Рішення № 92545368, 21.10.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/95/20

Провадження № 2/444/434/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне )

21 жовтня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Мікула В. Є.

секретар судового засідання Савчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенням в житловий будинок та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , в якій просить суд ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення його до житлового будинку в АДРЕСА_1 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що він з часу одруження з відповідачкою , а саме з 1996 року був зареєстрований та постійно проживав в даному будинку, який на той час був недобудований та потребував коштів для його завершення. У зв`язку із тим він тимчасово виїжджав на заробітки в РП. Вважає, що залишив своє постійне місце проживання за умовами та характером роботи та об`єктивних причин, оскільки має постійну роботу в РП та працює водієм. Вважає, що припинення між ними шлюбних відносин не припиняє його права користуватися житловим приміщенням, якою він користувався під час шлюбу. Таке користування засноване на законі, а його припинення можливе лише за домовленістю сторін або на підставі судового рішення.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , позовача за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) та просить ухвалити рішення про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, житловим будинком в АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 посилався на те, що вона є власником будинку разом із земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 , право власності виникло у неї на підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 05.05.2017 року. Вказаний житловий будинок та земельна ділянка є її особистою приватною власністю.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

13.03.2018 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано. В даний момент ОСОБА_1 фактично проживає в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 добровільно змінити місце реєстрації, яке не відповідає його фактичному місцю проживання не бажає, і подання ОСОБА_1 позову про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та його вселення є нічим іншим ніж як бажання запобігти цьому.

Позов ОСОБА_1 надійшов до суду 14.01.2020 року. Провадження у даній цивільній справі відкрито 10.02.2020 року та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Зустрічний позов ОСОБА_2 надійшов до суду 24.03.2020 року. 31.03.2020 року ухвалою суду зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

21.10.2020 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги заявлені в первинному позові підтримав в повному обсязі, так як не має іншого житла та за даноє адресою знаходяться усі його особисті речі.

ОСОБА_2 , не визнаючи вимоги первісного позову просить задовольнити вимоги зустрічного позову посилаючись на те, що з моменту розлучення ОСОБА_1 не являється членом її сім`ї, у зв`язку з чим втратив право на користування житловим приміщення в АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 05.05.2017 рок. Факт реєстрації ОСОБА_1 в належному їй житловому будинку порушує її право на вільне користування та розпорядження власним майном. Однак 21.10.2020 року представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) адвокат Пащук А.І. подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності. У позові ОСОБА_1 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та стягнути судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 6000 грнивень.

Так як відповідач за зустрічним позовом, а позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд приходить до висновку про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами в межах заяввлених вимог, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до довідки виконкому Зашківської сільської ради Жоввківського району, Львівської області про реєстрацію місця проживання особи № 34 від 09.01.2020 року ОСОБА_1 , 1971 р.н. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 15.08.2010 р. в АДРЕСА_1 .

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в своєму позові зазначає, що тимчасово відсутній за місцем своєї реєстрації за умовами та характером роботи, оскільки має постійну роботу в РП та працює водієм. Однак на адресу суду не надав жодного доказу його перебування за межами України та працевлаштування на постійній основі в РП. А отже у суду відсутні підстави для задоволення його позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення в житловий будинок.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності за договором дарування від 05.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О.Р., номер запису про право власності 20270822.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності за договором дарування від 05.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О.Р., номер запису про право власності 20270992. А отже житловий будинок разом із земельною ділянкою є особистою власністю ОСОБА_2 .

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у справі №444/2520/17 від 13.03.2017 року шлюб між сторонами було розірвано.

Між сторонами виникли неприязні стосунки в наслідок чого ОСОБА_1 17 січня 2020 року був притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 173, 173-2 ч.2 КУпАП за вчинене домашнє насильство та дрібне хуліганство.

Відповідач у добровільному порядку відмовляється знятись із реєстрації, оскільки у нього відсутнє будь-яке інше житло. Однак, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою : АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на праві приватной власності за договором купівлі-продажу від 17.05.2019 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської жержавної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Львівської області, номер запису про право власності 31587412.

Статтею 64 Житлового кодексу УРСР визначено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч.1 ст. 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК України, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За умовами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Отже, за порівняльним аналізом стст.383, 391, 405 ЦК та стст.150,156 у поєднанні зі ст.64 ЖК УРСР слід дійти висновку, що положення стст.383, 391 ЦК передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення ст.405 ЦК, стст.150,156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника житлового приміщення та членів його сім`ї.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 5.11.2014 у справі №6-158цс14, від 16.11.2016 у справі №6-709цс16.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ..

За вищенаведених обставин суд вважає, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 втратив право користування житловим приміщенням буднинком за адресою : АДРЕСА_1 , а відтак, відсутні підстави для задоволення первісного позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенням в житловий будинок, при цьому за тих самих обставин вбачає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ( за зустрічним позовом) на користь позивача ( за зустрічним позовом) підлягають стягненню судові витрати на оплату правничої допомоги в загальному розмірі 6 000 грн., що нею були сплачені на виконання умов договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 022801/20 від 28.02.2020р. укладеного із Адвокатським бюро «Артема Пащука», згідно квитанції 0.0.1656477956.1, а також судові витрати.

Керуючись ст. ст. 49, 77, 78, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенням в житловий будинок - відмовити в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресоє: АДРЕСА_1 , визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКПО НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКПО НОМЕР_2 - судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), сплачений при подачі позову до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКПО НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКПО НОМЕР_2 - витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. (шість тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК

Повний текст рішення суду складено 27.10.2020 року.

Суддя: Мікула В. Є.