Ухвала суду № 92546592, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 жовтня 2020 року м. Київ№ 640/15209/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61679972.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за його заявою відповідачем 31.03.2020 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 826/172287/18, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Національного банку України надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит від 27.06.2018 № 2/ДОК-НБУ/ШТ-РЗП, а саме: копію штатного розпису з детальним зазначенням розмірів посадових окладів та всіх наявних надбавок до посадових окладів щодо співробітників центрального офісу Національного банку України.

02.06.2020 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 61679972, у зв`язку з повним виконанням рішення суду. На думку позивача, виконавче провадження № 61679972 закінчено протиправно, оскільки рішення суду боржником виконано не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15209/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 27 серпня 2020 року, витребувано у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України завірені належним чином матеріали виконавчого провадження № 61679972.

Учасники справи участі повноважних представників у судовому розгляді справи не забезпечили, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлялись належним чином. За таких обставин суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

27 серпня 2020 року відповідачем подано до суду відзив, у якому, крім заперечень щодо позовних вимог, відповідач заявляє про те, що позивачем пропущено строк на звернення з даним позовом до суду, а тому просить суд залишити позов без розгляду.

Заява мотивована тим, що 04.06.2020 позивач направив скаргу на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України стосовно неправомірного та помилкового закриття виконавчого провадження № 61679972, у якій позивач заявляє, що йому стало відомо про прийняття державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження. Отже, про порушення своїх прав позивач знав на момент подання скарги, тобто 04.06.2020, а тому і строк звернення до суду за захистом свого порушеного права необхідно рахувати з 04.06.2020. Таким чином, позов мав бути поданий до 14.06.2020. З огляду на те, що позивач направив позовну заяву до суду 26.06.2020, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не подав, відповідач просить суд залишити позов без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

11 вересня 2020 року від позивача судом отримано відповідь на відзив, де останній наголошує на тому, що саме 20.06.2020 отримав листа від відповідача, надісланого через «Укрпошту», в якому містилася оскаржувана постанова про закриття виконавчого провадження, тому позовна заява подана вчасно і у строк, передбачений законом.

Дослідивши матеріали справи та доводи вищевказаного клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В той же час, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто, як Кодекс адміністративного судочинства України так і Закон України «Про виконавче провадження» надає як учасникам виконавчого провадження, так і іншим особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, десятиденний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця. При цьому, початок перебігу такого строку обраховується з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що за заявою позивача відповідачем 31.03.2020 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 826/172287/18, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Національного банку України надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит від 27.06.2018 № 2/ДОК-НБУ/ШТ-РЗП, а саме: копію штатного розпису з детальним зазначенням розмірів посадових окладів та всіх наявних надбавок до посадових окладів щодо співробітників центрального офісу Національного банку України.

Листом від 20.05.2020 № 18-0012/24037 Національний банк України повідомив відповідача про виконання постанов в рамках виконавчого провадження № 61679972, а саме: надання повної інформації ОСОБА_1 на його запит від 27.06.2018 № 2/ДОК-НБУ/ШТ-РЗП, сплату виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. та сплату мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн., додавши належним чином завірену копію листа від 29.04.2020 № 17-0009/21098, адресованого позивачу.

На підставі поданих Національним банком України документів, 02.06.2020 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 61679972, у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Як зазначив позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив, про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 20.06.2020 з моменту отримання ним листа від відповідача, в якому містилася вказана постанова.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.06.2020 подав до Директора Департаменту державної виконавчої служби скаргу № 2/ДОК-61679972/СКРГ-ЗКР, в якій зазначив, зокрема, що йому стало відомо про те, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України 02.06.2020 прийнято постанову про закриття виконавчого провадження № 61679972, з якою позивач не погоджується з тих підстав, що боржник відмовляється виконувати рішення суду в повному обсязі.

Тобто, при зверненні ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою, останнім було невірно повідомлено суд про фактичні обставини - коли йому стало відомо про існування постанови від 02.06.2020 про закриття виконавчого провадження № 61679972.

З огляду на те, що вся інформація про виконавче провадження зберігається в автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якої здійснюється сторонами виконавчого провадження за адресою в мережі Інтернет шляхом введення ідентифікатора доступу, який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, позивач міг дізнатися про прийняття відповідачем оскаржуваної постанови саме через автоматизовану систему виконавчого провадження, а у подальшому отримати оскаржувану постанову поштою.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Варто звернути увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Судом встановлено, що позивачем 26.06.2020 направлено на адресу суду дану позовну заяву, в той час, як про існування оскаржуваної постанови позивач знав на момент подання скарги директору Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України, тобто 04.06.2020.

Вказане свідчить про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, встановлений статтею 287 КАС України.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подавалась.

Матеріали справи не містять жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, які б надали суду можливість пересвідчить, що починаючи з 04.06.2020 до 26.06.2020 у позивача існували реальні перешкоди для звернення до суду та поважні причини неможливості звернення до суду із позовною заявою щодо оскарження спірної постанови.

Варто звернути увагу позивача на тому, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на тому, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норма права, суд приходить до висновку, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було відомо ще 04.06.2020, натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 26.06.2020, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У даному випадку, як вже зазначалося, позивач наполягав на тому, що ним дотримано строк звернення до суду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачем не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, не заявлено про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61679972 - залишити без розгляду.

Матеріалами справи даний висновок суду не спростовано та зворотного не доведено.

Керуючись положеннями статей 9, 80, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01011, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61679972.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя В.І. Келеберда