Рішення № 92545474, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20040/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування постанови у ВП №59432210,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 34481907), в якому просить суд скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59432210 у розмірі 18892,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанова державного виконавця від 11.06.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59432210 у розмірі 18892 грн. є такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частиною третьою ст. 27 Закону України» «Про виконавче провадження» встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно Закону «Про державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата 2020 року становить 4723 гривні. Виконавчий збір складає 18892,00 грн. Враховуючи, що рішення суду не було виконано позивачем в повному обсязі станом на 11.06.2020, відповідачем правомірно було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 по справі №375/504/18 визнано протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення ОСОБА_1 з 10.10.2017 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю; зобов`язано Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 10.10.2017 та присудити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051).

На виконання вказаного судового рішення Київським окружним адміністративним судом було виготовлено виконавчий лист від 28.03.2019.

03.07.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59432210.

15.05.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу Головного управління Пенсійного фонду України Київській області направлено вимогу щодо надання підтверджуючих даних стосовно виконання рішення суду від 12.11.2018 по справі №375/504/18.

11.06.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області виконавчий збір у розмірі 18 892, 00 грн.

03.07.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача лист, в якому повідомлено, що Управлінням було прийнято розпорядження №124168 від 10.09.2019 про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, яким відновлено ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначено, що виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю буде проведено управлінням з 01.10.2019, а її доплата за період з 10.10.2017 по 12.12.2018 в сумі 802, 67 грн. була включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

В подальшому, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення суду у повному обсязі було накладено на позивача штрафи в сумі 5 100, 00 грн. та 10 200 грн., та 17.07.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не погоджуючись з постановою державного виконавця від 11.06.2020 про стягнення з боржника виконавчого збору, звернулось до суду з даним позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, постанови про стягнення виконавчого збору та постанов про накладення штрафу, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Абзацом 1 частини шостої статті 26 Закону України №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За приписами частини першої статті 27 Закону України №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону України №1404-VIII).

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 27 Закону України №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За правилами абзаців 1-4 пункту 8 Розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» №512/5 від 02.04.2012 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802) (далі іменується - Інструкція №512/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України №1404-VIII та пункту 8 Розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції №512/5 в аспекті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню, та зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що виконавче провадження №59432210 було відкрито на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.07.2019, водночас, у цій же постанові державним виконавцем було зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16 692, 00 грн.

При цьому, суд зазначає, що надаючи матеріали виконавчого провадження суду, відповідачем було надано лише частину постанови про відкриття виконавчого провадження, виключаючи ту частину, де зазначено про стягнення виконавчого збору в розмірі 16 692, 00 грн., що наводить суд на висновок про те, що відповідач намагався надати суду неповну та недостовірну інформацію стосовно виконавчого провадження №59432210, зокрема, зазначення ще в постанові про його відкриття обставин щодо стягнення суми виконавчого збору.

Натомість, позивачем було надано суду повну копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2019, якою і підтверджуються ті обставини, що ще в 2019 році одночасно з відкриттям виконавчого провадження (що і відповідає наведеним вище приписам законодавства) державним виконавцем було встановлено до стягнення суму виконавчого збору в розмірі 16 692, 00 грн.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як вбачається з постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2020 виконавче провадження №59432210 було закінчено саме на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, при цьому, за приписами статті 40 Закону, у такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Проте, оскаржувану постанову було прийнято відповідачем 11.06.2020, тобто, більше ніж за місяць до моменту закінчення виконавчого провадження (17.07.2020), що не узгоджується з приписами Закону України «Про виконавче провадження».

До того ж, у вказаній постанові відповідачем зазначено суму виконавчого збору до стягнення в розмірі 18 892, 00 грн., тобто розрахованої станом на 2020 рік, в той час, як виконавче провадження було відкрито у 2019 році, а у постанові про відкриття такого було зазначено суму виконавчого збору до стягнення в розмірі 16 692, 00 грн.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що оскаржувану постанову від 11.06.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59432210 у розмірі 18892,00 грн. було прийнято відповідачем всупереч положенням закону України «Про виконавче провадження», при цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву не обґрунтовано суду алгоритм дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови, враховуючи, що при відкритті виконавчого провадження виконавцем вже було встановлено суму збору до стягнення, окрім того, спірна постанова була прийнята до моменту закінчення виконавчого провадження, що також суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та в жодному разі не узгоджується з вимогами Закону, наведеними вище.

Стосовно доводів позивача відносно того, що відповідачем протиправно прийнято постанову від 11.06.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59432210 у розмірі 18892,00 грн., оскільки рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що виконавче провадження №59432210 було закінчено саме на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», доказів оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2020 та прийняття постанови про закінчення ВП на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять, при цьому, матеріали справи містять докази того, що державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду, зокрема, державним виконавцем приймались постанови про накладання штрафу за неповне виконання позивачем судового рішення, та як зазначено судом вище, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Відтак, доводи позивача, наведені в позовній заяві стосовно протиправності оскаржуваної постанови судом відхиляються.

Натомість, встановлені судом обставини щодо процедури прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, на переконання суду, свідчать про її безумовну протиправність, оскільки державним виконавцем не було дотримано процедури прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 11.06.2020, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», а натомість двічі в одному й тому ж виконавчому провадженні вказано про стягнення з боржника виконавчого провадження, що суперечить вимогам Закону та може призвести до подвійного стягнення виконавчого збору.

Одним із основних принципів адміністративного судочинства України відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59432210 у розмірі 18892,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа