Рішення № 92543611, 27.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1196

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21147/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - позивач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 19 серпня 2020 року у ВП № 62667605.

Підставою позову вказана незгода позивача з діями виконавчого органу щодо прийняття постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім виконано рішення суду, здійснено перерахунок пенсії в межах повноважень управління відповідно до чинного законодавства та рішення суду, а тому у уповноваженої особи виконавчої служби були відсутні належні та законні підстави для прийняття оскаржуваної потсанови про накладення штрафу.

Також, позивач зазначає, що доплата пенсії стягувачу підлягає виплаті у порядку черговості, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, що дає підстави для висновку, що пенсійним органом було повністю та в межах повноважень виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування штрафу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Позивач та відповідач у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомляли суд.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Згідно частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, при цьому позивач мав можливість подати всі необхідні докази та пояснення через канцелярію суду або засобами поштового зв`язку, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, враховуючи скорочений, десятиденний строк, на розгляд цієї категорії справ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 640/18749/19, яке залишено без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 86 % до 70 % сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, без обмежень розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

28 квітня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі вказаного вище рішення було видано виконавчий лист, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, без обмежень розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

28 липня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборським Андрієм Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62667605.

Листом від 07 серпня 2020 року № 1000-0802-8/64664 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило державного виконавця, що на виконання зазначеного рішення суду останнім було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період 01 січня 2018 року по 31 березня 2020 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 13 558, 84 грн.

19 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборським Андрієм Вікторовичем за невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений строк накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у сумі 5 100,00 грн.

Вважаючи рішення та дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 62667605 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи з аналізу наведених вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

Суд звертає увагу, що порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 (надалі - Порядок № 649),

Вказаний вище Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частити рішення викладено у наступній редакції: «Визнано протиправними та нечинними пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Суд зазначає, що обставини скасування з 22 липня 2020 року в судовому порядку пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд звертає увагу, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду не переглядався.

Виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності можна зробити висновок, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду може бути здійснено лише в межах відповідних бюджетних призначень.

Як вже було зазначено судом вище, листом від 07 серпня 2020 року № 1000-0802-8/64664 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило державного виконавця, що на виконання зазначеного рішення суду останнім було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період 01 січня 2018 року по 31 березня 2020 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 13 558, 84 грн.

На підтвердження зазначених доводів позивачем було долучено копію перерахунку пенсії за пенсійною справою № ФК72707, копію розрахунку на доплату за пенсійною справою № ФК72707 за період з січня 2018 по лютий 2020 року.

З зазначених розрахунків вбачається, що підставою для розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за песнійною справою № ФК72707 за дорученням № ДФК72707/30 слугувало рішення суду.

Водночас, з аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що виконавчим органом було зазначено, що станом на 19 серпня 2020 року інформація стосовно виконання рішення суду від боржника не надходила.

В той же час, суд не може погодитись із наведеною позицією виконавчого органу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 640/18749/19 щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу була прийнята без врахування всіх фактичних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, однак не зробив цього.

При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, враховуючи те, що питання виділення коштів на виконання рішення суду здійснюється саме Пенсійним фондом України, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, позивач здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 640/18749/19, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем без урахування всіх обставин невиконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а та від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а.

Крім того, Верховний Суд України в постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 19 серпня 2020 року у ВП № 62667605.

3. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова