Рішення № 92543623, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/15863/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м.

Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення від 31 березня 2014 року №296/26-56-17-04-51 про виключення позивача як фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку (надалі по тексту - оскаржуване рішення); зобов`язати відповідача поновити позивача як фізичну особу-підприємця у реєстрі платників єдиного податку та включити до реєстру платників єдиного податку.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно виключено позивача з реєстру платників єдиного податку. Позивачу лише 20 липня 2019 року стало відомо про анулювання свідоцтва, а саме після отримання письмової відповіді відповідача на письмовий запит позивача. Відповідачем, на думку позивача, не дотримано встановленої процедури анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, оскільки не відомо на підставі яких документів були вчинені такі дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що позивача правомірно виключено з реєстру платників єдиного податку на підставі підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки встановлено, що у нього наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09 жовтня 2012 року, номер запису 20710000000015987, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №892115.

З 01 листопада 2012 року позивач перебував на податковому обліку як платник єдиного податку другої групи за ставкою 20 відсотків, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

31 березня 2014 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято рішення №296/26-56-17-04-51, яким позивача з 31 березня 2014 року виключено з реєстру платників єдиного податку.

Підставою прийняття зазначеного рішення стала наявність у позивача податкового боргу.

Незгода позивача із оскаржуваним рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 197 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (пункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушення платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Водночас, як встановлено судом, контролюючий орган скасував реєстрацію позивача з 31 березня 2014 року, що на переконання суду, прямо суперечить вимогам пункту 299.11 статті 299 ПК України.

Крім того, у ході розгляду справи з`ясовано, що рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку прийнято на підставі даних інтегрованої картки платника податку. Перевірку з вказаного питання контролюючим органом не проведено та акту не складено, що відповідачем не заперечувалося.

Твердження відповідача про те, що контролюючий орган має право анулювати реєстрацію платника єдиного податку за наявності підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 ПК України, без проведення перевірки та складення акта суд вважає безпідставними, оскільки нормами ПК України чітко визначено послідовність дій контролюючого органу, які мають бути обов`язково вчинені.

Отже, враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, суд приходить до висновку про порушення умов і порядку прийняття оскаржуваного рішення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17 (адміністративне провадження №К/9901/5215/17), від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а (адміністративне провадження №К/9901/48334/18).

Суд звертає увагу, що долучена до відзиву на адміністративний позов копія акту перевірки є нечитабельною та, до того ж, викликає сумнів щодо добросовісності його складання. Зокрема, як зазначено відповідачем у відзиві, перевірка не проводилася, акт не складався. Отже звідки контролюючий орган взяв примірник акту невідомо. Крім того, примірники акту перевірки та оскаржуваного рішення позивачу не направлялися, принаймні доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог. Також суд зазначає, що саме зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку другої групи з 31 березня 2014 року та включити його до реєстру платників єдиного податку є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки звернення платника податків заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру, законодавством не передбачено, а тому право позивача підлягає захисту та відновленню шляхом приведення у стан, що існував до такого порушення з боку контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №820/4721/17 (адміністративне провадження №К/9901/51009/18).

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано, що оскаржуване рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві. Водночас, з урахуванням законодавчих змін, на час розгляду та вирішення адміністративної справи по суті повноваження вказаного контролюючого органу суттєво звужено, а тому належним відповідачем у справі є Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, оскільки саме вказане Головне управління має повноваження, реалізація яких призведе до відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 31 березня 2014 року №296/26-56-17-04-51 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві поновити реєстрацію ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 31 березня 2014 року та включити відповідні відомості про ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук