Постанова № 92546902, 26.10.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6036/20

Провадження № 2/487/2386/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Афоніна С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпр-Вендор» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 90) про визнання дій протиправними, скасування наказів, визнання трудових договорів припиненими, зміну підстав звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку, середньомісячної заробітної за несвоєчасне проведення розрахунку та за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2020 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Дніпро-Вендор» в якому просила: 1. Визнати протиправними дії головного бухгалтера щодо надання службового доручення (завдання) від 08.09.2020 р. про проведення касових операцій у всіх облікових базах підприємства з відповідним оформленням всіх необхідних касових документів у філіях на період відсутності бухгалтера по касових операціях в Миколаївській та Херсонській філіях ТОВ «Дніпро-Вендор».

2. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» №40-КМ від 18.09.2020 р. про припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України.

3. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Херсонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» №13-КХ від 18.09.2020 р. про припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України.

4. Визнати розірваним трудовий договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» та ОСОБА_1 про прийняття на посаду провідного бухгалтера у Миколаївській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» з 23.09.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

5. Визнати розірваним трудовий договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» та ОСОБА_1 про прийняття на посаду провідного бухгалтера у Херсонській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» на 0,5 ставки за сумісництвом з 23.09.2020 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

6. Змінити формулювання причин та дати звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера у Миколаївській та Херсонській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» на ч. 3. ст. 38 КЗпП України з 23.09.2020 р.

7. Зобов`язати Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про недійсність запису №37 від 18.09.2020 р. про звільнення на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України, замінити його записом про звільнення на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України з 23.09.2020 р. у відповідності до п. 2.10. Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N58 від 29.07.93 р., зареєстрованого у Мінюсті 17.08.1993 р. за N110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» на користь ОСОБА_1 тримісячний середній заробіток за 1 ставку провідного бухгалтера у Миколаївській філії ТОВ «Дніпро-Вендор» та 0,5 ставки провідного бухгалтера Херсонської філії ТОВ «Дніпро-Вендор» за сумісництвом на підставі ст. 44 КЗпП України.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за несвоєчасне проведення розрахунку та за весь час вимушеного прогулу на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпП України, починаючи з 18.09.2020 р. до дня винесення судового рішення за 1 ставку провідного бухгалтера у Миколаївській філії ТОВ «Дніпро-Вендор» та 0,5 ставки провідного бухгалтера Херсонської філії ТОВ «Дніпро-Вендор» за сумісництвом.

10. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» здійснити перерахунок та виплатити допомогу по тимчасовій втраті працездатності ОСОБА_1 в період з 11.09.2020 р. по 18.09.2020 р. із розрахунку 100% страхового стажу та середньомісячної заробітної плати у відповідності до довідки №33 від 24.09.2020 р. Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Миколаївської обласної ради».

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вендор» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру та не сплачений судовий збір.

Позивач посилався на п.1 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

В той же час пунктом 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Від цього висновку не відступила Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301 гс 18) де зазначено, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок зроблений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, де також визначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Крім цього, постановою по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року, Верховний суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір за звернення до суду в частині вирішення позовних вимог про визнання дій головного бухгалтера протиправними, скасування двох наказів, визнання розірваними двох трудових договорів, стягнення середнього заробітку, стягнення середньомісячної заробітної плати за несвоєчасне проведення розрахунку та за час вимушеного прогулу, здійснення перерахунку та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 6 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» вказує, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 грн.

Позивачем заявлено п`ять вимог немайнового характеру: визнати протиправними дії головного бухгалтера, визнати протиправними (незаконними) та скасування двох наказів, визнати розірваними двох трудовий договір, вимоги про зміну формулювання причин та дати звільнення та зобов`язання внести зміни до трудової книжки є взаємопов`язаними з вимогами про визнання розірваними трудові договори.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 6 цього Закону, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, позивач за вимоги немайнового характеру повинна сплати судовий збір у загальному розмірі 4204 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем також заявлено вимоги майнового характеру: стягнення тримісячний середній заробіток за 1 ставку та 0,5 ставки за сумісництвом, середньомісячної заробітної плати за несвоєчасне проведення розрахунку та за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У позовній заяві ціну позову в частині вимог майнового характеру, крім моральної шкоди, не визначено.

У зв`язку з наведеним суд визначає розмір судового збору за вказані позовні вимоги в мінімальному розмірі 840,80 грн.,

Отже, позивач за вимоги майнового характеру повинна сплати судовий збір у загальному розмірі 2522,40 грн.

Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом та, враховуючи характер спору, їй необхідно сплатити судовий збір у загальній сумі 6726,40 гривень, на наступний рахунок: Отримувач коштів: УК у м.Миколаїв/Заводськ.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ 37992781, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA708999980313171206000014003, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Враховуючи вищенаведене, позивачу необхідно усунути зазначені порушення та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючий зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим позивачу слід усунути недоліки заяви та надати належні докази сплати судового збору.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпр-Вендор» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 90) про визнання дій протиправними, скасування наказів, визнання трудових договорів припиненими, зміну підстав звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку, середньомісячної заробітної за несвоєчасне проведення розрахунку та за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.М. Афоніна