Постанова № 9255972, 02.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" березня 2010 р.                                                                       № 2а- 38664/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

Суддів Присяжнюк О.В., П"янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

провизнання бездіяльності протиправною, визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" звернувся до суду з позовом до СДПІ ВПП у м. Харкові в якому просив суд визнати не проведення перевірок СДП „Укрспецюст", ХФ СДП „Укрспецюст" ТОВ „Меркс-трейд" з приводу нарахування податків і відображення в облік) операції з примусової реалізації Учбового корпусу (літ. Д-5) неправомірною бездіяльністю СДПІ ВПП у м. Харкові; визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2008 р. від 06.05.2008 р. і від 14.07.2008 р. №№ 0000440854/0, 0000440854/1, 0000440854/2 - в частині нарахування штрафу в розмірі 4040,22 грн., № 0000450854/0 0000450854/1, 0000450854/2 - в частині 508023,00 грн. основного платежу штрафної санкції у повному обсязі, №№ 0000460854/0, 0000460854/1, 0000460854/: - повністю.

В обґрунтування позову позивач вказав, що актом перевірки було встановлено, що в січні 2006 року в межах зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості на користь фізичних осіб із заробітної плати, Харківською філією СДП „Укрспецюст" були проведені прилюдні торги по примусовій реалізації нерухомого майна підприємства.

Згідно договору з Державною виконавчою службою Московського району м. Харкова від 09.12.2005 р. № 5210136 було організовано торги, на яких 25.01.2006 реалізовано нежитлове приміщення учбового корпусу (літ. Д-5).

У відповідності з протоколом проведення прилюдних торгів ціна реалізації об'єкту нерухомості ДП „ХЕМЗ" склала 10108690,00 грн. та не включала суми податку на додану вартість.

На розрахунковий рахунок підприємства надійшли кошти від продажу учбового і корпусу у розмірі 8499946,66 грн.

За наслідками вказаної операції ДП «ХЕМЗ»було здійснено нарахування податкового зобов'язань:

- з податку на додану вартість - по декларації з ПДВ за лютий 2006 року нараховані податкові зобов'язання у сумі 1684781,66 грн.

- з податку на прибуток - по декларації за 1 квартал 2006 року до валового доходу було віднесено 8373515,28 грн. ( 10108690,00 (ціна реалізації) - 1416657,78 (ПДВ на суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок) - 318516,74 (залишкова вартість будівлі учбового корпусу за даними бухгалтерського обліку).

Як вказав позивач у відповідності до п.3.2 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою. Таким чином, підприємство не визначає самостійно ціну реалізації арештованого нерухомого майна.

Також позивач вказав, що СДПІ ВПП у м. Харкові, відмовляючи в задоволенні скарги, не враховували приписи нормативних актів України, а також податкові роз'яснення ДПА України, якими регулюються питання нарахування ПДВ по операціях з відчуження майнових активів - взагалі і зокрема - по операціях з відчуження майнових активів в примусовому порядку.

Так позивач вказав, що СДПІ ВПП у м. Харкові донараховано 336956,00 грн. ПДВ, на які нібито були занижені податкові зобов'язання з операції примусового продажу учбового корпусу. 1.1. СДПІ ВПП у м. Харкові вважає, що з боку ДП „ХЕМЗ" під час декларування ПДВ з вищенаведеної операції було порушено п. п. 4.1. ст. 4, а також п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 ЗУ „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (Далі ЗУ № 168/97).

Вирішуючи питання про донарахування податкових зобов'язань і застосування до ДП „ХЕМЗ" штрафних санкцій СДПІ ВПП у м. Харкові залишила поза увагою, що ) відповідності до роз'яснень, наданих ДПА України листами від 14.04.2000 № 1961/6/16-1220-26, від 16.11.2000 року № 15251/7/16-1201 (п.67), від 28.01.2003 року № 1399/7/15-3317 (п.24), у разі коли СПД «Укрспецюст»на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна особи, яка є платником ПДВ, то на дату, що сталася раніше чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів у рахунок його сплати - у СПД «Укрспецюст»виникають податкові зобов'язання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума ПДВ. На дату отримання повідомлення про реалізацію майна у боржника збільшуються податкові зобов'язання та виписується СПД «Укрспецюст»податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна за мінусом суми, фактично залишеної СПД «Укрспецюст»на покриття власних витрат з урахуванням ПДВ. Така податкова накладна для СПД «Укрспецюст»є підставою для збільшення податкового кредиту.

На дату отримання СДП "Укрспецюст" коштів за реалізоване майно згідно з вищенаведеними листами останнім має надсилатися копія платіжного доручення боржнику дата отримання якого боржником і буде датою, на яку такий боржник проводить по бухгалтерському та податковому обліку операцію з відчуження майна. На зазначену дату у боржника (заставодавця) збільшуються податкові зобов'язання та виписується СДП "Укрспецюст" податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна на вирахуванням суми, фактично залишеної СДП "Укрспецюст" на покриття власних видатків з урахуванням ПДВ. Така податкова накладна для СДП "Укрспецюст" є підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого у СДП "Укрспецюст" відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ є дата перерахування коштів на користь комітента (в даному) випадку - дата перерахування коштів на рахунок судовиконавця).

З огляду на вищенаведене, позивач ДП „ХЕМЗ" зазначив, що СДПІ ВПП у м. Харкові в ході перевірки (при розгляді заперечень від 19.03.2008 р. № 60/177 до акту перевірки) встановлено, що Харківською філією СПД «Укрспецюст»взагалі не були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ. За таких обставин ДП «ХЕМЗ»зазначив що вважає, що безпідставно завищив собі податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки не отримував від ХФ СДП „Укрспецюст" жодних документів про реалізацію арештованого майна. При цьому слід зазначити, що ПДВ є непрямим податком і зобов'язання здійснювати утримання та внесення його до бюджету виникає у платника цього податку при умові сплати цього податку покупцем (п. 1.3. ст. 1 ЗУ № 168/97).

У відповідності до п.3.2 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою. Таким чином, підприємство не визначає самостійно ціну реалізації арештованого нерухомого майна.

Також позивач вказав, що СДПІ ВПП у м. Харкові аргументуючи своє рішення посилається на те, що згідно п.п. 4.1. п. 4 Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби" (далі Наказ № 29) обов'язок доведення помилковості визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання покладається на платника податків.

Позивач вказав, що на звернення ДП „ХЕМЗ" надати відповідні податкові накладні, СДП „Укрспецюст" надіслало відповідь від 25.04.2008 р. № 325/23/127-6, в якій фактично спростовує висновки, наведені і роз'ясненнях, наданих ДПА України листами від 14.04.2000 № 1961/6/16-1220-26, від 16.11.2000 року № 15251/7/16-1201 (п.67), від 28.01.2003 року № 1399/7/15-3317 (п.24). Крім того, позивач звертав увагу на те, що визначення суми податкового зобов'язання не є тотожнім з контролем своєчасності, достовірності і повноти сплати, який покладається на контролюючий орган з питань оподаткування, який СДПІ ВПП у м. Харкові мала провести в межах позапланових виїзних документальних перевірок СДП „Укрспецюст", ХФ СДГ „Укрспецюст" і ТОВ „Меркс-трейд". Про направлення запитів на проведення „зустрічних перевірок з питань продажу учбового корпусу" за даними СДПІ ВПП у м. Харкові (лист Від 24.03.2008 р. № 3863/10/23-0) на адресу вищенаведених осіб були направлені відповідну запити, але під час адміністративного оскарження до 18.09.2008 р. результати цього запиту відомі ДП „ХЕМЗ" не стали. Не відомі такі результати і на цей час.

Крім того, позивач вказав, що на сторінці 59 акту перевірки від 07.03.2008 р N 514/23-106/05405575 зроблено запис: «... у лютому 2006 р. ДП «ХЕМЗ»було реалізовано основні фонди - приміщення учбового корпусу. На банківський рахунок ДП «ХЕМЗ»надійшло 8499946,66 грн. від ДВС у Московському районі м. Харкова, хоча з урахуванням податку на додану вартість перерахована сума повинна була складати 12112428,00 грн.»Як зазначив позивач, що виходячи з цього припущення, незважаючи на те, що фактично на розрахунковий рахунок підприємства надійшло лише 8499946,66 грн., фахівець СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові робить подальший висновок щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. У відповідності з приписами п.п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 (далі Порядок № 327) не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо ДІЙ посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як зазначив позивач за таких обставин, висновок, зроблений в акті хоча й мав ґрунтуватись на документах, але зроблений з використанням непрямого методу, що є підставою, для доведення з боку контролюючого органу правильності визначеного зобов'язання, а від так - і для проведення невиїзної перевірки ХФ СДП „Укрспецюст".

Також позивач вказав, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не були організовані та проведен позапланові документальні перевірки ХФ СПД «Укрспецюст», СПД «Укрспецюст»та переможця торгів з реалізації учбового корпусу ТОВ «Меркс-Трейд»з метою встановленню повноти нарахування податкових зобов'язань та правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Крім цього позивач зазначив, що у відповідності з п. 3.1. ст. З ЗУ № 334/94 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону.

- на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Згідно з п. 4.3. ст. 4 Закону скоригований валовий доход - валовий доход, визначений

згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Договір між ХФ СДП „Укрспецюст" і Державною виконавчою службою Московського району м. Харкова від 09.12.2005 р. № 5210136 передбачав організацію торгів, які відбулись 25.01.2006 р. і на яких було реалізовано нежитлове приміщення учбового корпусу (літ. Д-5).

У відповідності з протоколом проведення прилюдних торгів ціна реалізації об'єкту нерухомості ДП „ХЕМЗ" склала 10108690,00 грн. та не включала суми податку на додану вартість.

На розрахунковий рахунок підприємства надійшли кошти від продажу учбового корпусу у розмірі 8499946,66 грн.

При цьому, розмір комісійної винагороди ХФ СДП „Укрспецюст" склав 1010869.00 грн., (10 % ціни реалізації), а вартість витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які були утримані ВДВС Московського р-ну з суми реалізації, складає 499786,80 грн., що встановлено відповідною постановою державного виконавця від 16.02.2006 р.

За таких обставин позивач зазначив, що суми 1010869,00 грн. і 499786,8 грн. мали бути оподаткованими в складі прибутку кожного з суб'єктів господарської діяльності, які отримали частину вартості об'єкту примусової реалізації, в якій ДП „ХЕМЗ" не був стороною. Обтяжувати ж одну операцію з відчуження майнових активів нашого підприємства податком на прибуток двічі не передбачено чинним податковим законодавством.

У визначенні п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також позивач вказав, що ДП „ХЕМЗ" у скарзі від 14.04.2008 р. висловив свою незгоду з нарахуванням штрафних санкцій за всіма донарахованими сумами податкових зобов'язань в п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ЗУ № 2181. Така незгода ґрунтується на тому, що всі штрафні санкції були застосовані в період коли на ДП „ХЕМЗ" введено процедуру мораторію на задоволення вимог кредиторів в межах провадження по справі № 50/137-07 про визнання ДП „ХЕМЗ' банкрутом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився але надав суду клопотання в якому просив слухати справу за його відсутності та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що його дії та податкові повідомлення - рішення є законними ти обґрунтованим і просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Як було встановлено судом працівниками СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період : 01.07.2005 р. по 31.12.2007 р., за наслідками якої було складено акт від 07.03.2008 р. № 514/23-106/05405575 яким були встановлені порушення: абз. 2 п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р №334/94-ВР зі змінами та доповненнями підприємством неправильно визначено валовий дохід від продажу основного фонду 1 групи (учбового корпусу) , що призвело до заниження валового доходу за 1 квартал 2006 р. та прибутку, що підлягає оподаткуванню на 1354728 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 338682 грн.; ст.86 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік " від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ були завищені валові витрати за 1 квартал 2006 року від від"ємного значення об"єкта оподаткування попереднього податкового року , що привело до заниження об"єкта оподаткування за 3 квартали 2006 р. на 12527 грн. та податку на прибуток на 3132 грн.; п.4.1 ст.4, пп. 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ за 2006 р. на суму 336956 грн., в т.ч. по періодах: Лютий 2006р. - 336956 грн.; порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.94, із змінами та доповненнями.; ст. 44 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ " Про охорону навколишнього природного середовища" із змінами та доповненнями , п. 4, п .8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища »затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України " Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору" від 01.03.1999 № 303 (із змінами і доповненнями), в наслідок чого загальна сума заниженого збору за забруднення навколишнього середовища склала 8080,43 грн.

