Рішення № 92545256, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21259/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.

Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16),

Центрального міжрегіонального управління з питань виконання

кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (04071, м. Київ,

вул. Воздвиженська, 2)

про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (надалі по тексту - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо ненадання Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням всіх діючих складових грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням складових (надбавок, доплат, премій) грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України, а саме: надбавку для осіб, які працюють в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %, надбавку за особливо важливі завдання в розмірі 100 %, премію в розмірі 130 %;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зниження основного розміру пенсії ОСОБА_1 при її перерахунку до 70 % грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх діючих складових грошового забезпечення, а саме: надбавки для осіб, які працюють в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %, надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 100 %, премії в розмірі 130 % та виплатити із розрахунку підвищення до пенсії, виходячи із 80 % грошового забезпечення з 01 січня 2018 року однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року та виплатити суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначила, що позивачу у відповідності до постанови КМ України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам" було здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, до складу грошового забезпечення якої було включено лише посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років.

Поряд з цим, позивач звертав увагу, що Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції протиправно не було включено до довідки про його грошове забезпечення такі складові грошового забезпечення, як: надбавки для осіб, які працюють в умовах режимних обмежень-15%, надбавки за особливо важливі завдання-100%, премії у розмірі 130%.

На думку позивача, не включення таких видів грошового забезпечення, які він отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України для перерахунку його пенсії є протиправною бездіяльністю відповідача-2, що порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Окрім цього, на думку позивача, положення постанови КМ України від 21.02.2018 року № 103 в частині відстрочення виплати належної позивачу пенсії суперечить вимогам ч. 3 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числі місяця, за який виплачується пенсія.

Додатково на обґрунтування своєї позиції, представник позивач звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі за № 826/3858/18, яке набрало чинності після його апеляційного оскарження (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва) встановлено, що пункти 1 та 2 Постанови № 103, що передбачають відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям (зокрема позивачу) є протиправними та нечинними.

Також представник позивача стверджував, що при перерахунку повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент первісного призначення пенсії, а подальші зміни до закону щодо зменшення відсоткового розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Позивач вважає такі дії протиправними, а відновлення своїх порушених, свобод та інтересів поновленими лише шляхом зобов`язання відповідача-2 підготувати та надати відповідачу-1 оновленої довідки для належного здійснення перерахунку пенсії, включаючи вказані вище додаткові види грошового забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відзиві на адміністративний позов зазначив, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною посадою (посадами) для перерахунку пенсії військовослужбовцям не враховуються. Крім того, вимоги щодо перерахунку пенсії позивача із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення не має належних правових підстав та не узгоджується з відомостями із довідки, яка є єдиною підставою для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Також представник відповідача-1 стверджував, що застосування для перерахунку пенсії позивача норми, яка була чинна на момент набуття позивачем права на отримання пенсії за вислугу років, не узгоджується з нормами правозастосування.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній пенітенціарній службі України та 11 березня 2014 року звільнений з військової служби з посади першого заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області.

З 12 березня 2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (пенсійна справа №2606022921) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

До 01 січня 2018 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складався із: посадовий оклад - 1690,00 грн.; оклад за військове звання - 135 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40 % - 730,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 7 396,21 грн., у т.ч.: особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15 %; доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 10 %, доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 20 %, надбавка за особливо важливі завдання - 100 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 50 %, премія 130 %; всього 9 951,21 грн.

При цьому, розмір призначеної пенсії становив 80 % від грошового забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві позивачу здійснило перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ №704, Постанови КМУ №103 виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення. Також, після здійснення перерахунку до суми грошового забезпечення не були включені існуючі види додаткового грошового забезпечення та змінено порядок виплати доплати до пенсії позивача.

15 жовтня 2018 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із скаргою щодо здійснення з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року за відсотковим основним розміром, встановленим на час призначення пенсії.

За результатами розгляду звернення представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 29 жовтня 2018 року №101518/02/14-8205 повідомило, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 з розрахунку 70% сум грошового забезпечення. Підкреслив, що виплата пенсії проводиться поетапно з 01 січня 2018 року в розмірі 50 відсотків суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, а з 01 січня 2020 року в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, що повністю відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо невключення до довідки про його грошове забезпечення додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії, а також вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок № 45), Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) (нормативні акти в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок № 45).

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

З наведеного убачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Аналогічні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.

Згідно з абзацами другим, четвертим та п`ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (зі змінами) та Порядку № 45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.

Тобто, на відповідача-2 покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас, при вирішенні даного спору суд враховує прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова № 103).

Так, пунктом 1 вказаного рішення Уряду постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції: " 5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".

Вказаною постановою також встановлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

Тобто, з Постанови № 103 вбачається, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.

Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 за позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45.

Суд звертає увагу на те, що частинами першою, другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Оскільки Постановами №103 та №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції правомірно не включив їх до довідки про розмір грошового забезпечення.

При цьому, на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік), вказана постанова була чинною, а тому Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції діяла у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу, що згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.04.2019 року по справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

При вирішенні даної справи виходить з того що позивачем не надано жодного доказу звернення до відповідача-2 з вимогою про надання оновленої довідки після 05.03.2019 року та відповідної відмови.

Таких доказів не було і встановлено судом під час розгляду даної справи.

А тому за вказаних обставин, ненадання Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням усіх діючих складових грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України, за відсутності відповідного звернення з цього приводу позивача, не може розглядатися, як протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо ненадання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням усіх діючих складових грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України до задоволення не підлягає, як така що не знайшла свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За вказаних обставин, не підлягає до задоволення і похідна від вказаної вище вимоги вимога про зобов`язання Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надати до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яку він отримував на час звільнення з Державної пенітенціарної служби України, а саме: надбавку для осіб, які працюють в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %, надбавку за особливо важливі завдання в розмірі 100 %, премію в розмірі 130 %.

Щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії, суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

При цьому, Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (частина друга статті 13 вказаного Закону).

Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифри "80" замінено цифрами "70".

Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедури їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача-1 відносно зменшення розміру пенсії позивача у відсотковому значенні із зобов`язанням встановити, перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі відсоткового значення - 80 % від сум відповідного грошового забезпечення (з урахуванням вже виплачених сум) та провести перерахунок у відсотковому значенні з 01.01.2018.

У частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100 % суми підвищення пенсії, суд зазначає таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, були визнані нечинними пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Таким чином, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 як частини нормативно-правового акта відповідно до статей 255, 265, 325 Кодексу адміністративного судочинства України втратили чинність з 05.03.2019.

До вказаної дати ці норми права правомірно застосовувались суб`єктом владних повноважень.

Оскільки спір по справі склався з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018, то до дати втрати чинності пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 - 05.03.2019, має вирішуватись на підставі законодавства, яке діяло на той час.

Саме такий правовий висновок з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України № 103 викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18.

У рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що на момент проведення перерахунку пенсії заявника постанова № 103 була чинною, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019.

Після втрати чинності пунктів 1, 2 постанови № 103, тобто з 05.03.2019, відповідач не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75 % суми підвищення пенсії.

При цьому, щодо прийняття КМУ постанови №804 від 14.08.2019 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що набрала чинності 04.09.2019 р. та якою постановлено «Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року», суд зазначає наступне.

Так, вказаною постановою визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, однак, суд зазначає, що зазначена постанова Уряду не впливає на функціональний обов`язок відповідача по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ та не встановлює інших умов та порядку для такого перерахунку.

До того ж, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі № 826/3858/18 вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що вимоги позивача заявлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, підлягають задоволенню в частині, а саме, шляхом:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 05.03.2019 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року."

Тобто, враховуючи, що п. 2 Постанови №103 з дати її прийняття (21.02.2018 року) та по дату втрати його чинності (05.03.2019 року) був чинний, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 обґрунтовано здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності до Постанови № 103 на підставі довідки Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, починаючи лише з 05.03.2019, а не з 01.01.2018 як він вказує.

При цьому, суд відмовляє у задоволені вимоги позивача в частині перерахунку його пенсії, з урахуванням всіх діючих складових грошового забезпечення, а саме: надбавки для осіб, які працюють в умовах режимних обмежень - 15 %, надбавки за особливо важливі завдання-100%, премії у розмірі 130 %, оскільки до моменту отримання належної довідки від відповідача-2, у відповідача-1 не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача на її підставі, тому позовні вимоги у цій частині є передчасними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати, понесені позивачем у даній справі, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 80 % на 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук