Рішення № 92545800, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/15255/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до третя сообаМіністерства юстиції України, ОСОБА_1 , провизнання незаконними та скасування наказів,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі по тексту - позивач, СТОВ «Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮ України), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.06.2020 №1301/17;

визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.06.2020 №1358/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ № 1301/7 від 03.06.2020 та наказ №1358/7 від 11.06.2020 прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки державним реєстратором не виготовлено та не внесено до ЄДР електронну копію документа про сплату адміністративного збору, реєстраційну дію проведено за відсутності згоди інших учасників товариства на відчуження частки, у заяві про державну реєстрацію відсутня інформація про наявність або відсутність кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та відомостей про нього, відомості, які містяться у заяві про державну реєстрацію не відповідають відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації. Отже, державним реєстратором не було перевірено поданих документів на реєстрацію, в тому числі на предмет розміру частки у статутному капіталі товариства, якою володів кожен з учасників. Незгода позивача із вищезазначеними наказами зумовила звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) та проведення судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

09 жовтня 2020 року (вх.№03-14/149403/20) відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки підставою прийняття наказів Міністерства юстиції України №1301/7 від 03.06.2020 та №1358/7 від 11.06.2020 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є висновки Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами скарги ОСОБА_1 від 04.03.2020 та за результатами скарги ОСОБА_2 від 04.03.2020, які відповідають нормам чинного законодавства.

Третьою особою пояснень щодо позовної заяви надано не було.

19 жовтня 2020 року (вх.№03-14/154384/20) представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що вчиненими державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. оскаржуваними діями «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повчязані зі змінами в установчих документах» від 03.02.2020 за № 11521070024000079 грубо порушено права СТОВ «Україна» та засновника, кінцевого бенефіціарного власника СТОВ «Україна» ОСОБА_1 , що виразилося в ускладненні контролю, ведення та прийняття рішень Загальними зборами засновників щодо господарської діяльності товариства у зв`язку з введенням до складу учасників невідомої особи шляхом порушення норм чинного законодавства України. Таким чином, на думку позивача, наказ Міністерства юстиції України №1301/7 від 03.06.2020, яким відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 , виданий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 та наказ Міністерства юстиції України №1358/7 від 11.06.2020, яким відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 , порушують законні права та інтереси СТОВ «Україна», а тому просить суд їх скасувати.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

03.02.2020 за № 11521070024000079 державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. було внесено зміни до відомостей про юридичну особу СТОВ «Україна», що не пов`язані зі змінами в установчих документах», а саме: про зміну складу або інформацію засновників.

До переліку засновників юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673) внесено ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 21 896,00 грн.

04.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 , зареєстрована 10 березня 2020 року за № 7576-33-20, відносно скасування реєстраційної дії від 03.02.2020 №11521070024000079 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673).

04.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 , зареєстрована 10 березня 2020 року за № 7580-33-20, відносно скасування реєстраційної дії від 03.02.2020 №11521070024000079 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 30687673).

Згідно висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 за результатами розгляду скарги (10 березня 2020 року за № 7576-33-20) рекомендовано у задоволенні скарги, зважаючи на те, що державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер Оксаною Євгеніївною прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

За результатами розгляду скарги (10 березня 2020 року за № 7576-33-20) Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1301/7 від 03.06.2020, яким відповідно до пункту 1 частини шостої, пункту 10 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 .

За результатами розгляду скарги (10 березня 2020 року за № 7580-33-20) Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1358/7 від 11.06.2020, яким відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 , оскільки скарга з такого ж питання розглянута та прийнято відповідне рішення.

Не погоджуючись з наказами відповідача, вважаючи їх протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач фактично не розглянув підстави скарг і послався лише на законність реєстраційної дії, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Так, надаючи оцінку спірним правовідносинами слід виходити з того, що вони регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128, Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення (крім рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги стосовно державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;

б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації;

в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі також - Порядок).

За правилами пунктів 2, 3, 4 Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

За приписами пункту 8 Порядку № 1128 під час розгляду справи по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Відповідно до пункту 9 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, пунктом 12 Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128 висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом другим частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом другим частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб`єкту оскарження, а також заінтересованим особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (пункт 17 Порядку).

Суд зазначає, що Комісія з питань розгляду справ у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, яка в межах повноважень, визначених законодавством України забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 року за № 42/28172.

Положенням про Комісію (пункти 8, 10) врегульовано, що її рішення оформлюються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.

Отже, підставою прийняття наказу Міністерства юстиції України, яким на підставі пункту 1 частини шостої, пункту 10 частини восьмої статті 34 Закону може бути відмовлено у задоволенні скарги, є відповідний висновок Комісії.

При цьому, пунктом 12 Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії скарги позивача вбачається, що 30 травня 2019 року було проведено загальні збори учасників СТОВ «Україна» (протокол №3 від 30 травня 2019 року), на яких прийнято рішення про внесення змін до діючого Статуту товариства, виклавши його в новій редакції, про що 06 червня 2019 року внесено відповідні реєстраційні дії за №11521050023000079.

Проте, 10 лютого 2020 року директор підприємства - ОСОБА_1 дізнався про зміну складу учасників СТОВ «Україна», про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006312657 від 10 лютого 2019 року.

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 лютого 2020 року за реєстраційним номером №11521070024000079 державним реєстратором Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Шиндер О.Є. внесено зміни до відомостей про юридичну особу СТОВ «Україна», що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: про зміну складу або інформації про засновників.

Згідно даних реєстраційної справи, учасниками товариства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відчужено належні їм частки статутного капіталу на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно акту приймання-передачі частки в статутному капіталі СТОВ «Україна» від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й., зареєстрованого в реєстрі за № 174, 175, учасник зазначеного товариства ОСОБА_5 , на виконання пункту 1 Договору №1 дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Україна» від 30.01.2020, передала ОСОБА_4 належну їй частку статутного капіталу у розмірі 12,28 %, вартістю 7298,00 (сім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень.

Крім того, згідно акту приймання-передачі частки в статутному капіталі СТОВ «Україна» від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріальною округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й., зареєстрованого в реєстрі за № 170, 171, учасник зазначеного товариства ОСОБА_6 , на виконання пункту 1 Договору №1 дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Україна» від 30.01.2020, передав ОСОБА_4 належну йому частку статутного капіталу у розмірі 12,28 %, вартістю 7299,00 (сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень.

Також, згідно акту приймання-передачі частки в статутному капіталі СТОВ «Україна» від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й., зареєстрованого в реєстрі за № 166, 167, учасник зазначеного товариства ОСОБА_7 , на виконання пункту 1 Договору № 2 дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Україна» від 30.01.2020, передав ОСОБА_4 належну йому частку статутного капіталу у розмірі 12,28 %, вартістю 7299,00 (сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень.

Зазначені акти приймання-передачі стали підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ «Україна».

З висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.05.2020 за результатими розгляду скарги ОСОБА_1 вбачається, що остання виходила з наступного:

- за результатом перевірки відомостей ЄДР Колегією встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору Шиндер О.С. подано документи, перелік яких визначено частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань». Подані державному реєстратору документи відповідають вимогам, що встановлені статтею 15 Закону;

- для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю (у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі), державному реєстратору не подається документ, що підтверджує відмову учасника від переважного права на придбання частки іншого учасника Товариства. До повноважень державного реєстратора не входить перевірку обставин щодо дотримання порядку реалізації частки учасника в статутному капіталі Товариства;

- на підставі відомостей ЄДР, Колегією встановлено, що державним реєстратором Шиндер О.Є. виготовлено електронну копію документу, що підтверджує сплату адміністративного збору, що спростовує доводи скаржника про її відсутність.

З матеріалів справи вбачається, що для вчинення спірних реєстраційних дій 31 січня 2020 року державному реєстратору Шиндер О.Є. подано наступні документи:

1) реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

2) акт приймання-передачі №174, 175;

3) акт приймання-передачі №170, 171;

4) акт приймання-передачі №166, 167;

5) адмін збір (квитанція).

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії;

4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування.

Частина перша статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» встановлює, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться зокрема на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» визначено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 755-IV підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:

1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;

2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;

3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

5) невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;

6) несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;

7) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Як встановлює частина друга статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

Стаття 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» визначає підстави для відмови у державній реєстрації, якими зокрема є:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Таким чином, за умови подання заявником визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань» документів, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, державний реєстратор зобов`язаний вчинити відповідні реєстраційні дії та внести до ЄДР відповідні записи; у разі ж наявності недоліків при поданні документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, державний реєстратор наділений правом зупинити розгляд поданих документів або відмовити у державній реєстрації.

За результатами розгляду скарги позивача Комісія дійшла висновку, що державний реєстратор не мала підстав для зупинення розгляду документів, поданих для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Спростовуючи правомірність реєстраційної дії на підставі поданих документів позивач зазначив про відсутність у заяві про державну реєстрацію інформації про наявність або відсутність кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та відомості про нього; документи подані на реєстрацію містили недостовірні відомості, а саме: інформацію щодо місця проживання заявника ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «УКРАЇНА» від 31.01.2020, згідно якого ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 належну її частку статутного капіталу у розмірі 12,28%, проте згідно статуту складала 12,27%.

Крім того, позивач вказав на те, що здійснюючи спірну реєстраційну дію проведено за відсутності згоди інших учасників товариства на відчуження частки (дарування).

У випадку встановлення під час розгляду скарги відповідність рішення державного реєстратора вимогам законодавства, це є підставою для відмови у задоволенні скарги на підставі пункту 10 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань».

Водночас, як свідчать матеріали справи згідно актів приймання-передачі частки в статутному капіталі СТОВ «Україна» від 31.01.2020, посвідчених приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й., зареєстрованих в реєстрі за № 166, 167, 170, 171, 174, 175, поданих ОСОБА_4 для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», місцем проживання ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 .

Водночас, реєстраційна картка на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (заява про державну реєстрацію), в частині включення до складу засновників (учасників) СТОВ «Україна» ОСОБА_4 , містить інформацію, згідно з якою місцем проживання останнього є АДРЕСА_2 .

Вказана інформація не була перевірена державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії та відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ «Україна».

Крім того, згідно інформації, яка містилася у Статуті СТОВ «Україна» та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 03.02.2020, ОСОБА_5 , як учасник СТОВ «Україна» володіла часткою у розмірі 12,27 % статутного капіталу товариства номінальною вартістю 7298 (сім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Проте, згідно акту приймання-передачі частки в статутному капіталі СТОВ «Україна» від 31.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й., зареєстрованого в реєстрі за № 174, 175, ОСОБА_5 , на виконання пункту 1 Договору № 1 дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Україна» від 30.01.2020, передала ОСОБА_4 нібито належну їй частку статутного капіталу у розмірі 12,28 %, вартістю 7298 (сім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 00 копійок, що не відповідає дійсності в частині володіння останньою саме 12,28 % часткою статутного капіталу.

Відповідно до пункту 10 Розділу II вищезазначеного Порядку, державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

При цьому, відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

Зазначені обставини не були взяті до уваги відповідачем при розгляді скарги від 10 березня 2020 року за вх. №7576-33-20.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю відчужувати свою частку третім особам. Проте щодо таких правочинів діють певні обмеження. По-перше, статутом товариства може бути заборонено таке відчуження. По-друге, у разі відчуження за договором купівлі-продажу діє переважне право інших учасників на купівлю частки.

Наразі на законодавчому рівні питання переважного права учасників регламентовані в положеннях частини другої статті 147 Цивільного кодексу України, які повністю продубльовані в частині третій статті 53 Закону України «Про господарські товариства».

Водночас, переважне право діє лише у разі продажу частки третім особам, які не є учасниками товариства. Тому отримання згоди інших учасників не вимагається у разі продажу частки одному або кільком з діючих учасників товариства (пункт 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» (далі - Постанова №4).

За замовчуванням переважне право застосовується виключно у разі купівлі-продажу частки, а тому не діє у разі відчуження частки іншим чином або переходу прав на неї з інших підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Статуту СТОВ «Україна» (пункти 17.10.1, 17.10.2) учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.

При цьому, ОСОБА_4 не був учасником СТОВ «Україна», а відтак такий дозвіл мав бути наданий іншими учасниками товариства, які мали переважне право купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток.

Вказані доводи також не були взяті до уваги відповідачем при розгляді скарги ОСОБА_1 .

Відтак, на думку суду, відповідачем при розгляду скарги ОСОБА_1 не дотримано вимог пункту 8 Порядку № 1128 в частині встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовували вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інші обставини, які мали значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження.

Судом враховано правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

З огляду на викладене, наказ Міністерства юстиції України № 1301/7 від 03 червня 2020 року, прийнятий на підставі висновку Комісії, необґрунтованість якого встановлена судом вище, а тому є протиправним і підлягає скасуванню, що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

З огляду на те, що скарга вх.№ 7580-33-20 від 10 березня 2020 року була подана іншою особою ( ОСОБА_2 ), відтак відповідачем безпідставно прийнято рішення за її розглядом на підставі пункту 5 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань».

З огляду на викладене, наявні правові підстави і для скасування наказу відповідача №1358/7 від 11.06.2020.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, критерій прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення відображає принцип обґрунтованості рішення та вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає. що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволеню, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1301/7 від 03.06.2020 «Про відмову у задоволенні скарги».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1358/7 від 11.06.2020 «Про відмову у задоволенні скарги».

5. Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (22710, Вінницька область, Іллінецький р-н., с. Тягун, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ 30687673)

Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)

Третя особа: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 22700, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3