Рішення № 92551198, 26.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/86/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Справа № 908/1733/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІО”, 49000, м. Дніпро, вул. Робоча,буд. 17, кв. 5а

адреса для листування: 49019, м. Дніпро, вул. Магазинна, буд. 9

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВРІТЕЙЛ”, 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207

про стягнення 106 863,60 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІО” (далі ТОВ “ТРІО”) надійшла позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВРІТЕЙЛ” (надалі ТОВ“АЗОВРІТЕЙЛ”) 106 863,60 грн. заборгованості за договором від 18.07.18 № СТМ/1807 з урахуванням договору від 06.09.19 № 0209/19, з якої: 100 000,00 грн. основного боргу, 3560,81 грн. інфляційних витрат та 3302,79 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням новим боржником перед позивачем грошового зобов`язання за договором поставки від 18.07.18 № СТМ/1807 з урахуванням договору від 06.09.19 № 0209/19. Оскільки за договором про переведення боргу від 06.09.19 № 0509/19 відповідач прийняв на себе зобов`язання боржника за наведеним вище договором поставки перед позивачем та відповідно не виконав його у встановлений вказаним договором строк ТОВ “ТРІО” звернулось до суду з вимогами про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу, а також 3560,81 грн. інфляційних витрат та 3302,79 грн. 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1733/20 між суддями, 08.07.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.07.20 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1733/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

14.07.20 на адресу суду від ТОВ “ТРІО” надійшла заява, в якій позивач вказав наступне. Між ТОВ “ТРІО” та ТОВ“АЗОВРІТЕЙЛ” укладено лише один договір за номером СТМ/1807, і цей договір датовано 18.07.18. В договорі № 0509/19 від 06.09.19 про переведення боргу міститься посилання на іншу дату цього договору – 11.07.18, але це є технічною печаткою. На виконання зазначеного договору про переведення боргу відповідач вже перерахував позивачу 53 483,00 грн., що свідчить про факт його визнання відповідачем.

Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, представником відповідача копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримано 17.07.20.

Відзиву на позовну заяву відповідачем до суду у строк визначений ухвалою про відкриття провадження у цій справі № 908/1733/20 не надано.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано до суду у строк визначений ГПК України (з урахуванням змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20 та Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20) відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. постанов чинних станом на дату винесення цього рішення у справі, а також наданої Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.18 між товариством з обмеженою відповідальністю “ТРІО” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (Покупець) укладено договір поставки № СТМ/1807 з Протоколом узгодження розбіжностей від 18.07.18, за умовами якого (п. 1.1., п. 12.1.) Постачальник зобов`язався в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність Покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгоджені ціні, а останній зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.18. У випаду, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний раз.

06.09.19 товариством з обмеженою відповідальністю “ТРІО” (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Боржник) укладено договір про врегулювання заборгованості № 0209/19 (далі договір № 0209/19).

Згідно з п.1.1. договору № 0209/19, цей договір регулює правовідносини, що пов`язані з договірним врегулюванням сторонами умов виконання Боржником на користь кредитора грошових зобов`язань (далі – борг) за договором № СТМ/1807 від 18.07.18, укладеним між Кредитором та боржником, з усіма існуючими змінами, доповненнями, договорами про внесення змін та доповнень, додатковими договорами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною (далі Контракт).

У п. 2.1. договору № 0209/19 сторонами підтверджено, що станом на дату цього договору, весь борг Боржника перед Кредитором за Контрактом складає 255 804,96 грн. – заборгованість за поставлений товар.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1. договору № 0209/19, сторони погодили наступні умови врегулювання боргу: у строк не пізніше 20.09.19 Боржник зобов`язується сплатити Кредитору частину боргу у загальному розмірі 153 483 грн. (сума заборгованості за поставлений товар).

З дати сплати Боржником частини боргу, визначеної в п.3.1.1 цього договору, Кредитор згідно з п. 3.1.2 договору № 0209/19 прощає Боржнику залишок Боргу у загальному розмірі 102 322 грн. (сума заборгованості за поставлений товар).

Пунктом 4.1. договору № 0209/19 передбачено, що цей договір визначає істотні умови контракту, є договором про внесення змін до Контракту та є невід`ємною частиною Контракту, проте не потребує обов`язкового внесення змін до тексту Контракту.

Згідно з п. 4.7. договору № 0209/19, договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками Сторін за умови підписання між ТОВ “ТРІО” (Постачальник), ТОВ “Український Рітейл” та ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” договору про переведення боргу (зміну сторони у зобов`язанні) і діє до повного виконання.

06.09.19 між товариством з обмеженою відповідальністю “ТРІО” (Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (Первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “АЗОВРІТЕЙЛ” (Новий боржник) укладено договір про переведення боргу (зміну сторони у зобов`язанні) № 0509/19 (далі договір № 0509/19).

За умовами п. 1.1 договору № 0509/19, цей Договір направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов`язанні Первісного боржника на Нового боржника (переведення боргу) в порядку та на умовах, визначених даним Договором та діючим Законодавством України, у зобов`язаннях, що виникли з договору поставки № СМТ/1808 від 11.07.18, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами та додатками до нього (них), що є його невід`ємною частиною), надалі іменується «Основний договір», з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209 р., укладеного Кредитором із Первісним боржником. Цей Договір визначає істотні умови та є невід`ємною частиною Основного договору.

Пунктом 1.2. договору № 0509/19 визначено, що борг (грошові зобов`язання) Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором, що переводиться на Нового боржника за цим Договором, становить 153 483 грн. і складається з наступних зобов`язань: заборгованість за основним зобов`язанням по договору поставки № СМТ/1807 від 11.07.18 – 153 483 грн.; заборгованість за штрафами/пенями від простроченої суми складає 0.00 гривень (нуль гривень нуль копійок).

Відповідно до п. 1.3. договору № 0509/19, Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення Боргу та зобов`язується прийняти виконання зобов`язань від Нового боржника.

Згідно з п. 1.5. договору № 0509/19, моментом переведення Боргу Первісного боржника на Нового боржника та виникнення зобов`язань Нового боржника перед Кредитором на загальну суму 153 483 грн. є дата підписання Сторонами цього Договору.

За змістом пунктів 3.3. та 3.5 договору № 0509/19, Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором, а Кредитор зобов`язується прийняти виконання зобов`язань від Нового боржника, на умовах Основного договору у загальній сумі, визначеній в п. 1.2. цього Договору.

Пунктом 5.1 договору № 0509/19 визначено, що цей Договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками Сторін і діє до завершення виконання Сторонами зобов`язань за ним.

ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” згідно з платіжним дорученням від 24.04.20 № 2000000305 на суму 53 483,00 грн. частково сплатило ТОВ “ТРІО” заборгованість за договором про переведення боргу № 0509/10 від 06.09.19.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов`язання, як новий боржник за договором поставки від 18.07.18 № СТМ/1807 з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19, позивачем 15.05.20 на адресу ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” надіслано вимогу про сплату основного боргу у сумі 100 000 грн.

З підстав порушення відповідачем грошових зобов`язань ТОВ “ТРІО” звернулось до суду з вимогами про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, а також 3560,81 грн. інфляційних витрат та 3302,79 грн. 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та висновок суду

Частина 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 520-521 ЦК України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При вирішенні спору судом враховано, що за договором від 06.09.19 № 0509/19 укладеним між ТОВ “Український рітейл”, ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” та ТОВ “ТРІО” змінено боржника за договором поставки № СМТ/1807 від 11.07.18 («Основний договір») з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19.

В той же час, як свідчить зміст договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19, який укладено між ТОВ “Український рітейл” та ТОВ “ТРІО” він є невід`ємною частиною договору поставки від 18.07.18 № СТМ/1807.

А згідно з поясненнями позивача, які викладені у заяві, що надійшла до суду 14.07.20, між ТОВ “Український рітейл” та ТОВ “ТРІО” окрім договору поставки від 18.07.18 № СТМ/1807 інші договори на поставку товару не укладались.

Викладене свідчить про допущення у тексті договору про переведення боргу від 06.09.19 № 0509/19 описки у даті договору поставки № СТМ/1807 (Основний договір).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до укладеного між ТОВ “Український рітейл”, ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” та ТОВ “ТРІО” договору від 06.09.19 № 0509/19 змінено боржника - ТОВ “Український рітейл” саме за договором поставки № СМТ/1807 від 18.07.18 («Основний договір») з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19.

З огляду на викладене вбачається, що у зв`язку з укладенням договору про переведення боргу від 06.09.19 № 0509/19 на підставі положень статей 520, 521 ЦК України відбулась заміна боржника - ТОВ “Український рітейл” у зобов`язанні, що виникли за договором поставки від 18.07.18 № СТМ/1807 (Основний договір), укладеним між позивачем та ТОВ “Український рітейл”, з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19 (який є невід`ємною частиною Основного договору), укладеного позивачем і ТОВ “Український рітейл”, на нового боржника - ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ”.

Таким чином, у ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ”, як нового боржника за договором про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19, який є невід`ємною частиною договору № СМТ/1807 від 18.07.18, з дати підписання договору від 06.09.19 № 0509/19 виникло зобов`язання по сплаті ТОВ “ТРІО” 153 483 грн. боргу у строк не пізніше 20.09.19.

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” свої зобов`язання по оплаті боргу за договором про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19, який є невід`ємною частиною договору № СМТ/1807 від 11.07.18 у строк по 20.09.19 включно не виконало.

Згідно з платіжним дорученням від 24.04.20 № 2000000305, відповідачем здійснено часткову оплату боргу за договором про переведення боргу від 06.09.19 № 0509/19, а саме сплачено 53 482 грн.

Іншу частину боргу у розмірі 100 000 грн. ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” позивачу не сплачено, чим порушено його права, як Кредитора за договором про врегулювання заборгованості від 06.09.19 № 0209/19.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ “ТРІО” до ТОВ“АЗОВРІТЕЙЛ” про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами та, як наслідок, задовольняється судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3560,81 грн. інфляційних збитків за період з жовтня 2019 р. по квітень 2020 р. та 3302,79 грн. за загальний період з 21.09.19 по 03.07.20.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р.).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом прийнято до уваги, що згідно з абз. 3 п. 3.2. роз`яснень викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13№ 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Факт порушення ТОВ “АЗОВРІТЕЙЛ” строку здійснення розрахунків з позивачем на суму 153483,00 грн. підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції (за допомогою ІПС «Законодавство») за спірний період, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2112,29 грн. інфляційних збитків з жовтня 2019 р. по квітень 2020 р. та 3302,89 грн. 3 % річних за загальний період з 21.09.19 по 03.07.20.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків судом визнаються необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судом відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2073,51 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73-80, 91, 129, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВРІТЕЙЛ” (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, код ЄДРПОУ 35514807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІО” (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 17, кв. 5а, код ЄДРПОУ 30544093) – 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 29 грн. інфляційних збитків, 3302 (три тисячі триста дві) грн. 89 коп. 3 % річних та 2073 (дві тисячі сімдесят три) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Повне рішення складено 29.10.20.

Суддя В.Л. Корсун