Рішення № 92554561, 21.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2020 року Справа № 903/380/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 903/380/20

за позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс", м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м. Луцьк

про визнання недійсними додаткових угод до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017, стягнення 290 150 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

27.05.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н і дати Комунального підприємства "Одесміськелектротранс", в якій позивач просить визнати недійсними додаткові угоди №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017, укладені до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 між Комунальним підприємством "Одесміськелектротранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" безпідставно отримані кошти в розмірі 209 150 грн.

На обгрунтування вимоги про визнання угод недійсними позивач посилається на те, що при укладанні додаткових угод №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017 до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 було порушено приписи пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі": змінено ціну за одиницю товару у бік її збільшення за відсутності коливання ціни такого товару на ринку.

На обгрунтування вимоги про стягнення 209 150 грн. позивач посилається на те, що він надмірно сплатив їх з урахуванням додаткових угод додаткових угод №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017 до договору та на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України просить ці кошти стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 01.06.2020 у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" про відстрочку сплати судового збору було відмовлено; позовну заяву Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" залишено без руху; встановлено позивачу - Комунальному підприємству "Одесміськелектротранс" строк не пізніше 5 днів з дня закінчення строку дії карантину для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків та надання суду: доказів оплати судового збору в розмірі - 8 556,25 грн. (4 204 грн. за вимоги немайнового характеру, 4 352,25 грн. за вимогу майнового характеру) в порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір"; доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (розрахункова квитанція або касовий чек).

25.06.2020 від Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.06.2020 було прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 27.07.2020 року.

23.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив №147 від 23.07.2020 на позов, в якому відповідач позову не визнає та просить відмовити у його задоволенні повністю.

29.07.2020 відповідач подав до суду клопотання б/н від 28.07.2020, в якому просив підготовче засідання проводити за відсутності представника відповідача у зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання.

В судове засідання 29.07.2020 представники сторін не з`явилися, про судовий розгляд сторони були повідомлені належним чином.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038528127.

Позивачу ухвала суду від 30.06.2020 була надіслана на електронну пошту.

Ухвалою від 29.07.2020 суд постановив підготовче засідання відкласти на 12.08.2020; запропонувати позивачу в строк до 10.08.2020 року подати суду відповідь на відзив.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038680620.

Ухвалою від 12.08.2020 суд постановив строк проведення підготовчого провадження продовжити на 30 днів - до 30.09.2020 включно; підготовче засідання відкласти на 02.09.2020; запропонувати позивачу в строк до 31.08.2020 року подати суду відповідь на відзив, в якому викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

31.08.2020 на офіційну електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідь на відзив, не засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ).

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з метою дотримання судом вимог Господарського процесуального кодексу України на офіційну електронну адресу суду мають надсилатися електронні листи, підписані електронним цифровим підписом (ЕЦП).

А тому документи, не засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ), не приймаються судом до розгляду.

02.09.2020 через відділ документального забезпечення та контролю суду відповідач подав клопотання б/н від 02.09.2020, в якому просив підготовче засідання проводити за відсутності представника відповідача у зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання. Разом з цим, відповідач зазначав про те, що ознайомився з відповіддю позивача на відзив, вважає її необгрунтованою та такою, що не спростовує доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

В судове засідання 02.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038885477.

Представник відповідача ухвалу суду від 12.08.2020 отримав 17.08.2020, про що свідчить його підпис на ухвалі суду.

Станом на 02.09.2020 інших заяв та клопотань від представників сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 02.09.2020 було закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 30.09.2020.

21.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає відзив відповідача необгрунтованим та просить визнати недійсними додаткові угоди №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017 до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017, стягнути з ТзОВ "Нафтотрейд Ресурс" безпідставно отримані кошти в розмірі 209 150 грн.

Також 21.09.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

30.09.2020 від відповідача надійшла заява б/н від 29.09.2020, в якій відповідач просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача; проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві.

В судове засідання 30.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Факт належного повідомлення сторін про судовий розгляд підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4301038977088, №4301038977096.

Згідно із ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

В судовому засіданні на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву з 30.09.2020 до 21.10.2020

Сторін повідомлено про дату, час, місце наступного судового засідання з розгляду справи по суті ухвалою від 30.09.2020 на підставі ст.120 ГПК України.

Позивач в судове засідання 21.10.2020 не з?явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення суду 13.10.2020.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач в судове засідання 21.10.2020 не з?явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення суду 06.10.2020.

Разом з цим, відповідач 21.10.2020 подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд.

Свою правову позицію щодо заявлених до нього вимог відповідач виклав у відзиві на позов.

З огляду на викладене, спір було вирішено судом за відсутності представників сторін на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога позивача про визнання недійсними додаткових угод до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 та стягнення 290 150 грн. обгрунтована і підлягає до задоволення.

17.01.2017 року Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" на веб-порталі публічних закупівель «PROZZORO» розмістило оголошення про намір здійснити закупівлю дизельного палива та бензину А-92 обсягом 163 500 л та 24 500 л відповідно, та розмістило тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2017-01-17-00287-a).

У відкритих торгах взяли участь два учасника, які надіслали наступні тендерні пропозиції: ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", остаточна цінова пропозиція 3 797 720,00 грн з ПДВ; ТОВ «ТЕХОЙЛ РІТЕЙЛ», остаточна цінова пропозиція 3 864 600,00 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 03.02.2017 року №4 переможцем торгів визнано ТОВ "Нафтотрейд Ресурс".

За результатами відкритих торгів 15.02.2017 року укладено договір № Т-ОМТС-П/2017/159 на поставку бензину А-92 об`ємом 25 500 літрів за ціною 21,94 гривень та дизельного пального об`ємом 163 500 літрів за ціною 19,94 гривень. Сума цього договору складає 3 797 720,00 грн., в тому числі ПДВ 632 953,33 грн.

У подальшому відповідач заявив про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв`язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України.

На підтвердження цього факту відповідач надав довідку Одеської регіональної палати від 15.02.2017 року, в якій вказано, що роздрібна ціна складає: бензин А-92 - 22,40-22,50 грн. за один літр, дизельне пальне - 20,9-21,00 грн. за один літр.

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв`язку з виробничою необхідністю в отриманні бензину та дизельного палива він був вимушений укласти до договору на поставку бензину додаткові угоди.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про закупівлю товарів № Т-ОМТС- 12017/159 були внесені зміни щодо кількості та вартості товару.

Вартість бензину А-92 збільшена з до 23,54 грн. за один літр, при цьому зменшено об`єм поставки до 22 834,7495 літрів.

Вартість дизельного пального збільшена до 21,54 грн. за один літр, при цьому зменшено об`єм поставки до 151 355 літрів.

25.04.2017 року було укладено додаткову угоду №2 до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017.

Відповідно до додаткової угоди №2 вартість бензину А-92 збільшилась до 23,54 гривень за один літр, а об`єм зменшився до 22 834,7495 літрів.

Вартість дизельного палива збільшилась до 22,04 гривень за один літер, а об`єм зменшився до 24 789,7187 літрів.

Як зазначає позивач, вказані зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати від 24.04.2017 року за ініціативою відповідача.

Додаткові угоди не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час закупівлі, принципами закупівлі є добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час закупівлі, договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, діючій на час закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (ч. ч. 1, 2, 3) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами відкритих торгів було укладено договір про закупівлю товарів № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017, у якому сторони досягнули згоди щодо предмета закупівлі, його кількості та ціни.

Позивач не оспорює відповідності основної процедури закупівлі товару за державні кошти за договором № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час укладення договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

З аналізу змісту оспорюваної додаткової угоди №1 від 15.02.2017 вбачається, що в результаті укладення цієї додаткової угоди відбулось зменшення ціни договору за рахунок підвищення ціни одиниці товару з одночасним зменшенням його кількості (бензину А-92 на 1665,25 л, дизельного палива на 12145 л). Тобто, після внесення змін до договору додатковою угодою№1 від 15.02.2017 положення договору про предмет, зокрема, кількість товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалась закупівля більшої кількості бензину, дизельного палива та за нижчою ціною, ніж це визначено оспорюваною додатковою угодою.

Таким чином, уклавши додаткову угоду №1 від 15.02.2017 до договору про закупівлю товарів № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017, сторони порушили приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час укладення додаткової угоди.

Укладення додатковї угоди №1 від 15.02.2017 на таких умовах порушує також приписи ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час укладення угоди, якою визначено принципи закупівлі.

З аналізу змісту оспорюваної додаткової угоди №2 від 25.04.2017 вбачається, що в результаті укладення цієї додаткової угоди відбулось зменшення ціни договору за рахунок підвищення ціни одиниці товару з одночасним зменшенням його кількості (бензину А-92 на 1665,25 л, дизельного палива на 12720,28 л). Тобто, після внесення змін до договору додатковою угодою№2 від 25.04.2017 положення договору про предмет, зокрема, кількість товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалась закупівля більшої кількості бензину, дизельного палива та за нижчою ціною, ніж це визначено оспорюваною додатковою угодою.

Таким чином, уклавши додаткову угоду №2 від 25.04.2017 до договору про закупівлю товарів № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017, сторони порушили приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час укладення додаткової угоди.

Укладення додатковї угоди №2 від 25.04.2017 на таких умовах порушує також приписи ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, діючій на час укладення угоди, якою визначено принципи закупівлі.

Враховуючи те, що ціна є істотною умовою договору про закупівлю товарів за державні кошти, то відповідно до наведених вимог законодавства, вона може бути змінена після підписання договору до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі лише в разі зміни ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку.

У роз`ясненні Мінекономрозвитку України від 27.10.2016 №3302-06/34307-6 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Тобто, для збільшення ціни закупівлі товару, яка узгоджена в договорі закупівлі товару за державні кошти, сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

Коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням.

Тобто, сторони договору мають довести факт коливання ціни у бік підвищення на ринку паливно-мастильних матеріалів за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткової угоди.

Підставою, яка викликала необхідність укладення додаткової угоди №1 від 15.02.2017 до договору № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.201, позивач зазначив збільшення цін на пальне, посилаючись на довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2017.

Згідно з довідкою Одеської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2017 роздрібні ціни (АЗС) комерційних пропозицій крупних поставщиків нафтопродуктів на: Укрнафта, Укр-Петроль, SUN OIL визначені в гривнях України за 1 літр і становлять, враховуючи ПДВ, на території Одеси і Одеської області на: бензин А-92 - 22,4 - 22,5 грн.; дизпальне - 20,9 - 21 грн. В довідці зазначено, що ціни визначені на 03.02.2017.

Довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2017 відображає ціну на бензин А-92 та дизельне пальне станом на 03.02.2017 та не свідчить про динаміку росту цін на пальне протягом одного дня - 15.02.2017.

Відтак, у сторін були відсутні підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю в день його підписання, оскільки сторонами не надано належних доказів, які б підтверджували коливання цін на пальне у бік збільшення впродовж одного дня - 15.02.2017 з моменту укладення договору № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 до моменту внесення до нього змін додатковою угодою №1 від 15.02.2017

Підставою, яка викликала необхідність укладення додаткової угоди №2 від 25.04.2017 до договору № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.201, позивач зазначив збільшення цін на пальне, посилаючись на довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 24.04.2017.

Згідно з довідкою Одеської регіональної торгово-промислової палати від 24.04.2017 роздрібні ціни (АЗС) комерційних пропозицій крупних поставщиків нафтопродуктів: WOG, OKKO, SOCAR визначені в гривнях України за 1 літр і становлять, враховуючи ПДВ, на: бензин А-92 - 25,97 - 25,99 грн.; дизпальне - 24,49 грн. В довідці зазначено, що ціни визначені на 24.04.2017.

Надана довідка не підтверджує коливання ціни на ринку нафтопродуктів (в сторону збільшення) з 15.02.2017, коли було укладено договір на закупівлю, до 25.04.2017, коли було укладено додаткову угоду №2 від 25.04.2017.

Ця довідка лише констатує рівень роздрібних цін на АЗС. Доказів на підтвердження ринкової вартості нафтопродуктів на момент укладення додаткової угоди №2 від 25.04.2017, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з 15.02.2017 по 25.04.2017, не надано.

Тобто, для збільшення ціни закупівлі товару, яка узгоджена в договорі закупівлі товару за державні кошти, сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, сторонами не доведено та документально не підтверджено факт коливання ціни бензину А-92 та дизпалива на ринку у бік їх збільшення з 15.02.2017 по 25.04.2017, а відтак були відсутні правові підстави для внесення змін до договору про закупівлю товарів шляхом укладення додаткової угоди №2 від 25.04.2017.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що збільшення ціни товару не призвело до збільшення загальної ціни договору.

Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові, оскільки загальна ціна договору не збільшилась виключно за рахунок зменшення предмету закупівлі - кількості пального.

Виходячи з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 ЦК України, позивач не був позбавлений права розірвати у встановленому законодавством порядку договір, укладений на невигідних для нього умовах. Завдяки тому, що відповідач у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну на бензин та дизельне паливо, він і став переможцем торгів. Відповідач, знаючи про ціни, які склалися на ринку нафтопродуктів на момент підписання договору, гарантував їх постачання позивачу за цінами, узгодженими в договорі № Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017

Тендерною документацією, а в подальшому і в укладеному договорі про закупівлю, позивач визначив не лише ціну товару, а й кількість, яку планував закупити. В результаті укладення додаткових угод №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2020, кількість товару, що також є істотною умовою договору, була значно зменшена, що є порушенням економічних інтересів держави.

З огляду на те, що додаткові угоди №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017 укладені без документального підтвердження підвищення цін з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності у внесенні змін, що порушує приписи ст. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», та призвело до суттєвого зменшення обсягів пального, що планувалося закупити, вимога позивача про визнання недійсними цих додаткових угод обґрунтована і підлягає до задоволення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, 16.04.2019 у справі №915/346/18.

У постанові від 12.02.2020 по справі №913/166/19 Верховний Суд зазначив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

До позовної заяви позивач додав розрахунок переплати (а.с.26-28), згідно з яким за додатковими угодами №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017 відповідач отримав 3 797 394 грн.

За додатковою угодою №1 було отримано 125990 літрів дизельного пального за ціною 21,54 грн. та 17500 літрів бензину А-92 за ціною 23,54 грн. на суму, загальною вартістю 3125774,60 грн.

Отже, переплата за додатковою угодою №1 становить 229584 грн.

За додатковою угодою №2 було отримано 24780 літрів дизельного пального за ціною 22,04 грн. та 5330 літрів бензину А-92 за ціною 23,54 грн. на суму, загальною вартістю 671619,40 грн.

Отже, переплата за додатковою угодою №2 становить 60 566 грн.

Таким чином, загальна сума переплати становить 290150 грн.

Відповідач під час розгляду справи розрахунку позивача не оспорював.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, враховуючи норму ч.1 ст.1212, пункт 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, вимога позивача про стягнення з відповідача суми переплати за додатковими угодами №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017, що мала місце внаслідок неправомірного збільшення ціни товару шляхом укладання спірних угод з порушенням законодавства, також підлягає до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із змісту додаткових угод №№1, 2 їх було укладено відповідно 15.02.2017, 25.04.2017.

Згідно з відмітками ПАТ «Укрпошта» на конверті позивач надіслав позовну заяву до суду 21.06.2020.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зазначає, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З огляду на те, що додаткові угоди №№1, 2 було укладено відповідно 15.02.2017, 25.04.2017, то днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочинів, тобто 15.02.2017, 25.04.2017.

Враховуючи приписи ст.257, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо заявлених вимог сплив 15.02.2020, 25.04.2020.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/2974/18 від 21.11.2018.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була надіслана до суду 21.06.2020, тобто після спливу позовної давності.

У відповідності до частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідач до винесення судом рішення у справі не заявив про сплив позовної давності.

За таких обставин позовна давність судом не застосовується.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 15.02.2017, №2 від 25.04.2017, укладені до договору №Т-ОМТС-П/2017/159 від 15.02.2017 між Комунальним підприємством "Одесміськелектротранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (43010, м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33680859) на користь Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (65007, м.Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03328497) 209 150 грн.; 8556 грн. 25 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.11.2020.

Суддя І. О. Якушева