Рішення № 92545635, 21.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 640/24996/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

від відповідача -Румянцева Аліна Вадимівна, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019, згідно з яким застосовано штраф за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0060654205 від 08.08.2019, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в розмірі 68 858 грн, в т. ч. штрафні санкції в розмірі 13 771,61 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0060644205 від 08.08.2019, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 865 343,90 грн, в т.ч. штрафні санкції в розмірі 174 068,78 грн, прийняті ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акту "Документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017" від 19.06.2019 №1474/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, зроблені за відсутності необхідних для проведення перевірки документів, а тому є необґрунтованими, в зв`язку із чим, винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені контролюючим органом обґрунтовано, в зв`язку із виявленням недостовірних даних, що містились у податкових декларація позивача, на підставі листа Генеральної прокуратури України в рамках кримінального провадження від 17.11.2017 року, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

В судовому засіданні 21.10.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу від 20.05.2019 року №6643, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року.

В ході проведення перевірки, враховуючи матеріали кримінального провадження №42017000000004230 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), наданих листом Генеральної прокуратури України №26/2- 136618-17 від 28.02.2019р. (вх. № 11350/9 від 01.03.2019), відповідачем було встановлено наступне.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що завідувачем відділенням неспецифічних захворювань легень у хворих на туберкульоз державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім..Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України», ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 по 31.12.2017 за виконання робіт за цивільно-правовими договорами, укладеними між ним, як фізичною особою та іноземними компаніями, отримано доходи (гонорари) в іноземних валютах, які в установленому законодавством порядку не задекларовано.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2018 по справі №757/39725/18-К, було здійснено тимчасовий доступ до документів АТ «Райфайзен Банк Аваль» та встановлено, що на банківські рахунки ОСОБА_1 , згідно актів виконаних робіт, від ряду іноземних компаній, зареєстрованих за межами України, надходили грошові кошти в іноземній валюті.

Таким чином, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 було отримано доходи від іноземних компаній у розмірі 3672425,74 грн., а саме в 2015р. у розмірі 1592374,66 грн., в 2016р. у розмірі 1493564,60 грн., в 2017р. у розмірі 586486,48 гривень.

За результатами поведеної перевірки було виявлено порушення вимог податкового законодавства фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , які були відображені в Акті перевірки №1474/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 19.06.2019 року, а саме порушення:

- п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, ст.44 Кодекс - не надання книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп.170.11.1 п.170.11 ст. 170 Кодексу - не сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за 2015 - 2017 роки в сумі 692275,12 грн., у т.ч. за 2015 р. в сумі 317865,93 грн., за 2016 р. в сумі 268841,63 грн., за 2017р. в сумі 105567,56 грн.

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п.161 Підрозділу 10 розділу XX Кодексу в частині заниження військового збору у розмірі 55086,39 грн., в т.ч. за 2015р. - 23885,62 грн., за 2016р. 22403,47 грн., за 2016р. - 8797,30 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 19.06.2019 року №1474/26-15-42- 05/ НОМЕР_1 , ГУ ДФС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 08.08.2019 року №0060624205 на загальну суму штрафної санкції у розмірі 510 грн.;

-від 08.08.2019 №0060654205 щодо збільшення податкового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 55 086,39 грн. та штрафної санкції у розмірі 13771,61 грн.;

-від 08.08.2019 №0060644205 щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 692 275,12 грн. та штрафної санкції у розмірі -173 068,78 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 13.11.2019 року № 9248/6/99-11-08-05-04 податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 року № 0060624206, №0060654205, №0060644205 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України .

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпунктів 49.18.4, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов, позивач зазначає, що про проведену податкову перевірку дізнався після отримання поштою податкових повідомлень-рішень. Наказ про проведення перевірки та акт перевірки він не отримав, в зв`язку із чим вважає, що проведення перевірки без відома особи, відносно якої проводилась така перевірка, є протиправним.

Проаналізувавши наведені позивачем доводи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає такі твердження необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, а саме:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено наконтролюючі органи.

Отже з наведеного вбачається, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації.

З метою перевірки отриманої інформації, Головним управління ДФС у місті Києві було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу позивача лист про надання інформації/пояснень та їх документальне підтвердження з питань отримання іноземних доходів та сплати податків за період 01.01.2014р. - 31.12.2017р. М31521/Г/26-15-42-05- 28 від 11.03.2019р.

Однак, вищезазначений запит було повернуто на адресу ГУ ДПС у м. Києві засобами поштового зв`язку з відміткою «за заявою клієнта» 18.03.2019 року.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність Даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної Перевірки, визначних статтями 77 та 78 Кодексу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника, уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що виконання цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 42.2 ст. Кодексу, документи вважаються належним чином врученими, якшо вони надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному представнику чи уповноваженому представникові

Відповідно до пункту 42.4 статті 42, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцем знаходження посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що керівником контролюючого органу було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оформлене наказом №6643 від 20.05.2019.

Крім того, на виконання вимог Податкового кодексу України, відповідачем на податкову адресу платника податків ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням №04116227732309 про вручення було направлено копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №6643 від 20.05.2019 та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки за №62184/1726-15-42-05 від 20.05.2019р., в якому зазначено про необхідність надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 31.12.2017р.

Проте, відповідно до відмітки поштової служби, відправлення №04116227732309 було повернуто на адресу відправника, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до пункту 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, вищевказані документи були належним чином направлені на податкову адресу платника податку, в зв`язку із чим суд вважає, що податковим органом виконано вимоги щодо належного повідомлення позивача про призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в рамках діючого законодавства.

Отже, доводи позивача про те, що відповідачем була порушена процедура проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не знайшли свого підтвердження в наявних матеріалах справи.

Відносно виявлених під час проведення перевірки порушень позивачем норм податкового законодавства, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку, що відповідно до п.п. 176.1 п. 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов`язаний вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

В зв`язку із ненаданням позивачем на перевірку книги обліку доходів і витрат, відповідачем було встановлено порушення вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176 Податкового Кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019 на суму 510 грн.

Проаналізувавши доводи сторін, зміст податкового повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019, суд встановив, що воно підлягає скасуванню з наступних підстав.

Аналіз змісту податкового повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019 свідчить про те, що в якості підстави для його прийняття, відповідач зазначає, в т.ч. п.п. 54.3.2 ст. 54 Податкового Кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до матеріалів перевірки, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019 стало ненадання платником податків на перевірку книгу обліку доходів і витрат. В той же час, у разі виявлення даного порушення, відповідачем не встановлювався факт завищення або заниження суми податкових зобов`язань, а фіксувався факт не ведення або ненадання книги обліку доходів і витрат.

Тобто, підстава, яка зазначена у податковому повідомленні-рішенні №0060624206 від 09.08.2019 року не стосується виявленого правопорушення, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Наказу від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат», обов`язок її ведення покладається на фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність

Відповідно до матеріалів акту перевірки встановлено, що позивач не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а також не зареєстрований в податкових органах, як самозайнята особа.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ведення Книги обліку доходів і витрат для фізичної особи-платника податку не є обов`язком, в зв`язку із чим вважає, що податкове повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019 року підлягає скасуванню.

Матеріалами перевірки встановлено, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському у районі ГУ ДФС у м. Києві було подано податкові декларації про майновий стан і доходи: за 2015 рік (2015р. уточнююча) та 2016 рік в строки, що відповідають вимогам п.177.11 ст.177 Кодексу, з урахуванням пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 розділу II Кодексу та за 2017 рік, що відповідає вимогам, визначених пп.49.18.4 п. 49.18 ст.49 ПКУ.

Відповідно до поданої уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік позивач отримав доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме: дохід нарахований (виплачений, наданий) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на загальну суму - 389950,70 грн. (згідно поданої декларації, з вищезазначеного доходу податковим агентом було утримано (сплачено) податок на доходи фізичних осіб в сумі 64796,23 та визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 3883,02 грн)

Відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, позивач отримав доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме: дохід нарахований (виплачений, наданий) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на загальну суму - 333216,53 грн. (згідно поданої декларації, з вищезазначеного доходу податковим агентом було утримано (сплачено) податок на доходи фізичних осіб в сумі 59978,97 та військовий збір у розмірі 4998,25грн.

Пунктом 13.4 ст. 13 Кодексу встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами встановленими Кодексом.

Відповідно до п.13.5 ст.13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Судом встановлено, що до ГУ ДПС у м. Києві позивачем на запит про надання інформації/пояснень та їх документального підтвердження не було надано жодного документу щодо отриманого іноземного доходу за 2015-2017рр., який надходив на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в ПАТ «Райфайзен банк Аваль», а також не надано довідок від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування за період з 2015-2017рр.

Згідно п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що заробітна плата для цілей розділу IV Податкового кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Таким чином, судом встановлено, що гонорари оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у загальновстановленому порядку.

Натомість, в порушення вимог пп. 168.2.1 п. 168.2 cm. 168, пп.170.11.1 п.170.11 cт. 170 Кодексу позивачем не було включено до загального оподатковуваного доходу суму отриманих іноземних доходів за період з 2015 по 2017рр. у розмірі 3672425,74 грн., у тому числі за 2015р. в сумі 1592374,66 грн., за 2016р. в сумі 1493564,60 грн., за 2017р. в сумі 586486,48 грн. та не визначено податкові зобов`язання, що підлягають сплаті, згідно норм Кодексу.

Суд зауважує, що жодних доказів спростування виявлених під час проведення перевірки контролюючим органом порушень норм податкового законодавства, позивач суду не навів та документально не спростував.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини несплати позивачем податку на доходи з фізичних осіб за 2015-2017 роки в сумі 692275,12 грн., що свідчить про обґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0060644205 від 08.08.2019 року.

Підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 цього Кодексу та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.3 п.16 1 підрозд.10 розд. XX Кодексу, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з п.п.1.5 п.161 підрозд.10 розд. XX Кодексу відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Як зафіксовано в акті перевірки, в перевіряємому періоді позивачем не було включено до загального оподатковуваного доходу суму отриманих іноземних доходів за період з 2015 по 2017рр. у розмірі 3672425,74 грн., що призвело до несплати військового збору у розмірі 55086,39 грн.

Суд зазначає, що фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають його в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0060644205 від 08.08.2019 щодо несплати у встановленому розмірі податку на доходи з фізичних осіб, то винесене податкове повідомлення-рішення №0060654205 від 08.08.2019 щодо заниження військового збору у розмірі 55086,39 грн є обґрунтованим та законним.

З метою спростування висновків відповідача, викладених в акті перевірки №1474/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 19.06.2019 року, позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта Бойко Юлії Василівни від 10 лютого 2020 року, в якому зазначено, що висновки акту позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 документально не підтверджуються.

Суд звертає увагу, що відповідно до вступної частини висновку, для проведення дослідження експерту були надані в копіях виписки по особових рахунках позивача, податкові декларації про майновий стан за 2014-2017 роки, відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС і акт перевірки від 19.06.2019 року.

Тобто, висновок експерта був фактично складений без аналізу первинної документації, лише на підставі банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Допитана в судовому засіданні 17.08.2020 року експерт Бойко Ю.В. суду пояснила, що в зв`язку із відсутністю первинної документації підтвердити або спростувати висновки акту перевірки від 19.06.2020 року не вбачається можливим.

В зв`язку із чим, висновок експерта від 10.02.2020 року суд не приймає до уваги в якості обґрунтування заявлених позовних вимог.

Натомість, суд приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи №12646 від 02.12.2019 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса, виконаного по матеріалам кримінального провадження №42019000000000919, відповідно до висновків якого підтверджено ймовірність несплати податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору за 2012-2017 роки.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року було витребувано від Офісу Генерального прокурора належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №42017000000004230 від 17.11.2017, які направлялись на адресу контролюючого органу для проведення перевірки платника податків ОСОБА_1 .

На виконання даної ухвали, до суду надійшли копії матеріалів кримінального провадження № 42019000000000919, в т.ч. договори, акти виконаних робіт, банківські виписки щодо платника податків ОСОБА_1 .

Хоча надані до суду матеріали і не були враховані під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд вважає за потрібне, з метою всебічного та повного з`ясування всіх обставин у справі, надати їм правову оцінку та врахувати при винесенні рішення по справі.

Так, до суду були надані договори, які було заключено, з метою проведення клінічних випробувань/досліджень, як особисто з ОСОБА_1 , так і з Державною установою «Національний інститут фтізіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України», в якому позивач працював, зокрема: договір від 17.11.2016 щодо проведення клінічного випробування за содом CCD-06001АА1, договір від 15.02.2016 за кодом GLPG1690-CL-2G2, договір від 05.06,2014 №804522-01 за кодом CCD42O7-PR-O091, укладений із замовником ТОВ «Чілтерн Клінікал Рісерч Україна» (спонсор іноземна компанія CHILTERN INTERNATIONAL! LTD, Велика Британія), договір № 569701002-58220і/2015 від 04.12.2015 за кодом C38072-AS-30027, договір № 569701010-58285і/2017 від 24.03.2017 за кодом C38072-AS-3OO66, укладені із ТОВ «Контрактио-дослідницька організація Іннофарм-Україиа» (спонсор поземна компанія PPD GLOBAL LTD), договір БІ №141229 від 27.05.2015 за кодом [DYNAGITO] 1237.19 з Берінгер Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд ко КГ(спонсор іноземна компанія - Boehringer ingelheim (Австрія), договір від 04.02.2015 за кодом Р06241/Р202, договір від 10.10.2016 за кодом NAB-ВC-3781-3102, укладені із ТОВ «Коване Клінікал енд Періапрувал Сервізес» спонсор іноземна компанія COVANCE INCORPORATED (США), договір № CW429605 від 04.09.2014 за кодом CD-R1-MEDI9929-H46, укладені з ПП 100% «Квінтайлс Україна» (спонсор іноземна компанія QUINTILES EASTERN HOLDINGS GMBH), договір UA№00534/Н від 27.12.2016 за кодом RIVAROXDVT3002 із ТОВ «Парексел Україна» (спонсор іноземна компанія PARAXEL INTERNATIONAL GMBH).

Судом встановлено, що відповідно до розділу 3 «Бюджет» договору співдослідника про надання послуг, пов`язаних із дослідженням від 10 жовтня 2016 року, укладеного між юридичною особою - Кованс Інк. та ОСОБА_1 (свідослідник), встановлено, що співдослідник погоджується, що винагорода за дослідження відповідно до цього договору виплачуватиметься безпосередньо співдосліднику, згідно з додатком №1.

Платежі будуть здійснюватися на щоквартальній основі в доларах США. Платежі здійснюються на рахунок співдослідника, зазначений в додатку 1 до договору. Сума гонорару за одного стаціонарного пацієнта складала 815.04 доларів США, за амбулаторного пацієнта - 609 доларів США.

Суд звертає увагу, що відповідно до змісту вказаного договору, співдослідник несе повну відповідальність за належну сплату всіх податків, зборів та платежів, що стягуються з винагороди співдослідника за законодавством України. Співдослідник підтверджує, що він дотримується вимог місцевого податкового законодавства.

Таким чином, погоджуючись із умовами договору, позивач був обізнаний про зобов`язання сплачувати податки із сум, які будуть отримані ним в якості гонорару за виконану роботу, відповідно до умов договору.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення зазначених умов договору, позивачем суми отриманих гонорарів не було включено до податкових декларацій за 2015-2017 роки, та відповідно, не сплачено із них обов`язкові платежі.

Про факти отримання гонорарів позивачем за виконання робіт з клінічних досліджень препаратів свідчать також листи компаній, що були замовниками таких досліджень та виконували оплати позивачу гонорарів за надані послуги.

Зокрема, листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Чілтерн Інтернешнл Україна» від 28.03.2019 року за вих №06/03/19, №05/06/19, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кованс Клініка енд Періепрувал Сервісез» від 06.03.2019 за №V-167/060319, Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактно-досліджувальна організація Іннофарм-Україна» від 20.03.2019 за №558, підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Айк`ювіа РДС Україна» від 07.05.2019 року за №2-19-21, які були досліджені судом під час розгляду справи та прийняті ним до уваги при вирішенні спору по суті.

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети справедливого вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0060624206 від 09.08.2019, згідно з яким застосовано штраф за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 510 грн;

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 29 жовтня 2020 року

Суддя Н.Г. Вєкуа