Рішення № 92545297, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/4839/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 42098368)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням позовної заяви в новій редакції після залишення без руху про:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати нарахованої заборгованості з виплати пенсії за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в розмірі 63 928,41 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату нарахованої заборгованості з виплати пенсії за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в розмірі 63 928,41 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2019 позовну заяву залишено без руху оскільки вона не відповідає вимогам, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 12.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що допущено порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин внаслідок бездіяльності відповідача щодо невиплати йому донарахованої пенсії за період 20.02.2017 по 05.06.2018 та включення її до складу виплат в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що на виконання Постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2018 по справі №760/8787/17, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 20.02.2017. Кошти за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в розмірі 63 928,41грн. нараховані. Також зазначено, що рішення судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії особам згідно Порядку №649 будуть виконуватись безпосередньо Пенсійним фондом України за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті після створення в Пенсійному фонді України реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому позивач зазначив, що спір виник не в ході виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, а у зв`язку з невиплатою мені пенсії в розмірі 63 928,41грн., яка нарахована за період з 20.02.2017 по 05.06.2018.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.03.1993, має права на пільги встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 20.02.2017 призначено пенсію за віком, із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києві № 20974/07 від 05 квітня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов`язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 20 лютого 2017 року, та прийнято в цій частині нову постанову якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києві № 20974/07 від 05 квітня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 20 лютого 2017 року.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ПАТ «Укрпошта».

У відповідь листом №33-П-33010 від 02.10.2018 повідомлено, що пенсія нарахована на ім`я ОСОБА_1 в сумі 63928,41 грн. включена до відомості №48/3009 на виплату пенсії (основна-доплати) за вересень 2018 року, тип відомості, 31. Зазначена сума по відомості не була виплачена на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №76724/04 від 11.09.2018.

З листа №76724/04 від 11.09.2018, копія якого наявна в матеріалах справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві просить не виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вересень 2018 року в розмірі 63928,41 грн.

Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якій просив повідомити причину не виплати заборгованості за попередній період та здійснити виплату заборгованості по пенсії за попередні періоди.

Листом №44532/02 від 04.03.19 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що кошти за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в сумі 63928,41 грн. нараховано. Порядок виплати коштів нарахованих за рішенням суду передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду №649 від 22.08.2018.

Позивач вважає протиправною таку бездіяльність щодо невиплати йому заборгованості з пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно положень статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна боржником, за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом з матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконано постанову Київського апеляційного адміністративного суду №760/8787/17, якою зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 20.02.2017.

В результаті виконання рішення суду у Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві перед позивачем виникла заборгованість за період з 20.02.2017 по 05.06.2048 в розмірі 63928,41грн. та повідомлено, що нарахована заборгованість, буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету. Рішення суду внесене до реєстру судових рішень.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності в діях Головного управління Пенсійного фонду України в частині не виплати пенсії за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в розмірі 63928,41грн. та відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Натомість судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Таким чином, станом на час розгляду справи посилання щодо невмплати позивачу присуджених йому сум на порядок, визначений постановою Кабінету Міністрів України №649, не мають нормативного обґрунтування. Інших підстав для нездійснення виплат відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Суду не надано доказів здійснення відповідачем належних позивачу виплат після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/5248/19 від 22.07.2020.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні по справі «Міллер проти Австрії» від 16.12.1974, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що невиплата Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості ОСОБА_1 , порушує гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Варто зазначити, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Суд України дав у рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянин, віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення Серія НОМЕР_2 від 25.03.1993), а тому стягнення судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої заборгованості з виплати пенсії за період з 20.02.2017 по 05.06.2018 в розмірі 63 928,41 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук