Рішення № 92556293, 27.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 жовтня 2020 р. Справа № 120/3445/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначені пільгової пенсії згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пільгову пенсію згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подання відповідної заяви.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пільгової пенсії згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначені пільгової пенсії оскільки, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника становить 26 років 7 місяців 27 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи заявника в Російській Федерації з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з огляду на відсутність документального підтвердження про нарахування та сплату страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації.

Дане рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивач вважає незаконним та протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. За відсутності стажу роботи, встановленого пунктом 2.2. статті 114 Закону №1058, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 24 років 06 місяців у чоловіків.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника становить 26 років 7 місяців 27 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи заявника в Російській Федерації з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з огляду на відсутність документального підтвердження про нарахування та сплату страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 023830008242 від 15.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного вище рішення, страховий стаж заявника складає 26 років 7 місяців 27 днів, однак до нього не зараховано період роботи заявника в Російській Федерації з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з огляду на відсутність документального підтвердження про нарахування та сплату страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи та спірним правовідносинам суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Суд зазначає, що спірним у цій справі є питання щодо наявності необхідного стахового стажу для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно норм статті 1 Закону України № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно частини 1 статті 114 Закону України № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.

Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах стало відсутність необхідного страхового стажу, а саме позивачу незараховано до страхового стажу період його роботи з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в ООО "Руиз Даймондс" (Російська Федерація) з огляду на відсутність документального підтвердження про нарахування та сплату страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI, права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.

Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 року "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн", встановлює, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно з пунктом 6 зазначеної Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили цією угодою.

Зі змісту наведених положень Угоди, суд доходить висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з частинами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994 року, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу роботи позивача з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в ООО "Руиз Даймондс" (Російська Федерація) на посаді гранувальника алмазів здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації", який застосовувався до 01.01.2015 року, страховий стаж - стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина 1 статті 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації").

Згідно з частиною 2 статті 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Отже, страховий стаж за період роботи позивача з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в ООО "Руиз Даймондс" (Російська Федерація) на посаді гранувальника алмазів відповідно до законодавства Російської Федерації має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Відповідно наявної у матеріалах справи довідки про заробітну плату для призначення пенсії від 21.06.2016 року № 1122, виданої ООО "Руиз Даймондс", дійсно у 2010-2011 роках нарахування страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації не відбувалася на підставі підпункту 15 пункту 1 статті 9 Федерального Закону Російської Федерації №212-ФЗ від 24.07.2009 року.

На переконання суду вказаний лист лише засвідчує факт того, що сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період не відбувалася в силу змін до законодавства Російської Федерації.

Отже, рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах № 023830008242 від 15.01.2020 року винесене з формальних підстав та не містить в собі ніякого нормативного підґрунтя.

Суд також наголошує, що щодо усіх періодів роботи позивача здійснені записи трудової книжки, які оформлені у відповідності до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивачем. На переконання суду записи в трудових книжках щодо роботи позивача самі по собі дають вичерпну інформацію про особливий характер його роботи.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27.03.2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24.05.2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20.03.2019 року, справа № 688/947/17; від 09.09.2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31.10.2019 року, справа № 235/7373/16.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в ООО "Руиз Даймондс" (Російська Федерація).

Що стосується вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові у призначені пільгової пенсії, судом враховано, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у не здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Судом встановлено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на заяву позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах виніс рішення № 023830008242 від 15.01.2020 року, а отже допустив активну поведінку (вчинення дій) щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись також статтею 245 КАС України вбачає визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830008242 від 15.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пільгову пенсію ОСОБА_1 з дня подання відповідної заяви, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Аналізуючи статтю 8, 26, 45, 114 Закону України №1058-IV, позивач станом на момент звернення для призначення пенсії повинен бути громадянином України, досягти 55 річного віку, мати страховий стаж не менше 27 років 6 місяців та звернутися до органу пенсійного фонду для призначення пенсії не пізніше місячного терміну.

Щодо страхового стажу, то безспірним є 26 років 7 місяців 27 днів, з яких 12 років 7 місяців пільгового, які самостійно визначені відповідачем. Окрім цього зарахуванню підлягає спірний період: з 01.01.2010 року по 31.12.2011 в ООО "Руиз Даймондс" (Російська Федерація) на посаді гранувальника алмазів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується частиною 1 статті 139 КАС України, відповідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830008242 від 15.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Мультян Марина Бондівна