Вирок № 92547598, 30.10.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/205/20

Провадження № 1-кп/575/52/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря Кузьменко А.А.

прокурора Скоромного О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калантаєнка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Писарівка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020200150000020 від 27 січня 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

освіта повна загальна середня, неодруженого, непрацевлаштованого,

раніше судимого: 24 квітня 1992 року Великописарівським районним

судом Сумської області за ст.140 ч.3 , ст.215-3 ч.2 КК України до

трьох років позбавлення волі, 13 липня 1995 року Богодухівським

районним судом Харківської області за ст.142 ч.2 КК України до

п`яти років позбавлення волі; 21 грудня 2000 року

Великописарівським районним судом Сумської області за ст.196-1 ч.2

КК України до одного року позбавлення волі; 28 грудня 2001 року

Великописарівським районним судом Сумської області за ст.185 ч.3

КК України до трьох років позбавлення волі; 22 листопада 2006 року

Харківським районним судом Харківської області за ст.185 ч.2,

ст.189 ч.2, ст.70 КК України до трьох років позбавлення волі;

10 вересня 2009 року Великописарівським районним судом Сумської

області за ст.296 ч.4 КК України до трьох років позбавлення волі;

23 червня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської

області за ст.185 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі,

звільнений на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком

один рік; 17 листопада 2014 року Жовтневим районним судом

м.Харків за ст.309 ч.1, ст.71 КК України до одного року одного

місяця позбавлення волі, до цього покарання приєднано невідбуту

частину покарання за вироком Великописарівського районного суду

Сумської області від 10 вересня 2009 року за ст.296 ч.4 КК України,

звільнений 24 листопада 2017 року умовно-достроково на

невідбутий строк 1 місяць 30 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 27 січня 2020 року близько 12 години 30 хвилин перебував поблизу господарства АДРЕСА_1 та під час словесної сварки з ОСОБА_2 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, останній завдав ОСОБА_1 два удари ногою по сідницях. Обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, з мотивів особистої неприязні, яка виникла раптово до ОСОБА_2 під час зазначеного конфлікту, з метою спричинення тілесних ушкоджень, дістав з кишені власної куртки ніж та з прикладанням сили правою рукою наніс ним один удар в ліву передню частину грудної клітки останньому, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої в ліву плевральну порожнину колото-різаної рани в міжребір`ї по передній паховій лінії, малий гемоторакс зліва, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №43 від 04.02.2020 є небезпечними для життя і за цією ознакою, згідно з п.2.1.1 «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились в умисному, протиправному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що 27 січня 2020 року, йдучи додому в АДРЕСА_1 зустрів знайомого ОСОБА_3 , який стояв біля свого господарства. До їх підійшов ОСОБА_2 і мовчки, безпричинно наніс йому два удари ногою по сідницях та став ображати, а після зауваження, став хватати за одяг, схопив за горло та почав душити. Вирватися не міг, оскільки ОСОБА_2 значно вищий його та сильніший. Розуміючи, що його здоров`ю загрожує небезпека, правою рукою вийняв з кишені складальний ніж довжиною близько 10 см. з дерев`яною рукояткою, яким користується вдома, і наніс ним удар в лівий бік ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 пішов додому, а він попрямував до свого господарства. Всі вищевказані події відбувалися в присутності свідків. Працівникам поліції він добровільно видав ніж, яким було заподіяно тілесні ушкодження. У 2008 році ОСОБА_2 заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження і він змушений був перебувати в лікарні на лікуванні. Після отриманої травми втратив слух на одне вухо. З заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 він не звертався, оскільки він просив цього не робити. З висновком судово-медичної експертизи про тяжкість тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_2 та висновком комплексної психолого-психіатричної експертизи погоджується. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 на суму 20000,00 в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, визнав частково. Щиро кається у вчиненому. Просить врахувати, що дії ОСОБА_2 сприймав як реальну загрозу життю та здоров`ю, оскільки останній неодноразово погрожував йому.

Свідок ОСОБА_3 в ході судового розгляду суду пояснив, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є односельцями. Він перебував біля свого господарства в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 йшов вулицею і зупинився біля нього. Вони розмовляли. В цей час до них підійшов ОСОБА_2 та нічого не пояснюючи наніс ОСОБА_1 два удари ногою по сідницях, від яких ОСОБА_1 підскочив. Він попросив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відійти від його господарства, бо з двору вийшла дитина. В цей час ОСОБА_2 наніс ще один удар ногою ОСОБА_1 під сідниці. ОСОБА_1 попросив його забрати дитину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 схопили один одного за одяг спереду. Він їх розтягнув, але вони знову збіглися. ОСОБА_2 вищий та мужніший за ОСОБА_1 , тому на його думку, тримаючи ОСОБА_1 за одяг, міг душити його, але достовірно підтвердити даний факт не може, бо відволікся на дитину та залишив місце пригоди. Що було далі, він не бачив. ОСОБА_2 був разом з незнайомим йому чоловіком.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона співмешкає з ОСОБА_2 в с. Яблучне Великописарівського району Сумської області. 27 січня 2020 року близько 10 години ранку ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 пішли з дому. Перед обідом ОСОБА_2 повернувся додому у супроводі ОСОБА_5 , був у крові. На його тілі під серцем була колота рана шириною близько 2 см. Цього дня ОСОБА_2 перебував у теплій сорочці та курточці. Його забрала машина швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_2 перебували у школі в с.Яблучне Великописарівського району Сумської області. Ішли вулицею с.Яблучне. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 , який стояв біля господарства, де також знаходився автомобіль, і щось сказав на адресу ОСОБА_1 . Останній кинувся на ОСОБА_2 . Він почав їх розтягувати, але ОСОБА_2 сказав, щоб він не ліз, бо получе та відштовхнув його. Вони звелися. ОСОБА_2 став чіплятися до ОСОБА_1 та хотів його ударити, але той ухилився та вийняв з внутрішньої кишені ніж і наніс удар під серце ОСОБА_2 . Чи наносив удари ОСОБА_2 ОСОБА_1 він не пам`ятає. Біля господарства інших осіб не бачив. Після нанесення удару ножем, ОСОБА_1 пішов з місця пригоди, а він викликав поліцію та швидку допомогу і разом з ОСОБА_2 пішли до його будинку. ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 27 січня 2020 року він разом з ОСОБА_5 ходили до школи в с.Яблучне Великописарівського району Сумської області, щоб влаштуватись на роботу. Близько обіду повертались додому. Біля господарства ОСОБА_3 розмовляв з ОСОБА_1 . Він разом з ОСОБА_5 підійшли до їх, щоб привітатись, а потім стали шуткувати. В цей час ОСОБА_3 зайшов до свого господарства, а ОСОБА_1 з внутрішньої кишені куртки вийняв ніж шириною близько 3 см, але короткий, став перекладати його з руки в руку та погнався за ним. Коли він забіг за автомобіль, ОСОБА_1 підбіг до нього та наніс йому удар в лівий бік, задівши легеню і пішов до свого будинку. Побачивши кров, він разом з ОСОБА_5 пішли додому. По дорозі ОСОБА_5 зателефонував на швидку допомогу та повідомив про заподіяння тілесних ушкоджень. Все це тривало близько 7-10 хвилин. Цивільний позов підтримує. Крім того, зауважив, що близько 10 років тому він побив ОСОБА_1 , який з побоями перебував у лікарні, але в послідуючому вони примирилися, він відшкодував кошти за лікування і намагався не зустрічатися з ОСОБА_1 . Цивільний позов, заявлений ним на суму 20000,00 гривень моральної та матеріальної шкоди, підтримує.

З письмових документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, слідує.

Так, відповідно до заяви від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 добровільно видав розкладний ніж, яким наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 ( Т №1 а.с.76).

З протоколу огляду місця події з фототаблицями від 27 січня 2020 року слідує, що в господарстві ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 в присутності понятих ОСОБА_1 добровільно видав ніж (фрагменти) зі слідами речовини бурого кольору, яким він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 (Т№1 а.с. 77-79).

Відповідно до заяви ОСОБА_6 та протоколу огляду місця події з фототаблицями від 27 січня 2020 року слідує, що ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції сорочку теплу сірого кольору, куртку чорного кольору, які належать його сину ОСОБА_2 (Т№1 а.с.80-83).

На час вчинення злочину ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявляв, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Т№1 а.с.100).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 29 січня 2020 року за участю ОСОБА_1 в присутності захисника Калантаєнка С.В., ОСОБА_1 розповів та показав при яких обставинах і як саме наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_2 (Т№1 а.с.107-117).

Покази дані ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту аналогічні показам, даним ним під час розгляду кримінального провадження.

Відповідно до висновку експерта №43 від 04 лютого 2020 року слідує, що ОСОБА_2 заподіяно проникаючу в ліву плевральну порожнину колото-різану рану в 6 міжребір`ї по передній паховій лінії. Малий гемоторакс зліва. Дане ушкодження утворилось від дії гострого предмету та є небезпечним для життя і за цією ознакою, згідно з п. 2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (Т№1 а.с.124-125).

З висновку експерта №19/119/8-15е від 17 лютого 2020 року та № 19/119/8-16е від 19 лютого 2020 на черевиках, курточці, наданих на дослідження, слідів крові не виявлено (Т№1 а.с. 130-135, а.с.144-147).

Відповідно до висновку експерта № 29 від 18 лютого 2020 року слідує, що виявлено колото-різане пошкодження на лівій поличці сорочки, вилученій у ОСОБА_2 , яке утворилось від дії плоского колюче-ріжучого знаряддя, яке має середнього ступеню гостроти лезо, дія якого відобразилася на краях пошкодження (Т№1 а.с.149-153).

З висновку експерта №28 від 19 лютого 2020 року слідує, що пошкодження у верхньому відділі передньої поверхні лівого рукава куртки могло бути спричинено клинком ножа, виявленого в господарстві ОСОБА_1 , або іншим клинком з аналогічними конструктивними особливостями, ступенем гостроти леза, кінця, властивостями обушка (Т№1 а.с.155-160).

Відповідно до висновку експерта № 37 від 17 лютого 2020 походження крові на клинку можливо від особи любої статі, організму якої притаманний антиген Н ізосерологічної системи АВО, у тому числі від самого потерпілого ОСОБА_2 (Т№ а.с.164-167).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06 лютого 2020 року зі свідком ОСОБА_5 слідує, що останній показав як ОСОБА_1 наніс удар ножем ОСОБА_2 (Т№1 а.с.168-170).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06 лютого 2020 року слідує, що ОСОБА_2 показав та розповів, яким чином ОСОБА_1 заподіяв йому тілесні ушкодження. Під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 був разом з ОСОБА_7 та вказує, що між ними виник словесний конфлікт, але причини не зазначає ( Т№1 а.с.172-175).

З висновків експерта № 63 від 21 лютого 2020 року, №58 від 21 лютого 2020 року, № 77 від 25лютого 2020 року слідує, що механізм спричинення тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_2 відповідає механізму, показаному ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту (Т№1 а.с.179-181).

З виписки ( епікриз) слідує, що ОСОБА_1 з 21 липня 2008 року по 15 серпня 2008 року перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні СОКЛ з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, лінійний перелом склепіння черепа з переходом на основу (Т№1 а.с.245).

З висновку комплексної судово психолого –психіатричної експертизи №236 від 12.10.2020 ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення будь-яким психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждає,може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 на момент вчинення кримінального правопорушення не перебував в стані фізіологічного афекту, а відчував негативно забарвлене емоційне переживання страху за власне життя та здоров`я, яке не досягло афективної глибини та суттєво не вплинуло на його свідомість та діяльність. Наявні у ОСОБА_1 індивідуально-психологічні особливості істотно не вплинули на його поведінку під час вчинення ним інкримінованих дій, тобто не порушували та не обмежували його здатність до змістовної оцінки та вольового контролю своїх протиправних дій під час вчинення кримінального правопорушення (Т№2 а.с.141-147).

Суд вважає, що покази ОСОБА_1 є послідовними, узгоджуються з іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, а тому суд вважає, що можуть бути покладені в основу вироку суду.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

При цьому суд враховує роз`яснення, які містяться у абз.2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» - судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч.1 ст.36 КК України).

Під перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу (ч.3 ст.36 КК України).

Враховуючи обставини, встановленні під час розгляду кримінального провадження справи, наявність суспільно небезпечного посягання з боку самого потерпілого, його поведінку, а саме погрози з боку потерпілого на адресу обвинуваченого ОСОБА_1 , нанесення ударів ногою по сідницях, що спричинило фізичний біль, а також здавлення горла, що викликало у ОСОБА_1 не тільки фізичний біль, а й затримку дихання та страх за власне життя та здоров`я, загрозу своєму життю та здоров`ю ОСОБА_1 сприймав як реальну. При цьому суд враховує висновок комплексної судово психолого – психіатричної експертизи, а також спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , з приводу яких ОСОБА_1 лікувався у нейрохірургічному відділенні СОКЛ з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, лінійний перелом склепіння черепа з переходом на основу,що підтверджується історією хвороби. В той же час шкода, заподіяна потерпілому ОСОБА_2 , на думку суду, є надмірною, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці захисту і заподіяна ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та невизначеної шкоди здоров`ю.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який щиро кається у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується задовільно, його стан здоров`я, стан здоров`я його матері та всі інші обставини справи.

Враховуючи обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, суд приходить висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ст. 124 КК України у виді позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити раніше обрану - тримання під вартою.

Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов на суму 20000,00 гривень підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Положенням ч.1 ст.129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч.5 ст.128 КПК України.

Відповідно до ст.23, 1168, 1169 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав відповідач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення пепереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості та приходить висновку, що сума моральної шкоди складає 5000,00 гривень. У відшкодуванні матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки підтверджуючих даних про заподіяння матеріальної шкоди позивачем не надано.

Відповідно до ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 8350,26 гривень.

Речові докази по справі, на які ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 28 січня 2020 року накладено арешт, а саме: фрагменти від розкладного ножа у вигляді двох частин пластикового руків`я з полімерного матеріалу чорного кольору та металевого клинка, зі слідами на лезі речовини бурого кольору, схожої на кров, чоловічу куртку чорного кольору з написом «KLAUADIYA», кофту сірого кольору з написом «LONGMARCH”, коричневу замшеву чоловічу куртку з нашивкою «44CLUB», темні спортивні штани із зеленними смугами на кишенях, шкіряні туфлі темного кольору, слину на бинті ОСОБА_1 , контрольний зразок бинта з слиною ОСОБА_1 , зрізи нігтьових пластин ОСОБА_1 , зрізи волосся з голови ОСОБА_1 , біологічні зразки крові ОСОБА_2 , біологічні зразки слини ОСОБА_2 , що знаходяться в камері схову речових доказів Великописарівського ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області, арешт – скасувати, а речові докази – знищити;

медичну картку стаціонарного хворого (історію хвороби) №870 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зберігається в Охтирській ЦРЛ, що знаходиться по вул.Петропавлівська, 15 м.Охтирка Сумської області - залишити в її розпорядженні.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України, і за цим законом призначити покарання у виді позбавлення волі строком два роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання з урахуванням заліку досудового ув`язнення ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання – з 27 січня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в сумі 5000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 8350,26 гривень.

Речові докази по справі, на які ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 28 січня 2020 року накладено арешт, а саме: фрагменти від розкладного ножа у вигляді двох частин пластикового руків`я з полімерного матеріалу чорного кольору та металевого клинка, зі слідами на лезі речовини бурого кольору, схожої на кров, чоловічу куртку чорного кольору з написом «KLAUADIYA», кофту сірого кольору з написом «LONGMARCH”, коричневу замшеву чоловічу куртку з нашивкою «44CLUB», темні спортивні штани із зеленними смугами на кишенях, шкіряні туфлі темного кольору, слину на бинті ОСОБА_1 , контрольний зразок бинта з слиною ОСОБА_1 , зрізи нігтьових пластин ОСОБА_1 , зрізи волосся з голови ОСОБА_1 , біологічні зразки крові ОСОБА_2 , біологічні зразки слини ОСОБА_2 , що знаходяться в камері схову речових доказів Великописарівського ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області, після набрання вироком законної сили, арешт – скасувати, а речові докази – знищити;

медичну картку стаціонарного хворого (історію хвороби) №870 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зберігається в Охтирській ЦРЛ, що знаходиться по вул.Петропавлівська, 15 м.Охтирка Сумської області, після набрання вироком законної сили, - залишити в її розпорядженні.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Сумського апеляційного суду через Великописарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.Г. В`юник