Рішення № 92545459, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21661/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києвіпроскасування постанови про закриття виконавчого провадження №61568872 від 21 серпня 2020 року за участі представника позивача - Кардаш В.А., встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

-скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закриття виконавчого провадження за №61568872 від 21 серпня 2020 року у зв`язку з не виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №640/4686/19 та у зв`язку з невиконанням всіх дій державним виконавцем, які сприяють виконанню судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 березня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №61568872 за виконавчим листом №640/4685/19, виданим 28 січня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 95% від загальної суми пенсії із всіма добавками, без обмеження виплати її максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2019 року.

Оскільки боржник не виконував рішення суду державним виконавцем накладались на останнього штрафні санкції. Утім станом на 21 серпня 2020 року рішення суду не виконано, проте державний виконавець закрив виконавче провадження.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає 14 підстав закінчення виконавчого провадження, при цьому, відповідно до статті 56 цього Закону для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника.

На думку позивача державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» і передчасно закрив виконавче провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 жовтня 2020 року.

Судове засідання 07 жовтня 2020 року було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, та відкладено слуханням на 28 жовтня 2020 року.

12 жовтня 2020 року через канцелярію суду супровідним листом від 08 жовтня 2020 року №16492 від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП №61568872. При цьому відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

В судове засідання 28 жовтня 2020 року прибув представник позивача, який підтримав позивні вимоги. Представник відповідача не прибув.

Суд звертає увагу на те, що в якості відповідача позивачем зазначено Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак вказаний Відділ примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602). За таких обставин належним відповідачем по справі слід вважати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

19 березня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №61568872 з примусового виконання виконавчого листа №640/4685/19, виданого 28 січня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 95% від загальної суми пенсії із всіма добавками, без обмеження виплати її максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2019 року.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження ВП №61568872 станом на 05 травня 2020 року інформації про виконання судового рішення боржником не було надано державному виконавцю, в зв`язку з чим на боржника постановою державного виконавця від 05 травня 2020 року накладено штраф у розмірі 5100 грн.

В зв`язку з невиконанням боржником рішення суду станом на 10 червня 2020 року постановою державного виконавця від 10 червня 2020 року на боржника накладено штраф у подвійному розмірі на суму 10200 грн.

В подальшому 17 серпня 2020 року державним виконавцем на адресу Шевченківського УП ГУНП України у м. Києві направлено повідомлення №61568872-14 про вчинення кримінального правопорушення.

Даних щодо вчинення державним виконавцем інших заходів задля виконання рішення за виконавчим листом №640/4685/19, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 21 серпня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку власне і оскаржує позивач.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, у відповідності з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статей 48-62 Закону України «Про виконавче провадження», а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як уже зазначено вище, спірна постанова винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документу до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

У постанові від 04 вересня 2019 року справа №286/1810/17 Верховний Суд зауважив, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, в той же час, застосовуючи принцип верховенства права, рішення судів є обов`язковими до виконання, відповідно мають бути забезпечені належним виконанням. Зокрема судом наголошувалось на не наданні відповідачем доказів, а судами не встановлення факту неможливості виконання судового рішення без участі відповідача.

З огляду на спір у даній адміністративній справі рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 95% від загальної суми пенсії із всіма добавками, без обмеження виплати її максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2019 року. Тобто рішення суду у будь-який інший спосіб, аніж за безпосередньою участю боржника, виконати державному виконавцю не можливо.

В той же час суд має встановити чи вчинено державним виконавцем усіх можливих заходів задля виконання рішення суду.

Як вірно наголосив позивач у своєму позові Закон України «Про виконавче провадження» передбачає ряд заходів, які має вчинити державний виконавець задля своєчасного та повного виконання виконавчого документу.

Суд погоджується із думкою позивача, оскільки заходи виконання рішення не обмежуються лише застосуванням до боржника штрафних санкцій і направленням повідомлення до правоохоронних органів.

Матеріали виконавчого провадження ВП №61568872 не містять доказів щодо вжиття виконавцем інших заходів (як, наприклад, направлення вимоги державного виконавця, відібрання пояснень, застосування арешту майна / коштів тощо).

Тому, на переконання суду, державний виконавець передчасно дійшов висновку про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору судові витрати - відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №61568872.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко