Рішення № 92546493, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2020 року справа №640/4765/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Укрнафта")доГоловного управління ДФС у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2016 року №0006181203, №0006191203, №0006201203 та №0006211203, від 23 вересня 2016 року №0000911200, №0000921200, №0000931200 та №0000941200, від 29 вересня 2016 року №0006311203, №0006321203, №0006331203 та №0006341203В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на допущення відповідачем порушень вимог Податкового кодексу України в частині проведення камеральної перевірки своєчасності сплати плати за користування надрами. Крім того вказав, що відповідачем протиправно розраховано штраф за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених податкових зобов`язань з дати подання уточнюючих декларацій про зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення сум податкового боргу, оскільки такі не є сплатою сум грошового зобов`язання.

Поміж іншого, позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно нараховано штрафні санкції через зміну призначення платежу та самостійного зарахування грошових зобов`язань, сплачених за платіжними дорученнями, в рахунок погашення податкового боргу з "авансових внесків" з рентної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4765/19 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що за результатами проведених перевірок позивача встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, що призвело до нарахування штрафу за несвоєчасну сплату плати за користування надрами для видобування корисних копалин за кодами платежу (нафта) 13030700 та (природний газ) 130308002.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У письмовій відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідачем під час проведення камеральної перевірки з`ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірок.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.

У судовому засіданні судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Стрийською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якої є відповідач) 01 вересня 2016 року та 05 вересня 2016 року проведено камеральні перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання до бюджету позивачем, про що складено акти, відповідно №035/13-28-12-00-23/00135390 та №1950/12-03/00135390.

За висновками актів перевірок, встановлено порушення відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату плати за користування надрами для видобування корисних копалин за кодами платежу (нафта) 13030700 та (природний газ) 13030800.

За результатами проведених перевірок податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 23 вересня 2016 року:

- №0000911200, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 32 597 365,44 грн.;

- №0000921200, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 1 934 439,79 грн.;

- №0000931200, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 4 999 317,99 грн.;

- №0000941200, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 223 215,01 грн.;

від 22 вересня 2016 року:

- №0006181203, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 3 727 179,42 грн.;

- №0006191203, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 258 325,96 грн.;

- №0006201203, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 1 468 243,45 грн.;

- №0006211203, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 36 442,99 грн.;

від 29 вересня 2016 року:

- №0006311203, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 3 727 179,00 грн.;

- №0006321203, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 258 325,96 грн.;

- №0006331203, яким застосовано штраф у розмірі 20% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 1 468 243,45 грн.;

- №0006341203, яким застосовано штраф у розмірі 10% від суми визначеного податкового зобов`язання, що становить 36 442,99 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить такого.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент проведення перевірок) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання.

Таким чином, термін сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання до бюджету, а саме плати за користування надрами для видобування нафти та газу не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки.

Відповідно до вказаних актів їх складено за результатом камеральної перевірки щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання до бюджету та зафіксовано порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу та нафти).

Отже, відповідачем, під час проведення камеральної перевірки з`ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №826/18513/16 від 26 червня 2018 року та у справі №826/78/17 від 26 червня 2018 року.

Водночас, досліджуючи правомірність застосування відповідачем штрафу за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених податкових зобов`язань зі сплати плати за користування надрами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В розумінні норми статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктами 257.1 статті 257 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить відповідні додатки.

Пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України визначено, що сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платниками податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Пункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що погашення боргу - це зменшення абсолютної суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, позивачем 19 травня 2015 року подано уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами за серпень - грудень 2014 року та зменшено раніше задекларовані податкові зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Так, контролюючим органом нараховано штрафні санкції, здійснюючи самостійне зарахування від`ємних різниць, що виникли у зв`язку з поданням позивачем уточнюючих розрахунків, в погашення податкового боргу за вересень-грудень 2014 року, що підтверджується даними граф "дата операції" та "документ" розрахунків штрафу до податкових повідомлень-рішень, в яких міститься посилання на розрахунки з плати за користування надрами, датовані 20 жовтня 2014 року та 19 листопада 2014 року.

Отже, вбачається, факт застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за користування надрами з дати подання уточнюючих розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин - 19 травня 2015 року.

Судом встановлено, що позивачем 19 травня 2015 року подано уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року та зменшено раніше задекларовані податкові зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, керуючись пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Так, положеннями Податкового кодексу України, у період з серпня по грудень 2014 року, неоднозначно визначено права та обов`язки платника зі сплати за користування надрами для видобування корисних копалин, зміст, обсяг таких прав та обов`язків, зокрема, в частині визначення того, які саме норми підлягали застосуванню та яка саме ставка податку повинна застосовуватись.

При уточненні своїх податкових зобов`язань за серпень-грудень 2014 року позивач застосував ставки плати за користування надрами, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, замість ставок, визначених підпунктом 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу XX Податкового кодексу України.

Вказане встановлено судом у межах розгляду справи №826/18775/15, рішення у якій набрало законної сили.

Отже, позивач, подаючи уточнюючі податкові декларації 19 травня 2015 року, зменшив суми податкових зобов`язань з плати за користування надрами, а тому вказані декларації не можна рахувати сплатою грошових зобов`язань, як вважає відповідач.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, вказана норма встановлює можливість застосування до платника штрафних санкцій лише у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів і не допускає нарахування штрафу за фактом самостійного зарахування контролюючим органом від`ємних різниць поточного звітного періоду, що виникають у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку, в погашення податкового боргу.

Крім того, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати відповідальність до платника податків згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної у платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте, не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.

Так, досліджуючи додані до актів перевірки розрахунки штрафних санкцій, штрафи нараховані позивачу у зв`язку з тим, що грошові кошти, сплачені ним відповідними платіжними дорученнями із відповідним призначенням платежу самостійно зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу, при цьому за який період у зазначених розрахунках не зазначено, що не дає можливості встановити суду, куди і за який період спрямовані кошти за відповідними платіжними дорученнями.

Надана на виконання ухвали суду, облікова картка платника податків - позивача не містить такої інформації. Крім того, вона не підписана уповноваженими особами відповідача.

Досліджуючи правомірність застосування відповідачем штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, судом також встановлено, що 10 серпня 2015 року між позивачем та Сколівським відділенням Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції на підставі рішення ДФС від 07 серпня 2015 року №256 укладено договір про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №3534/8. Вказаним договором розстрочено сплату позивачем податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта та природній газ) на загальну суму 178 987 058,12 грн. Дія договору у період з 10 серпня 2015 року до дати розірвання на підставі рішення ДФС про скасування розстрочення податкового боргу від 06 жовтня 2015 року.

Крім того, 10 серпня 2015 року між позивачем та Сколівським відділенням Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції на підставі рішення ДФС від 07 серпня 2015 року №257 укладено договір про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №3534/8. Вказаним договором розстрочено сплату позивачем податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта та природній газ) на загальну суму 23 324 600,58 грн. Дія договору у період з 10 серпня 2015 року до дати розірвання на підставі рішення ДФС про скасування розстрочення податкового боргу від 06 жовтня 2015 року.

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Отже, на суму розстроченого грошового зобов`язання можуть бути нараховані лише проценти.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій, що сплачені позивачем в період дії договору про розстрочення податкового боргу як і зарахування оплати в рахунок виконання зобов`язань за таким договором після розірвання договору не передбачено нормами Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2019 року прийняті з тих же підстав, що і податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2019 року, і на підставі висновків того ж акту перевірки №1950/12-03/00135390, що суперечить вимог Податкового кодексу України.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судом з дотриманням вимог статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи контролюючого органу щодо вчинення ним податкового правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із наявного у справі платіжного доручення від 06 березня 2019 року №3029-П19, позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 19210,00 грн, який належить присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 22 вересня 2016 року №0006181203, №0006191203, №0006201203 та №0006211203, від 23 вересня 2016 року №0000911200, №0000921200, №0000931200 та №0000941200, від 29 вересня 2016 року №0006311203, №0006321203, №0006331203 та №0006341203.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області сплачений судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390)

Головне управління ДФС у Львівській області (79003, Львів, вул. Стрийська, 35, ідентифікаційний код 39462700).

Суддя В.А. Кузьменко