Рішення № 92557232, 28.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 р. Справа№200/5670/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем протиправно нараховано їй єдиний внесок та винесено спірну вимогу № Ф-2383-56 від 06.11.2018 року, з огляду на наступне. В першу чергу, ОСОБА_1 зазначає, що на підставі положень пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вона у період з 14 квітня 2014 року до 14 січня 2020 року була звільнена від виконання своїх обов`язків зі сплати єдиного внеску. Крім того, позивачка наголошує, що Головне управління Державної податкової служби України в Київській області нараховує їй єдиний внесок двічі: як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (арбітражному керуючому) і як особі, що перебуває у трудових відносинах, а до 02.06.2017 року (дата припинення підприємницької діяльності) податкові органи нараховували його тричі.

З огляду на наведене, позивачка вважає, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 від 06.11.2018 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Головне управління ДПС в Київській області внести до інтегрованої картки платника зміни щодо зменшення нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 19 461, 76 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску. Так, станом на 14.02.2019 року за позивачкою рахувався борг у розмірі 19 461, 76 грн, у зв`язку з чим і було винесено спірну вимогу. Поряд з цим, представник відповідача наголошує, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність та працює найманим працівником, сплачує роботодавець за рахунок власних коштів та утримань ЄСВ із заробітної плати немає. Крім того, представник Головне управління ДПС в Київській області зауважує, що позивачкою було пропущено 10-ти денний строк для звернення до адміністративного суду. З огляду на наведене, відповідач вважає спірну вимогу такою, що винесена відповідно до приписів чинного законодавства.

Поряд з цим, відповідач звернув увагу суду, що дані з внутрішніх інформаційних баз Фіскальних органів не впливають на права чи обов`язки, а тому просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про внесення змін до інтегрованої картки платника.

Підсумовуючи все вищевикладене, представник Головного управління ДПС в Київській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами від 17.06.2020 року та від 06.07.2020 року Донецький окружний адміністративний суд повернув ОСОБА_1 її заяви про забезпечення позову по адміністративній справі.

22.06.2020 року суд, відповідною ухвалою, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовив повністю.

Крім того, ухвалою від 22.06.2020 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії, - залишив без руху. Надав ОСОБА_1 - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 840, 80 грн.

Ухвалою від 06.07.2020 року суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Визнав поважними причини пропуску строку звернення та поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/5670/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/5670/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.09.2020 року суд виніс ухвалу, якою витребував у відповідача - Головного управління ДПС в Київській області додаткові докази. Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10 год 30 хв 23.09.2020 року. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

23.09.2020 року суд ухвалою повторно витребував у відповідача додаткові докази та відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 15-00 год 06.10.2020 року.

Ухвалою від 06.10.2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 год 30 хв 28.10.2020 року.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15) у період з 11.07.2011 року по 02.06.2017 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем (а.с. 7, 13-14).

26.12.2016 року проведена державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 частині зміни її місця проживання/місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_2 . Крім того, саме з цього періоду позивачка перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області, Ірпінське управління, Ірпінська державна податкова інспекція (Ірпінський район). Про вказане свідчить витяг з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.137-140).

05.03.2013 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 483 (а.с.9).

З червня 2017 року по травень 2020 року ОСОБА_1 працювала найманим працівником у Благодійній організації «Благодійний фонд «Право на захист». В свою чергу, роботодавцем були проведені нарахування єдиного внеску (22 %) з її заробітної плати, про що свідчить довідка від 29.05.2020 року № 189, а також Індивідуальні відомості про застраховану особу (а.с.8, 20).

Позивачкою було сплачено єдиний внесок за лютий 2017 року у розмірі 704, 00 грн (а.с.10), за І квартал 2017 року у розмірі 1 408, 00 грн (а.с.11), а також за липень 2017 року у розмірі 2 112, 00 грн (а.с.12).

06.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У зі сплати єдиного внеску на суму 19 461, 76 грн. Вказана вимога винесена станом на 14.02.2019 року (а.с.5).

Спірна вимога була направлена на адресу ОСОБА_1 , проте була повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.126).

Не зважаючи на те, що спірна вимога була винесена Головним управлінням ДФС у Київській області, проте суд вважає, що Головне управління ДПС у Київській області є належним відповідачем у цій справі. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Київській області та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби (в тому числі і Головне управління ДФС у Київській області) шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Суд зазначає, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків - ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування:

- ЄСВ за III квартал 2017 року (граничний термін сплати 19.10.2017 року) - 2 112, 00 грн., зменшено за рахунок переплати в розмірі 581,78 грн., сума боргу склала 1 530, 22 грн, ненарахований позивачці як фізичній особі-підприємцю (а.с.122);

- ЄСВ за IV квартал 2017 року (граничний термін сплати 19.01.2018 року) - 2 112, 00 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 3 642,22 грн, нарахований позивачці як фізичній особі-підприємцю (а.с.123);

- ЄСВ за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 14 547, 40 грн, нарахований позивачці, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (арбітражному керуючому) (а.с.123);

- ЄСВ за І квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.04.2018 року) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 6 099,40 грн, нарахований позивачці як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (арбітражному керуючому) (а.с.123);

- ЄСВ за II квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.07.2018 року) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 17 004, 58 грн, нарахований позивачці як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (арбітражному керуючому) (а.с.123);

- ЄСВ за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018 року) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 19 461,76 грн, нарахований позивачці як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (арбітражному керуючому) (а.с.123).

Відтак станом на 31.10.2018 року у позивачки обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 19 461, 76 грн.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою від 06.07.2020 року суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Визнав поважними причини пропуску строку звернення та поновив позивачці строк звернення до суду з цим позовом.

Також суд зауважує, що з копії конверту, який було направлено на адресу позивачки зі спірною податковою вимогою неможливо з`ясувати адресу, на яку було направлено листа. При цьому конверт було повернуто на адресу податкового органу без вручення листа адресату.

Суд неодноразово витребував у відповідача копію конверту належної якості із зазначенням місцезнаходження адресата.

Водночас, вимоги суду так і не були виконанні відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачка дійсно не отримала спірну вимогу, а тому була позбавлена можливості оскаржити її протягом 10 днів.

Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

В пункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення поняття "працівник". Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, арбітражні керуючі. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахування встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, арбітражні керуючі, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право як самозайнята особа провадити відповідну діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

З огляду на наведене, оскільки з червня 2017 року по травень 2020 року за ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок роботодавцем, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачці, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність за період з червня 2017 року по вересень 2018 року включно є протиправним.

Щодо нарахування єдиного внеску позивачці як фізичній особі-підприємцю, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця до 02.06.2017 року, водночас єдиний соціальний внесок нараховано за ІІІ-ІV квартали 2017 року, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Крім того, з липня 2017 року позивачка була найманим працівником та, враховуючи вищенаведені приписи, була звільнена від сплати єдиного внеску, оскільки судом встановлено обставини сплати роботодавцем у спірний період за позивачку ЄСВ у розмірах, визначених законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає помилковою позицію позивачки, щодо поширення на неї дії приписів п.9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, з огляду на наступне.

Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд звертає увагу, що ключовою умовою для надання відстрочки сплати єдиного внеску є перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів.

З 26.12.2016 року зареєстрованим місцезнаходженням ОСОБА_1 було: АДРЕСА_2 . Крім того, саме з цього періоду позивачка перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області, Ірпінське управління, Ірпінська державна податкова інспекція (Ірпінський район). Про вказане свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.137-140).

В свою чергу, м. Ірпінь не визначено переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

З огляду на наведене, на позивачку не поширюються приписи п.9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Стосовно вимоги позивачки зобов`язати Головне управління ДПС в Київській області внести до інтегрованої картки платника зміни щодо зменшення нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 19 461,76 грн, суд зазначає наступне.

Щодо відновлення порушених прав позивачки, суд звертає увагу на те, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Контролюючі органи, відповідно до положень підпункту 19-1.1.10 пункту 19.1 статті 19 ПК України, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Порядок № 422).

Цим Порядком визначено організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За змістом підпункту 4 пункту 1 розділу І Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (надалі також - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Виходячи із положень розділів ІІІ, ІV, V Порядку № 422 відображенню в інтегрованій картці платника підлягають, зокрема, зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

При частковому скасуванні сум формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

При збільшенні зазначених у повідомленні-рішенні/рішенні/вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску сум формується повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у главі 3 цього розділу).

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 825/3211/15-а.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеному у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

Визнання вимоги скасованою, з однієї сторони, нівелює обов`язок платника податків зі сплати нарахованих грошових зобов`язань, а з іншої - виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

Таким чином, через відображення в електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), що вважається скасованою, порушуються права платника податків.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що повноваження щодо внесення змін до інформаційних систем для цілей розгляду цієї справи за своєю сутністю не є дискреційними повноваженнями, як помилково вважає відповідач.

За змістом Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного передумовою виключення з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання є встановлення зокрема обставин, що вказують про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З огляду на наведене, та враховуючи той факт, що єдиний внесок був нарахований ОСОБА_1 протиправно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивачки зобов`язати Головне управління ДПС в Київській області внести до інтегрованої картки платника зміни щодо зменшення нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 19 461, 76 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається із квитанції № 74872 (а.с. 47) позивачка 03.07.2020 року сплатила суму судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2383-56 У від 06.11.2018 року на суму 19 461,76 грн, яка винесена відносно ОСОБА_1

Зобов`язати Головне управління ДПС в Київській області внести до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 зміни щодо зменшення нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 19 461, 76 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Київській області судовий збір у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 02.11.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб