Рішення № 92549332, 27.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10092/20 н/п 2/766/8420/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Білої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про відшкодування збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що07.01.2020р. він уклав з відповідачем фінансовий кредитний договір №3194704618/201541 у розмірі 1000,00грн. строком на 3 дні. Фінансові зобов`язання не виконав по причини покладений на нього службових обов`язків, ас саме перебував на передовій, захищав суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Однак позивач повідомив, що на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідач неодноразово телефонував його рідним та знайомим з погрозами та нецензурною лексикою, обіцяли відібрати майно та завдати шкоду здоров`ю, телефонували з погрозами його брату та малолітній дитині протягом доби. Позивач оплатив повністю суму заборгованості перед ТОВ «ГОУФІНГОУ» в розмірі 4500грн. Просить стягнути з відповідача на його користь 3500грн. переплати за кредитом та 5000грн. моральної шкоди.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач та його представника не з`явилися, позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань чи відзиву до суду не надав.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на ухвалення судом заочного рішення, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 3194704618/201541, відповідно якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000,00грн. строком на 3 дні, тобто до 09.01.2020 року. За користуванням кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 3194704618/201541 ОСОБА_1 повинен сплатити 1055,50грн., тобто 1000,00грн. суму кредиту; 1,85грн. –проценти за день користування; 55,50грн. – проценти за користуванням кредитом.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 03.05.2019р. Донецько-Луганським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги.

Відповідно до довідки №12/50 від 14.01.2020р. Державної прикордонної служби України видана ОСОБА_1 в тому, що він з 16.11.2018р. по 14.01.2020р. безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області н.п. Сартана.

Відповідно до смс-повідомлення ТОВ «ГОУФІНГОУ» повідомило, що за договором 3194704618/201541 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 4505,78грн., яка повністю погашена.

Відповідач неодноразово телефонував його рідним та знайомим з погрозами та нецензурною лексикою, обіцяли відібрати майно та завдати шкоду здоров`ю, телефонували з погрозами його брату та малолітній дитині протягом доби.

Судом встановлено, що до складу заборгованості входять відсотки, пеня, штраф, нараховані у особливий період.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Статтею першою Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дано визначення особливого періоду, мобілізації та демобілізації.

Зокрема, визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Із змісту цього визначення та аналогічного змісту визначення, наведеного у статті першій Закону України «Про оборону України», вбачається, що вони дають чітке визначення початку перебігу особливого періоду, але не встановлюють його закінчення.

За таких обставин висновок про закінчення особливого періоду слід формувати з урахуванням юридичних визначень про мобілізацію, демобілізацію та змісту указів Президента України, який за ст. 5 Конституції України та відповідно до норм наведених Законів, наділений повноваженнями щодо оголошення цих станів та стану воєнного часу.

Крім того, мають бути враховані рішення, які приймаються у таких випадках Радою Національної безпеки та оборони України, яка відповідно до ст.7 Закону України «Про оборону України», наділена повноваженнями з координації та контролю органів виконавчої влади з питань оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Зокрема, Рада національної безпеки згідно зі ст. 3 Закону України «Про Раду Національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 р. № 183/98- ВР вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; виконує функції координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, а також, у відповідності до ст.4 цього Закону, приймає рішення щодо невідкладних заходів із розв`язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України. Зазначені рішення згідно зі ст.10 Закону України «Про Раду Національної безпеки і оборони України» вводяться в дію Указами Президента України та є обов`язковими до виконання.

Так, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно -рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Тобто, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Статтею першою цього Закону передбачено, що змістом військового обов`язку є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Військовий обов`язок є конституційним обов`язком, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

З матеріалів справи вбачається, що капітан прапорщик ОСОБА_1 перебуває на військовій службі Державної прикордонної служби України з 16.11.2018року по 14.01.2020 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області н.п. Сартана.

Указом виконуючого обов`язки Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014р. прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців строком на 45 діб.

Таким чином, з дня публікації Указу, тобто з 18 березня 2014 р. почався особливий період, рішень про закінчення якого на час розгляду справи Президент не приймав.

Навпаки, Указами Президента від 06 травня 2014 року, від 21 липня 2014 року та від 14 січня 2015 року оголошувалася часткова мобілізація військовослужбовців в декілька черг, які були в подальшому звільнені в запас.

Останнє рішення про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на час мобілізації на особливий період під час третьої черги часткової мобілізації, було прийняте Указом Президента України № 441/2016 від 26 вересня 2016 р.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу після видачі цих Указів Президент не приймав.

Крім того, на час мобілізації відповідача до складу Збройних Сил України набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014р., яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Таким чином, на час мобілізації позивача до складу Державної прикордонної служби України існувала кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.

Оскільки саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає право позивача на пільги щодо не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед банками, а також процентів за користування кредитом. Тобто у відповідача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки у період з моменту мобілізації позивача до складу Державної прикордонної служби України і до погашення кредиту.

Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, тому доводи Банку з цього приводу, висловлені у відзиві на апеляційну скаргу є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд вважає, що, стягнуті відповідачем ТОВ «ГОУФІНГОУ» з позивача ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитними коштами та неустойки є безпідставними, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Крім матеріальної шкоди, позивачу спричинено моральну шкоду.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як пояснив позивач, моральні страждання полягають у тому, що у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, демонстрацією неповаги до громадських та конституційних прав, а також до вимог чинного законодавства, що викликає недовіру до сили закону, особливо в неповнолітніх членах родини, у приниженні честі та гідності. Наслідки події, що мала місце з вини відповідача, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних душевних та матеріальних ресурсів, що вимагають компенсаторних можливостей для їх подолання.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, що призвело до моральних переживань.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. п. 3, 5, 13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 5000 гривень є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду через вчинення неправомірних дій відповдіача.

У зв`язку з тим, що від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 840грн.80коп. за вимоги майнового характеру, та 840грн.80коп. за вимогу немайнового характеру.

Керуючись ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055, 1166 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (код ЄДРПОУ 42059219, IBAN НОМЕР_2 , р/с НОМЕР_3 в Столичній філії ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 380269, місце знаходження 04071, м. Київ, вул.Хорива,б.1А) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 ) кошти в рахунок відшкодування переплати в розмірі 3500грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (код ЄДРПОУ 42059219, IBAN НОМЕР_2 , р/с НОМЕР_3 в Столичній філії ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 380269, місце знаходження 04071, м. Київ, вул.Хорива,б.1А) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 5000грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (код ЄДРПОУ 42059219, IBAN НОМЕР_2 , р/с НОМЕР_3 в Столичній філії ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 380269, місце знаходження 04071, м. Київ, вул.Хорива,б.1А) на користь Держави судовий збір у розмірі 1 681,60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. І. Кузьміна