

8. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З урахуванням досліджених письмових доказів, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про виконання виконавчого напису нотаріуса (відсутні докази фактичного стягнення суми з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання виконавчого напису нотаріуса.

9. Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 28.10.2020 року у справі № 640/13697/19, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин

10. Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваної постанови.

11. Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

12. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Відтак, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2983, 00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №55105366 від 06.08.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2983,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач - Кіцманський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Українська, 53,м.Кіцмань,Чернівецька область,59300, код ЄДРПОУ: 34998291)

Суддя О.В. Боднарюк