З вищенаведеними актами контролюючого органу ДП „ХЕМЗ" не погодилось і оскаржило їх в порядку п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (далі ЗУ № 2181) до Відповідача (скарга від 14.04.2008 р. № 87/40), ДПА в Харківській області (скарга від 15.05.2008 р. № 87/53) і ДПА України (скарга від 18.07.2008 р. № 87/82)

За результатами розгляду вищенаведених скарг рішеннями СДПІ ВПП у м. Харкові від 25.04.2008 р. № 5630/10/25-009, ДПА в Харківський області від 03.07.2008 р. № 2531/10/25-103, ДПА України від 18.09.2008 р. № 9011/6/25-0515 скарги ДП „ХЕМЗ" були залишені без задоволення в повному обсязі.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником СДПІ ВПП у м. Харкові були винесені вищенаведені податкові повідомлення-рішення від 27.03.2008 р. від 06.05.2008 р. і від 14.07.2008 р. №№ 0000440854/0, 0000440854/1, 0000440854/2 , № 0000450854/0 0000450854/1, 0000450854/2 , №№ 0000460854/0, 0000460854/1, 0000460854/2

Суд зазначає, що актом перевірки було встановлено, що в січні 2006 року в межах зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості на користь фізичних осіб із заробітної плати, Харківською філією СДП „Укрспецюст" були проведені прилюдні торги по примусовій реалізації нерухомого майна підприємства.

Згідно договору з Державною виконавчою службою Московського району м. Харкова від 09.12.2005 р. № 5210136 було організовано торги, на яких 25.01.2006 реалізовано нежитлове приміщення учбового корпусу (літ. Д-5).

У відповідності з протоколом проведення прилюдних торгів ціна реалізації об'єкту нерухомості ДП „ХЕМЗ" склала 10108690,00 грн. та не включала суми податку на додану вартість.

На розрахунковий рахунок підприємства надійшли кошти від продажу учбового і корпусу у розмірі 8499946,66 грн.

За наслідками вказаної операції ДП «ХЕМЗ»було здійснено нарахування податкового зобов'язань:

- з податку на додану вартість - по декларації з ПДВ за лютий 2006 року нараховані податкові зобов'язання у сумі 1684781,66 грн.

- з податку на прибуток - по декларації за 1 квартал 2006 року до валового доходу було віднесено 8373515,28 грн. ( 10108690,00 (ціна реалізації) - 1416657,78 (ПДВ на суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок) - 318516,74 (залишкова вартість будівлі учбового корпусу за даними бухгалтерського обліку).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Що стосується позовних вимог, щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача, щодо не проведення перевірок СДП „Укрспецюст", ХФ СДП „Укрспецюст" ТОВ „Меркс-трейд" з приводу нарахування податків і відображення в обліку операції з примусової реалізації Учбового корпусу (літ. Д-5), то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки по - перше: відповідачем направлені запити на проведення зустрічних перевірок до відповідних податкових інспекцій та отримано відповіді, що підтверджується матеріали справи, а по - друге позивач у відповідності і до вимог ст.. 71 КАС України не зазначив які саме його права та інтереси порушені відповідачем не проведенням перевірок інших суб'єктів господарської діяльності.

Що стосується незгоди з донарахованими сумами податку на додану вартість і податку на прибуток та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27 березня 2008 року №0000460854/0 і №0000450854/0 (від 6 травня 2008 року №0000460854/1 і №0000450854/1, від 14 жовтня 2008 року №0000460854/2 і №0000450854/2), то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки як було встановлено судом Харківською філією СДП „Укрспецюст" у лютому 2006 року було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі учбового п'ятиповерхового корпусу (літ. Д-5), розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, яке належало ДП „Харківський електромеханічний завод". В акті перевірки зазначено, що відповідно до протоколу Харківської філії СДП „Укрспецюст" №5210136 від 25.01.2006 року проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, яке належить ДП „Харківський електромеханічний завод", розташованому за вказаною адресою, було визначено переможця прилюдних торгів - ТОВ „Меркс-Трейд" та ціну продажу - 10108690 грн., без урахування ПДВ.

Також судом встановлено, що ДВС у Московському районі м. Харкова від 20.02.2006 року про проведені прилюдні торги, сума, внесена переможцем торгів за придбане майно становить 10108690 грн., без урахування ПДВ. Відповідно до банківської виписки від 20.02.2006 року від ДВС у Московському районі м. Харкова на рахунок ДП „Харківський електромеханічний завод" надійшли кошти від продажу нежитлової будівлі у сумі 8499946 грн. 66 коп. Державною виконавчою службою у Московському районі було винесено постанову від 16.02.2006 року про стягнення з ДП „Харківський електромеханічний завод" витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 499786 грн. 80 коп.

В податковому обліку ДП „Харківський електромеханічний завод" за даною операцією до складу валових доходів по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток було включено, суму у розмірі 8373515 грн. (10108690 грн* (ціна реалізації) - 1416658 грн. (ПДВ на суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок) - 318517 грн. (залишкова вартість будівлі за даними бухгалтерського обліку).

Також субом встановлено та підтверджується актом перевірки, що балансова вартість об'єкту у податковому обліку становить 380447 грн. і сума валового доходу учбового корпусу становить 9728243 грн. (10108690 грн. - 380447 грн.).

Також судом встановлено, що відповідно до оцінки майна НвБ 10/4 нежитлових приміщень учбового корпусу Д-5, проведеної Українською універсальною біржею (звіт від 18 жовтня 2005 року затверджений директором Української універсальної біржі Кучеренком І.Б.), ринкова вартість оцінюваного об'єкту становить 10054020 грн., без урахування ПДВ. Згідно з висновком оціночної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса від 19.10.2005 року №9299, ринкова вартість оцінюваного об'єкту становить 10093690 грн., без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість." податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що підприємством виручка від продажу була визначена не від ціни продажу без урахування ПДВ у сумі 10108690 грн., а ціна продажу була зменшена на суму ПДВ, що призвело до заниження валового доходу, а тому підприємством в порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість" ДП „Харківський електромеханічний завод" було занижено базу оподаткування при продажу нежитлової будівлі у лютому 2006 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 336956 грн. (2021738 грн. - 1684781 грн. 67 коп.) та в порушення підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" було занижено валовий доход у І кварталі 2006 року від продажу зазначеної будівлі у сумі 1354728 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 338682 грн.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27 березня 2008 року № 0000440854/0 (від 6 травня 2008 року №0000440854/1, від 14 липня 2008 року №0000440854/2), то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки.

Як встановлено судом ДП „Харківський електромеханічний завод" є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; за розміщення відходів.

Також судом встановлено, що підприємство має дозволи державного управління природних ресурсів у Харківській області Міністерства екології та природних ресурсів на розміщення відходів: на 2005 рік -від 1 листопада 2004 року за № Х-Москов 714 (дійсний з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року), на 2006 рік - від 31 серпня 2005 року за № Х-Москов 648 (дійсний з 1 січня 5006 року по 31 грудня 2006 року), на 2007 рік - від 1 липня 2006 року за № Х-Москов 233 (дійсний з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року) та затверджені ліміти на утворення та розміщення відходів.

Крім цього суд зазначає, що підприємство у періоді з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року здійснювало декларування збору за забруднення навколишнього природного середовища - за викиди, в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення та не декларувало збір за фактичне розміщення відходів на власній території, а саме: відпрацьованих люмінесцентних ламп та брухту свинцю акумуляторного.

Як було встановлено актом перевірки, та у відповідності до даних складського обліку по складу № 36, акти виконаних робітна території підприємства було розміщено 329 штук відпрацьованих люмінесцентних ламп та 42 кг брухту свинцю акумуляторного.

Також суд зазначає, що в акті перевірки зазначено, що підприємством занижено обсяги фактичного використання пального (бензин та дизельне паливо) пересувними джерелами забруднення.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно зі статтею 39 вказаного Закону за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних, фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом. Нормативи плати-за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням, органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, із змінами та доповненнями, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення: скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів. Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян —суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837, із змінами та доповненнями, об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Відповідно до пункту 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору і підпункту 5.5 пункту 5 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у разі відсутності в платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Підпунктом 6.4 пункту 6 вказаної Інструкції передбачено, що суми збору, який справляється ,за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з "початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України позивачем не було надано доказів спростовуючи висновки акту перевірки в цій частині, а тому суд приходить до висновку, що ДП „Харківський електромеханічний завод" в порушення статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пунктів 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, із змінами і доповненнями, за період з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2007 року занизило на 8080 грн. 43 коп. збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підриємства "Харківський електромеханічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання бездіяльності протиправною, визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовити. <Текст ><сума стягнення (цифрами) ><Текст >.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2010 року.

Головуючий Суддя                                                                                 Спірідонов М.О.

Судді Присяжнюк О.В.

П"янова Я.В.