Ухвала суду № 92556949, 30.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 жовтня 2020 р. Справа № 160/13797/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, в частині відмови ОСОБА_1 , в визнанні його інвалідом з дитинства;

- зобов`язати відповідача визнати ОСОБА_1 , інвалідом з дитинства.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року зазначена вище справа розподілена та 28.10.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв`язку з чим слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 5 частини 1 статті 4 КАС України)

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір ( пункт 1 частини 1 статті 4 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які спори, а на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач просить суд визнати протиправними дії комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації в частині відмови ОСОБА_1 в визнанні його інвалідом з дитинства та зобов`язати комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації визнати ОСОБА_1 інвалідом з дитинства

Суд зазначає, що комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не виконує владних управлінських функцій та не належить до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також не наділений делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб`єктів.

Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості визначають Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 р. № 2801-XII (далі - Основи № 2801-XII)

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (ст.1 Основ № 2801-XII).

Відповідно до визначених понять у ст.3 Основ № 2801-XII заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою.

Статтею 16 Основ № 2801-XII визначено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Суд зазначає, що комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації (код ЄДРПОУ 13428538), яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою відповідно до інформації, як міститься на сайті Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров`я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, у правовідносинах, що є предметом оскарження, комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації є лікувальною установою, яка надає медичну допомогу населенню, та не наділений делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб`єктів, а виконує лише функції забезпечення медичного обслуговування населення, а тому цей спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню судами в порядку адміністративного судочинства

Враховуючи викладене, дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими, а у спорі відсутній суб`єкт владних повноважень.

Відтак, розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статями 2, 19, 160, 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник