Рішення № 92545023, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19503/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомМіністерства оборони УкраїнидоДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українитретя особа про ОСОБА_1 визнання протиправними дій та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу від 29.07.2020 ВП № 61759024;

скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в рамках виконавчого провадження (ВП № 61759024) від 29.07.2020 про накладення на Міністерство оборони України штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що накладення на Міністерство оборони України штрафу у розмірі 5100,00 грн. є протиправним, а сама постанова від 29.07.2020 ВП № 61759024 є такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 560/2759/19 було не виконано, у строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження», з поважних причин.

Такими поважними причинами, на думку позивача, є тривалий розгляд Верховним Судом клопотання Міноборони стосовно зупинення виконання оскаржуваних рішень, а також тривалий розгляд судами заяви про роз`яснення способу та порядку виконання рішення.

Поряд з цим, позивач звертає увагу суду, що державним виконавцем перед винесенням постанови про накладення штрафу не було перевірено поважність причин щодо не виконання судового рішення та не було враховано наявність поданої Міністерства оборони України заяви (вих. № 248/3234 від 23.04.2020) про відкладення виконавчих дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_1 .

21 вересня 2020 року відповідачем подано до суду копію матеріалів виконавчого провадження № 61759024.

24 вересня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що держаним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржувану постанову прийнято у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для визнання її протиправною та скасування.

Поряд з цим, відповідач звертав увагу, що станом на 15.09.2020 року позивачем рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 560/2759/19 не виконано.

Від третьої особи письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не надходило.

У зв`язку з поданням представниками позивача та відповідача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання третьої особи, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 560/2759/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №46 від 12 квітня 2019 року в частині відмови в призначені і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі, передбаченому ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На виконання вказаного рішення, 03.03.2020 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 560/2759/19.

08 квітня 2020 року, за заявою ОСОБА_1 , державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. (далі - державний виконавець), відкрито виконавче провадження № 61759024 з примусового виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 560/2759/19.

В рамках даного виконавчого провадження, 08 квітня 2020 року державним виконавцем було прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, винесено вимогу державного службовця від 14.07.2020 року № 20.1/В-7/61759024.

27 липня 2020 року держаним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 5100, 00 грн. за невиконання рішення без поважних причин.

Незгода з вказаним рішенням, обумовила Міністерство оборони України на звернення з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон№ 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 5 та 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частинами першою та другою ст. 65 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У той же час, ст. 75 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних вище норм чинного законодавства свідчить про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника.

Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця від 08.04.2020 року відкрито виконавче провадження № 61759024 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року з примусового виконання рішення суду по справі 560/2759/19 від 23.10.2019 року в частині зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі, передбаченому ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вказаною постановою боржнику (позивачу) надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Копію вказаної постанови позивачем отримано 15.04.2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції за № 6171К.

Таким чином, саме з 16.04.2020 року у позивача почався відлік на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та одночасно останнього зобов`язано подати докази, що підтверджують таке виконання.

Матеріали справи та виконавчого провадження № 61759024 не місять доказів виконання рішення суду у встановлений постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2020 року строк для його виконання, натомість містять заяву Міністерства оборони України від 06.05.2020 року про відкладення проведення виконавчих дій, терміном на 10 днів.

Дана заява обґрунтована тим, що виконання рішення суду від 23.10.2019 року знаходиться на опрацюванні та уповноваженим органом Міноборони (Хмельницький ОВК) вживаються заходи щодо підготовки необхідних документів для подання їх Комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про що буде повідомлено додатково.

Судом також з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що останнє містить заяву ОСОБА_1 від 30.06.2020 року про накладення штрафу на посадових осіб Міністерства оборони України за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 560/2759/19.

14.07.2020 року державним виконавцем на адресу позивача було надіслано вимогу державного виконавця № 20.1/В-7/61759024, якою від божника вимагалося у дводенний строк з моменту її отримання надати письмові пояснення щодо причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживалися ним з метою його фактичного виконання.

29.07.2020 року державним виконавцем, за невиконання без поважних причин рішення суду, накладено на Міністерство оборони України штраф у розмірі 5100, 00 грн.

Позивач не погоджується з даною постановою, оскільки, на його думку, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року було не виконано з поважних причин.

Такими поважними причинами, позивач вважає подання заяви про відкладення виконавчих дій та тривалий розгляд Верховним Судом клопотання Міноборони стосовно зупинення виконання оскаржуваних рішень, а також розгляд судами заяви про роз`яснення способу та порядку виконання рішення.

У той же час, судом не беруться до уваги дані обставини, оскільки, зокрема, наведені у заяві боржника про відкладення виконавчих дій від 06.05.2020 року підстави є неповажними, а посилання тривалий розгляд судами клопотань та заяв, не підтверджують реального існування перешкод у виконанні вимоги державного виконавця у визначені ним строки, а тому у даному випадку, у державного виконавця були всі підстави для застосування до Міністерства оборони України штрафу за невиконання судового рішення.

Суд зазначає, що строк невиконання рішення суду до винесення оскаржуваної постанови становив три місяці, що свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для виконання рішення суду.

При цьому, матеріали справи не місять доказів виконання позивачем, що є боржником у вказаному вище виконавчому провадженні, виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року з примусового виконання рішення суду по справі 560/2759/19 від 23.10.2019 року, в строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2020 року № № 61759024.

При цьому, суд, при вирішенні даної справи звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, та беру до уваги те, що жодних пояснень позивача щодо поважності причин неможливості виконання рішення суду до винесення оскаржуваної постанови відповідачу не подавалося, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій Міністерства оборони України такими, що свідчать про невиконання судового рішення з поважних причин.

Відтак, державний виконавець накладаючи на позивача штраф у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення у строк, наданий для добровільного його виконання, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу від 29.07.2020 ВП № 61759024 та скасування самої постанови.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України повністю.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6,8, 9, 77, 243 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко