Ухвала суду № 92557500, 30.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/11718/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації.

Рішенням суду від 06.07.2020 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 та 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.07.2018 та зобов`язати Управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016 та 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.07.2018.

19.10.2020 представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить зобов`язати Управління Служби безпеки України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі № 240/11718/19 та встановити строк для подачі звіту про виконання судового рішення 10 днів з моменту отримання ухвали суду про встановлення судового контролю. Вказану заяву просить слухати за участі сторін.

Представник позивача наголошує, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі 240/8881/19, яким встановлено грошове забезпечення позивачу в розмірі 25237 грн, сума компенсації ОСОБА_1 , яка підлягає виплаті у справі 240/11718/19 повинна бути в більшому розмірі ніж виплачена відповідачем. Вказані обставини можуть свідчити про недобросовісне виконання відповідачем рішення суду у справі № 240/11718/19, з урахуванням рішення у справі № 240/8881/19, які набрали законної сили та намагання умисно зменшити суми грошових коштів, належних позивачу до виплати.

Як зазначає заявник, такими діями відповідач порушує встановлений Конституцією України та КАС України принцип - обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не вживає заходів до повного відновлення порушених прав позивача.

Подану заяву суд вважає за можливе розглянути у порядку письмового провадження, у зв`язку із тим, що вказана справа, розглядалася у формі спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими ст.263 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Абзацем 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зі змісту статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У свою чергу, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 1, 2 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Водночас, слід врахувати, що положеннями КАС України передбачено, що судовий контроль є диспозитивним правом (а не обов`язком) яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин у справі судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

У свою чергу, застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, як свідчать документи додані представником позивача до заяви, позивачу на виконання рішення суду у справі № 240/11718/19 Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області здійснено виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 18486,97 грн.

Таким чином, враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що фактично Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області вчинено дії по виконанню судового рішення від 06.07.2020 по даній справі, а тому підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні, оскільки підставою для застосування положень ст. 382 КАС України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №826/13079/15.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява представника позивача про встановлення судового контролю від 19.10.2020 до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя О.В. Єфіменко