Ухвала суду № 92545007, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/8212/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» про встановлення заходів судового контролю, подане в порядку визначеному статтею 382 КАС України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» до Міністерства культури України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріївська», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного», Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Міністерства культури України від 31 січня 2019 року №26/10-2/72-19 у погодженні проектної документації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «САГА 18» по об`єкту «Будівництво ділового центру на вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва».

Визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України №21/10-5/74-19 від 13.05.2019 року.

Зобов`язано Міністерство культури України повторно розглянути питання щодо погодження поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «САГА 18» проектної документації по об`єкту «Будівництво ділового центру на вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва» з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

04 серпня 2020 року судом видано виконавчі листи № 640/8212/19.

14 серпня 2020 року до суду позивачем в порядку визначеному статтею 382 КАС України подано клопотання в порядку визначеному статтею 382 КАС України про встановлення відповідачу строку подання звіту про виконання судового рішення.

Дане клопотання вмотивоване тим, що відповідачем рішення суду не виконане і не вжито заходів щодо її виконання.

Відтак, позивач вважає, що наявні підстави для встановлення контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

З метою розгляду даної заяви та у відповідності до приписів КАС України, було призначено судове засідання на 17.09.2020 року.

У судове засідання з`явився представник позивача просив задовольнити клопотання. Представник відповідача не з`явився, заперечень на клопотання не подав. Заслухавши думку представника позивача, у судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить на наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009 року).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 року зобов`язано Міністерство культури України вчинити певні дії та з метою його примусового виконання судом видано виконавчі листи.

Однак, позивачем не надано доказів звернення до органів державної виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду, та у зв`язку з розглядом клопотання не встановлено перешкод, які б заважали позивачам реалізувати своє право на звернення до виконавчої служби. З наявних матеріалів не вбачається нездатності позивачів самостійно звернутися до виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» про встановлення заходів судового контролю, поданого в порядку визначеному статтею 382 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда