Постанова № 9255716, 01.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 40895/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Островській М.О.,

за участі: представника позивача - Ставрова С.Ю.,

представника відповідача - Тамошюнаса А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харьковская строительная компания" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними: податкове повідомлення - рішення від 06.05.2009 року № 0000231820/0; податкове повідомлення - рішення від 06.05.2009 року № 0000241820/0; податкове повідомлення - рішення від 29.04.2009 року № 0000231820/1; податкове повідомлення - рішення від 29.04.2009 року № 0000241820/1; податкове повідомлення - рішення від 27.05.2009 року № 0000231820/2; податкове повідомлення - рішення від 27.05.2009 року № 0000241820/2; податкове повідомлення - рішення від 16.07.2009 року № 0000231820/3; податкове повідомлення - рішення від 16.07.2009 року № 0000241820/3, що постановлені начальником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Плотніковим О.П. на підставі акта перевірки № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт перевірки № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року не є джерелом доказів про допущені Товариством з обмеженою відповідальністю “Харьковская строительная компания”(ідентифікаційний код 33411556) податкові порушення. Позивач вказує на те, що акт перевірки № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; п. 1.3. ст.1, п.10.2. ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями); п. 2, п. 5, п. 6.2., п. 18 Порядку заповнення податкової накладної. затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, п. п. 3.4.1. п. 3.4. „ІНСТРУКЦІЇ про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 року № 17; ст. 1,ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; п. п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На думку позивача, в акті перевірки № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року не вказано жодної обставини та не наведено жодного належного доказу на підтвердження змісту наміру (вини) посадових осіб ТОВ “Харьковская строительная компания”, на укладання правочину з ПП “КАФ-БУД”, а саме, договору від 25.03.2008 року № 25/3 (на виконання будівельних робіт у торговому офісному приміщенні за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 48), спрямованого саме на “отримання податкової вигоди за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток в частині податкового кредиту та валових витрат сформованих за рахунок ПП “КАФ-БУД”, або про наявність у посадових осіб ТОВ “Харьковская строительная компания” умислу на ухилення від сплати встановлених податків. Також позивач вважає, що відповідачем не наведено відповідних доказів на підтвердження фіктивності правочину договору від 25.03.2008 року № 25/3 (на виконання будівельних робіт у торговому офісному приміщенні за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 48) укладеного між ТОВ “Харьковская строительная компания” та ПП “КАФ-БУД”. Первинні матеріали свідчать про те, що правові наслідки, обумовлені цім правочином, настали для обох сторін угоди, відповідно й реалізація права на одержання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України не мала мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені адміністративного позову.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення УХК № 015458, виданого ДПА у Харківській області, та ст. 1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні", згідно листа ДПІ Харківській області №18159/7/18-215 від 09.12.2008р., начальником відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету І рангу Лисанюк Н.Г. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Харьковская строительная компания", код ЄДРПОУ 33411556 підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП “Каф - Буд”, код ЄДРПОУ 36430421, за квітень, травень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення: п. п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, із змінами та доповненнями, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за заниження податкового зобов’язання у сумі 16324,50 грн., у тому числі 10883,00 грн. за основним платежем, та 5441,50 грн. за штрафними санкціями; п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 –ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток за заниження податкового зобов’язання у сумі 19045,60 грн., у тому числі 13604,00 грн. за основним платежем, та 5441,60 грн. за штрафними санкціями.

На підставі акту перевірки № 1245/182/33411556 від 23.03.2009 року начальником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Плотніковим О.П. були винесені: податкове повідомлення - рішення від 06.05.2009 року № 0000231820/0; податкове повідомлення - рішення від 06.05.2009 року № 0000241820/0.

14.04.2009 року позивачем було отримано поштові відправлення з повідомленням, які містили: податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0 та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0.

21.04.2009 року позивач звернувся до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова зі скаргою у порядку, визначеному п.5.2. ст. 5 Закону України № 2181- 14 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

07.05.2009 року позивачем було отримано рішення № 7260/10/25-009 від 29.04.2009 року начальника державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова Плотнікова О.П. про результати розгляду первинної скарги від 21.04.2009 року на податкове повідомлення - рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0 та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0.

Згідно рішення № 7260/10/25-009 від 29.04.2009 року, державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 19045,60 гривень (основний платіж, - 13604,00 грн., штрафна (фінансова) санкція, - 5441,60 грн.), та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16324,50 грн. (основний платіж - 10883,00 грн., штрафна (фінансова) санкція, - 5441,50 грн.), а скарга директора ТОВ “Харьковская строительная компания” Орєхова М.О. - без задоволення.

01.05.2009 року позивачем було отримано податкові повідомлення - рішення від 29.04.2009 року № 0000231820/1 та № 0000241820/1.

08.05.2009 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Харківської області, в якій просив переглянути та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0 та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0.

За результатами розгляду повторної скарги від 08.05.2009 року, позивачем 19.06.2009 року, було отримано рішення “Про результати розгляду повторної скарги” заступника голови ДПА у Харківської області Шустової В.Ю. № 2196/10/25-203 від 21.05.2009 року, згідно якого ДПА у Харківської області залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0 та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0, та рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 7260/10/25-009 від 29.04.2009 року, а повторну скаргу генерального директора ТОВ “Харьковская строительная компания”Орехова М.О. залишили без задоволення.

01.06.2009 року позивачем було отримано податкові повідомлення - рішення від 27.05.2009 року № 0000231820/2 та № 0000241820/2, що постановлені начальником державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова Плотніковим О.П. внаслідок залишення без змін повторної скарги позивача до державної податкової адміністрації у Харківської області.

06.06.2009 року позивачем було подано скаргу до ДПА України, в якій позивач просив переглянути та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2009 року № 0000231820/0 та податкове повідомлення –рішення від 06.04.2009 року № 0000241820/0, податкові повідомлення - рішення від 29.04.2009 року № 0000231820/1 та № 0000241820/1, податкові повідомлення - рішення від 27.05.2009 року № 0000231820/2 та № 0000241820/2.

21.06.2009 року позивачем було отримано рішення № 5666/6/25-0115 від 17.06.2009 року заступника Голови ДПА України Ярошенко Ф.О. “Про продовження строку розгляду повторної скарги”, а 21.07.2008 року, - позивачем були отримані податкові повідомлення рішення від 16.07.2009 року № 0000231820/3 та № 0000241820/3.

Як встановлено судом, за перевіряємий період ПП «Каф-Буд» для ТОВ «Харьковская строительная компания» виконано будівельних робіт на суму 65300 грн.

ТОВ «Харьковская строительная компания» мало господарські відносини з ПП «Каф-Буд» відповідно до договору від 25.03.2008 року №25/3 на виконання будівельних робіт в торгівельно-офісному приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Л. Свободи, 48.

Розрахунки між ТОВ «Харьковская строительная компания» та ПП «Каф-Буд» за надані роботи проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за відвантажений товар отримано грошові кошти згідно платіжних доручень від 14.04.2008 року на суму 46800 грн. та від 05.06.2008 року на суму 18500 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

ПП «Каф-Буд» поставлено роботи позивачу, на що виписано податкові накладні № 1404/8 від 14.04.08 р. на загальну суму 46800 грн., в т. ч. ПДВ 7800 грн. та № 3005/8 від 30.05.2008 р. на загальну суму 18500 грн., в т. ч. ПДВ 3083.33 грн.

Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 10883,33 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Каф – Буд» та ТОВ «Харьковская строительная компания», не спричиняють реального настанні правових наслідків, а тому є нікчемними, відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства; дані, відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за II квартал 2008року в частині валових витрат - не є дійсними на суму 54 416,67грн. ( 63 300,00грн.- 20%ПДВ), тобто підприємство зайво включило до валових витрат за період II кварталу 2008р. суму 54 416,67 грн., та, у зв'язку з проведенням операцій з ПП «Каф - Буд», дані, які відображені позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень 2008 року про обсяги придбання товару та податковий кредит, не є дійсними на суму 10883,33 грн., тобто до податкового кредиту за квітень, травень 2008 року зайво включена сума 10883,33 грн., виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ПП «Каф - Буд», є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір, який був укладений між позивачем та ПП «Каф - Буд», визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та його контрагентом є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є недійсним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Що стосується висновку, якій міститься в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що товари (роботи, послуги), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку не були використані в господарській діяльності позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів –договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі роботи виконані ПП "Каф-Буд" були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняті позивачем згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності позивача, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання у своєї господарської діяльності усіх робіт виконаних ПП "Каф-Буд".

Як зазначено в акті перевірки, первинні документи (видаткові та податкові накладні), які надані позивачем для перевірки, отримані від ПП «Каф-Буд» в порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та ПДВ. Декларації з податку на прибуток, надані ПП «Каф - буд» до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та дані, наведені у цих деклараціях, не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені платником податків всупереч правилам, значеним у затвердженому порядку їх заповнення та визнані таким контролюючим органом як неподаткові декларації.

Також відповідач посилається на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №386 від 08.10.2008 року, в якому зроблено висновок про те, що підписи на податкових деклараціях ПП «Каф-Буд» виконані не громадянином Ковальовим О.Ю., а іншою особою.

Слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено право здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Крім того, суд аналізуючи положення вищезазначених нормативно правових актів приходить до висновку, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться в залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Згідно ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що актом перевірки встановлено, що Ковальов О.В., від імені якого підписаний договір, укладений між позивачем та ПП «Каф-Буд» від 25.03.2008 року № 25/3, як директором ПП «Каф-Буд» та від імені якого підписувалися всі первинні документи ПП «Каф-Буд», жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Каф-Буд» не має, функції директора та бухгалтера не виконував, документи не підписував, печаткою не розпоряджався та інших осіб на це не уповноважував, що підтверджується письмовими поясненнями Ковальова О.В. від 29.09.2008 року, наданими до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, виходячи з наступного.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, приватне підприємство “Каф –Буд”, ідентифікаційний код 34630421, знаходилося за адресою просп. Московський, буд, 144, кв. 706, м. Харків, у Фрунзенському районі м. Харкова, дата проведення державної реєстрації 09.10.2006 року (1480102 0000 029578) у виконавчому комітеті Харківської міської ради, та станом на 1-3 квартал 2008 року перебувало за цією адресою. На теперішній час, приватне підприємство “Каф –Буд”, ідентифікаційний код 34630421, з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключено, не перебуває у стадії ліквідації чи банкротства, не визнано фіктивним, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Каф –Буд” не анульовано.

Крім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, громадянин Ковальов О.В. не звертався з будь-якими заявами до органів міліції чи прокуратури щодо того, що невідомі йому особи здійснюють фінансово-господарську діяльність від його імені. За яких обставин працівниками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова у громадянина Ковальова О.В. 29.09.2008 року були відібрані письмові пояснення, представником відповідача в судовому засіданні пояснень не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харьковская строительная компания" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 06.05.2009 року № 0000231820/0;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 06.05.2009 року № 0000241820/0;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 29.04.2009 року № 0000231820/1;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 29.04.2009 року № 0000241820/1;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 27.05.2009 року № 0000231820/2;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 27.05.2009 року № 0000241820/2;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 16.07.2009 року № 0000231820/3;

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 16.07.2009 року № 0000241820/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харьковская строительная компания" судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2010 року.

Суддя                                                                       Кухар М.Д.