Рішення № 92557743, 30.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Справа № 280/4870/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення форми «Ф» №3691-1305 від 22.06.2017 та №4707277-5002-0829 від 03.05.2018, прийняті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за землю стало те, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, відповідно до договору оренди землі від 22.09.2015 №201505000100396. З посиланням на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України позивач вказує, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, який є підставою для визначення розміру податкового зобов`язання. На думку позивача, контролюючим органом протиправно не враховано, що розмір орендної плати визначений у договорі оренди землі складає 38 290,82 грн., який сторонами не переглядався. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов`язання в розмірі 58 163,00 грн. за 2017 та 2018 роки, оскільки контролюючий орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір орендної плати, а лише контролює своєчасність сплати зобов`язання, визначеного у договорі оренди землі. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 11.11.2019, визначено строки подання заяв по суті справи.

Відповідач позов не визнав, 04.11.2019 подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№45698), в якому вказує, що розмір орендної плати за землю розраховано із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015-2018 роки, у зв`язку з чим винесено оскаржувані податкові повідомленні-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 58 163,00 грн. На підставі вищевказаного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.11.2019 зупинено провадження у справі до 18.12.2019, призначено наступне підготовче засідання на 18.12.2019.

Ухвалою суду від 18.12.2019 за клопотанням учасників справи продовжено процесуальний строк, встановлений судом в ухвалі від 11.11.2019, до 04.03.2020, призначено наступне підготовче засідання на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкладено підготовче засідання на 02.04.2020 у зв`язку з відсутність відомостей про належне вручення позивачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 13.05.2020 у зв`язку з обставинами запровадження карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Ухвалою суду від 13.05.2020 відкладено підготовче засідання на 04.06.2020 у зв`язку з обставинами запровадження карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Ухвалою суду від 04.06.2020 відкладено підготовче засідання на 30.06.2020 у зв`язку з обставинами запровадження карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Ухвалою суду від 30.06.2020 зупинено провадження у справі до 03.08.2020, призначено наступне підготовче засідання на 03.08.2020.

Ухвалою суду від 03.08.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2020 зупинено провадження у справі до 30.09.2020, призначено наступне підготовче засідання на 30.09.2020.

Ухвалою суду від 30.09.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, представник відповідача звертався до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст.205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.09.2015 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі №201505000100396, відповідно до пункту 1 якого, Орендодавець, відповідно до рішення 56-ї сесії шостого скликання Запорізької міської ради №74/350 від 10.09.2014 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0715 га для розташування торговельного комплексу у складі крамниці та кафе з літнім майданчиком, що знаходиться: АДРЕСА_2 .

Договір укладено до 10.09.2033 (пункт 11 Договору).

Пунктом 12 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 38 290,82 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року.

22.06.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №3691-1305, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 58 163,00 грн.

Крім того, 03.05.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №4707277-5002-0829, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 58 163,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

За приписами п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.285.2 ст.285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 року по справі №826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, що стосується розміру орендної плати за землю Податковим кодексом України встановлено тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю (п.288.5 ст.288 ПК України). За цим виключенням, інші питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Відносини, пов`язані орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,0715 га для розташування торговельного комплексу у складі крамниці та кафе з літнім майданчиком, що знаходиться: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди землі, який зареєстрований за №201505000100396 від 22.09.2015.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

До суду не надано доказів того, що зобов`язання за договором оренди землі, укладеним між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , в частині розміру орендної плати змінилися, таким чином визначений договором оренди землі розмір орендної плати становить 38 290,82 грн.

В свою чергу, сторонами не було надано до суду жодних доказів або пояснень, які б спростовували вказану суму зобов`язання, з огляду на її невідповідність 3% нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, визначеної станом на 2017 рік, 2018 рік.

Відтак, визначення податковим органом позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 38 290,82 грн відповідає умовам договору оренди землі №201505000100396 від 22.09.2015.

Суд зазначає, що індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена п.289.1 ст.289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що при розрахунку податкового зобов`язання за платежем: орендна плата за землю з фізичних осіб відповідачем застосовані коефіцієнти індексації за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0, у зв`язку з чим визначено річну суму орендної плати за землю за 2017 рік та 2018 рік за земельну ділянку загальною площею 0,0715 га за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 58 163,00 грн (38 290,82 грн. х 1,433 х 1,06).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Суд зауважує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.

Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 813/3819/17.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору оренди землі №201505000100396 від 22.09.2015 розмір орендної плати визначений з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року, отже відповідачем безпідставно застосовано коефіцієнт індексації за 2015 рік, оскільки він мав бути врахований при визначенні умов договору оренди землі.

Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає обґрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та документальних доказах нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2017 рік та за 2018 рік за земельну ділянку загальною площею 0,0715 га для розташування торговельного комплексу у складі крамниці та кафе з літнім майданчиком, що знаходиться: АДРЕСА_2 , у розмірі 38 290,82 грн.

В іншій частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 19 872,18 грн. із застосуванням коефіцієнта індексації є безпідставним, оскільки податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкові повідомлення-рішення в цій частині фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що, в свою чергу, є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 163,30 грн. відповідно до квитанції №5460-02-003/С від 02.10.2019.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 765,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №3691-1305 від 22.06.2017 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 19 872,18 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 18 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №4707277-5002-0829 від 03.05.2018 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 19 872,18 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 18 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 765,84 грн. (сімсот шістдесят п`ять гривень 84 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 30.10.2020.

Суддя М.О. Семененко