Рішення № 92556977, 02.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 160/10413/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань перерахунку пенсій №2 зарахувати до страхового стажу період його роботи з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року та з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що у серпні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про роз`яснення нарахування страхового стажу за період роботи. 13.08.2020 року органами Пенсійного фонду України позивачу було повідомлено про те, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховано періоди роботи, які записані в порушення (далі мовою оригіналу) Инструкции о порядке ведения трудовых книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях от 20.06.1974 г. №162 (далі Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція № 58), а саме: з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року - робота в Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області. Запис про причину звільнення не проведено у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю; з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року - назва підприємства відсутня. У графі 3 розділу «Відомості про роботу як заголовок не записана назва підприємства»; з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року - назва підприємства відсутня. У графі 3 розділу «Відомості про роботу як заголовок не записана назва підприємства»; 28.07.2020 року Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області на запит позивача видано довідку за № 0409/1604 від 28.07.2020 року відповідно до якої встановлено, що станом на 28.07.2020 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Дніпропетровській області суб`єкт під назвою «Агропромышленный комитет Днепропетровской облмежхозпромобъеденение» не значиться. Спірним трудовим стажем є стаж робота у Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області «Облмежхозпромоб`єднання» на посаді водія 1 класу та Приватному підприємстві «Армінал», на посаді водія категорій «В», «С», «О», «Е», тобто не враховано загальний стаж у розрахунку 5 років, 7 місяців, 3 дні, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

07.10.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивачу з 07 червня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж позивача для призначення пенсії обчислено за даними трудової книжки, військового квитка та індивідуальних відомостей про застраховану особу і становить 39 років 5 місяців 19 днів. За даними трудової книжки до страхового стажу не зараховані періоди роботи, які внесені до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, а саме: з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року - робота в Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області. Запис про причину звільнення не проведено у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексів законів про працю. З 07.07.1997 року по 09.08.1998 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди позивача прийнято на роботу. З 25.08.1998 року по 30.06.1999 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди позивача прийнято на роботу. Відповідно до п.2.7 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року № 162 та п.2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності, зокрема, облдержархівом. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 07 червня 2020 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж позивача становить 39 років 5 місяців 19 днів.

Позивач 10 серпня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання роз`яснення розрахунку страхового стажу при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 13.08.2020 року №15685-16545/Б-03/8-0400/20 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу повідомлено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи, які внесені до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, а саме: з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року - робота в Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області. Запис про причину звільнення не проведено у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексів законів про працю. З 07.07.1997 року по 09.08.1998 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди позивача прийнято на роботу. З 25.08.1998 року по 30.06.1999 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди Позивача прийнято на роботу.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у спірний період працював:

- з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року - водієм 1 класу в Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області «Облмежхозпромоб`єднання». При цьому запис про звільнення завірений печаткою Агропромислового комітету Дніпропетровської області «Облмежхозпромоб`єднання»;

- з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року та з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року - на посаді водія категорії «В», «С», «D», «Е» в Приватному підприємстві «Армінал». При цьому запис про звільнення завірений печаткою Приватного підприємства «Армінал».

Відповідачем не зараховано вказані періоди роботи позивача до страхового стажу на підставі того, що вони були внесені до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, а саме: з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року - робота в Агропромисловому комітеті Дніпропетровської області. Запис про причину звільнення не проведено у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексів законів про працю. З 07.07.1997 року по 09.08.1998 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди позивача прийнято на роботу. З 25.08.1998 року по 30.06.1999 року - назва підприємства відсутня. У графі З розділу "Відомості про роботу" як заголовок не записана назва підприємства куди позивача прийнято на роботу.

Проте, суд критично ставиться до такого висновку у зв`язку з наступним.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці, натомість не зарахував періоди роботи позивача з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року, з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в записах про роботу позивача за період з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року, з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року в частині назви підприємства та відповідного формулювання запису, де він працював є формальними.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не було надано достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року, з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року, з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) щодо незарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року та з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період його роботи з 16.11.1989 року по 12.07.1993 року, з 07.07.1997 року по 09.08.1998 року та з 25.08.1998 року по 30.06.1999 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна