Рішення № 92545660, 30.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5558/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Бардійовської І.Р.

справа № 462/5558/20

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Залізничний відділ ДВС у місті Львові ЗМУ Міністерства юстиції (м.Львів),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеній 21.10.2009 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (на даний час - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження №12549500 від 29.04.2009 року за виконавчим листом №2А-1710/09/1370, виданим 20.04.2009 Львівським окружним адміністративним судом.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_2 . З метою прийняття спадщини, позивач звернувся до нотаріуса із заявою, а також до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» для оформлення технічного паспорту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , де йому стало відомо про арешт спадкового майна. Він отримав копію постанови про накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно згідно виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 29.06.2009 року, де стягувачем зазначено Львівський міський центр зайнятості. Після звернення до Львівського міського центру зайнятості позивач дізнався, що у 2009 році з боржника – ОСОБА_2 кошти у сумі 5483,29 грн. було стягнуто на рахунок Львівського МЦЗ в повному обсязі, однак постанова про закінчення виконавчого провадження стягувачу не надходила. У зв`язку із тим, що до суду не надходили матеріали по виконанню виконавчого листа та його оригінал, Львівський окружний адміністративний суд також не зміг надати інформацію про виконавче провадження. Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) повідомив позивачу, що виконавче провадження відносно його матері закінчено 20.11.2009 року у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Водночас зазначено про відсутність правових підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника з підстав несплати останньою виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Роз`яснено, що він не є стороною у виконавчому провадженні, а також відсутні належно оформлені доручення на представлення інтересів сторін. Позивач вважає такі дії відповідача підставою для звернення до суду, адже чинність арешту є перешкодою для реалізації його права щодо оформлення спадкового майна. Посилається на принцип непорушності права приватної власності, закріплений Конституцією України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 15.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

У судове засіданні позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.50). Суд враховує, що у своїй заяві, яка надійшла до суду 29.10.2020 року, позивач просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.51).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання (а.с. 49). Відзиву на позов не подав.

Згідно із п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Виходячи із копії свідоцтва про народження позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.9), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.11 – копія свідоцтва про смерть). Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №57508626 від 11.09.2019 року підтверджується факт реєстрації спадкової справи Сьомою Львівською державною нотаріальною конторою після смерті спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва №03686-3 від 05.02.1996 року позивачу на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10). Іншими співвласниками цієї квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та померла ОСОБА_2 . Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання особи, позивач також зареєстрований у квартирі за цією адресою (а.с.7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 року у справі №2а-1710/09 задоволено позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, стягнуто з відповідача на користь позивача 5483 грн. 29 коп. (а.с.13). 29.04.2009 року на підставі виконавчого листа №2а-1710/09/1370 виданого 20.04.2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №12549500 на виконання згаданого рішення суду (а.с.14). Постановою Залізничного ВДВС ЛМУЮ від 21.10.2009 року на виконання рішення у суду у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівського МЦЗ 5483,29 грн. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , заборонено здійснювати відчуження будь якого майна, яке належить боржнику (а.с.15).

Судом встановлено, що позивач звертався до Залізничного ВДВС міста Львів із цього питання. Так, згідно листа відповідача у справі від 22.11.2019 року за №15.2-18/18300/В-2 на примусовому виконанні не перебувають виконавчі провадження, боржником по яких є ОСОБА_2 (а.с.16).

Виходячи із змісту відповідей Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 31.01.2020 року №01-/03/20 та від 02.04.2020 №61/2-017 на звернення позивача, у Залізничному ВДВС у місті Львів перебувало виконавче провадження №12549500 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1710/09/1370 виданого 20.04.2009 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості коштів у сумі 5483,29 грн., по якому, керуючись п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 20.11.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням. Жодних інших виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_2 не виявлено. Водночас позивачу повідомлено, що боржником не сплачено виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а відтак у відповідача немає правових підстав винесення постанови про зняття арешту з майна боржника. Крім цього, зазначено, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні, а також відсутні належно оформлені доручення на представлення інтересів сторін (а.с.21-23, 29-31).

Львівський міський центр зайнятості повідомив позивача листом від 11.01.2020 року №10-107/20, що у 2009 році з ОСОБА_2 кошти у сумі 5483,29 грн. було стягнуто на рахунок Центру в повному обсязі, однак постанова про закінчення виконавчого провадження стягувачу не надходила (а.с.19). Львівський окружний адміністративний суд надав відповідь, про те, що на адресу суду не надходили матеріали по виконанню виконавчого листа та оригінал виконавчого листа (а.с.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, виконавча служба може бути залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Натомість позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 37.2 та 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (14-431цс19) вказано, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що позивачем в порядку ст. 51 ЦПК України не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме особу, в інтересах якої накладено обтяження – Львівський міський центр зайнятості, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову як поданого до неналежного відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити, що ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до суду з позовом з правильно визначеним ним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з майна – відмовити.

Сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. - залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місце розташування: 79040 м.Львів, вул.Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 35009206)

Повний текст рішення складено 30.10.2020 року.

Суддя: І.С. Мруць