Рішення № 92543604, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/14703/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу матеріали адміністративної справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії

«Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 108)

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

(01011, м. Київ, вул. Різницька, 11)

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого

провадження від 04 березня 2020 року,-

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника позивача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (надалі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження №61444897 від 04 березня 2020 року на виконання постави ВП №60971853 від 15 січня 2020 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, адже фактично суму боргу не було фактично стягнуто, а сплачено Акціонерним товариством «Укрзалізниця» добровільно, що виключає вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду. Крім того, представник позивача стверджував, що державним виконавцем проігноровано встановлену Законом України «Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації» №145-ІХ» заборону вчиняти виконавчі дії, адже оскаржувана постанова прийнята в період дії прямої заборони.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/14703/20 та призначено до судового розгляду.

У відзиві на адміністративний позов представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження не звільняє його від сплати виконавчого збору. Крім того, у боржника наявний вільний доступ стосовно відкритих щодо нього виконавчих проваджень в Єдиному реєстрі боржників в будь-який час. Також, на думку представника відповідача, позивач на власний розсуд та хибно трактує норми законодавства щодо встановленої заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, в т.ч. примусового списання коштів з рахунків АТ «Залізниця», оскільки згідно з приписами пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. На переконання представника відповідача, грошові зобов`язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових відносин.

Крім того, предметом застави, як стверджує позивач, не можуть бути грошові кошти, а тому приписи пункту 3 Розділу ІІІ Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не передбачають заборону стягнення грошових коштів, а така заборона наявна лише стосовно товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л. І. 04 березня 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №60971853, виданої 15 січня 2020 року Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави на суму у розмірі 7 725,17 грн.

Незгода позивача із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2020 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини 1 статті 18 наведеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає виконанню в порядку та строки, визначені Законом №1404-VIII. При цьому, станом на момент відкриття виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору набрала законної сили, була чинною та підлягала примусовому виконанню.

В той же час, суд враховує, що правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 15 січня 2020 року №60971853 не є предметом розгляду в межах даної справи, відтак правомірність прийняття останньої не підлягає дослідженню в межах даної адміністративної справи. Також, матеріали справи не містять доказів її оскарження та/або скасування в судовому порядку.

Відтак, твердження представника позивача в частині доводів щодо протиправності прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору не приймаються судом до уваги як такі, що не стосуються предмету доказування в межах розгляду та вирішення даного спору.

Стосовно тверджень представника позивача про існування заборони, передбаченої згідно з приписами пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», на вчинення виконавчих дій, суд виходить з наступного.

Так, 20 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №145-ІХ від 02 жовтня 2019 року «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Відповідно до п.3 розділу 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Підприємства АТ «Укрзалізниця» включено до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Отже, суд зазначає, що Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-ІХ встановлено заборону вчиняти виконавчі дії стосовно Акціонерного товариства «Українська залізниця», крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Виконавчі дії, спрямовані на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року №904/2848/19 були вчинені державним виконавцем у березні 2020 року, тобто після набрання 20.10.2019 чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням наведеної норми законодавства та зважаючи на те, що Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень судів, набрав чинності до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження відносно боржника АТ «Укрзалізниця», суд приходить до висновку про те, що державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. не повинна була відкривати виконавче провадження щодо вказаного боржника, а повинна була повернути наказ Господарського суду Дніпропетровської області стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №640/8801/20; від 21 липня 2020 року в справі №640/8747/20; від 23 червня 2020 року в справі №8812/20, від 01 квітня 2020 року в справі №160/12727/19.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2020 року №61444897.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження №61444897 від 04 березня 2020 року на виконання постави ВП №60971853 від 15 січня 2020 року.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) документально підтверджені понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук