Рішення № 92556768, 02.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/9255/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» до Головного управління ДПС у Рівненській області знання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нафто торгова фірма «УКР-ПЕТРОЛЬ» (далі - позивач, ПП «НТФ «Укр-Петроль») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2019 №0001853200, від 14.11.2019 №0002393200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення фактичних перевірок, де здійснює господарську діяльність позивач, контролюючим органом складено акти перевірки від 10.10.2019 №97/17-00-32-01/32215743, від №25.10.2019 №133/17-00-32-01/32215743, якими встановлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР). На підставі актів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 №№0001853200 та 14.11.2019 №0002393200, якими до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн, а всього на загальну суму 500000,00 грн за факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензій.

Позивач вважає зазначені рішення податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню. Посилається на те, що ГУ ДФС у Рівненській області має виключні повноваження, що надані Державною фіскальною службою України Положенням від 01.02.2019 №80 та відповідно до якого видає ліцензії на право роздрібної торгівлі лише алкогольними напоями і тютюновими виробами, а не ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Вказує, що ДФС України не надано повноважень ГУ ДФС у Рівненській області на видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами, що визначає винесені за результатами фактичних перевірок податкові повідомлення-рішення протиправними.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).

У поданому до суду відзиві від 27.07.2020 (а.с.31-34) представник відповідача заперечив проти позову підприємства та в обґрунтування правомірності рішень зазначив, що фактичні перевірки ПП «НТФ «Укр-Петроль», проведені 10.10.2019 та 25.10.2019 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області, які діяли в межах чинного законодавства та у відповідності до Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14. Відповідно до ст.16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Враховуючи вищевикладене, працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області в межах компетенції проведено фактичні перевірки з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ПП «НТФ «Укр-Петроль», в ході яких встановлено факт реалізації пального в період з 01.07.2019 по 17.07.2019 без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. З огляду на вищенаведене, контролюючим органом повністю дотримано всі законодавчо встановлені вимоги щодо реалізації своїх повноважень при проведенні перевірок позивача, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2019 №0001853200 та від 14.11.2019 №0002393200. ГУ ДПС у Рівненській області вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

19.08.2020 представником позивача подані додаткові пояснення (а.с.92-94), в яких зазначив, що у зв`язку з тим, що Законом №481/95-ВР чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а ДФС України лише 30.05.2019 направила лист №17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 01.07.2019, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на ПП «НТФ «Укр-Петроль». Вказав, що оскільки ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених статтею 15 Закону №481/95-ВР документів, тому навіть за умови подання заяви на отримання ліцензії 01.07.2019, суб`єкт господарювання позбавлений права отримати ліцензію в день подання заяви.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон №222-VIII) діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами. Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання (до 01.09.2019). Таким чином, з набуттям 01.07.2019 змін до Законів №481/95-ВР та №222-VIIІ, та не встановлення для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, позивач вважає порушеним вищевказаний баланс та допущення непропорційності. Позивач вказав, що виконав свій обов`язок та у межах вищевказаного строку отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та враховуючи вищенаведене просив адміністративний позов задовольнити.

04.09.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що позовні вимоги підприємства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ПП «НТФ «Укр-Петроль» всупереч змін, які відбулися 23.11.2018 та набрали чинності з 1 липня 2019 року не отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, маючи достатньо часу, чим порушено вимоги ст.15 Закону №481/95-ВР. Крім цього, зазначає, що дія Закону України від 02.03.2015 №222 «Про ліцензування видів господарської діяльності» відповідно до частини 2 статті 2 не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону №481/95-ВР. Господарська діяльність ПП «НТФ «Укр-Петроль» з продажу пального з 01 липня 2019 року не припинялась. Водночас, суб`єкт господарювання, який реалізує пальне без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481/95-ВР. Жодних виключень чи застережень зазначена норма Закону не містить. Одночасно вказує, що Закон України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» в частині внесення змін до Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та змін до Закону України від 02.03.2015 №222 «Про ліцензування видів господарської діяльності» не визнано неконституційними, а тому жодних прав ПП «НТФ «Укр-Петроль» не порушують.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області на підставі відповідних наказів від 07.10.2019 №350 та від 22.10.2019 №437 (а.с.36, 48) та направлень на перевірку від 07.10.019 №23 та від 22.10.2019 №57 (а.с.39, 49) проведено дві фактичні перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання - ПП «НТФ «Укр-Петроль» вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

За результатами фактичних перевірок складено наступні акти:

від 10.10.2019 №97/17-00-32-01/32215743, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 по 17.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: м.Рівне, вул.Млинівська, 30;

від 25.10.2019 №133/17-00-32-01/32215743, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 по 17.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС №5 за адресою: м.Рівне, вул.Січових Стрільців, 50 (а.с.37-38, 46-47).

На підставі вказаних актів фактичних перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2019 №0001853200, від 14.11.2019 №0002393200, кожним з яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 250000,00 грн (а.с.5,6).

Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 ПК України цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як визначено підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, ГУ ДПС у Рівненській області як контролюючий орган має повноваження на здійснення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000,00 гривень.

Із аналізу вказаних вище норм слідує, що у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії застосовується штраф.

Як встановлено судом, на підставі актів фактичної перевірки від 10.10.2019 та 25.10.2019, якими встановлено факт роздрібної торгівлі пальним ПП «НТФ «Укр-Петроль», ГУ ДПС у Рівненській області прийняті оскаржувані рішення та застосовано до ПП «НТФ «Укр-Петроль» фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250000 грн, всього на загальну суму 500000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечувався факт відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, однак, перевіряючи доводи сторін по суті виявлених перевірками порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 №2628-VIII (далі - Закон №2628-VIII) закон має на меті запровадити ліцензування діяльності усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним. Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2628-VIII встановлено, що зміни до Закону №481/95-BP набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом №222-VIII.

До 01 липня 2019 року пункт 3 частини другої статті 2 Закону №222-VIII передбачав, що дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

З 01 липня 2019 року, із врахуванням змін, внесених Законом №2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону №222-VIII, викладено у редакції, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється і на ліцензування таких видів господарської діяльності як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Законом України від 02.10.2019 №139-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» (далі - Закон №139-ІХ, набрав чинності 18 грудня 2019 року) до абзацу першого частини другої статті 2 Закону №222-VIII внесено зміни та визначено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною третьою статті 2 Закону №222-VIII (в редакції Закону №139-ІХ), встановлено, що суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають також такі види господарської діяльності як виробництво і торгівля пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Ліцензування видів господарської діяльності, що відповідно до цієї статті ліцензуються з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах, здійснюється з дотриманням вимог статті 3 цього Закону (частина друга статті 7 Закону №222-VIII).

Статтею 3 Закону №222-VIII обумовлено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципах, закріплених у цій статті. Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону №222-VIII).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №222-VIII (із змінами, внесеними Законом №139-ІХ) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування.

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

Таким чином, з 18 грудня 2019 року змінами до абзацу першого частини другої статті 2 Закону №222-VIII визначено, що дія Закону №222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним. При цьому статтею 7 Закону №222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.

Отже, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, мав правомірні очікування на додержання державою та її органами як суб`єктами владних повноважень норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України (ДПС), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01 липня 2019 року, внесено зміни до пункту 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 (далі - Перелік органів ліцензування), згідно з яким територіальні органи ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Виходячи із норм Закону №481/95-BP та Переліку органів ліцензування, відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 01 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу. При цьому за приписами статті 15 Закону №481/95-BP ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

З наведеного випливає, що за таких умов порушується встановлений абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII принцип державної політики у сфері ліцензування, за яким при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, передбачається строк для реалізації цих змін не менше двох місяців. Цей строк необхідний як для держави для унормування змін у правовідносинах, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Визначення лише з 01 липня 2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним та не встановлення для суб`єктів господарювання строку для приведення своєї діяльності у відповідність до вимог закону є порушенням сприятливого та справедливого балансу між державними та приватними інтересами.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 «Рисовський проти України» (заява №29979/04), Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

У пункті 74 рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведений вище аналіз законодавства вказує на те, що Законом №481/95-BP чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, та лише з 01 липня 2019 року визначено, що територіальні органи ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним (постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545). Таким чином, позивач міг оцінювати днем виникнення повноважень на прийняття документів та видачі ліцензії відповідачем саме 01 липня 2019 року, як це визначено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545.

За таких обставин держава штучно створила умови, за яких суб`єкти господарювання в умовах нечіткості закону позбавлені можливості здійснювати діяльність на підставі виданих їм ліцензій вже з 01 липня 2019 року.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та пункту 56.21 статті 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд наголошує, що до 01 липня 2019 року Закон №481/95-BP не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону зі змінами та доповненнями, внесеними Законом №2628-VIII, розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України лише 19 червня 2019 року визначив орган ліцензування, який видаватиме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем торгівлі, обумовивши дату набрання чинності своєю постановою 01 липня 2019 року.

Тобто створені для добросовісних платників податків перешкоди в господарюванні і призвели до накладення штрафу на ПП «НТФ «Укр-Петроль», що в свою чергу порушує права суб`єкта господарювання та ставить його в поле правової невизначеності економічного тягаря щодо відсутності можливості реалізовувати товар та нести відповідні збитки.

Таким чином двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах не був дотриманий, яке привело до несприятливих наслідків для підприємства.

Отже, неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з його вини, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2019 №0001853200, від 14.11.2019 №0002393200 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до дія Закону України від 02.03.2015 №222 «Про ліцензування видів господарської діяльності» відповідно до частини 2 статті 2 не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону №481/95-В, оскільки вказана норма закону виключена з 01.07.2019.

Щодо посилання відповідача на лист ДФС України від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17, яким повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м. Києві щодо набрання чинності з 01.07.2019 змінами до Закону №481, та зазначено, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним), суд зазначає наступне.

Так, вказаний лист не є нормативно-правовим актом, він не адресований суб`єктам господарювання. Отже позивач, не маючи такого листа з викладеною інформацією, правомірно оцінював днем виникнення повноважень на прийняття документів та видачі ліцензії відповідачем саме 01.07.2019, що визначено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7500,00 грн, сплачений платіжним дорученням №2522 від 25.06.2020 (а.с.4).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 29 жовтня 2019 року №0001853200 та від 14 листопада 2019 року №0002393200.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «УКР-ПЕТРОЛЬ» 44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Драгоманова, будинок 19А, код ЄДРПОУ 32215743) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 12, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати в сумі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій