Рішення № 92546024, 20.10.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2020 рокуСправа №451/1650/18 Провадження № 2/451/534/20

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 , відповідача, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

встановив:

22 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

В позовній заяві зазначає, що 18 листопада 2016 р. було укладено шлюб між нею та ОСОБА_4 . Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також на утриманні позивача є її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільним подружнім життям сторони проживали до серпня 2018 року. На даний час вони живуть окремо, діти проживають з позивачем і знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріально не допомагає , участі у вихованні дітей не бере. На даний час позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку. Відповідач працює неофіційно та отримує нерегулярний і мінливий дохід. Постійно займається транспортними перевезеннями власним автомобілем людей закордон. Приблизний щомісячний дохід відповідача становить 25 000.00 грн. - 30 000.00 грн. Просить постановити рішення, згідно якого стягувати з ОСОБА_4 , аліменти на її користь на утримання доньки - ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000.00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач 3.09.2019 року подав до суду відзив, в якому зазначає, що позивачка у позовній заяві посилається на статтю 182 Сімейного кодексу України, де у частині 2 зазначено, що аліменти у розмірі прожиткового мінімуму можуть бути присуджені у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. На підтвердження своїх тверджень, які є по суті припущеннями, такий дохід щоб сплачувати щомісячно по 3 000.00 (три тисячі) гривень на кожну дитину, позивачка не надала жодного доказу. Станом на день подання даного відзиву відповідач офіційно не працевлаштований. Має не постійні, тимчасові доходи. Нерухомим майном, земельними ділянками, транспортними засобами не володіє. Аліменти у розмірі, який просить стягнути позивачка, сплачувати не в змозі. Автомобіль, яким користується, і про який позивачка зазначає у заяві йому не належить. Маючи не постійні доходи, однак усвідомлюючи свою відповідальність опікується дитиною, проводить з нею свій вільний час, за потреби витрачає на неї кошти. Крім того, відповідач мешкає разом з батьками та опікується ними, оскільки вони потребують піклування та додаткових витрат на утримання. Його батьки є пенсіонерами-інвалідами, та потребують догляду. Також відповідач вже сплачує аліменти у сумі 200 (двісті) гривень, на неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , та за можливості матеріально допомагає. Позов визнає частково, та просить стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у твердій грошовій сумі 849,50 (вісімсот сорок дев`ять) гривень 50 копійок. Відмовити у задоволенні інших вимог викладених у позовній заяві та розгляд справи проводити у його відсутності (а.с.20).

Заочним рішенням Радехівського районного суду Львіської області від 26.11.2019 року даний позов задоволено повністю. Вирішено стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів, відповідно до Закону (а.с.65-68 зворот).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 08.01.2020 року подав заяву про перегляд такого (а.с.72-75).

Ухвалою Радехівського районного суду Львіської області від 20.02.2020 року заяву задоволено частково, вище вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду (а.с.100-101).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задоволити. Визнала у судовому засіданні, що в декларації невірно внесла відомості щодо місця проживання. Звертала увагу суду, що автомобіль, яким користується відповідач був придбаний за спільні кошти подружжя, проте відповідач зареєстрував його на батька з цією метою, щоб вносила про це відомості у декларацію. Шлюб між ними розірвано 28 січня 2020 року.

Представник позивача звертав увагу суду, що стороною відповідача у відзиві не заперечується той факт, що дитина проживає із матір`ю, він лише не погоджується із розміром аліментів. Крім цього відповідачем не подано суду доказів про те, що дитина проживає саме із ним. Також відповідач не заперечує той факт, що він їздить час від часу за кордон, що вказано ним у заяві про перегляд заочного рішення. Він є працездатним, не знаходиться в центрі зайнятості на обліку як безробітний, тому повинен сплачувати аліменти. Перебування у відповідача на утриманні батьків жодними доказами не підтверджено, а сам факт їх спільного проживання не засвідчує їх утримання. Звертав увагу суду на те, що відповідач зазначає, що коштів не має, ніде не працює, доходів не отримує, а у відзиві на позовну заяву стверджує, що возив позивача із дітьми на море, хоч в декларації у нього лише дохід земельної ділянки в розмірі 3625 гривень на рік, яку здав в оренду. Просив позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладені у відзиві на позовну заяву. Звертав увагу, що він інколи здійснював переводи коштів позивачу. Він не зареєстрований як підприємець, податків не сплачує, їздив на заробітки, працював у Польщі, Чехії а також возив людей безкоштовно за кордон, які сплачували лише за заправку автомобіля. Транспортний засіб у нього відсутній, автомобілем яким він їздить належить батькові ОСОБА_8 , який батько придбав у 2013 році. Знаходив людей через блаблакар, бо йому потрібні були кошти для проживання. Тиждень назад до розгляду справи бачив дитину, привозив їй продукти в с.Вузлове Радехівського району і весь час дитину забезпечував усім необхідним. Має в даний час лише дохід від земельної ділянки, яку він передав в оренду. Просив стягувати з нього аліменти в розмірі 1000 гривень.

Представник відповідача звертав увагу суду на те, що за час проживання у шлюбі відповідач утримував сім`ю, тому в даний час він повинен подвійно сплачувати аліменти. Так він їздив час від часу за кордон, проте в даний час карантин і він не має можливості цього робити. Проживає в даний час за рахунок вирощування сільськогосподарської продукції, у нього відсутні стабільні доходи, і він також сплачує аліменти на дочку від першого шлюбу в розмірі 200 гривень, тому просив стягувати із відповідача аліменти в розмірі 1000 гривень.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила суду, що з серпня 2018 року дочка разом із дітьми проживає в с.Вузлове Радехівського району, старша дочка ОСОБА_10 пішла у 2018 року в перший клас, в даний час навчається в третьому класі. Позивач по справі постійно із нею проживає та час від часу їздить в с.Конюхи Локачинського району Волинської області на цвинтар, оскільки там похована її дитина. Також вона їздила у сільську раду, так як була депутатом сільської ради. Відповідач навідував дочку, переводив іноді кошти та привозив продукти харчування.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що позивач має на утриманні двох дітей. З серпня 2018 року постійно проживає в с.Вузлове Радехівського району Львівської області, її старша дочка ходить у Вузлівську школу, в даний час навчається в третьому класі.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що позивач із відповідачем проживали разом із ними в с.Конюхи Локачинського району Волинської області з дочкою ОСОБА_13 , тоді народилася дочка ОСОБА_14 . Проживали по 2019 рік, син – відповідач по справі утримував сім`ю. Позивач не мала заробітку лише у грошовій формі отримувала кошти від держави на старшу дочку. Відповідач весь час забезпечував дітей, купляв одяг, взуття, не лише дітям а й позивачу по справі. В даний час він не працює, заробляє за рахунок сільськогосподарської продукції. Дочка ОСОБА_13 у 2018 році вибралася із с.Конюхи Локачинського району Волинської області, пішла в школу в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, час від час приїжджала в село Конюхи Локачинського району Волинської області, іноді бувала і тиждень часу в с.Конюхи Локачинського району Волинської області. Дитина поїхала в с.Вузлове Радехівського району Львівської області із речами. Автомобіль, яким користується відповідач належить її чоловікові. Визнала в судовому засіданні той факт, що відповідач їздив за кордон, але це було по проханню осіб, яких він доставляв до місця їх призначення.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення відповідача та його представника, покази свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 18.11.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Конюхівської сільської ради Локачинського району Волинської області 18 листопада 2016 року (а.с.5).

Від шлюбу у них народилася дочка – ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Дитина проживає разом із позивачкою, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області №1952 від 07.11.2018 року (а.с.8).

З трудової книжки, серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2001 року, вбачається, що ОСОБА_4 звільнений з посади кочегара 15 квітня 2011 року (а.с.22).

Відповідно до довідки №224 виданої Конюхівською сільською радою Локачинського району Волинської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , а також зареєстровані, але не проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.23).

Згідно лікарського консультативного заключення від 13 листопада 2013 року, та довідки, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_12 проходила консультативне обстеження при поліклінічному відділенні облонкодиспансеру та є інвалідом третьої групи (а.с.24).

Відповідно довідки НОМЕР_5 , ОСОБА_8 , 1960 року народження є інвалідом третьої групи (а.с.24-24 зворот).

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2008 року, вбачається, що з ОСОБА_4 стягуються аліменти на користь ОСОБА_15 в розмірі 200 гривень (а.с.25).

Як визначено ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

Виходячи з норм вказаної статті, приймаючи до уваги, що неповнолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на повному матеріальному утриманні позивача, суд вважає вимога позивачки про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини є правомірною.

Згідно із ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).

Згідно із частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2020 рік прожитковий мінімум становить для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня.

Визначаючи розмір аліментів, судом враховано те, що дитина потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним та може таку надати.

Оцінюючи той факт, що відповідач піклується про батьків, які є пенсіонерами та потребують допомоги, суд виходить з того, що саме по собі досягнення пенсійного віку та факт проживання із ними не є достатнім свідченням про їх утримання, подані позивачем довідки не можуть бути розцінені, як докази зміни майнового стану відповідача, яке впливає на неможливість сплати аліментів, на утримання дитини, визначених судом, так як позивачем не надано доказів фінансової допомоги утримання своїх батьків. В матеріалах справи навіть відсутнє свідоцтво про народження, яке б підтверджувало родинний зв`язок між відповідачем та його батьками.

Суд встановив, що у відповідача на праві власності перебуває земельна ділянку (пай), яку він здав в оренду, як сам пояснив в судовому засіданні, та отримує орендну плату.

Відповідач є працездатного віку, але тимчасово не працює, і міг би сам обробляти земельну ділянку та отримувати він неї значно більші доходи, а кошти, які зазначені у декларації за оренду земельної ділянки не свідчать про його реальний дохід, тому суд прийшов до висновку, що стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 2000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам закону.

Крім цього, судом взято до уваги й те, що відповідач часто їздив за кордон, що підтверджується копією закордонного паспорту, працював там, возив людей, що визнав у судовому засіданні, а відтак також мав дохід, який не декларувався ним у декларацію.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення повноліття, суд робить висновки про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

У відповідності до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При наявності у позивача доказів про одержання відповідачем доходів у більшому розмірі, а також документального підтвердження додаткових витрат на особливі потреби дітей, вона не позбавлена у майбутньому заявити вимогу про збільшення розміру аліментів.

Також, у свою чергу, при наявності у відповідача доказів щодо погіршення стану його здоров`я, а також документального підтвердження зміни свого матеріального становища, він не позбавлений у майбутньому заявити вимогу про зменшення розміру аліментів.

У відповідності із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279,430 ЦПК України та ст.ст.180,182 Сімейного кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів, відповідно до Закону.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету –22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Семенишин О.З

Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2020 року.